Постанова № 10331008, 22.06.2010, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Стойка В.В.

Суддя-доповідач - Нікулін О.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2010 року справа №2а-1303/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Десятого воєнізованого гірничорятувального загону

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 24 березня 2010 року

по справі № 2а-1303/10

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові

до Десятого воєнізованого гірничорятувального загону

про стягнення боргу по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 за період 01.04.2009-31.10.2009 року у сумі 719475,57 грн., -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2010 року позивач звернувся з адміністративним позовом до відповідача про стягнення боргу по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 за період 01.04.2009-31.10.2009 року у сумі 719475,57 грн..

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2010 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Зазначеною постановою стягнуто з Десятого воєнізованого гірничорятувального загону (85323, Донецька область, м. Димитров, пров. Робочий, буд. 1, код ЄДРПОУ 00159462) на користь управління Пенсійного Фонду України в м. Димитрово заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 1 за період 01.04.2009 -31.10.2009 у розмірі 719 475,57 грн.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач по справі та звернувся з апеляційною скаргою на неї, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права внаслідок чого неправильно вирішив справу, вважає, що постанова підлягає скасуванню з наступною відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляція підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідач - Десятий воєнізований гірничорятувальний загін є юридичною особою, включено до Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України за номером 00159462.

Позивачем наданий розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" по Десятому воєнізованому гірничорятувальному загону, за період з 01.04.2009 -31.10.2009, згідно з яким загальна сума боргу відповідача складає 719 475,57 грн.

З метою відшкодування зазначених витрат, позивачем направлялись відповідачеві повідомлення з розрахунками фактичних витрат на виплату і доставку пенсій.

Згідно з п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", порядок покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій зберігається той, який діяв до набрання чинності цього Закону.

На підставі п.6.1 Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного Фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 Інструкції № 21-1, - 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону ( 1058-15 ) застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до п.6.8 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного Фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Згідно з п.6.10 Інструкції, відшкодування сум і фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного Фонду за місцем його реєстрації.

Позивачем до відповідача були направлені розрахунки по сплаті боргу за період з 01.04.2009 -31.10.2009 на загальну суму 719 475,57 грн. на покриття фактичних витрат та доставку пільгових пенсій за Списком № 1, на які відповідач в десятиденний термін не надав заперечень, не узгодив суму фактичних витрат з позивачем та не оскаржив розрахунки в суді.

Враховуючи вищевикладене, суд вважав, що відповідач повинен відшкодувати позивачу витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах пенсії в сумі 719 475,57 грн.

Проте, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції за наступних підстав.

Відповідно до статті 198 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін; змінити постанову суду; скасувати її та прийняти нову постанову суду; скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі; визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі; скасувати постанову суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Суд першої інстанції допустився порушень норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Законом № 1058-ІУ визначається порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до абзацу 4 п.1 ст. 2 Закону № 1058-ІУ для платників збору , визначених п.п. 1, 2 ст. 1 Закону № 1058-ІУ об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно пунктів «б» - «з» ст. 13 Закону України « Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Абзацом 3 ч. 1 ст. 4 Закону № 1058-ІУ для платників цього збору встановлено ставку збору в розмірі 100% від об'єкта оподаткування.

Згідно з частиною 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІУ плату до Пенсійного фонду України на покриття витрат на виплату пенсій за віком на пільгових умовах за Списками 1, 2 вносять підприємства та організації.

Відповідно до розділу 6 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління ПФУ від 19.12.2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року № 64/8663, підприємства відшкодовують ПФУ витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Згідно п. 6.8 розділу 6 вищезазначеної Інструкції, підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленнях місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умов.

Пунктом 7 частини 1 статті 64 Закону № 1058-ІУ серед інших повноважень органам Пенсійного фонду надано право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків.

Статтею 1 Закону № 1058-ІУ страхові внески визначено, як кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Законом № 1058-ІУ відшкодування виплаченої пенсії, призначеної на пільгових умовах, не віднесено до складу внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Та обставина, що фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є об'єктом оподаткування збором на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (поряд із іншими виплатами на користь найманих працівників) не відносить зазначені витрати до кола загальнообов'язкових платежів.

Відповідно до Прикінцевих положень Закону № 1058-ІУ зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з пунктом 15 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-ІУ до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Частину другу статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка передбачала, що підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває витрати на виплату і доставку пенсій відповідно до пунктів «б» - «з» цієї статті до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, в розмірі 50 процентів по пенсіях, призначених у 1991 році, 60 процентів - у 1992 році, 70 процентів - у 1993 році. 80 процентів - у 1994 році, 90 процентів - у 1995 році. 100 процентів - з 1996 року було виключено відповідно до Закону України від 17 лютого 2000 року № 1461-ІП «Про внесення змін до деяких законів України».

В момент прийняття Закону № 1058-ІУ Закон України «Про пенсійне забезпечення» не передбачав обов'язку відшкодування підприємствами виплачених працівникам відповідача пільгових пенсій на підставі статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що позбавляє загальне відшкодування пільгових пенсій статусу загальнообов'язкового платежу.

Абзацом п'ятим підпункту 1 пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-ІУ визначено: виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до п.п. «в» - «є» та «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» здійснювалась до 01.01.2005 року за рахунок, коштів Пенсійного Фонду, а з 01.01.2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, не вноситься плата за фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах, (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), яким є відповідач.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дотримався норм матеріального та процесуального права під час вирішення справи, тобто наявні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 198, 200, 205, 207 КАС України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Десятого воєнізованого гірничорятувального загону на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2010 року задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2010 року - скасувати.

У задоволенні позовних вимог управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області відмовити у повному обсязі.

Постанова за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом 1 місяця з дня складення у повному обсязі.

У повному обсязі постанова складена 25 червня 2010 року.

Головуючий

Судді