Рішення № 103406351, 17.02.2022, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 642/3770/21

Провадження № 2/638/2385/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2022 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого Невеніцина Є.В.,

за участю секретаря Рижикової В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Дмитро Вячеславович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №5256, виданий 01.04.2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В., стягнути судові витрати у розмірі 31362 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що зазначений виконавчий напис вчинений з порушенням вимог законодавства, нотаріусом не перевірено факт безспірності заборгованості, позивач не укладала жодних угод щодо отримання грошових коштів з ТОВ «Вердикт Капітал», не отримувала жодних повідомлень про відступлення права вимоги чи вимоги про усунення заборгованості від відповідача, не дотримана вимога щодо подання стягувачем нотаріально посвідченого договору, що передбачає сплату грошових сум.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування. Також, відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, оскільки з врахуванням середньої заробітної плати в регіоні завищені витрати за справу незначеної складності та відсутні доказів на підтвердження оплати правничої допомоги.

У судове засідання учасники справи не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлялись вчасно та належним чином, представник позивача надав заяву про розгляд справи за їх відсутності, підтримав позовні вимоги, інші учасники справи причин неявки не повідомили, клопотань про відкладення слухання справи суду не надходило.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.

Приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Кудряшовим Д.В. відкрито виконавче провадження №65787419 про стягнення на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість, що виникла за кредитним договором №0831Л002575-РК від 22.08.2008 року, який укладений між АТ «Укрсоцбанк» (правонаступник ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» та ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису №5256 виданого 01.04.2021 року.

Згідно з пунктом 19статті 34 Закону України «Про нотаріат»виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат»визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно достатті 88 Закону України «Про нотаріат»нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Такий перелік документів затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»(надалі Перелік).

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. № 662Перелік доповнено розділом такого змісту:

«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».

Постанова Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. № 662 набрала чинності 10.12.2014 року.

Таким чином, з 10.12.2014 року нотаріуси мали право вчиняти виконавчі написи на документах, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, зокрема, за кредитними договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 р. у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів`в частині, зокрема, пункту 2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: "Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».)

Колегія суддів апеляційного суду в цій справі прийшла до висновку про те, що позивачами доведено факт застосування до них оскаржуваного нормативно-правового акту, оскільки запропоновані оскаржуваною постановою КМУ зміни у процедуру вчинення виконавчих написів нотаріусів на кредитних і іпотечних договорах створюють можливість при наявності злого умислу, недбалості чи з інших причин кредитору та/чи його посадовим особам або пов`язаним із ними третім особам, незаконно заволодіти коштами або майном, як позивачів так і інших громадян України, шляхом введення в оману нотаріуса, який керуючись спірним актом буде вимушений вчинити виконавчий напис на підставі документів, що не є належними доказами безспірності заборгованості, та згодом стягнення майна чи коштів виконавчою службою на підставі такого виконавчого напису

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 р. у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 р. залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 р. у справі № 826/20084/14.

В розумінні ч. 5ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України(в редакції станом на 22.02.2017 року), постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 р. у справі № 826/20084/14 набрала законної сили в день проголошення, тобто 22.02.2017 року.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001, тобто в редакції, яка діяла до моменту доповнення Переліку п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у своїйПостановіпо справі 910/13233/17 від 29 січня 2019 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 49 Закону України «Про нотаріат», нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Згідно підпунктів 1.1.-1.3 п. 1 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріуси відмовляють у вчиненні виконавчого напису у випадках, коли витребовується майно, звернення стягнення на яке забороняється законодавством України або здійснюється виключно на підставі рішення суду.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють безспірну заборгованість на підставі документів, затверджених Переліком, зазначений перелік документів є вичерпним, та у разі надання стягувачем документів не передбачених Переліком, нотаріус відмовляє у вчинені виконавчого напису, стягнення такої заборгованості повинно здійснюватися виключно на підставі рішення суду.

В Постанові КЦС ВС від 23.01.2018 в справі № 310/9293/15ц зазначено, що вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимогст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

З матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримував від відповідача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед відповідачем зазначений у написі є безспірним.

Отже, нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, та як встановлено судом заборгованість не є безспірною.

Верховний Суд у постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом01.04.2021, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.Укладений між відповідачем та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису (доказів протилежного суду не надано), не був посвідчений нотаріально, а відтак наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 вересня 2021 року по справі № 910/10374/17 вказує, щоспірні виконавчі написи вчинені нотаріусом з недотриманням вимог статей87,88 Закону України "Про нотаріат"та Переліку документів у редакціїпостанови КМУ від 26 листопада 2014 року № 662 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", яка на час вчинення виконавчого напису - згідно із судовим рішенням - не була чинною.Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою длявизнаннявиконавчого написутаким, щоне підлягає виконанню.

Частиною 3статті 12 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно доч.1ст.76 ЦПК Українипередбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідност. 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК Українипередбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 6статті 81 ЦПК Українипередбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частинами 1,3,4ст.83ЦПК Українивизначено,що сторонита іншіучасники справиподають доказиу справібезпосередньо досуду. Відповідач,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору,повинні податисуду доказиразом зподанням відзивуабо письмовихпояснень третьоїособи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Так, відповідачем отримано копію ухвали про відкриття провадження з позовною заявою та додатками, проте жодного доказу на спростування доводів зазначених позивачем суду не надано.

При цьому, всупереч вимогам ч.1ст. 84 ЦПК України відповідач, який є юридичною особою, не скористався правом подати клопотання про витребування доказів судом, яке роз`яснено, зокрема, судом в ухвалі про відкриття провадження по справі. Також, відповідачем не зазначено причин неможливості подати суду докази, при цьому підстав для звільнення від доказування на підставі ст.82 ЦПК України судом не встановлено.

Суду не надано документів, з яких можливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі. Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача, не надано копії договору про відступлення права вимоги, нотаріально посвідченого кредитного договору.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що при винесенні спірного виконавчого напису не було дотримано умову для винесення напису, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню у цій частині.

Відповідно до частини першоїстатті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьоїстатті 133 ЦПК Українипередбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої-шостоїстатті 137 ЦК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

14.06.2021 року між ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням «Адвокатська компанія «Ульянов Бізнес Лоейрс» укладено договір про надання правової допомоги за умовами якого, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу у зв`язку з вчиненням нотаріального напису. За виконання зобов`язань, передбачених договором, замовник зобов`язується сплати грошові кошти у розмірі 30000 грн. Згідно реєстру та витрат на професійну правничу допомогу та акту виконаних робіт консультація клієнта складає 1500 грн, вивчення документів, формування правової позиції 4500 грн, вивчення судової практики 4500 грн, складання позовної заяви 9000 грн, складання заява про вжиття заходів забезпечення позову складає 4500 грн, отримання в приміщенні суду ухвали про забезпечення позову 1000 грн, участь адвоката у судових засіданнях 5000 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, представник позивача дійсно приймав участь у судових засіданнях, проте останні відбувались без участі відповідача та третіх осіб, а відтак участь у даному судовому засіданні не становила значних складнощів.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до видів правової допомоги, крім захисту та представництва, відносяться надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Таким чином, отримання у суді ухвали суду про забезпечення позову та її направлення приватному виконавцю не є правовими витратами в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Щодо вивчення наданих клієнтом документів та формування правової позиції суд зазначає, що окрім позовної заяви та заяви про забезпечення позову суду позивачем надано лише постанову приватного виконавця про арешт коштів боржник, а відтак дослідження зазначеного документу не потребувало значного часу адвоката.

Також, вивчення судової практики у справах аналогічної категорії та складання позовної заяви не потребувало значного часу адвоката, враховуючи сталу практику з розгляду аналогічних справ та обсяг поданих доказів.

Враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт, приймаючи до уваги надані документі, які підтверджують понесені витрати та клопотання представника відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу, при цьому суд відхиляє твердження представника відповідача про відсутність документального підтвердження понесених витрат, оскільки останнє підтверджується прибутково касовими ордерами №3, №2, №1.

Керуючись ст.ст.87,88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст.6-13,81,133,141,258,259,263,264,265,279,354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (зареєстрована: АДРЕСА_1 ,адреса длялистування: АДРЕСА_2 )до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «ВердиктКапітал» (м.Київ,Кудрявський узвіз,5-б),треті особи:приватний нотаріусІвано-Франківськоїобласті ЛичукТарас Володимирович(м.Івано-Франківськ,вул.МихайлаГрушевського,17),Приватний виконавецьвиконавчого округуХарківської областіКудряшов ДмитроВячеславович (м.Харків,вул.Університетська,33,оф.7)про визнаннявиконавчого написунотаріуса таким,що непідлягає виконанню задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №5256 виданий 01.04.2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарасом Володимировичем.

Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю«Вердикт Капітал»на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн.

Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю«Вердикт Капітал»на користь ОСОБА_1 витрати понесені на оплату правничої допомоги у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Є.В.Невеніцин