Рішення № 10336302, 24.06.2010, Здолбунівський районний суд Рівненської області

справа №2 ц 817 / 10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2010 року.

Здолбунівський районний суд Рівненської області

в складі головуючого судді Кушніра О.Г.

при секретарі Лозовицькій Ю.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача Комар А.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Здолбунові Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України у Здолбунівському районі Рівненської області про зобовязання вчинити дії по нарахуванню та виплаті щомісячної державної соціальної допомоги, -

в с т а н о в и в:

У поданій заяві позивач просить зобовязати управління Пенсійного Фонду України у Здолбунівському районі Рівненської області нарахувати на його користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни» за 2007-2008 роки та 4 місяці 2009 року у розмірі 3 121 грн. 00 коп.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що він має соціально-правовий статус дитини війни, а відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» йому повинна нараховуватись та виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії. У 2007-2009 роках така допомога не виплачувалась. У звязку з невиконанням даного закону за відповідачем виникла заборгованість по оплаті даної допомоги.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та по аналогічних мотивах, збільшивши розмір позовних вимог, відповідно до яких просить зобовязати відповідача нарахувати та виплатити на його користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни» за 2007-2009 роки включно по 31 грудня 2009 року.

Представник відповідача позов не визнала, надавши письмові заперечення та пояснила, що Закони України «Про державний бюджет” на 2006-2008 роки» не передбачили коштів на виплату даної соціальної допомоги у розмірі 30%. У 2008-2009 роках виплата надбавки проводилась, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів. Зазначеній категорії осіб підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, здійснювалася відповідно до постанови КМУ №530 від 28 травня 2008 року в розмірі 49 грн. 80 коп. щомісячно. Просить у задоволені позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, зясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року і відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01 січня 2006 року, набув статусу «дитини війни».

Державна соціальна гарантія дітей війни це встановлений цим Законом мінімальний розмір державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної підтримки дітям війни. Держава визнає важкий життєвий шлях громадян України, чиє дитинство збіглося з роками Другої світової війни та надає дітям війни соціальну підтримку. Державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до вимог статті 7 вказаного Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пенсійний Фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління.

Відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обовязок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії ОСОБА_3, передбаченої ст.6 Закону «Про соціальний захист дітей війни», покладено на управління Пенсійного Фонду України у Здолбунівському районі Рівненської області, як відповідне територіальне управління за місцем проживання позивача.

Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

У відповідності із пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року №489-V дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2007 рік з урахуванням ст.111 Закону №489-V, яка передбачала, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року по справі №6-рп/2007 визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 та ст.111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік». А отже, з 09 липня 2007 року дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відновлено в повному обсязі. Відповідно до пункту 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду, яке має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Таким чином, з 09 липня по 31 грудня 2007 року позивач має право на підвищення розміру пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно з пунктом 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Проте, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення пункту 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до п.6 резолютивної частини цього рішення, рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними. Вказане рішення набуло чинності з 22 травня 2008 року.

Таким чином, з 22 травня по 31 грудня 2008 року позивач має право на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, що діяла в період до внесення змін пп. 2 п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N107-VI (що визнані неконституційними).

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Ця норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати.

На підставі наведеного, суд вважає, що її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Тому нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» передбачено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, встановлений в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто 498 грн., а з 1 листопада 2009 року прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць - у розмірі 573 гривні.

Отже, право на підвищення пенсії, що передбачене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у 2009 році у позивача виникло з 01 січня 2009 року.

Доводи відповідача про те, що відсутня затверджена законодавством величина мінімальної пенсії за віком, від якої має бути обраховано 30 відсотків підвищення до пенсії дітям війни, а мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом і застосуванню для обчислення розміру підвищення до пенсій особам, які мають статус «дитина війни» відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не підлягає, судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються наведеним нижче.

Згідно з ч.3 ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Тому, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Відповідно до ч. 1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року №966-14, для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком застосовується прожитковий мінімум.

З вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є основою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується, зокрема, на частині 3 статті 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність визначено Законами України про Державний бюджет на відповідний рік.

Пунктом 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при розрахунку підвищення пенсії, яке передбачено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», застосуванню підлягає мінімальний розмір пенсії за віком, який вираховується виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом «Про Державний бюджет України на 2009 рік», а не розмір, що установлений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», на яку міститься посилання у запереченнях на позов.

Доводи відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог у звязку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не можуть бути прийняті до уваги. Суд вважає необхідним зазначити, що реалізація особою права, що повязане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання субєктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобовязань, не приймається до уваги. Так, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань.

Суд також не бере до уваги покликання відповідача на те, що відсутній нормативно-правовий акт, який визначав би порядок реалізації ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Керуючись принципом верховенства права, суд з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, зазначає, що правовідносини, які виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни підвищення до пенсії, то така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Згідно зі ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача в частині зобовязання відповідача нарахувати та виплатити на його користь недоплачене підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за періоди з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року включно та з 01 січня по 31 грудня 2009 року, виходячи з урахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум у 2008-2009 роках, є підставними, тому позов підлягає частковому задоволені.

Оскільки згідно п.34 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації звільнені від сплати державного мита, понесені судові витрати згідно ч.2 ст.88 ЦПК компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Разом з тим, підлягають стягненню з відповідача витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ у розмірі 120 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213- 215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Зобовязати управління Пенсійного фонду України в Здолбунівському району Рівненської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за періоди з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року та з 01 січня по 31 грудня 2009 року включно з урахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та виплачених в 2008-2009 роках коштів.

У решті позовних вимог позивачу відмовити.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України у Здолбунівському районі Рівненської області витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120 (сто двадцять) грн. , які необхідно внести на р/р 31214259700171 УДК в Рівненській області, МФО 833017 код ЗКПО 22586360.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Здолбунівський районний суд з поданням в 10-денний строк заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням в 20-денний строк апеляційної скарги після подачі цієї заяви. Рішення може бути також оскаржене і без подання заяви про апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку неподання заяви про апеляційне оскарження у 10-денний строк рішення набуває законної сили після закінчення цього строку. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але не подано в подальшому апеляційну скаргу в 20-денний строк, то рішення набирає законну силу.

Суддя:

З оригіналом згідно:

Суддя