Ухвала суду № 10331221, 29.06.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Матвєєва В.В.

Суддя-доповідач - Яманко В.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2010 року справа №2а-1585/10/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Яманко В. Г.

суддів: Міронової Г. М.

Радіонової О. О.

при секретарі судового засідання Балакай І. Л.

за участю представників від:

позивача: не зявилися, повідомлені належним чином,

відповідачів : не зявилися, повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Свердловську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від 15 квітня 2010 року

по адміністративній справі № 2-а-1585/10/1207 (суддя Матвєєва В.В.)

за позовом Державної податкової інспекції в м. Свердловську

до Колективного підприємства “Свердловський Агробуд”

про стягнення податкового боргу за рахунок активів, -

ВСТАНОВИЛА:

Державна податкова інспекція в м. Свердловську 2 березня 2010 року звернулася до суду першої інстанції з адміністративним позовом (арк. спр. 2-3) до колективного підприємства “Свердловськ Агробуд” з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (арк. спр. 37) про звернення стягнення на активи колективного підприємства “Свердловськ Агробуд” в рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток на суму 1100 грн. в доход державного бюджету.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2009 року (арк. спр. 43-44) у задоволенні позовних вимог державної податкової інспекції в м. Свердловську відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі (арк. спр. 46-47) позивач просив скасувати постанову суду першої інстанції, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Сторони про час, місце та дату судового розгляду були повідомлені належним чином, проте правом бути присутніми на судовому розгляді не скористалися.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, встановила наступне.

Фактичні обставини справи.

Колективне підприємство “Свердловський Агробуд” зареєстровано як юридична особа, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію (арк. спр. 4), статут (арк. спр. 5) та включене до ЄДРПОУ за № 03583255, що підтверджено довідкою статистики (арк. спр. 6). Відповідач перебуває на податковому обліку ДПІ в м. Свердловську як платник податків.

3 жовтня 2003 року позивачем було винесено першу податкову вимогу форми “Ю1” № 1/172 від 3 жовтня 2003 року (арк. спр. 8) про визначення суми податкового боргу на суму 6769 грн. 61 коп., з якої за основним платежем 2412 грн. 29 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 3680 грн. 78 коп., пеня 676 грн. 54 коп. Вищевказана вимога була отримана головним бухгалтером підприємства 3 жовтня 2003 року, про що свідчить розписка (арк. спр. 8). 4 листопада 2003 року позивачем було винесено другу податкову вимогу форми “Ю2” № 2/424 від 4 листопада 2003 року про визначення суми податкового боргу на суму 80073 грн. 22 коп., з якої за основним платежем 72094 грн. 05 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 0 грн., пеня 7979 грн. 17 коп. Вимога була отримана головним бухгалтером підприємства 4 листопада 2003 року (арк. спр. 8). 5 грудня 2003 року позивачем було прийнято рішення № 214/24 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу (арк. спр. 12).

Згідно розрахунку позивача спірна сума податкового боргу відповідача по податку на прибуток склалася з податкових зобовязань, що були самостійно визначені та узгоджені платником податків, в розмірі 5726 грн. (арк. спр. 18 ), з якої за податковою декларацією № 29865 від 10 листопада 2008 року сума податку склала 5626 грн. (арк. спр. 9), за податковою декларацією № 32734 від 22 грудня 2008 року - 100 грн. (арк. спр. 10) Відповідачем 13 листопада 2008 року було уточнено суму податку на прибуток, визначену декларацією з податку на прибуток підприємства № 29865 від 10 листопада 2008 року (арк. спр. 28), з визначенням до сплати податку на прибуток в сумі 1000 грн. (5626 грн. 4626 грн.), що також підтверджено позивачем згідно заяви про уточнення позовних вимог (арк. спр. 37).

Відповідачем платіжним доручення № 321 від 17 листопада 2008 року було сплачено 1000 грн. з визначенням призначення платежу «податок на прибуток по декларації за 9 місяців 2008 року» (арк. спр. 26). Згідно платіжного доручення № 375 від 26 грудня 2008 року (арк. спр. 27) відповідачем було сплачено 100 грн. з визначенням призначення платежу «податок на прибуток по декларації за 11 місяців 2008 року».

Обґрунтування судом першої інстанції відмови в задоволенні позовних вимог.

- відповідачем був своєчасно сплачений податок на прибуток згідно декларації за 9 місяців 2008 року на суму 1000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 321 від 17 листопада 2008 року, згідно платіжного доручення № 375 від 26 грудня 2008 року підприємством сплачений податок на прибуток згідно декларації за 11 місяців 2008 року на суму 100 грн.,

- у позивача не було законних підстав змінювати призначення платежу по сплаті податкового зобовязання з податку на прибуток підприємства, що стало причиною утворення заборгованості підприємства по сплаті податку на прибуток в сумі 1100 грн.

Основні доводи апеляційної скарги.

- судом першої інстанції спірну постанову було прийнято з порушенням норм матеріального права, оскільки відповідно до положень пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами у рівних пропорціях,

- судом першої інстанції спірну постанову було прийнято з порушенням норм матеріального права без врахування того, що статтею 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленими законами мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні санкції), стягувати до бюджетів суми недоїмки, пені, у випадках та у розмірах, встановлених законами України, тобто органам державної податкової служби надано право спрямовувати податки, направлені платником податку на погашення поточних податкових зобовязань на погашення податкового боргу.

Оцінка обставин справи, відповідності прийнятого судового рішення

нормам матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 2181I) встановлено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків та зборів (обовязкових платежів), включаючи нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

За підпунктом "б" підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону № 2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації або у податковому розрахунку (пункт 1.11 статті 1 вказаного Закону) вважається узгодженим з дня подання податкової звітності.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181 передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно декларації з податку на прибуток відповідача № 29865 від 10 листопада 2008 року (арк. спр. 9) до сплати було визначено податку на прибуток в розмірі 5626 грн., який 13 листопада 2008 року був уточнений та склав 1000 грн., що не оспорюється сторонами. Згідно декларації з податку на прибуток № 32734 від 22 грудня 2008 року (арк. спр. 10) відповідачем визначено до сплати податку на прибуток в розмірі 100 грн.

Відповідачем згідно платіжного доручення № 321 від 17 листопада 2008 року було сплачено 1000 грн. з визначенням призначення платежу «податок на прибуток по декларації за 9 місяців 2008 року» (арк. спр. 26). Згідно платіжного доручення № 375 від 26 грудня 2008 року (арк. спр. 27) відповідачем було сплачено 100 грн. з визначенням призначення платежу «податок на прибуток по декларації за 11 місяців 2008 року».

Позивачем в поясненні (арк. спр. 39) вказано, що станом на 17 листопада 2008 року за особовим рахунком платника по податку на прибуток обліковувався податковий борг в розмірі 43904 грн. 14 коп., тому сплачена платіжним дорученням № 321 від 17 листопада 2008 року сума податку на прибуток розподілена наступним чином: 104 грн. 75 коп. на погашення заборгованості зі сплати пені, 513 грн. 39 коп. на погашення декларації з податку на прибуток № 31822, 215 грн. на погашення декларації № 9210, 166 грн. 86 коп. на погашення декларації з податку на прибуток № 17951. На підставі того, що станом на 26 грудня 2008 року за особовим рахунком платника по податку на прибуток обліковувався податковий борг в розмірі 48634 грн. 89 коп., сума податку на прибуток сплачена платіжним дорученням № 375 від 26 грудня 2008 року розподілена наступним чином: 9 грн. 72 коп. на погашення заборгованості зі сплати пені, 90 грн. 28 коп. на погашення декларації з податку на прибуток № 17951.

Всупереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач не надав суду доказів наявності законних підстав та дотримання порядку зарахування сплаченої відповідачем суми податку на прибуток за 9 місяців 2008 року та 11 місяців 2008 року до погашення податкових зобовязань за попередній період без дозволу позивача на здійснення подібних дій. При цьому, відповідач не дотримався вимог частини 1 статті 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», в якій зазначено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

За пунктом 3.7 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 11 червня 2003 року N 290, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 червня 2003 року за N 522/7843, якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган у день надходження від органу державного казначейства інформації про зарахування коштів до бюджету, яка надається відповідно до вимог Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами, затвердженого наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України від 25.04.2002 N 74/194 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.05.2002 за N 436/6724, самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини). При цьому протягом трьох робочих днів податковий орган складає та надсилає такому платнику податків у порядку, аналогічному Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженому наказом ДПА України від 21 червня 2001 року N 253 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за N 567/5758 (із змінами та доповненнями), повідомлення, в якому міститься інформація про суми розподілу сплачених коштів, за формою згідно з додатком 1 до даної Інструкції. Іншими Інструкціями порядок перерозподілу сплачених платником податків сум в погашення податкового боргу не передбачено, тому вимоги вказаної Інструкції повинні бути дотриманні податковим органом за кожним самостійним перерозподілом в рахунок погашення податкового боргу сплачених платником податків сум податків або зборів з відповідним складанням та надсиланням повідомлення, яке може у разі не згоди бути оскаржено субєктом підприємницької діяльності. Не дотримуючись такого правила, податковий орган порушує право платника податків не тільки на вільне використання грошових коштів, але й право на захист порушених інтересів в процесі подібного перерозподілу.

Відповідно до вимог пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на який посилається позивач як на обґрунтування права зараховувати сплачені відповідачем суми податку на прибуток у календарній черговості виникнення податкового боргу, встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) у рівних пропорціях.

З наведеного вбачається, що ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія: чи то контролюючі органи, чи то платники податків. Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначати джерела та черговість погашення податкових зобов'язань. Ця норма не встановлює права контролюючого органу, всупереч напрямку, зазначеному платником податку у платіжному документі, зараховувати платежі у рахунок погашення податкового боргу.

Згідно пункту 2 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на державні податкові інспекції покладено виконання функцій з забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильності обчислення і своєчасності надходження цих податків, платежів.

На виконання покладених на податкові органи функцій наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 р. за N 843/11123. Наведена Інструкція також не містить у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах, та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України “Про Національний банк України” від 20 травня 1999 року № 679-ХІV Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25 березня 2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що згідно статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості, конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. За частинами 1, 2, 6, 7 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, держава не втручається у здійснення власником права власності, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Стаття 321 Цивільного кодексу України встановила, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу, а саме: у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Частинами 1, 5 статті 19 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Згідно частини 7 статті 66 Господарського кодексу України держава гарантує захист майнових прав підприємства. Вилучення державою у підприємства майна, що ним використовується, здійснюється лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Позивач, перерозподіляючи самостійно без врахування призначення платежу перераховані відповідачем грошові кошти, якими він має право вільно користуватися, здійснюючи підприємницьку діяльність, фактично порушив право відповідача на власність, яке гарантується та охороняється вищенаведеними нормами Конституції України, Цивільного та Господарського кодексів України. Крім того, позивач фактично штучно утворив суму податкового боргу, яку необґрунтовано заявив до стягнення.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята відповідно до вимог матеріального права, тому залишається без змін, а апеляційна скарга відповідача - без задоволення з викладених в даній ухвалі підстав.

Керуючись статтями 24, 69, 71, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції в м. Свердловську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2010 року по адміністративній справі № 2а-1585/10/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2010 року по адміністративній справі № 2а-1585/10/1270 - залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк пять днів складання судового рішення у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені, підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 29 червня 2010 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 29 червня 2010 року.

Головуючий: В.Г.Яманко

Судді: Г.М.Міронова

О.О.Радіонова