Ухвала суду № 103366414, 15.02.2022, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/9563/21

Провадження № 1-кп/204/297/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого: судді Некрасова О.О.

секретаря судового засідання: Хорхордіної О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні залу судових засідань обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021046680000712 внесеному доЄдиного реєструдосудових розслідувань 05 листопада 2021 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

за участю: прокурора Чеботарьова О.І., захисника Маслія В.О., обвинуваченого ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

В судовому засіданні прокурор Чеботарьов О.І. заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб. В обґрунтування клопотання вказав, що існують ризики того, що він може вчинити дії, передбачені п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_2 офіційно не працевлаштований, обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого Кримінальним кодексом України передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років, у зв`язку з чим є всі підстави вважати, що ОСОБА_2 , знаходячись на волі, усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинене, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, тобто існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Також, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України існує наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення оскільки 28.01.2021 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 104 КК України, ОСОБА_2 звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном 2 роки. Більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_3 покладених на нього процесуальних обов`язків.

У судовому засіданні захисник Маслій В.О. заперечував проти заявленого клопотання та просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, оскільки його підзахисний може виконувати покладені на нього обов`язки, він підтримує тісні сімейні відносини зі своєю бабусею та братом.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, оскільки він буде з`являтися в судові засідання і не буде порушувати процесуальні обов`язки.

Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2021 року призначено судовий розгляд по кримінальному провадженню та продовжено обвинуваченому ОСОБА_2 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 19 лютого 2022 включно.

Відповідно до вимог п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта практикою Європейського Суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

У відповідності з вимогами ч. 1ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Частиною 3статті 331 КПК Українипередбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

До спливу цього продовженого строку судове провадження не може бути закінченим.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК Українипід час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з вимогамист. 177 КПК України, метою застосування запобіжного аходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.

Відповідно до вимогст. 178 КПК Українипри вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений.

Як зазначено в ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Калашник проти Росії» тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі. Якщо законом встановлено презумпцію щодо обставин, які стосуються підстав тримання під вартою, має бути, крім того, переконливо доведена наявність конкретних обставин, які переважують правило поваги до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» вказав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів». Отже, колегія суддів приймає до уваги тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та покарання, що підвищує ризик зникнення обвинуваченого від правосуддя.

У рішенні Європейського суду «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р. зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбаченічастиною першоюцієї статті.

Оцінюючи ризик того, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, суд зазначає наступне.

Небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданнями для тримання під вартою… При цьому треба враховувати характери обвинуваченого, його моральні якості, його кошти, зв`язки із державою, які його переслідували за законом, і його міжнародні контакти (справа W v Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, може вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду, або ж створять загрозу суспільству.

Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, яке передбачає покарання на строк до шести років позбавлення волі, раніше судимий за вчинення кримінального правопорушення проти власності, вчинив кримінальне правопорушення під час відбування покарання з випробувальним терміном, не працюючий, на утриманні нікого не маючий, не одружений, а тому є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, у разі визнання останнього винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, останній, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, може переховуватися від суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1ст. 177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування». Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Враховуючи відомості про особу обвинуваченого, суд зазначає, що ОСОБА_2 останній раз був засуджений 28.01.2021 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська до покарання у виді 3 років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 104 КК України, ОСОБА_2 звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном 2 роки, але під час відбуття покарання з випробуванням вчинив нове кримінальне правопорушення проти власності, тому існує ризик передбачений п. 5 ч.1 ст.177 КПК, а саме обвинувачений може скоїти злочини аналогічні тому, у якому обвинувачується з метою збагачення та забезпечення своєї життєдіяльності.

За сукупності таких обставин суд, приймаючи до уваги вік та стан здоров`я обвинуваченого, дані про особу, вважає за необхідне застосувати щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, судом встановлені підстави, які передбаченіКПК України, рішеннями ЄСПЛ та Конвенцією з прав людини, щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого та ризик його ухилення від суду. На даний період часу у суду відсутні дані, які б свідчили про те, що більш м`який запобіжний захід забезпечить належної поведінки обвинуваченого. При цьому, суд приймає до уваги термін перебування обвинуваченого під вартою.

Обставини, за яких вчинено кримінальне правопорушення, його тяжкість та інші наведені вище обставини, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, та у контексті даного кримінального провадження є ймовірність того, що обвинувачений може вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Суд вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не відпали, стан здоров`я обвинуваченого не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув`язнення, а інші альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу із визначенням строку, а тому суд вважає, що більш м`який запобіжний захід є таким, що нездатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_2 , а необхідним та достатнім для виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та запобігання встановленим судом ризикам, є лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Що стосується клопотання сторони захисту та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, суд вважає, що на цей час ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані під час застосування обвинуваченому запобіжного заходу, не зменшились, настільки щоб зробити висновок про доцільність обрання більш м`якого запобіжного заходу, оскільки даніпро те, що обвинувачений не може утримуватись в умовах слідчого ізолятора або з`явились якісь нові обставини, що свідчать про необхідність зміни запобіжного заходув матеріалах кримінального провадження відсутні, тому суд приходить до висновку, в задоволенні клопотання захисника Маслія В.О., який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт слід відмовити.

При цьому, суд приходить до переконання, що строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 належить продовжити, згідно ст. 197 КПК України, строком на 60 днів, з визначеним ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2021 року застави у розмірі 113 500 (сто тринадцять тисяч п`ятсот) гривень, з покладанням на нього у разі внесення застави обов`язків.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 110,176-179, 183, 193, 194, 197, 331, 369, 371, 372, 376 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 15 квітня 2022 включно.

Визначити відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у кримінальному провадженні у розмірі 113500 (сто тринадцять тисяч п`ятсот) гривень.

У випадку внесення обвинуваченим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановленої застави у розмірі 113 500 гривень, вважати, що до нього обрано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 15.04.2022 року, виконувати наступні обов`язки: прибувати до слідчого,прокурора абосуду за викликом; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого,прокурора абосуд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава звертається в доход держави, а до нього для забезпечення виконання визначених законом обов`язків, може бути застосовано інший запобіжний захід.

В задоволенні клопотання захисника Маслія В.О., який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», для виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядкубезпосередньо до Дніпровського апеляційного судупротягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя О.О. Некрасов