Рішення № 103354694, 16.02.2022, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2022 року справа № 580/9326/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гараня С.М., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області про визнання протиправними дій і стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

У Черкаський окружний адміністративний суд надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області (далі відповідач) про:

- визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати їй суддівської винагороди за період з 18.04.2020 до 27.08.2020 (за винятком днів відпустки та лікарняного) із застосуванням обмеження її нарахування згідно з ч.3 ст.29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 13.04.2020 №553-ІХ;

- стягнення з відповідача на її користь невиплаченої суддівської винагороди на загальну суму 178335,67 грн з відрахуванням при виплаті усіх обов`язкових податків, зборів та платежів відповідно до вимог законодавства України.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що до 14.09.2021 працювала на посаді судді Монастирищенського районного суду Черкаської області. Розмір суддівської винагороди визначається Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ та складається з базового розміру посадового окладу та доплат за вислугу років, за перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних громадян, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Крім цього, до базового окладу судді застосовуються регіональні коефіцієнти. Проте з 18.04.2020 по 27.08.2020 розмір суддівської винагороди обмежений на підставі ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» зі змінами, внесеними Законом України №553-1Х від 13.04.2020.

Рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020 у справі №1-14/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення частин 1, 3 ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» зі змінами, внесеними Законом України №553-1Х від 13.04.2020.

У зв`язку з визнанням неконституційними положень частин 1, 3 статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294 державою протиправно обмежено суддівську винагороду позивача за період з 18.04.2020 по 27.08.2020, а тому, з огляду на позицію Конституційного Суду України, вона підлягає компенсації.

Вважає, що внаслідок прийняття Верховною Радою України неконституційного закону їй завдано майнову шкоду у вигляді недоотриманої суддівської винагороди.

Відповідач Територіальне управління ДСА України в Черкаській області надав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. Зазначив, що здійснював нараховану суддівську винагороду відповідно до норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону №553-ІХ) і правових підстав для виплати суддівської винагороди без обмежень не мав.

Щодо порядку виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів, то згідно ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2011 №4901-VІ, постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-ІХ виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України шляхом стягнення коштів з Державного бюджету України за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апарату судів».

Дослідивши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, подані письмові докази, суд встановив наступне.

Згідно з Указом Президента України №1026/2004 від 31.08.2004 позивач була призначена на посаду суддів Монастирищенського районного суду Черкаської області.

Постановою Верховної Ради України від 15.04.2010 №2135-VI позивач була обрана на посаду судді безстроково.

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя України від 14.09.2021 №1992/0/15-21 позивач звільнена із займаної посади у зв`язку із відставкою.

Згідно довідки територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області №04/1859/20 від 19.11.2020 у період з 18.04.2020 по 27.08.2020 позивачу виплачувалась суддівська винагорода з урахуванням ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону №553-ІХ), а саме: з урахуванням обмеження максимальним розміром 47230 грн. на місяць. Загальна сума обмеження суддівської винагороди склала 178335,67 грн.

Вважаючи, що сума обмеження повинна бути компенсована у зв`язку з визнанням неконституційними частин 1, 3 статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону №553-1Х) відповідно до рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020, позивач звернулась до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Частиною 1 статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-V111 (далі Закон №1402-V111) встановлено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Отже за змістом вказаних норм єдиним нормативно-правовим актом, яким визначається розмір суддівської винагороди, є Закон №1402.

Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону №1402-VІІІ.

Так, згідно частини другої статті 135 Закону №1402-VІІІ суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 135 Закону №1402-VІІІ базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

12 березня 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, якою з 12 березня 2020 року на усій території України установлено карантин, кінцева дата якого з урахуванням внесених до вказаної Постанови змін неодноразово змінювалася, збільшуючи строк дії карантину.

18.04.2020 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік від 13.04.2020 року № 553-IX (далі Закон №553-1Х), яким Закон України Про Державний бюджет України на 2020 рік від 14.11.2019 №294-ІХ (далі Закон №294-1Х) доповнено статтею 29 наступного змісту:

Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому, у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.

Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі, в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до частини другої цієї статті).

Отже з 18.04.2020 змінами до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік запроваджені обмеження суддівської винагороди розміром 10 мінімальних заробітних плат, встановлених станом на 1 січня 2020 року, що складає 47 230 грн.

Рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 року №10-р/2020 у справі №1-14/2020(230/20) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:

- частин першої, третьої статті 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік від 14.11.2019 № 294-ІХ зі змінами;

- абзацу дев`ятого пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік від 13.04.2020 року № 553-ІХ.

Отже, положення Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік від 14.11.2019 року № 294-ІХ зі змінами, Закону України Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік від 13.04.2020 року № 553-ІХ, визнані неконституційними та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 28.08.2020 року №10-р/2020 зазначено про необхідність компенсувати відповідними виплатами встановлені обмеження суддівської винагороди.

За змістом вказаних приписів Закон №1402-VІІІ є спеціальним законом, який необхідно застосовувати до спірних правовідносин щодо розміру суддівської винагороди.

Щодо Закону №553-ІХ, яким внесено зміни до Закону №294-ІX, зокрема, доповнено його статтею 29 (пункт 10 розділу 1 Закону №553-ІХ), то вказаний Закон не є законом про судоустрій, ним чи іншим законом не вносились зміни до Закону №1402-VІІІ стосовно розміру суддівської винагороди, має іншу сферу регулювання, отже не може бути застосований як підстава для обмеження суддівської винагороди.

Зважаючи на вказане обмеження виплати позивачеві суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 розміром, що не перевищує десять прожиткових мінімумів на підставі статті 29 Закону №294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом №553-1Х), було неправомірним.

За таких обставин, позивач має право на отримання суддівської винагороди за період з 01.08.2020 по 27.08.2020 у розмірі, передбаченому статтею 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь недоплаченої суддівської винагороди в сумі 178335,67 грн, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів, то суд вважає її передчасною, оскільки стягненню підлягають лише ті суми, які були нараховані, але не виплачені, а відповідач не здійснював нарахування суддівської винагороди позивачеві за спірний період.

Таким чином, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає, що належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01.08.2020 по 27.08.2020, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік, з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов`язкових податків і зборів.

Під час вирішення питання про допущення до негайного виконання рішення суду в частині виплати суддівської винагороди за один місяць, суд зазначає таке.

Відповідно пунктів 2 та 3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки суд не стягує суму суддівської винагороди, тому правові підстави для застосування вказаних норм відсутні.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до Закону України Про судовий збір та не надав доказів понесення інших судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.

Керуючись ст. 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01.08.2020 по 27.08.2020 із застосуванням обмеження, встановленого статті 29 Закону України від 14.11.2019 № 294-ІХ Про Державний бюджет України на 2020 рік.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області (РНОКПП 26261092) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суддівську винагороду за період з 01.08.2020 по 27.08.2020, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, без застосування обмеження, передбаченого статтею 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік, з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов`язкових податків і зборів.

У задоволенні інших вимог відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Суддя Сергій ГАРАНЬ