Постанова № 10331097, 25.06.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мандичев Д.В.

Суддя-доповідач - Радіонова О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2010 року справа №2а-1407/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:Радіонової О.О.

суддів:Шишова О.О., Яманко В.Г.

при секретарі судового засідання Турко І.Б.

за участю представників від:

позивача:Ануфрієв Є.Г.представник за дов. від 26.02.2010р

№ 221/076

відповідача:Макуріна О.С. представник за дов. від 09.03.2010р.

№ 1667/08

розглянувши у відкритому судовомуВідкритого акціонерного товариства «Макіївський

засіданні апеляційну скаргуметалургійний комбінат»м.Макіївка Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від23 березня 2010 року

по адміністративній справі № 2а-1407/10/0570 (суддя Мандичев Д.В.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Макіївський

металургійний комбінат»

до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки

провизнання недійсним рішення про застосування

фінансованих санкцій та нарахуванні пені, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство «Макіївський металургійний комбінат»звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Макіївки про визнання не чинним рішення відповідача №652 від 30.12.2009р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду щодо застосування до ВАТ «Макіївський металургійний комбінат»(надалі ВАТ «ММК») стягнення суми штрафу у розмірі 4144,86 грн. та нарахування пені у розмірі 9456,33 грн.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що відносно нього порушено справу про банкрутство. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 19.11.2001р. по справі №35/1-1б про банкрутство ВАТ «ММК»введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, якій діє до теперішнього часу. На теперішній час підприємство знаходиться в процедурі санації. Позивач вважає, що відповідач у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, застосувавши до позивача штраф та нарахував пеню за несвоєчасне сплату страхувальниками страхових внесків, порушив приписи ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2010 року по адміністративній справі № 2а-1407/10/0570 (а.с.92-94) у задоволені позову відмовлено, посилаючись на те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов»язань і зобов»язань щодо сплати податків і зборів (обов»язкових платежів), які є поточними вимогами, тобто виникли після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, а відтак не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Оскільки спірне рішення відповідача №652 від 30.12.2009р. прийнято внаслідок несвоєчасного перерахування страхових внесків позивачем за березень 2009 року, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у зв»язку з тим, що відносно ВАТ «ММК»не винесена постанова про визнання його банкрутом та не відкрита ліквідаційна процедура, та приймаючи до уваги вимоги ст. 23 Закону №№2343, нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості за зобов»язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, не припиняється.

Позивач подав апеляційну скаргу (а.с.99-102), в якій просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 23 березня 2010 року та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування скарги апелянт послався на те, що прийняте рішення відповідача є незаконним з огляду при приписи п.4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 14.05.1992р. № 2343-ХП (далі Закон №2343), які встановлюють, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов»язань і зобов»язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов»язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов»язкових платежів).

Вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховується неустойка та не застосовуються інші санкції і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов»язаний з його суттю, що розкривається в статті 1 Закону №2343, тобто боржник повинен виконувати зобов»язання, що виникли після введення мораторію, але за їх невиконання або неналежне виконання неустойка не нараховується, а інші санкції не застосовуються.

На думку апелянта, оскільки мораторій на задоволення вимог кредиторів діє протягом провадження у справі про банкрутство, то зазначені види штрафів та пеня за період дії мораторію не застосовуються. У підтвердження цього, скаржник посилається на п.43,44 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство».

Крім того, апелянт зазначає, що санація є пріоритетною судовою процедурою, основною задачею якої є фінансове оздоровлення господарюючого суб»єкта. Переважне право застосування у процедурі санації належить спеціальному закону.

22.06.2010р. апелянт подав суду додаткові пояснення до апеляційної скарги від 18.06.2010р. №750, в яких також послався на те, що сума штрафних санкцій та пені, визначені спірним рішенням підтверджується лише розрахунком, доданим до вказаного рішення. В розрахунку датами зарахування коштів зазначені 21.09.2009р., 20.10.2009р., 20.11.2009р, 30.11.2009 та 21.12.2009р., але ніякими фінансовими документами (платіжні доручення тощо) не підтверджено, що зарахування коштів здійснювалося саме в цей час. Вказаний розрахунок не підписаний посадовою особою та не скріплений печаткою відповідача.

За рахунком відповідача сума пені складає 9456,33 грн. Поряд з цим, за фактичними даними грошові кошти в погашення страхових внесків за період з грудня 2008 року по квітень 2009 року були перераховані 25.05.2009р., що підтверджено платіжними дорученнями, які додаються. Таким чином, за розрахунком позивача, якщо припустити можливість застосування фінансових санкцій за спірним рішенням , сума пені повинна була б складати 2736,92 грн., тобто відповідачем неправильно визначені дати зарахування грошових коштів та як наслідок невірно розрахована сума штрафних санкцій та пені, зазначені у рішенні, що призвело до її завищення на 6719,41 грн.

Додаткові пояснення позивача від 24.06.2010р. № 0109/105 судовою колегією розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

В поясненнях від 24.06.2010р. № 4940 відповідач зазначив, що нарахування та погашення зобов»язань, які виникають після порушення справи про банкрутство, а також застосування санкцій та нарахування пені за порушення пенсійного та іншого законодавства, які не пов»язані із несвоєчасною сплатою зобов»язань, що підпадають під дію мораторію, здійснюється на загальних підставах.

Спірне рішення відповідача № 652 від 30.12.2009р. було винесено за несвоєчасне перерахування страхових внесків за лютий 2009 року, відповідачем дійсно була нарахована пеня у розмірі більшому, ніж має бути, сума пені, яку треба застосувати становить 2571,03 грн. На думку відповідача, зайво нарахована сума пені не є підставою для скасування всього рішення про застосування фінансової санкції. На підставі наведеного, відповідач просив суд в задоволені апеляційної скарги відмовити.

Крім того, відповідач у поясненнях від 25.06.2010р. зазначив, що не є ані конкурсним, ані поточним кредитором по справі про банкрутство ВАТ «ММК»та не приймає участі у цій справі як сторона. Підприємством дійсно 25.05.2010р. була погашена заборгованість за лютий 2009 року, але вона була рознесена на іншу картку особового рахунку цього підприємства та не врахована для нарахування пені та фінансової санкції.

Згідно приписів частини 1 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та не оспорюється сторонами, Відкрите акціонерне товариство «Макіївський металургійний комбінат»зареєстроване 31.01.1997р. згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.29) як юридична особа (ідентифікаційний код 00191170) за юридичною адресою: 86101, Донецька область. М.Макіївка, Кіровський район, вул. Металургійна, б.47 (далі ВАТ ММК).

Відносно ВАТ «ММК»Арбітражним судом Донецької області була порушена справа про банкрутство згідно ухвали від 21.04.1997р. по справі №35/1-1б (а.с.10).

Ухвалою за справою про банкрутство Господарського суду Донецької області від 19.11.2001р. по справі №35/1-1б введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с.11-12).

Згідно ухвали Господарського суду м. Києва від 09.09.2004р. затверджено план санації ВАТ «ММК», схвалений комітетом кредиторів (протокол №15 від 27.08.2004р.), погоджений Фондом державного майна України (а.с.13-16). На теперішній час триває процедура санації підприємства позивача.

ВАТ «ММК»зареєстрований як платник страхових внесків до Пенсійного фонду у УПФУ в Кіровському районі м. Макіївки (номер реєстрації платника 05-36-04-0001).

Рішенням №652 від 30.12.2009р. Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Макіївки застосувало фінансові санкції та нарахувало пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у томі числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування». Зокрема, за період з 20.03.2009р. по 21.12.2009р. нарахований штраф у розмірі 4144,86 грн. та пеня 9456,33 грн. (а.с.9).

Спірним в даній справі є питання про те, чи правомірно відповідачем застосовані фінансові санкції та пеня взагалі та з огляду на приписи частини 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України від 14 травня 1992 р. № 2343-XII “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (в редакції Закону від 30 червня 1999 р. № 784-XIV, далі Закон), Господарським процесуальним кодексом України (далі ГПК), іншими законодавчими актами України.

Закон містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Відповідно до абзацу шостого статті 1 Закону України №2343 кредитор юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов»язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування та інші види.

Зазначеною правовою нормою встановлено два види кредиторів, зокрема конкурсні кредитори кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника, та поточні кредитори кредитори за вимогами боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до статті 1 Закону термін “мораторій на задоволення вимог кредиторів” (далі мораторій) визначено як зупинення виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно з частиною першою статті 11 та частиною четвертою статті 12 Закону мораторій вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Згідно з частиною сьомою статті 12 Закону дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство. Тому треба враховувати, що дія мораторію триває протягом усього строку провадження у справі про банкрутство, включаючи усі його процедури, за винятками, передбаченими Законом.

Згідно з абзацом четвертим частини четвертої статті 12 Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

За змістом статті 12 Закону мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обовязковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобовязань зі сплати податків і зборів (обовязкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не повязаний із його суттю.

В даному випадку штрафні санкції та пеня застосовані за порушення вимог законодавства про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 30 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18 грудня 2009 року «Про судову практику в справах про банкрутство»передбачено, що відповідно до норм законодавства про загальнообовязкове державне соціальне страхування, які регулюють питання відповідальності за несвоєчасну та неповну сплату страхових внесків, вимоги щодо їх стягнення визнаються безспірними, а самі ці вимоги підтверджуються документами обліку страхових внесків, що складаються цільовими страховими фондами з відповідних видів страхування.

За змістом частини четвертої статті 12 Закону не нараховуються штраф та пеня за невиконання чи неналежне виконання зобовязань щодо сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та інші види загальнодержавного соціального страхування, зокрема: страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття.

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредитором у зв»язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов»язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

Згідно пояснень відповідача, він не є кредитором в межах провадження у справі про банкрутство позивача та штрафні санкції були пов»язані виключно з недотриманням позивачем строку сплату поточних платежів, узгоджених шляхом подання розрахунку.

Таким чином, на підставі наведеного колегія суддів робить висновок про те, що мораторій вводиться лише в межах провадження справи про банкрутство, тому на зобов»язання зі сплати поточних страхових платежів дія мораторію не розповсюджується.

Відповідно до ст. 4 Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування, прийнятими 14.01.1998р., які набули чинності, згідно ст. 32 Основ, з моменту їх опублікування 19.02.1998р., одним із видів загальнообовязкового державного соціального страхування є пенсійне страхування.

Відносини, що виникають з загальнообовязкового державного пенсійного страхування врегульовані нормами Закону України від 07.09.2003р. № 1058-ІV “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”( далі Закон України № 1058), який набрав чинності з 01.01.2004р. та визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Згідно ст. 1 Закону України № 1058 страхові внески кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обовязкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообовязкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. 14 цього Закону страхувальниками, зокрема є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно пп. 6 п.2 ст. 17 Закону України № 1058 страхувальник зобовязаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до ст.20 Закону України № 1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Для відповідача базовим звітним періодом є календарний місяць.

За змістом ст. 106 Закону України № 1058 саме територіальним органам Пенсійного фонду надано право приймати рішення про сплату простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків.

Відповідно до частини 2 ст. 106 Закону №1058 суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, вважається простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до приписів п.9.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов»язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України 19.12.2003р. № 21-1, зареєстрованої в Мінюсті України 16 січня 2004р. за № 64/8663 до страхувальників за порушення норм законодавства про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування, яке контролюється органами Пенсійного фонду застосовуються фінансові санкції відповідно до Закону № 1058.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника за приписами п.9.3.2 Інструкції.

Як було встановлено в ході апеляційного провадження, в даному випадку рішення про застосування фінансових санкцій №652 від 30.12.2009р. прийнято за несвоєчасне перерахування страхових внесків за лютий 2009 року.

З представлених позивачем платіжних доручень від 21.05.2009р. №24 та № 25 вбачається, що 21.05.2009р. були перераховані страхові внески до УПФУ в Кіровському районі м. Макіївки за лютий 2009 року (2%) - 2446,77 грн. та 39001,74 грн. (33,2%), але в картці особового рахунку страхувальника, яка була надана до суду першої інстанції дані про сплату в травні 2009 року внесені не були (а.с.77-84). В розрахунку фінансових санкцій (а.с.85-86) датами зарахування суми 2446,77 грн. вказані 20.10.2009р., 21.12.2009р., 21.09.2009р. та 20.10.2009р.; по сумі 39001,74 грн. датами зарахування визначені 21.09.2009р, 20.10.2009р, 20.11.2009, 30.11.2009, 21.12.2009р.

З наданої до суду апеляційної інстанції картки особового рахунку страхувальника з 01.03.2009р. по 31.12.2009р. також вбачається, що відповідачем не були рознесені сплачені внески за платіжними дорученнями № 24, 25 від 21.05.2009р., а в судовому засіданні представником відповідача підтверджено, що підприємством 25.05.2010р. була погашена заборгованість за лютий 2009 року та не врахована для нарахування пені та фінансової санкції за спірним рішенням.

Отже, колегія суддів вважає, що дані картки особового рахунку не відповідають розрахунку фінансових санкцій, тому відповідачем неправомірно були застосовані до позивача штрафні санкції до позивача на підставі рішення №652 від 30.12.2009р. штраф у розмірі 4144,86 грн. та пеня у розмірі 9456,33 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення прийнято з неповним з»ясуванням обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а відтак є підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення по справі про задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу згідно вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний комбінат»м.Макіївка Донецької області - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2010 року по адміністративній справі № 2а-1407/10/0570скасувати.

Позовні вимоги ВАТ «Макіївський металургійний комбінат»до УПФУ України в Кіровському районі м.Макіївки Донецької області про визнання нечинним Рішення № 652 від 30.12.2009р. про застосування фінансових санкцій та нарахуванні пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування)страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду у вигляді штрафу у розмірі 4144,86 грн. та пені у розмірі 9456,33 грн. задовольнити.

Визнати нечинним Рішення УПФУ в Кіровському районі Макіївки № 652 від 30.12.2009р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду у вигляді стягнення штрафу у розмірі 4144,86 грн. та пені у розмірі 9456,33 грн.

Стягнути з Державного бюджету на користь ВАТ «Макіївський металургійний комбінат»судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошені у судовому засіданні 25 червня 2010 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складання постанови у повному обсязі.

Постанова у повному обсязі складена та підписана колегією суддів 29 червня 2010 року.

Головуючий суддя О.О.Радіонова

Судді О.О.Шишов

В.Г. Яманко