Ухвала суду № 103406350, 17.02.2022, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/8055/20

Провадження № 1-в/638/85/22

УХВАЛА

Іменем України

17 лютого 2022 року м. Харків

Дзержинський районний суд міста Харкова

у складі головуючого судді Подус Г.С.,

за участю секретаря судових засідань Коваленко О.В.,

прокурора Овод К.К.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні уприміщенні Дзержинськогорайонного судуміста Харковаклопотання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженої вироком Дзержинського районного суду міста Харкова від 08.06.2021 року до 2(двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185, ч.2 ст.185 КК України, про відстрочення виконання вироку до народження дитини

встановив:

У провадження Дзержинського районного суду міста Харкова надійшло клопотання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженої вироком Дзержинського районного суду міста Харкова від 08.06.2021 року до 2(двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185, ч.2 ст.185 КК України, про відстрочення виконання вироку до народження дитини, в обгрунтування якого засуджена вказує, що перебуває на 6 місяці вагітності,а також має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з посиланням на норму п.2 ч.1 ст. 536 КПК України, яка передбачає можливість відстрочки виконання вироку у зв`язку з вагітністю засудженої або наявністю у неї малолітньої дитини.

У судове засідання засуджена не з`явилась.

Прокурор при розгляді клопотання засудженої посилався на розсуд суду.

Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, а також подане засудженою клопотання, прийшов до наступних висновків.

Вироком Дзержинського районного суду міста Харкова від 02.06.2020 року, який набрав законної сили 19.10.2021 за результатами апеляційного перегляду, яким вирок Дзержинського районного суду міста Харкова залишено без змін, визначено ОСОБА_1 винною у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України та призначено покарання: за частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців; за частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

В силу частини 1 статті 70 Кримінального кодексу України кінцево призначено покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі частини 1 статті 71 Кримінального кодексу України, кінцево визначено ОСОБА_1 покарання шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання завироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08.12.2017 року, остаточну міру покарання за даним вироком визначити 2 (два) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обрано, а визначено взяти її під варту після набрання вироком законної сили.

Згідно з обмінною картою пологового будинку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на 30-31 тижні вагітності.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 29.11.2016 року, виданого Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Згідно п.1 ч.1 ст.537 КПК України, під час виконання вироків, суд, визначений частиною 2 ст.539 КПК України, має право вирішувати питання про відстрочку виконання вироку.

Згідно п.п.2, 3 ч.1 ст.536 КПК України Виконання вироку про засудження особи до виправних робіт, арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі може бути відстрочено у разі:2) вагітності засудженої або за наявності у неї малолітньої дитини - на час вагітності або до досягнення дитиною трьох років, якщо особу засуджено за злочин, що не є особливо тяжким;3) якщо негайне відбування покарання може потягти за собою винятково тяжкі наслідки для засудженого або його сім`ї через особливі обставини (пожежа, стихійне лихо, тяжка хвороба або смерть єдиного працездатного члена сім`ї тощо) - на строк, встановлений судом, але не більше одного року з дня набрання вироком законної сили.»

Оскільки засуджена ОСОБА_1 знаходиться на обліку по вагітності, тому наявні підстави для відстрочення виконання вироку.

Крім цього, суд враховує, що на утриманні засудженої перебуває малолітня дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У преамбулі до Конвенції ООН про права дитини зазначено, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні.

Згідно зі статтею 9 Конвенції Держави-сторони дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи за судовим рішенням визначають відповідно до застосовного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в інтересах дитини. Вирішення такого питання може бути необхідним у тому чи іншому випадку, коли, наприклад, батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї. При цьому всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у вирішенні такого питання та викладати свою позицію.

Також згідно з ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Принцип 6 Декларації прав дитини 1959 року проголошує, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір`ю.

При цьому, суд враховує також практику Європейського суду з прав людини.

Так, ухвалюючи рішення в справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, в найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки з сім`єю, окрім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або явно дисфункціональна; і по-друге, в найкращих інтересах дитини забезпечити її розвиток в безпечному, надійному і стабільному середовищі та в середовищі, що не є дисфункціональним.

При прийнятті рішення по справі судом також береться до уваги, що Європейський суд з прав людини (Справа «Савіни проти України» (Заява № 39948/06) у своєму рішенні від 18.12.2008 року наголошував, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Європейський суд з прав людини у п.49, п. 52 рішення у справі «Савіни проти України» зазначив, що у будь-якому разі передання дитини під державну опіку слід зазвичай розглядати як тимчасовий захід, здійснення якого має одразу припинятися, коли це дозволяють обставини. Отже, такий захід не може бути санкціонований без попереднього розгляду можливих альтернативних заходів і має оцінюватися в контексті позитивного обов`язку держави вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз`єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та якщо це можливо, не допускаючи розлучення братів і сестер. Хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

За таких обставин, оцінивши баланс суспільного та приватного інтересу, суд вважає доцільним відстрочити виконання вироку.

Крім того, суд бере до уваги, що закріплення державою інституту відстрочки виконання вироку є однією із складових системи виконання судових рішень і забезпечення гарантій встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і що узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини висловленою в рішенні від 17 травня 2005 року у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02), де зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних не виправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично.

Усе викладене, переконує суд у існуванні у цьому випадку особливих обставин, які роблять необхідним заради інтересів дитини відстрочити виконання вироку Дзержинського районного суду міста Харкова від 08.06.2021 року до народження дитини.

Керуючись п.п.2, 3 ч.1 ст.536 КПК України, суд,

ухвалив:

Клопотання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженої вироком Дзержинського районного суду міста Харкова від 08.06.2021 року до 2(двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185, ч.2 ст.185 КК України, про відстрочення виконання вироку до народження дитини про відстрочку виконання вироку задовольнити.

Виконання вироку Дзержинського районного суду міста Харкова від 08.06.2021 року, за яким ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України та призначено покарання: за частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців; за частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки; на підставі частини 1 статті 71 Кримінального кодексу України, кінцево визначено ОСОБА_1 покарання шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08.12.2017 року, остаточну міру покарання за даним вироком визначити 2 (два) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі, відстрочити до народження дитини.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом семи днів з дня її проголошення.

Головуючий