Ухвала суду № 10331183, 24.06.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Папазова Г.П.

Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2010 року справа №2а-20555/09/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ляшенка Д.В.

суддів: Ястребової Л. В., Юрко І.В.

при секретарі судового засідання: Агейченковій К.О.

за участю представників:

від позивача: Бандурко Н.Г. за дов. від 20.05.2010 року,

від відповідача: Антощук О.С. за дов. № 67 від 31.05.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 березня 2010 року (повний текст постанови виготовлений 05 березня 2010 року) по адміністративній справі № 2а-20555/09/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфтовик 1» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя «про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень», -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліфтовик 1» звернулось до суду із позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя «про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19.08.2009 року ТОВ «Ліфтовик - 1» отримано податкове повідомлення - рішення Жовтневої міжрайонної ДПІ м. Маріуполя Донецької області від 17.08.2009 року № 0001102342/0, у якому міститься рішення контролюючого органу про визначення суми прибутку приватних підприємств за основним платежем 328777,40 грн., за штрафними(фінансовими) санкціями 164388,70 грн., усього 493166,1 грн.

Підставою прийняття зазначеного повідомлення зазначено Акт № 1818/23-2/32035961 від 29.07.2009 року, складений за наслідками виїзної планової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства скаржника за період з 01.04.2006 р. - 31.03.2009 р., яким у п. 1 встановлено порушення позивачем п. 5.1,пп. 5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". На зазначений Акт позивачем було подано заперечення до відповідача.

28.08.2009 року позивачем подано Скаргу (первинну) про перегляд податкового повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної ДПІ м. Маріуполя Донецької області від 17.08.2009 року № 0001102342/0 про визначення суми податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток приватних підприємств. Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 16.10.2009 року № 61522/10/25-012 відповідач відмовив позивачу у задоволенні скарги.

04.11.2009 року позивачем отримано податкове повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної ДПІ м. Маріуполя Донецької області від 02.11.2009 року № 0001102342/1, у якому міститься рішення контролюючого органу про визначення суми прибутку приватних підприємств за основним платежем 328777,40 грн., за штрафними(фінансовими) санкціями 164388,70 грн., усього 493166,1 грн. Позивач не згоден із цим, оскільки підставами для визначення суми податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток підприємства відповідачем зазначено невірне формування валових доходів та валових витрат, та завищення валових витрат на суму 1315109,16 грн. Також висновки наведено відповідачем і у Рішенні про результати розгляду первинної скарги.

Постановою від 01 березня 2010 року Донецького окружного адміністративного позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Відповідач вважаючи, що це судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального і матеріального права, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував. Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами першої та апеляційної інстанціями встановлено наступне.

Позивач ТОВ «Ліфтовик 1» зареєстроване 25.06.2002 року виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області, є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за № 32035961, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію від 25.06.2002 року та Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку від 10.01.2007 року № 100010976.

29.07.2009 року працівниками Жовтневої міжрайонної Державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ «Ліфтовик 1» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року. За результатами перевірки був складений акт № 1818/23-2/32035961 від 29.07.2009 року, яким у п. 1 встановлено порушення позивачем п. 5.1, п. п. 5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме заниження податку на прибуток на загальну суму 328777,4 грн., у тому числі за 4 квартал 2007 року в сумі 120531,9 грн., за 1 квартал 2008 року в сумі 37122,2 грн., за 2 квартал 2008 року в сумі 23781 грн., за 3 квартал 2008 року в сумі 71486,1 грн., за 4 квартал 2008 року в сумі 75856,2 грн.

На підставі зазначеного акта були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001102342/0 17.08.2009 року та № 0001102342/1 від 02.11.2009 року, якими визначена сума податкового зобовязання за основним платежем у розмірі 328777,4 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 164388,7 грн., усього 493166,1 грн.

28.08.2009 року позивачем подано Скаргу (первинну) про перегляд податкового повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної ДПІ м. Маріуполя Донецької області від 17.08.2009 року № 0001102342/0 про визначення суми податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток приватних підприємств. Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 16.10.2009 року № 61522/10/25-012 відповідач відмовив позивачу у задоволенні скарги.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України державні органи повинні діяти тільки на підставах і в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією України та законами.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. З Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, і згідно із ст. 10 Закону уповноважені, у тому числі, здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів, здійснюють у межах своїх повноважень контроль за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи. Отже, органи державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який у даних правовідносинах, реалізує надані йому владні управлінські функції.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачене, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд першої інстанції правомірно приходить до висновку, що відповідачем - Жовтневою міжрайонною ДПІ м Маріуполя Донецької області не доведена правомірність висновків щодо порушень позивачем норм чинного законодавства України, та винесення на підставі цих висновків оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 17.08.09р. №0001102342/0 та від 02.11.09р. № 0001102342/1.

Відповідно до п. 3.1. ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону. Пунктом 5.1. ст. 5 Закону передбачає, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. п. 5.2.1 п.5.2. ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Частина 4 п.п.5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону встановлює, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У пункті 5.11. ст. 5 Закону зазначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином, податковий орган як суб'єкт владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на прибуток повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме встановлювати віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, які підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, якими не є Акти технічної готовності ліфта і Акти прийомки ліфта, складання яких передбачено «Правилами улаштування і безпечної експлуатації ліфтів», НПАОП 0.00-1.02.-08, затверджених Наказом Держгірпромнагляду № 190 від 01.09.2008 року, та зареєстрованого Міністерством юстиції 07.10.2008 року за № 937/15628.

Також не приймається до уваги посилання представників відповідача на зазначений Наказ Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 1 вересня 2008 року N 190 (Зареєстрований в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008 р. за № 937/15628) «Про затвердження Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів»), оскільки останній набрав чинності тільки 18.10.2008 року, тому його вимоги розповсюджуються тільки на правовідносини, яки виникли (або відбувалися) після набрання ним чинності, у той час як відповідно до Акту № 1818/23-2/32035961 від 29.07.2009 року виїзна планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства проводилася за період з 01.04.2006 року 31.03.2009 року.

Пунктом 11 Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затвердженого Постановою кабінету міністрів України від 15 жовтня 2003 р. № 1631 встановлено, що дія дозволів, виданих Держнаглядохоронпраці або його територіальними органами, поширюється на всю територію України, а оскільки відповідачем не заперечується факт того, що субпідрядним підприємством, у якого позивачем замовлені субпідрядні послуги з монтажу ліфтів ТОВ «ТД «Південно-схід-ліфт» 26.03.2007 року отримано Дозвіл на початок робіт підвищеної небезпеки, дії позивача по укладенню із ТОВ «ТД «Південно-схід-ліфт» договору на надання субпідрядних послуг з монтажу ліфтів не суперечать вимогам чинного законодавства України.

Крім того, не приймається до уваги посилання відповідача на відсутність повідомлення про здійснення робіт управлінням Держкомнагляду в Донецькій області. Дійсно п.12 Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затвердженого Постановою кабінету міністрів України від 15 жовтня 2003 р. N 1631 передбачено, що про одержання дозволу суб'єкт господарської діяльності повинен повідомити територіальний орган Держнаглядохоронпраці за місцем виконання роботи підвищеної небезпеки або експлуатації об'єкта, у тому числі відокремленими підрозділами.

Разом з цим, невиконання цієї вимоги ТО «ТД «Південно-схід-ліфт» не може породжувати будь-які правові наслідки для його контрагентів, зокрема ТОВ «Ліфтовик 1».

Відповідно до п. 16.4. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

Відповідно до підпункту 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Згідно із пунктом 4.1.4. Закону податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

До сплати визначаються суми штрафних (фінансових) санкцій у межах максимального та мінімального розміру згідно з підпунктом 6.1.3 Інструкції № 110 (приклад 2). При цьому, підпунктом 6.1.3 пункту 6.1 Інструкції N 110, передбачено, що у разі якщо за результатами перевірки виявлено в окремих податкових періодах суми недоплат, то за кожний з таких податкових періодів нараховуються штрафні (фінансові) санкції у порядку та в розмірах, визначених цим пунктом.

Відповідно до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Жовтневої міжрайонної ДПІ м. Маріуполя Донецької обл. від 17.08.2009 року № 0001102342/0 та від 02.11.2009 року № 0001102342/1, відповідачем прийнято рішення у частині нарахування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 164388,70 грн., що складає 50% визначеної суми податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств. Але за результатами перевірки відповідач встановив порушення щодо нарахування податку на прибуток : за 4 квартал 2007 року в сумі 120531,9 грн., за І квартал 2008 року в сумі 37122,2грн., за 2 квартал 2008 року в сумі 23781грн., за З квартал 2008 року в сумі 71486,1 грн., за 4 квартал 2008 року в сумі 75856,2 грн.

Таким чином, першим податковим періодом, який міг бути врахований для розрахунку штрафної(фінансової санкції) для 4-го кварталу 2008 року є 1 квартал 2009 року, і до моменту винесення Податкового повідомлення-рішення у 3-му кварталі 2009 року усього пройшло три звітних періоди, тому штрафна санкція за цей період не повинна перевищувати 30%.

Першим податковим періодом, який міг бути врахований для розрахунку штрафної(фінансової санкції) для 3-го кварталу 2008 року є 4 квартал 2008 року, і до моменту винесення Податкового повідомлення-рішення у 3-му кварталі 2009 року усього пройшло чотири звітних періоди, тому штрафна санкція за цей період не повинна перевищувати 40%.

Відповідно до ст.71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги, заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірності свого рішення у частині нарахування позивачу штрафної (фінансової) санкції у розмірі 164388,70 грн. та не надано розрахунок суми штрафних (фінансових) санкцій, застосованих ним для обчислення суми штрафних (фінансових) санкцій, зазначені у оскаржуваних Податкових повідомленнях - рішеннях Жовтневої міжрайонної ДПІ м. Маріуполя Донецької обл. від 17.08.2009 р. N 0001102342/0 та від 02.11.2009 р. N0001102342/1.

Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справ керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, слід зазначити, що висновки податкового органу щодо заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 328777,4 грн. у тому числі за 4 квартал 2007 року в сумі 120531,9 грн., за І квартал 2008 року в сумі 37122,2 грн., за 2 квартал 2008 року в сумі 23781 грн., за 3 квартал 2008 року в сумі 71486,1 грн., за 4 квартал 2008 року в сумі 75856,2 грн. внаслідок завищення позивачем валових витрат за період з 01.01.2007 року по 31.03.2009 року всього у сумі 1315109,16 грн., у тому числі за 4 квартал 2007 року в сумі 482127,7 грн., за І квартал 2008 року в сумі 148487,66 грн., за 2 квартал 2008 року в сумі 95125 грн., за 3 квартал 2008 року в сумі 285944,2 грн., за 4 квартал 2008 року в сумі 303424,6 грн. не обґрунтовані вимогами чинного законодавства України, внаслідок чого колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних у повному обсязі.

Приймаючи викладене до уваги апеляційний суд зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195-196, ст. 199, ст. 200, ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 березня 2010 року у справі № 2а-20555/09/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфтовик 1» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя «про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень» залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені, підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 24 червня 2010 року.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 29 червня 2010 року.

Колегія суддів: