Рішення № 103497766, 14.02.2022, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

14.02.2022 Єдиний унікальний номер 205/10275/19

Єдиний унікальний номер судової справи: 205/10275/2019

Номер провадження: 2/205/737/2022

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2022 року м.Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

за участю: представника позивача Колошина В.П., представника відповідача Семеняка С.В., представника третьої особи Наїдко Л.В.,

розглянувши увідкритомусудовому засіданнівпорядку загального позовногопровадженнявзалі судум.Дніпріцивільнусправу запозовом ОСОБА_1 доАкціонерноготовариства «РайффайзенБанкАваль»в особіДніпропетровськоїобласноїдирекції Акціонерноготовариства«РайффайзенБанк Аваль»,третяособана сторонівідповідача,щонезаявляє самостійнихвимог напредмет спору:Товариствозобмеженою відповідальністю«ТікетсКонсолідатор» про стягнення безпідставно отриманих коштів,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 (далі Позивач)звернувся досуду зпозовом доАкціонерного товариства«Райффайзен БанкАваль» вособі Дніпропетровськоїобласної дирекціїАкціонерного товариства«Райффайзен БанкАваль»,третя особана сторонівідповідача,що незаявляє самостійнихвимог напредмет спору:Товариство зобмеженою відповідальністю «ТікетсКонсолідатор» про стягнення безпідставно отриманих коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між ним, ОСОБА_1 , та Акціонернимтовариством «РайффайзенБанк Аваль» було укладено Угоду № PDV2-648355 від 14.10.2014 року, відповідно до умов якої банком було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 з прив`язкою до нього кількох платіжних карток. У період з 30.01.2015 року по 06.02.2015 року з даного рахунку було здійснено оплату проїзних документів (авіаквитків) на загальну суму 1035473 грн. 00 коп. Крім того, 06.02.2015 року позивач зазначає, що ним було здійснено оплату проїзного документу вартістю 95069 грн. 00 коп. авіакомпанія СвісІнтернейшнл. Враховуючи відсутність необхідної суми грошових коштів на картковому рахунку, списання коштів за здійсненими операціями відбулось за рахунок овердрафту. При цьому, хоча ліміт по овердрафту було провіщено, банк продовжував здійснювати оплати.

Далі позивач зазначає, що заборгованість перед банком, включаючи основну суму заборгованості, пені та штрафи, він погасив остаточно 27.03.2015 року, що підтверджується листом банку № 151-2-7-00/735 від 26.02.2016 року. Після погашення заборгованості перед банком, вищевказаний картковий рахунок було закрито за заявою ОСОБА_1 02.04.2015 року. Однак, у подальшому позивачу стало відомо про те, що банком було відкликано грошові кошти, які сплачено за придбання проїзних квитків у сумі 1035473 грн. 00 коп. При цьому, коли він вносив кошти для погашення заборгованості (27.03.2015 року) її вже не існувало, оскільки кошти були повернуті банку ще 24.02.2015 року. Повернення грошових коштів 24.02.2015 року визначається банком та підтверджується документами банку. Відповідно до Правил Міжнародних платіжних систем Visa Core Rules and Visa Product and Servise Rules 15.10.2014 року банк має право оскаржити трансакції, які були проведені без авторизації за допомогою процедури зворотного платежу chargeback Code 72 No Authorization. 23.02.2015 року банком було ініційовано процедуру оскарження трансакції та примусового повернення коштів. 24.02.2015 року вказані грошові кошти були повернуті банку. Отже, грошові кошти у розмірі 1035473 грн. 00 коп. банк сплатив один раз, а «зворотно» отримав двічі: за рахунок ініційованої процедури оскарження трансакції та примусового повернення коштів 24.02.2015 року та погашення до 27.03.2015 року заборгованості ОСОБА_1 . Тобто, позивач зазначає, що коли він вносив кошти до банку, він вже нічого не був винен банку, окрім процентів за користування овердрафтом, так як банк отримав всі свої кошти назад.

Відносини на підставі яких позивач повинен був погасити заборгованість перед банком якби вона існувала є договірними, та регулюються відповідно умовами укладеної між сторонами угоди, Правилами банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «РайффайзенБанк Аваль» та Главою 72 ЦК України. Відповідно до ст. 8 розділу 2 Правил банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «РайффайзенБанк Аваль» заборгованість клієнта перед банком по овердрафту повинна бути погашена негайно. Однак, позивач зазначає, що він нічого не повинен сплачувати, оскільки сплачені банком грошові кошти у якості овердрафту були повернуті банку ще 24.02.2015 року. Тобто, внесення грошових коштів ОСОБА_1 договором не регулюються, і при їх внесені виникли інші правовідносини. Таким чином, грошові кошти у розмірі 1035473 грн. 00 коп., які були сплачені позивачем, є помилково сплаченими банку, оскільки на момент їх сплати, банк вже отримав ці кошти та заборгованості фактично не існувало.

У зв`язку з вищевикладеним, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просить суд стягнути з Акціонерноготовариства «РайффайзенБанк Аваль» на користь ОСОБА_1 заборгованість у загальному розмірі 13201845 грн. 25 коп., з яких: 1035473 грн. 00 коп. безпідставно отримані грошові кошти, три відсотки річних 31 149 грн. 30 коп. та інфляційні втрати 765729 грн. 41 коп., пеня, відповідно до вимог Закону України «Про захист прав споживачів» - 11369 493 грн. 54 коп.

Представник Акціонерноготовариства «РайффайзенБанк Аваль» у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі (а.с. 58 том 1).

В обґрунтування своїх заперечень представник вказаного відповідача посилався на те, що 1) позивач при здійсненні оплати за авіаквитки з використанням карткового рахунку № НОМЕР_1 , виступав у правовідносинах з банком як фізична особа підприємець (державна реєстрація позивача як фізичної особи підприємця відбулася 28.11.2014 року), а не як фізична особа, відповідно його права як фізичної особи споживача банківських послуг при проведені спірних трансакцій за картковим рахунком № НОМЕР_1 , які стосувалися придбання авіаквитків в рамках виконання зобов`язань за Субагентським договором № UA 11/12/14 від 11.12.2014 року, не могли бути порушені та не можуть бути предметом даного судового розгляду; 2) банк зарахував кошти у розмірі 1035473 грн. 00 коп., внесені позивачем на рахунок № НОМЕР_1 для погашення недозволеного овердрафту правомірно, а позивач, здійснюючи погашення недозволеного овердрафту, діяв у відповідності до умов Договору банківського обслуговування, укладеного з відповідачем, що виключає помилковість» внесення коштів позивачем; 3) ні умовами Договору банківського обслуговування, в т.ч Угоди № PDV2-648355 від 14.10.2014 року, ні Правилами Міжнародних платіжних систем, ні чинним законодавством України не передбачено обов`язку банку повернути власнику рахунку кошти в сумі операцій, здійснених ним з використанням емітованої банком платіжної картки, у випадку виграшу банком чарджбеків та повернення відповідних коштів по оскарженій трансакції до банку. Також просив застосувати наслідки спливу строків позовної давності до даного спору, про що подав відповідну заяву та відмовити у нарахуванні трьох відсотків річних, інфляційних втрат та пені, оскільки вони є необґрунтованими.

Позивач ОСОБА_1 у встановленийсудом вухвалі провідкриття провадженняпо справістрок подаввідповідь навідзив, вякому просивзадовольнити позовнівимоги ОСОБА_1 доАкціонерноготовариства «РайффайзенБанкАваль»в особіДніпропетровськоїобласноїдирекції Акціонерноготовариства«РайффайзенБанк Аваль»,третяособана сторонівідповідача,щонезаявляє самостійнихвимогна предметспору:Товариствозобмеженою відповідальністю«ТікетсКонсолідатор» про стягнення безпідставно отриманих коштів (а.с. 116-121 том 1).

У такій заяві по суті справи позивач заперечує проти доводів представника відповідача із посиланням на те, що: 1) Угода № PDV2-648355 від 14.10.2014 року, відповідно до умов якої банком було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 з прив`язкою до нього кількох платіжних карток, була укладено з позивачем, як з фізичною особою, а не як з фізичною особою підприємцем; 2) грошові кошти у розмірі 1035473 грн. 00 коп., які були сплачені позивачем є помилково сплаченими банку, оскільки на момент їх сплати, банк вже отримав ці кошти та заборгованості фактично не існувало. Щодо строків позовної давності позивач зазначив, що за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Отже, господарським судом Дніпропетровської області розглядалась справа про банкрутство ФОП ОСОБА_1 , де ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2016 року у справі № 904/9024/16 було прийнято заяву про порушення справи про банкрутство до розгляду. В межах даної справи ОСОБА_1 вважав, що ліквідатором буде подано відповідний позов про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів з банку. Проте, з 21.10.2019 року почав діяти Кодекс України з процедур банкрутства, яким не передбачено провадження у справі про банкрутство ФОП за заявою третіх осіб. У зв`язку з чим провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_1 підлягає закриттю. Оскільки за цей час права позивача не захищені (безпідставно отримані грошові кошти не повернуто), позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав самостійно, у зв`язку з чим строк позовної давності не пропущений.

Представник Акціонерноготовариства«РайффайзенБанк Аваль»у встановленийсудом вухвалі провідкриття провадженняпо справістрок подавзаперечення на відзивна позовнузаяву, вякому просиввідмовити взадоволені позовнихвимог ОСОБА_1 до Акціонерноготовариства«РайффайзенБанк Аваль»вособіДніпропетровської обласноїдирекціїАкціонерноготовариства «РайффайзенБанкАваль»,третяособана сторонівідповідача,щонезаявляє самостійнихвимогна предметспору:Товариствозобмеженою відповідальністю«ТікетсКонсолідатор» про стягнення безпідставно отриманих коштів. Зокрема, представник відповідача наполягає на тому, що: 1) на правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів»; 2) відповідач зарахував кошти у розмірі 1035473 грн. 00 коп. внесені позивачем на рахунок № НОМЕР_2 для погашення недозволеного овердрафту правомірно. Також, просив відмовити у застосуванні наслідків спливу строків позовної давності по даній справі (а.с. 141-142 том 1).

Представник третьої особи на сторонівідповідача,що незаявляє самостійних вимогна предмет спору:Товариства зобмеженою відповідальністю «ТікетсКонсолідатор» подав письмові пояснення по даній цивільній справі, в яких зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 , не грунтуються на положеннях чинного законодавства, суперечать фактичним обставинам справи, а також, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому не підлягають задоволенню (а.с.1-10 том 3).

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засідання позовні вимоги не визнала, та просила у їх задоволені відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи також у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, та просив у їх задоволені відмовити в повному обсязі.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суддіЛенінського районногосуду м.Дніпропетровська ОстапенкоН.Г.від 03.12.2019року булоприйнято позовнузаяву дорозгляду тавідкрито провадженняпо цивільнійсправі запозовом ОСОБА_1 до Акціонерноготовариства«РайффайзенБанк Аваль» про стягнення безпідставно отриманих коштів (а.с.25 том1).

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська Остапенко Н.Г. від 05.12.2019 року клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про витребування доказів було задоволено. Вирішено витребувати з Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська матеріали цивільної справи № 200/11427/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Акціонерноготовариства «РайффайзенБанк Аваль», третя особа: ТОВ «ТІКЕТС КОНСОЛІДАТОР» про повернення безпідставно набутих грошових коштів (а.с.28 том 1).

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська Остапенко Н.Г. від 08.04.2020 року було відкладено підготовче судове засідання по даній справі на 28.04.2020 року о 14 год. 00 хв. у зв`язку з неявкою сторін (а.с. 151 том 1).

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська Остапенко Н.Г. від 20.05.2020 року було відкладено підготовче судове засідання по даній справі на 19.08.2020 року о 14 год. 00 хв. у зв`язку з неявкою сторін (а.с.163 том 1)

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська Остапенко Н.Г. від 19.08.2020 року у задоволені заяви представника Акціонерноготовариства «РайффайзенБанк Аваль» про участь у судовому засіданні по цивільній справі за № 205/10275/19 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду відмовлено (а.с.182 том 1) .

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська Остапенко Н.Г. від 19.08.2020 року провадженні по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерноготовариства «РайффайзенБанк Аваль», про повернення безпідставно набутих грошових коштів, було закрито (а.с. 178-181).

Не погодившись із винесеною ухвалою суду від 19.08.2020 року, позивачем 28.08.2020 року було подано апеляцію (а.с. 187-190 том 1).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17.11.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено, а ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.08.2020 року було скасовано і направлено справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції (а.с. 228-233 том 1).

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська Мовчан Д.В. від 14.12.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерноготовариства «РайффайзенБанк Аваль»про стягнення безпідставно отриманих коштів, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі (а.с.237 238 том1).

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська Мовчан Д.В. від 16.02.2021 року у задоволені клопотання представника Акціонерноготовариства «РайффайзенБанк Аваль» про проведення відкритого судового засідання в режимі відео конференції по даній цивільній справі відмовлено (а.с. 46 том 2).

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська Мовчан Д.В. від 17.05.2021 року було залучено до участі у справі, в якості третьої особи,що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство зобмеженою відповідальністю «ТікетсКонсолідатор» (а.с.51 том 2).

13липня 2021року позивачем ОСОБА_1 було подано заяву про відвід судді Мовчан Д.В. (а.с.92-93 том 2).

Ухвалою суддіЛенінського районногосуду м.Дніпропетровська ПриходченкоО.С.від 15.07.2021року ОСОБА_1 узадоволені заявипро відвідголовуючому суддіпо цивільнійсправі запозовом ОСОБА_1 до Акціонерноготовариства«РайффайзенБанк Аваль»вособіДніпропетровської обласноїдирекціїАкціонерноготовариства «РайффайзенБанкАваль»,третяособана сторонівідповідача,щонезаявляє самостійнихвимог напредмет спору:Товариствозобмеженою відповідальністю«ТікетсКонсолідатор» про стягнення безпідставно отриманих коштів, було відмовлено (а.с.96 97 том 2).

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська Мовчан Д.В. від 23.07.2021 року заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за вищевказаним позовом, повернуто позивачу (а.с. 102 том 2).

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська Мовчан Д.В. від 03.09.2021 року у задоволені заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за вищевказаним позовом, було відмовлено (а.с.121 том 2).

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська Мовчан Д.В. від 06.10.2021 року у задоволені клопотання представника Товариства зобмеженою відповідальністю «ТікетсКонсолідатор», про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору: Товариство зобмеженою відповідальністю «ТікетсКонсолідатор» по даній цивільній справі за вищевказаним позовом, було відмовлено 9а.с. 137 том 2).

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів, та аргументів сторін, суд ухвалює рішення про відмову у задоволені позову з огляду на наступне.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 14.10.2014 року між ОСОБА_1 та Акціонернимтовариством «РайффайзенБанк Аваль»було укладено угоду № PDV2-648355, відповідно до умов якої банк відкрив позивачеві картковий рахунок № НОМЕР_1 з прив`язкою до останнього декількох платіжних карток.

Відповідно до п. 13 вказаної Угоди позивач зобов`язався не використовувати такий рахунок для проведення операцій, які пов`язані зі здійсненням підприємницької діяльності.

Судом також встановлено, а сторонами не спростовувалось, що у період з 28.01.2015 року по 03.02.2015 року позивачем по вказаному картковому рахунку було здійснено витрати на загальну суму 1035473 грн. 00 коп. При цьому, позивач наголошує, що здійснення витрат у сумі 1035473 грн. 00 коп. відбувалось виключно для задоволення його особистих потреб, як фізичної особи споживача банківських послуг.

Разом із цим, матеріалами справи підтверджено, що у період з 28.01.2015 року по 03.02.2015 року, позивачем з використанням платіжних карток з вказаного карткового рахунку НОМЕР_1 було ініційовано оплату наступних проїзних документів (авіаційних квитків) на загальну суму 1035473 грн. 00 коп.: 28.01.2015 року - проїзний документ № 006-5848087608, за маршрутом JFK- AMS;AMS-GUW, вартістю 52 620,26 грн. Авіакомпанія Дельта Ейр Лайне Інк. (DELTA AIR LINES INC.), що знаходиться за адресою: USA, Atlanta, GA, Dept. 816 P.O. Box 101591. Банк- еквайр: 446366, Elavon Financial Services Limited, Dublin; 28.01.2015 року - проїзний документ № НОМЕР_3 , за маршрутом LJU- FRA;FRA-ATL, вартістю 67 508,26 грн. Авіакомпанія Дельта Ейр Лайне Інк. (DELTA AIR LINES INC.), що знаходиться за адресою: USA, Atlanta, GA, Dept. 816 P.O. Box 101591. Банк- еквайр: 446366, Elavon Financial Services Limited, Dublin; 03.02.2015 року - проїзний документ № 057-5848087686, за маршрутом LAX- CDG;CDG-LAX, вартістю 42 865,00 грн. Авіакомпанія Ейр Франс ( ОСОБА_3 ). Банк-еквайр: 446366, Elavon Financial Services Limited, Dublin; 03.02.2015 року - проїзний документ № НОМЕР_4 , за маршрутом LAX- CDG;CDG-LAX, вартістю 42 865,00 грн. Авіакомпанія Ейр Франс ( ОСОБА_3 ). Банк-еквайр: 446366, Elavon Financial Services Limited, Dublin; 03.02.2015 року - проїзний документ № НОМЕР_5 , за маршрутом LAX- CDG;CDG-LAX, вартістю 42 865,00 грн. Авіакомпанія Ейр Франс ( ОСОБА_3 ). Банк-еквайр: 446366, Elavon Financial Services Limited, Dublin; 03.02.2015 року - проїзний документ № НОМЕР_6 , за маршрутом LAX- CDG;CDG-LAX, вартістю 42 865,00 грн. Авіакомпанія Ейр Франс ( ОСОБА_3 ). Банк-еквайр: 446366, Elavon Financial Services Limited, Dublin; 03.02.2015 року - проїзний документ № 057-5848087690, за маршрутом LAX- CDG;CDG-LAX, вартістю 42 865,00 грн. Авіакомпанія Ейр Франс ( ОСОБА_3 ). Банк-еквайр: 446366, Elavon Financial Services Limited, Dublin; 03.02.2015 року - проїзний документ № НОМЕР_7 , за маршрутом LAX- CDG;CDG-LAX, вартістю 42 865,00 грн. Авіакомпанія Ейр Франс ( ОСОБА_3 ). Банк-еквайр: 446366, Elavon Financial Services Limited, Dublin; 03.02.2015 року - проїзний документ № НОМЕР_8 , за маршрутом LAX- CDG;CDG-LAX, вартістю 42 865,00 грн. Авіакомпанія Ейр Франс ( ОСОБА_3 ). Банк-еквайр: 446366, Elavon Financial Services Limited, Dublin; 03.02.2015 року - проїзний документ № НОМЕР_9 , за маршрутом LAX- CDG;CDG-LAX, вартістю 42 865,00 грн. Авіакомпанія Ейр Франс ( ОСОБА_3 ). Банк-еквайр: 446366, Elavon Financial Services Limited, Dublin; 03.02.2015 року - проїзний документ № НОМЕР_10 , за маршрутом LAX- CDG;CDG-LAX, вартістю 42 865,00 грн. Авіакомпанія Ейр Франс ( ОСОБА_3 ). Банк-еквайр: 446366, Elavon Financial Services Limited, Dublin; 03.02.2015 року - проїзний документ № НОМЕР_11 , за маршрутом LAX- CDG;CDG-LAX, вартістю 42 865,00 грн. Авіакомпанія Ейр Франс ( ОСОБА_3 ). Банк-еквайр: 446366, Elavon Financial Services Limited, Dublin; 03.02.2015 року - проїзний документ № НОМЕР_12 , за маршрутом LAX- CDG;CDG-LAX, вартістю 42 865,00 грн. Авіакомпанія Ейр Франс ( ОСОБА_3 ). Банк-еквайр: 446366, Elavon Financial Services Limited, Dublin.

Судом також встановлено, та підтверджено випискою з карткового рахунку позивача, що вказані витрати були здійсненні позивачем не за рахунок його власних грошових коштів, а за рахунок коштів банку у вигляді недозволеного овердрафту (тобто грошових коштів банку, наданих позивачу як клієнту, у зв`язку із відсутністю достатньої грошової суми на його рахунку).

Вказані дії банку узгоджуються із п. 8.6.1. Правил банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «РайффайзенБанк Аваль», згідно якого у разі списання з карткового рахунку коштів в сумі, що перевищує доступну суму коштів, на картковому рахунку виникає недозволений овердрафт.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем з метою уникнення збитків у сумі недозволеного овердрафту 23.02.2015 року була ініційована процедура оскарження транзакцій та примусового повернення коштів, в наслідок чого стало повернення 24.02.2015 року МПС Visa до банку коштів за вказаними операціями.

Позивач наголошує на тому, що оскільки він погасив заборгованість за таким недозволеним овердрафтом, а до банку також повернулись кошти за вказаними операціями внаслідок застосування процедури оскарження, то фактично банк отримав грошові кошти двічі від позивача та платіжної системи, у зв`язку із чим відповідач має повернути позивачеві сплачені ОСОБА_1 грошові кошти, як такі, що отримані банком без належної на це правової підстави.

Одночасно з цим судом також встановлено, що згідно Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, 28.11.2014 року було проведено державну реєстрацію Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 .

Судом також встановлено, що 25.07.2014 між ТОВ «ТІКЕТС.ЮЕЙ» та ТОВ «Тікетс Консолідатор» було укладено субагентський договір №1/08, відповідно до умов якого третя особа може надавати послуги з продажу авіаперевезень як самостійно, так і шляхом залучення третіх осіб-посередників, з якими він окремо укладає договори про надання посередницьких послуг з обов`язковим укладенням при цьому договору про нерозголошення конфіденційної інформації, будучи відповідальним за дії чи бездіяльність зазначених третіх осіб - посередників перед агентом.

Також матеріалами справи підтверджено, що 11.12.2014 року між Товариством зобмеженою відповідальністю «ТікетсКонсолідатор» та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 був укладений Субагентський договір № UA 11/12/14 про надання посередницьких послуг.

Матеріалами справи підтверджено, що вказаний договір було укладено між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та третьою особою саме з метою надання послуг з продажу авіаперевезень, тобто для здійснення позивачем господарської діяльності та отримання прибутку.

При цьому, ТОВТікетс Консолідаторнаголошує на невиконанні фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 умов Субагентського договору №UA11/12/14 від 11.12.2014 року у зв`язку з самостійним оформленням позивачем вказаних проїзних документів без фактичного здійснення перерахування грошових коштів з кредитної картки, оформленої в ПАТ «Райффайзен банк Аваль».

Доказом відсутності відповідних перерахувань ТОВТікетс Консолідаторзазначало заяву до нього ТОВ«Тікетс.Юей» відповідно доСубагентського договору № 1/08 від25.07.2014 року вимог про сплату вартості квитків та штрафу, які були повністю сплаченітретьою особою.

Таким чином, оскільки ТОВ«Тікетс Консолідатор» в повній мірі за власний рахунок сплатила вартість проїзних документів, то такий учасник справи вважає, що грошові кошти, які повернулись до банку за вказаними операціями внаслідок застосування процедури оскарження, мають бути перераховані саме третій особі, як учаснику правовідносин який виконав власним коштом обов`язок іншої особи.

У зв`язку із чим, суд доходить висновку, що між сторонами виник спір за наслідком розгляду якого суд доходить до наступного висновку.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

В даному випадку, звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач наголошував на тому, що відповідачем-банком було порушено його цивільне право саме як споживача.

Суд з цього приводу зазначає, що згідно ст. 1-1 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

У відповідності до п. 22. ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

В даному випадку, судом встановлено, та підтверджено матеріалами справи (зокрема копіями таких проїзних документів), що вищевказані авіаційні квитки, на які вказує позивач були придбані не на ім`я позивача, а на ім`я інших осіб, у тому числі іноземних громадян.

Окрім цього, матеріалами справи підтверджено, що сплата позивачем грошових коштів за вказані проїзні документи відбувалась з призначенням платежу: згідно договору № UA 11/12/14 від 11.12.2014р.

Відтак, придбання вказаних проїзних документів ніяким чином не стосувалось задоволення особистих побутових потреб позивача ОСОБА_1 , оскільки рух вищевказаних грошових коштів, який стосувався придбання названих проїзних документів відбувався в межах саме господарських правовідносин, що виникли між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та юридичною особою.

У зв`язку із чим, суд доходить висновку, що на вказані спірні правовідносини дія Закону України «Про захист прав споживачів» не може поширюватись.

Суд вказує, що однією із загальних засад цивільного процесуального законодавства є добросовісність (частина першастатті 44 ЦПК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, такі дії повинні відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до частини третьої статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Суд вказує, що аналіз частини другої статті 13 ЦК України дає підстави для висновку, що недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) міститься висновок про те, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується на римській правовій максимі - «non concedit venire contra factum proprium » (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Здійснення суб`єктивних цивільних прав повинно відбуватись у суворій відповідності до принципів правомірності здійснення суб`єктивних цивільних прав, автономії волі, принципів розумності і добросовісності. Їх сукупність є обов`язковою для застосування при здійсненні усіх без винятку суб`єктивних цивільних прав.

Розглядаючи поняття розумності та добросовісності як принципів здійснення суб`єктивних цивільних прав необхідно враховувати, що розумною є поведінка особи, яка діє у межах, не заборонених їй договором або актами цивільного законодавства. Виходячи із аналізу норм, закріплених у ЦК України, поняття «добросовісність» ототожнюється із поняттям «безвинність» і навпаки, «недобросовісність» із «виною». Такий висновок випливає із того, що за діяння, якими заподіяно шкоду внаслідок недобросовісної поведінки, може наступати відповідальність (наприклад, частина третя статті 39 ЦК України), а оскільки обов`язковим елементом настання відповідальності, за загальним правилом, є вина, то такі діяння є винними.

Дослідження питання про здійснення особою належного їй суб`єктивного матеріального права відповідно до його мети тісно пов`язане з аналізом фактичних дій суб`єкта на предмет дотримання вимоги добросовісності.

Таким чином, уклавши вказану Угоду з банком, та беручи на себе договірне зобов`язання не використовувати такий банківський рахунок у господарський діяльності, позивач свідомо та неодноразово, всупереч таких договірних засад, використовував картковий рахунок, відкритий для задоволення побутових потреб позивача, як фізичної особи, саме для здійснення господарської діяльності як фізична особа-підприємець.

А тому в даному випадку, суд вважає, що використовуючи картковий рахунок № НОМЕР_1 для проведення сплат в межах здійснення господарської діяльності фізичної особи-підприємця, позивач порушив п. 13 вказаної Угоди, укладеної між ним та відповідачем-банком, у зв`язку із чим такі дії позивача мають всі ознаки недобросовісної поведінки сторони за договором.

В даному випадку, всі наявні матеріали справи свідчать про те, що виникли спірні правовідносини лежать виключно у площині господарських правовідносин.

Вказаний висновок вже було доведено до відома сторони позивача органами судової влади України, адже відповідною ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська (яка набула чинності у передбаченому процесуальним законом порядку) провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про повернення безпідставно набутих грошових коштів, та за позовом третьої особи з самостійними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «Тікетс Консолідатор» до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про зобов`язання вчинити дії було закрито, а позивачеві роз`яснено, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Таким чином, знаючи, що картковий рахунок№ НОМЕР_1 використовувався позивачемдля проведеннясплат вмежах здійсненнягосподарської діяльностіфізичної особи-підприємця,та будучи достеменно обізнаним, про те що спір, який виник між учасниками справи віднесено до компетенції судів господарської юрисдикції, позивач повторно у 2019 році звертається до іншого, Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із аналогічним позовом в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, суд виходить з того, що неправомірна мета та вказана недобросовісна поведінка позбавляють сторону позивача, як фізичну особу, відповідного права посилатися на обставини, викладені в позові, як на підстави та умови надання їй захисту судом в порядку цивільного судочинства.

Таким чином,суд дійшоввисновку,що слідвідмовити узадоволенні позову ОСОБА_1 доАкціонерноготовариства «РайффайзенБанкАваль»в особіДніпропетровськоїобласноїдирекції Акціонерноготовариства«РайффайзенБанк Аваль»,третяособана сторонівідповідача,щонезаявляє самостійнихвимогна предметспору:Товариствозобмеженою відповідальністю«ТікетсКонсолідатор» про стягнення безпідставно отриманих коштів.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до частини першоїстатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути пропорційно до розміру задоволених позовних вимог витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 1682 (одна тисяча шістсот вісімдесят дві) грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1,2 Закону України«Про фінансовийлізинг» ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 280-285 ЦПК України, ст. ст.15,203,210,215,220,509,628,640, 806 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_13 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (місце знаходження: 9111, м. Київ, вул.. Лєскова, буд. 9, код ЄДРПОУ 14305909) в особіДніпропетровськоїобласноїдирекції Акціонерноготовариства«РайффайзенБанк Аваль» (місце знаходження: 49044, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 4-Д, код ЄДРПОУ 19358201), третя особанасторонівідповідача,щонезаявляє самостійнихвимог напредмет спору:Товариствозобмеженою відповідальністю«ТікетсКонсолідатор» (місце знаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 71, поверх 15, офіс 31, код ЄДРПОУ 38914194) про стягнення безпідставно отриманих коштів відмовити у повному обсязі.

2. Судові витрати у вигляді судового збору компенсувати за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Суддя: Д.В. Мовчан