Рішення № 103335302, 08.02.2022, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/2642/19

провадження №2/176/63/22

РІШЕННЯ

Іменем України

08 лютого 2022 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

у складі: головуючої - судді Павловської І.А.,

з участю секретаря Ніколенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жовті Води цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

АТ «Перший Український Міжнародний Банк» звернулось до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області із позовом, де просить стягнути на свою користь із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №GP-6832829 від 01 жовтня 2014 року в сумі 119396,96 гривень та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921,00 гривень.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що 01 жовтня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Ренесанс Капітал» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №GP-6832829, на підставі якого останній видано кредит у розмірі 34859,62 гривень.

19 липня 2016 року ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» припинилося шляхом приєднання до ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк».

Таким чином, ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» є правонаступником усіх прав та зобов`язань ПАТ «Банк Ренесанс Капітал», що підтверджується випискою та статутом.

У той же час, позивач наголошує на тому, що відповідачка тривалий час не виконує взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, що призвело до утворення заборгованості, яку позивач просить стягнути на свою користь із відповідачки.

ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання свого повноважного представника не направив. При цьому представник позивача у позовній заяві прохав розгляд справи проводити за його відсутності.

Відповідачка ОСОБА_1 надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги не визнала та заперечувала проти їх задоволення. При цьому у відзиві на позовну заяву відповідачка, висловивши свою незгоду із позовними вимогами позивача, крім іншого, просила застосувати строк позовної давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки сторони по справі у судове засідання не з`явилися, в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Так, судом встановлено, що 01 жовтня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Ренесанс Капітал» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №GP-6832829 від 01 жовтня 2014 року (а.с. 11-14).

19 липня 2016 року Публічне акціонерне товариство «Банк Ренесанс Капітал» припинилося шляхом приєднання до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», який став правонаступником усіх прав та зобов`язань Публічного акціонерного товариства «Банк «Ренесанс Капітал».

Відповідно до п. 1.1 Статуту АТ «Перший Український Міжнародний Банк», є правонаступником всіх прав та зобов`язань зокрема ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» і АТ «Банк Ренесанс Капітал», в результаті реорганізації АТ «Банк Ренесанс Капітал» шляхом приєднання до АТ «Перший Український Міжнародний Банк», згідно рішення загальних зборів акціонерів АТ «Перший Український Міжнародний Банк» (протокол № 68 від 14 березня 2015 року) та згідно рішення єдиного акціонера АТ «Банк Ренесанс Капітал» (рішення № 2 від 14 березня 2015 року).

Надаючи правову оцінку правовідносинам що склалися, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України, передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Перевірка достовірності доказів проводиться судом у процесі дослідження доказів. Суд визнає достовірними докази, якщо за результатами перевірки та дослідження цих доказів підтверджується правильність відомостей, які в них містяться.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд наголошує на тому, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі. Докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, - повинні бути виключно належними та допустимими.

Позивач, як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст. 81 ЦПК України.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, доказів в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України того, що ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» виконано умови зобов`язання в частині надання ОСОБА_1 кредиту, позивачем суду не надано.

Разом з тим, суд не може прийняти до уваги виписку з рахунку відповідача, як належний і допустимий доказ існуючої у відповідача заборгованості, оскільки, дана виписка не містить підтвердження руху коштів по Кредитному договору із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, і, до того ж, не є відповідним розрахунком заборгованості та фінансовим документом на підтвердження розрахунків між банком та відповідачем.

Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Також позивачем не надано суду доказів того, яка заборгованість існувала перед ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» у відповідача на час припинення шляхом приєднання до АТ «Перший Український Міжнародний Банк». Розрахунок заборгованості за указаним кредитним договором до позову не доданий взагалі, а тому не можливо встановити відповідність порядку нарахування заборгованості (зокрема, процентів і неустойки) та проведення відповідних розрахунків, умовам договору, укладеного між ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» та ОСОБА_1 .

Таким чином, суду не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували розмір нарахованої банком заборгованості за кредитним договором.

Щодо позиції відповідача про необхідність застосування до позовних вимог наслідків спливу строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Як вбачається з правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного суду від 07 листопада 2018 року (справа № 372/1036/15-ц), виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, з огляду на позицію відповідача, який позовні вимоги не визнав, враховуючи, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують обґрунтованість позовних вимог, а саме: надання відповідачу кредиту, наявність заборгованості відповідача перед Публічним акціонерним товариством «Банк Ренесанс Капітал» та сум загальної заборгованості за кредитним договором, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог АТ «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволенню не підлягають у зв`язку з їх не обґрунтованістю та безпідставністю.

Відповідно до п. 6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Враховуючи викладене, оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають, а тому судові витрати слід віднести за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 223, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити в повному обсязі.

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Інна ПАВЛОВСЬКА