Рішення № 103416366, 18.02.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2022 року Справа № 160/695/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВіхрової В.С.,

розглянувши у письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: старший державний виконавець Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Тичинський Дмитро Євгенович, про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

12.01.2022 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі відповідач), третя особа: старший державний виконавець Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Тичинський Дмитро Євгенович, в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сніжинського Тараса Євгенійовича про стягнення виконавчого збору від 30.07.2021 у ВП № 41176175, яка винесена в межах примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва за виконавчим листом № 2-16665/10, який був виданий 26.01.2011 року та якою стягнуто з боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) виконавчий збір у розмірі 2282967,83 гривень, стягувач Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 00015622).

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що оскільки державний виконавець у ВП № 41176175 не стягнув у примусовому порядку суму, зазначену у вказаному виконавчому листі, позивач вважає постанову про стягнення з неї виконавчого збору від 30.07.2021 у ВП № 41176175, яка винесена у виконавчому провадження, за яким виконавчий документ повернуто стягувачу відповідно до пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», протиправною. Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сніжинським Тарасом Євгенійовичем було повернуто виконавчий документ у ВП № 41176175 відповідно до пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», стягувач звернувся до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Людмили Олегівни та даним приватним виконавцем у ВП №66937543 було виконано рішення Шевченківського районного суду м. Києва за виконавчим листом № 2-16665/10, який був виданий 26.01.2011, завершено виконавче провадження та у даному виконавчому провадженні винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 24.09.2021, якою стягнуто з ОСОБА_1 основу винагороду у сумі 2 283 149,83 грн. З огляду на зазначені обставини позивач вказує, що при наявності оскарженої постанови існують обставини для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору. Вказане стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано час для усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.03.2022 року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду, - задоволено; поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовною заявою; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.02.2022 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.3 ст. 124 КАС України судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється:

1) за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу;

2) за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеномустаттею 129цього Кодексу.

Оскільки в матеріалах справи наявна офіційна електронна адреса Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та старшого державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Тичинського Дмитра Євгеновича, , судове повідомлення відповідача про розгляд справи здійснено шляхом направлення копій ухвал від 09.03.2022 року на електронні адреси відповідача та третьої особи.

14.02.2022 року представником позивача подано клопотання про долучення письмового доказу.

В судове засідання, призначене на 15.02.2022 року, з`явилась представник позивача. Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Витребувані ухвалою суду матеріали виконавчого провадження, суду не надали. Судом відкладено розгляд справи до 18.02.2022 року.

В судове засідання, призначене на 18.02.2022 року, представники сторін не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд зазначає, що особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287КАС України.

Згідно з ч.4ст.287 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

З огляду на встановлені строки розгляду вказаної категорії адміністративних справ та недопущення їх порушення, а також належного повідомлення відповідача про розгляд справи, суд робить висновок про можливість розгляду справи.

Відповідачем, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не було надіслано до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не було повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.

Відповідно до ч. 6ст.162 Кодексу адміністративного судочинства Україниу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Стосовно неподання відповідачем витребуваних ухвалою суду документів, суд зазначає, що у відповідності до ч.2 ст. 77 КАС України суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

З огляду на ненадання відповідачем витребуваних документів, суд вирішує справу за наявними матеріалами та відповідно до відомостей, викладених в Автоматизованій системі виконавчого провадження та Єдиному реєстрі боржників.

У зв`язку з неявкою представників сторін, судом продовжено розгляд справи в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

На виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з 11.12.2013 року перебувало виконавче провадження № 41176175 з примусового виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Києва від 26.01.2011 року № 2-16665/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ Банк» коштів у сумі 22 829 678, 31 грн., а також судових витрат: судового збору у сумі 1700 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн. Звернути стягнення на предмет іпотеки: нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 в рахунок погашення його заборгованості за кредитним договором №126/07В від 25.12.2007 на користь ПАТ «ВТБ Банк».

Боржником у виконавчому документі від 26.01.2011 року № 2-16665/10 визначено ОСОБА_1 , стягувачем АТ «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352).

Керуючись вимогами пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сніжинським Тарасом Євгенійовичем 30.07.2021 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №41176175.

В обґрунтування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.07.2021 року у виконавчому провадженні №41176175 державним виконавцем зазначено, що до відділу надійшла заява від представника АТ «Універсал Банк» Куришко К.В. про повернення виконавчого документа.

30.07.2021 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сніжинським Тарасом Євгенійовичем винесено постанову про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №41176175 в розмірі 2282967,83 грн.

У вказаній постанові від 30.07.2021 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сніжинським Тарасом Євгенійовичем зазначено, що сума стягнення за виконавчим документом при відкритті виконавчого провадження склала 22829678,31 грн. Тому, сума виконавчого збору, що підлягала стягненню за виконавчим документом, склала 10% суми, що підлягає примусовому стягненню, а саме: 2282967,83 грн.

В подальшому, постанову від 30.07.2021 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №41176175 виділено у виконавче провадження №67634557.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Тичинського Д.Є. від 25.11.2021 року відкрито виконавче провадження №67634557 з примусового виконання постанови №41176175, виданої 30.07.2021 року Департаментом державної виконавчої служби відділу примусового виконання покарань, про стягнення виконавчого збору в розмірі 2282967,83 грн.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначає, що нею було сплачену в повному обсязі суму боргу за виконавчим документом - виконавчим листом Шевченківського районного суду м. Києва від 26.01.2011 року № 2-16665/10.

Примусове виконання вказаного виконавчого документу відбулось у виконавчому провадженні №66937543, відкритого приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О.

Після виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Києва від 26.01.2011 року № 2-16665/10 в повному обсязі та сплати ОСОБА_1 суми боргу в розмірі 22829678,31 грн. на користь ПАТ «ВТБ Банк», приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О. винесено постанову від 24.09.2021 року у виконавчому провадженні №66937543 про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 2283149,83 грн.

На підтвердження відсутності боргу, позивачем подано до суду копію листа АТ «Універсал Банк» від 01.02.2022 року №44699, в якому повідомлено, що предмет іпотеки згідно п.1.3 Іпотечного договору №126/07В-12 від 25.12.2007 року було реалізовано на прилюдних торгах, іпотека припинена, заборгованість перед банком відсутня.

Не погоджуючись з постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сніжинського Тараса Євгенійовича про стягнення виконавчого збору від 30.07.2021 у ВП № 41176175, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно частини 2статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

05.10.2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження»від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі за текстом -Закон №1404-VIII).

Відповідно достатті 1 Закону № 1404-VIIIвиконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цимЗаконом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Частина першастатті 5 Закону №1404-VIIIпередбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом УкраїниПро органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Згідно зістаттею 10 Закону № 1404-VIIIзаходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першоїстатті 18 Закону №1404-VІІІвиконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частинами першою та другоюстатті 27 Закону №1404-VІІІустановлено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Згідно із частиною п`ятоюстатті 27 Закону № 1404-VIII(у редакцій чинній на момент винесення спірної постанови про стягнення виконавчого збору) виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленомуЗаконом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цьогоЗакону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також частиною дев`ятою вказаної статті (у редакцій чинній на момент винесення спірної постанови про стягнення виконавчого збору) передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 37 Закону № 1404-VIIIвиконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

За правилами частини п`ятої вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановленихстаттею 12 цього Закону.

Згідно з частиною третьою статті 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першоїстатті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятоюстатті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першоїстатті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною першоюстатті 42 Закону №1404-VIIIпередбачено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленомустаттею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Спір у цій справі виник при винесенні державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першоїстатті 37 цього Закону(стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа).

Суд зазначає, що Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIIIє спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій. Натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженоїнаказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5(далі - Інструкція), розробленою відповідно дозаконів №1403-VIIIі№ 1404-VIII, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно доЗакону № 1404-VIIIпідлягають примусовому виконанню.

Отже, положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог вказаних законів, та такі, що не можуть їм суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.

Так, положення частини третьоїстатті 40 Закону № 1404-VIIIзобов`язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини першоїстатті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.

Вказані положення частини третьоїстатті 40 Закону № 1404-VIIIкореспондуються з нормою абзацу четвертого пункту 8 розділу III Інструкції.

Натомість частина другастатті 27 Закону № 1404-VIIIпередбачає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

При цьому пункт 22 розділу ІІІ Інструкції (у редакцій чинній на момент винесення спірної постанови про стягнення виконавчого збору) встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну нормуЗакону № 1404-VІІІ, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першоюстатті 40 вказаного Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну нормуЗакону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Виходячи зі змісту наведеної вище норми Інструкціїу постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.

Крім цього, пунктом 20 розділу ІІІ Інструкції (у редакцій чинній на момент винесення спірної постанови про стягнення виконавчого збору) визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному встатті 37 Закону № 1404-VIII. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Суд зазначає, що постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сніжинського Тараса Євгенійовича про стягнення виконавчого збору від 30.07.2021 року у виконавчому провадженні № 41176175 фактично є виконавчим документом, та стягнення на підставі такого виконавчого документу здійснюється у відповідності до норм Закону №1404.

Так, згідно з пунктом 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору

Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

При цьому, пункт 22 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженоїнаказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну нормуЗакону № 1404-VІІІ, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першоюстатті 40 вказаного Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Виходячи зі змісту наведеної вище нормиІнструкції № 512/5, у постанові про повернення виконавчого документа виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору.

Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.

При розгляді даної справи судом враховано висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 11.03.2020 по справі № 2540/3203/18, відповідно до якого обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є фактичне виконання виконавчого документа та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

Отже, за своєю природою виконавчий збір є винагородою виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення, яка стягується у розмірі, пропорційної до розміру фактично стягнутої суми за виконавчим документом.

З системного аналізу зазначених вище норм права слідує, що виконавець має право на виділення в окреме виконавче провадження постанови про стягнення виконавчого збору лише у разі, якщо сума виконавчого збору не була стягнута повністю під час основного виконавчого провадження та за умови, що у такому виконавчому провадженні відбулось фактичне стягнення коштів.

Законодавець пов`язав можливість отримання виконавцем виконавчого збору (основної винагороди) саме за вчинення певних виконавчих дій протягом усього часу тривалості виконавчого провадження, яке призвело до реального стягнення коштів на користь стягувача з боржника.

Судом встановлено, що фактично виконавчий документ - виконавчий лист Шевченківського районного суду м. Києва від 26.01.2011 року № 2-16665/10, був виконаний під час виконавчого провадження №66937543, відкритого приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О.

Як встановлено судом та підтверджено листом АТ «Універсал Банк» від 01.02.2022 року №44699, наявною в матеріалах справи інформацією про виконавче провадження №66937543, сума боргу ОСОБА_1 була погашена за рахунок реалізації на прилюдних торгах предмету іпотеки, що відбулось вже після повернення виконавчого документу у виконавчому провадженні № 41176175.

Відтак, судом не встановлено здійснення державним виконавцем у межах виконавчого провадження № 41176175 заходів, що призвели до стягнення суми боргу з ОСОБА_1 .

Доказів зворотного суду не надано, матеріали справи не містять.

Відтак, прийняття постанови про стягнення виконавчого збору від 30.07.2021 року у виконавчому провадженні № 41176175 є безпідставним, та призводить до подвійної сплати позивачем як виконавчого збору, так і винагороди приватного виконавця за виконання одного й того ж виконавчого документа, що є неприпустимим.

Відповідно достатті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених у справі обставин, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 992,40 грн., що документально підтверджується квитанцією від 04.02.2022 року.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 992,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями9,72-77,90,132,139,246,297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622), третя особа: старший державний виконавець Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Тичинський Дмитро Євгенович (вул. Пісаржевського, 1-а, м. Дніпро, 49005) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сніжинського Тараса Євгенійовича про стягнення виконавчого збору від 30.07.2021 у ВП № 41176175, яка винесена в межах примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва за виконавчим листом № 2-16665/10 від 26.01.2011 року.

В порядку розподілу судових витрат стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору за подачу позову до суду у розмірі 992 грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.С. Віхрова