Рішення № 103530308, 22.02.2022, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/31238/21

Провадження № 2/947/744/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2022 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

за участю секретаря Матвієвої А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільна справу за позовною заявою

ОСОБА_1

до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна,

приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни,

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

13.10.2021 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни, про визнання виконавчого напису №12486, вчиненого 03.04.2020 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позову, позивачка стверджує, що з виконавчим написом не згодна, вважає його таким, що вчиненийз порушенням діючого законодавства, зокрема, документи, які надані для вчинення виконавчого напису не свідчать про безспірність суми заборгованості, кредитний договір наданий приватному виконавцю в порушення чинного законодавства не був належним чином нотаріально посвідчений, стягнуто суму заборгованості за період проміж строку дії кредитного договору. За таких обставин позивачка була вимушена звернутись до суду з даним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справиміж суддями, цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 20.10.2021 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

Одночасно з позовом, позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, яку ухвалою суду від 20.10.2021 року задоволено. Вжито заходи забезпечення позову по цивільній справі №947/31238/21 шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису №12486, вчиненого 03.04.2020 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною, який перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни (ВП №61930484).

17.11.2021 року Київським районним судом міста Одеси постановлено ухвалу, якою клопотання позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Наталії Станіславівни належним чином завірені копії усіх документів, що стали підставою для вчинення 03.04.2020 року приватним нотаріусом виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі за №12486. Витребувано з Нотаріального архіву міста Києва належним чином завірену копію виконавчого напису, вчиненого 03.04.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною, зареєстрованого в реєстрі за №12486, а також усіх документів, що стали підставою для його вчинення.

Тієї ж дати, Київським районним судом міста Одеси було ухвалено закрити підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання призначене на 22.02.2022 року позивач не з`явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлений належним чином, однак до суду надійшла заява від представника останнього про підтримання заявлених позовних вимог, задоволення позову, розгляд справи за його відсутності, а також зазначив, про відсутність заперечень стосовно заочного розгляду справи.

Представник відповідача та треті особи у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 282 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням викладеного, судом було ухвалено провести розгляд справи за відсутності сторін по справі та у відповідності до ст.ст. 280, 281 ЦПК України, Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 04.09.2018 року ОСОБА_2 звернулась до ПАТ «ПершийУкраїнський МіжнароднийБанк»з анкетою №1001108303801 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, на підставі якої позивачеві було відкрито картковий рахунок з кредитним лімітом.

22.03.2019 року ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про зміну імені мерії НОМЕР_1 .

03.04.2020 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна вчинила виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №12486, на підставі якого з ОСОБА_2 стягнуто на користь АТ «ПУМБ», який є правонаступником ПАТ «ПУМБ», заборгованість за кредитним договором №1001108303801 від 04.09.2018 року, а також витрати з вчинення виконавчого напису, що в загальній сумі складає 24311,25 гривень.

На підставі вказаного виконавчого напису, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клітченко О.М. відкрито виконавче провадження ВП №61930484, на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.04.2020 року.

За приписами ст.ст.15,16 ЦК України,кожнаособа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиноюпершоюстатті 16 ЦК України,або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований за № 282/20595 зі змінами та доповненнями на час вчинення виконавчого напису.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат», порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Так, згідно зізгідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій

нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого

2012 року №296/5 зі змінами визначено, що безспірність заборгованості підтверджують

документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості

провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі -

Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до пункту 2 Переліку, для одержання виконавчого напису додаються:оригінал кредитного договору;засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Таким чином, із моменту прийняття цієї постанови і до 10 грудня 2014 року була чинною редакція Переліку, згідно якої стягнення кредитної заборгованості на підставі виконавчих написів було можливе тільки за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно (п. 1 Переліку).

10 грудня 2014 р. набула чинності постанова Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою зокрема, Перелік був доповнений новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями (п. 2 Переліку).

Втім, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків їїпогашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набралазаконної сили з моменту проголошення.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61- 12629св19).

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 03.04.2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року та ухвалою Вищогоадміністративного судуУкраїни від01листопада 2017рокупо справі № 826/20084/14.

Крім того постановою Великої палати Верховного Суду від 20.06.2018 року відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року у справі №826/20084/14.

На підтвердження посилань позивача викладених в обґрунтування позову, за клопотанням позивача, ухвалою суду від 17.11.2021 року витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Наталії Станіславівни та з Нотаріального архіву міста Києва належним чином завірені копії усіх документів, що стали підставою для вчинення 03.04.2020 року приватним нотаріусом виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі за №12486.

Листом Київського державного нотаріального архіву від 22.12.2021 року за вих. №5127/01-21 повідомлено суд, що станом на 22.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. не передано документів нотаріального діловодства та архіву на державне архівне зберігання до Київського державного нотаріального архіву.

Суд зазначає, що копія вказаної ухвали скерувалась на адресу зареєстрованого місце знаходження приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., якою є: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37-41, оф. 215, однак поштова кореспонденція останньою не отримується, з підстав вибуття за вказаною адресою.

Як вбачається, станом на час розгляду справи 22.02.2022 року витребувані до суду докази від приватного нотаріуса не надійшли, як і не повідомлено про підстави поважності не подання таких доказів до суду.

Відповідно до ч.10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

В порушення ч.1 ст. 81 ЦПК України, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що серед документів, наданих приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису був наявний оригінал нотаріально посвідченого договору, за яким стягнення заборгованості могло б провадитися у безспірному порядку.

Суд також зазначає, що обов`язковою умовою для вчинення виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості має бути безспірність такої заборгованості. Тобто, виконавчий напис не є документом, який породжує для стягувача будь-яке право на отримання коштів, а лише підтверджує, що таке право виникло раніше.

На підтвердження безспірності кредитної заборгованості стягувач має надати нотаріусу документи, що дозволяють чітко встановити факт виникнення правовідносин між сторонами, момент виникнення права на стягнення простроченої заборгованості та розмір

у цієї заборгованості (наприклад, договір, письмова вимога про стягнення коштів з доказами отримання вимоги боржником, докази існування заборгованості).

Доказами існування заборгованості є первісна бухгалтерська документація, яка підтверджує отримання позичальником коштів (меморіальний ордер, заявка на отримання готівки або виписка по рахунку) та правильність нарахування заборгованості за кредитом.

Окремим доказом безспірності заборгованості є відсутність заперечень з боку боржника.

На доказ відсутності заперечень боржника щодо розміру заборгованості кредитором має надаватися докази отримання боржником вимоги, в якій міститься відповідний розрахунок заборгованості.

Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів. Прицьому, Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, що зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Інструкції.

У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено: «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат». При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувана на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувана раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року 1172. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності».

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису стаття 88 Закону України «Про нотаріат». Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірністьзаборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному боржнику напідставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений інструкцією, шляхом надіслання повідомлень, письмової вимоги про усунення порушень та боржнику.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Водночас порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

При здійсненні виконавчого напису нотаріус не пересвідчився у тому, чи була ОСОБА_3 своєчасно повідомлена про виникнення заборгованості перед кредитором за кредитним договором, і в якому розмірі була ця заборгованість, а, отже, вказаний виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню.

Доказів того, що ОСОБА_3 отримувала повідомлення про усунення порушень відповідачем суду надано не було, а тому, суд зазначає, що оскаржуваний виконавчий напис здійснено з порушенням норм законодавства, що регулює зазначені правовідносини.

Також, суд вказує, що кредитор, при зверненні, не надав нотаріусу докази безспірності заборгованості, довідка про стан заборгованості або розрахунок заборгованості не підтверджують безспірність заборгованості.

Зазначене вище узгоджується з висновками у постановах: КЦС ВС від 16.06.2021 року - №711/10544/18, КЦС ВС від 26.05.2021 року - № 308/629/17, КЦС ВС від 08.04.2021 року - № 766/13967/17, КЦС ВС від 24.03.2021 року - № 465/2329/18, КЦС ВС від 19.03.2021 року - № 750/3781/20, КЦС ВС від 17.02.2021 - № 203/2082/13-ц.

Крім того, у своїй постанові від 27.03.2019 р. у справі № 137/1666/16 Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на приписи статей 15,16,18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» зазначила, що захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувана право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.Де право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Також у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Отже, нотаріус при вчиненні напису не перевірив належним чином безспірність розміру суми, що підлягає стягненню за виконавчими написами, та здійснив виконавчий напис на підставі документів, за якими, чинне на той час законодавство не давало можливості вчинення таких нотаріальних дій.

Відповідачем, в свою чергу, не доведено у встановленому законом порядку, що є обов`язковим в силу принципу змагальності, передбаченого ст. 12 ЦПК України, факту його правомірної поведінки, не спростовано тих обставин, на які позивач посилається в своєму позові, як і не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.76-81 ЦПК України на підтвердження своїх заперечень.

Розглядаючи справу, суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Аналізуючи вищевказані докази, суд доходить до висновку про наявність порушення процедури вчинення оспорюваного виконавчого напису, стягнута заборгованість за яким не є безспірною, у зв`язку з чим виконавчий напис підлягаю визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню витрати, понесені позивачем по оплаті судового збору у розмірі 908,00 грн., як за вимогу немайнового характеру, та в сумі 454,00 грн., за заявою про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.10,11, 76-82, 84,141, 263-265,268,280-282,352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (місцепроживання: АДРЕСА_1 )до Акціонерноготовариства «ПершийУкраїнський МіжнароднийБанк» (місцезнаходження:04070,м.Київ,вул.Андріївська,4),третя особа приватнийнотаріус Київськогоміського нотаріальногоокругу ХараНаталія Станіславівна(місцезнаходження:01054,м.Київ,вул.Січових Стрільців,37-41),приватний виконавецьвиконавчого округуміста КиєваКлітченко ОксанаАнатоліївна (місцезнаходження:02002,м.Київ,вул.Окіпної Раїси,4-а,офіс 35-А),про визнаннявиконавчого написунотаріуса таким,що непідлягає виконанню- задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 03 квітня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною, зареєстрований в реєстрі за №12486, про стягнення з ОСОБА_4 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829) заборгованості у розмірі 24311 гривень 25 копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) гривні 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Калініченко Л. В.