Рішення № 103306393, 15.02.2022, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/6083/19 провадження №2/489/45/22

РІШЕННЯ

Іменем України

15 лютого 2022 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

секретаря судового засідання Войтенко А.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Коваленко О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та встановлення нікчемності правочину

встановив:

В листопаді 2019 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А., вчинений 31.10.2017, зареєстрований в реєстрі за № 24283, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_3 (на теперішній час ОСОБА_3 ) на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за Договором кредиту від 04.12.2007 № 640/747-К747 за період з 01.02.2015 по 31.08.2017 в загальній сумі 165826,03 дол. США, що складається із 75779,05 дол. США заборгованості за кредитом та 90046,98 дол. США заборгованості за відсотками за користування кредитом.

Позивач заявою від 05.05.2020, що надійшла до суду 06.05.2020, доповнила предмет позову вимогою про встановлення нікчемності Договору про внесення змін до Договору кредиту № 640/747-К747 від 04.12.2007, укладеного 11.12.2013, та Додатку № 1 до нього.

Як на підставу заявлених вимог вказала, що виконавчий напис вчинений з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки подані банком приватному нотаріусу документи не підтверджували безспірність заборгованості. При вчиненні виконавчого напису нотаріус не врахував, що на дату звернення банку із заявою вже не існувало безспірної заборгованості, так як термін порушеного права Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» вже перевищував сплив терміну загальної та спеціальної позовної давності, оскільки останній платіж нею було здійснено 10.10.2008, а строк повернення кредиту згідно пункту 4.5 кредитного договору був змінений на дату 11.01.2009, тобто право вимоги щодо його повернення у банку виникло з 12.01.2009.

Отже вчинення виконавчого напису здійснено з порушенням вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат», так як виконавчий напис винесено на підставі документів, які не засвідчують безспірність заборгованості. До того ж, пункт 2 Переліку №1172, на підставі якого вчинявся виконавчий напис, було застосовано приватним нотаріусом у не чинній редакції.

Також, позивач зазначила, що Договір від 11.12.2013 про внесення змін до Договору кредиту від 04.12.2007 та Додатку № 1 до цього договору, нею не підписувався, що є підставою для визнання його нікчемним. З огляду на те, що на підставі даного нікчемного договору про внесення змін було вчинено оскаржуваний виконавчий напис, він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню також із зазначеної підстави.

Після залучення до участі у справі АТ «Альфа-Банк», заперечуючи проти позову, відповідач подав відзив в якому посилаючись на необґрунтованість та безпідставність вимог позивача, просив відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначив, що на час вчинення нотаріусом виконавчого напису, позивачка не зверталася до суду з позовом про оскарження заборгованості, що підтверджує безспірність вимоги банку. Позивачем не надано суду доказів на підтвердження наявності спірності заборгованості, або невідповідності суми, визначеної у оскаржуваному виконавчому написі. Окремо зазначив, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу, резюмуючи, що дана норма закону стосуються безпосередньо звернення до суду, а звернення до нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису є позасудовим способом захисту цивільних прав, тому доводи позивача щодо припинення зобов`язання у зв`язку із спливом трирічного строку є необґрунтованими.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 12.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

Також 12.12.2019 судом винесені ухвали про витребування у нотаріуса Чуловського В.А. копій документів, на підставі яких вчинений оскаржуваний виконавчий напис, та у Інгульського ВДВС міста Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області - оригіналів документів з матеріалів виконавчого провадження № 60446561, а саме договору від 04.12.2013 про внесення змін до Договору кредиту від 04.12.2007 № 640/747-К747, додатку № 1 до цього договору та Детального розпису сукупної вартості кредиту, значення процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту. Ухвалою від 15.06.2020 виправлено описку в ухвалі від 12.12.2019 щодо зазначення дати договору про внесення змін до Договору кредиту «11.12.2013» замість помилково вказаної «04.12.2013».

Ухвалою суду від 12.12.2019 задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову, зупинено стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Ухвалою від 21.04.2020 в порядку процесуального правонаступництва залучено до участі у справі відповідача Акціонерне товариство «Альфа-Банк».

Ухвалою від 18.12.2020 у справі призначено судову почеркознавчу експертизу.

Ухвалою суду від 17.01.2021 поновлено провадження у справі для розгляду клопотання експерта щодо уточнення назви дослідженого документу і з`ясування належності позивачу вільних зразків підпису.

Ухвалою суду від 26.02.2021 у справі призначено судову почеркознавчу експертизу.

Ухвалою суду від 29.04.2021 поновлено підготовче провадження у справі після проведення експертизи.

Ухвалою суду від 29.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. Представник відповідача в задоволенні позовних вимог просила відмовити з підстав наведених у письмових поясненнях.

Третя особа свого представника в судове засідання не направила, що не перешкоджає розгляду справи, про розгляд якої повідомлена належним чином.

Суд, вислухавши присутніх учасників справи та дослідивши наявні у справі докази, дійшов наступного.

Судом встановлено, що 04.12.2007 між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - Банк), правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №640/747-К747, згідно пункту 1.1 якого Банк (Кредитор за договором) надає Позичальнику у тимчасове користування грошові кошти в сумі 80240,00 дол. США зі сплатою 13 процентів річних, з кінцевим строком повернення кредиту до 03.12.2022, та з порядком повернення кредиту - з січня 2008 по листопад 2022 щомісячно до 10 числа по 446,00 дол. США та в грудні 2022 - 406,00 дол. США.

У зв`язку з укладенням шлюбу 02.10.2010, позивачка змінила прізвище з ОСОБА_3 на ОСОБА_3 .

Банком при вчиненні виконавчого напису були надані нотаріусу, крім Договору кредиту №640/747-К747 від 04.12.2007, також договір від 11.12.2013 про внесення змін до Договору кредиту та Додаток №1 від 11.12.2013 до Договору про внесення змін до Договору кредиту, Детальний розпис сукупної вартості кредиту, значення процентної ставки та абсолютне значення подорожчання кредиту (поточна дата 04.12.2013), які досліджені судом.

Висновком експерта Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № СЕ19/115-21/2087-ПЧ від 05.04.2021 підтверджується, що підпис на першій сторінці в Договорі від 11.12.2013 про внесення змін до Договору кредиту №640/747-К747 від 04.12.2007 під записом «Позичальник», підписи на його другій сторінці зліва від запису « ОСОБА_3 » і під записом «Позичальник», підписи у нижній частині Додатку №1 до Договору від 11.12.2013 про внесення змін до Договору кредиту №640/747-К747 від 04.12.2007 під записом « ОСОБА_3 » та під записом «Позичальник», і підпис на другій сторінці Детального розпису сукупної вартості кредиту, значення процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту (поточна дата 04.12.2013 року) у графі «Позичальник» виконані не ОСОБА_3 , а іншою особою.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору та саме наявність підписів має підтверджує наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 22.01.2020 в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що «підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами».

У постанові Верховного Суду від 09.09.2019 у справі № 759/2328/16-ц (провадження № 61-5800зпв18) зроблено висновок, що «нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».

Відповідно до частини першої статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Згідно статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Предметом позову є визнання договору про внесення змін до договору кредиту нікчемним.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України).

Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача.

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (пункти 53, 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц).

З огляду на вказане, а також те, що згідно висновку експерта встановлено, що Договір від 11.12.2013 про внесення змін до Договору кредиту №640/747-К747 від 04.12.2007, додаток № 1 до Договору про внесення змін до Договору кредиту №640/747-К747 від 04.12.2007 та Детальний розпис сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки в детальному розписі сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютне значення подорожчання кредиту (поточна дата 04.12.2013) були підписані не ОСОБА_3 (яка у 2013 мала прізвище ОСОБА_3 ), а іншою особою, тому вказані договір, додаток №1 до нього та абсолютне значення подорожчання кредиту не породжують правових наслідків для позивача, що свідчить про нікчемність правочину в силу закону. Але вимога позивача про встановлення нікчемності правочину задоволенню не підлягає у зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту прав.

Щодо вирішення позовних вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд виходить з наступного.

31.10.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., за заявою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» вчинений виконавчий напис за реєстровим № 24283, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_3 (фактичне прізвище ОСОБА_3 ) на користь банку заборгованість за Договором кредиту від 04.12.2007 № 640/747-К747 за період з 01.02.2015 по 31.08.2017 в загальній сумі 165826,03 дол.США, що складається із 75779,05 дол. США заборгованості за кредитом та 90046,98 дол. США заборгованості за відсотками за користування кредитом.

Постановою головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Кюкало Ю.М. від 30.10.2019 відкрито виконавче провадження № 60446561 з виконання даного виконавчого напису нотаріуса.

Згідно статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» (в редакції на дату вчинення виконавчого напису) визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині) з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).

Умовами пунктів 1.1, 2.4, 2.4.1 договору кредиту № 640/747-К747 від 04.12.2007 передбачено погашення кредитної заборгованості та строки сплати процентів за користування кредитом - щомісячно до 10 числа місяця.

Згідно пунктів 3.3.8, 3.3.9 договору кредиту встановлені обов`язки позичальника своєчасно погашати кредит із нарахованими процентами та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному пунктами 1.1, 2.4, 2.5 цього договору.

Відповідно до пункту 4.5 договору кредиту у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених пунктами 3.3.8, 3.3.9 цього договору, протягом більше, ніж 60 (шістдесят) календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Пунктом 3.3.10 договору кредиту також передбачено обов`язок Позичальника достроково повернути кредит, погасити нараховані проценти та сплатити можливі штрафні санкції у випадках, визначених у тому числі пунктом 4.5 цього договору.

Таким чином, сторони у пункті 4.5 договору кредиту № 640/747-К747 від 04.12.2007 врегулювали питання дострокового повернення кредиту, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання та визначили умови такого повернення.

Як вбачається з довідки АТ «Укрсоцбанк» від 31.08.2017, розрахунку вимог банку у зв`язку з неповерненням позивачем кредитної заборгованості за кредитним договором, позивачем в період з 10 січня по 10 жовтня 2008 здійснювались щомісячні платежі на погашення кредиту та процентів, зокрема 10.10.2008 сплачено на погашення кредиту - 446,26 дол. США, процентів - 883,73 дол. США, після чого платежі в установлені строки не здійснювались. Наступний платіж здійснено тільки 04.04.2011, на погашення процентів у сумі 50 дол. США.

Отже, оскільки позивач до 10.11.2008 та протягом наступних 60 календарних днів не здійснював платежів за договором кредиту, відповідно до пункту 4.5 договору кредиту строк користування кредитом вважається таким, що сплив 12.01.2009 (перший робочий день після спливу 60 днів прострочення), тобто строк повернення кредиту в повному обсязі був змінений на 12.01.2009. Здійснення позивачем наступних платежів, зокрема 04.04.2011 в сумі 50 дол. США, не вплинуло на зміну строку користування кредитом, оскільки ці оплати були здійснені поза межею визначених пунктом 4.5 договору кредиту 60 календарних днів.

Між тим, згідно частини першої статті 88 Закону України «Про нотаріат» обов`язковою умовою вчинення виконавчого напису є те, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року, тобто з урахуванням виникнення у банку права вимоги в січні 2009 року, у жовтні 2017 виконавчий напис не міг бути вчинений.

Згідно частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Абзацом другим цієї частини передбачено, що у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Проте припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц наведено правовий висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, право Банку нараховувати проценти згідно з договором кредиту № 640/747-К747 від 04.12.2007 припинилося за спливом зміненого строку повернення кредиту, тобто 12.01.2009. Проте всупереч викладеному, проценти за виконавчим написом були стягнуті з позивача по 31.08.2017.

Крім того, із довідки Банку від 31.08.2017 та розрахунку вимог Банку у зв`язку з неповерненням кредитної заборгованості за виконавчим написом вбачається, що основна сума заборгованість за кредитом 75779,05 дол. США стягнута з жовтня 2008, а не з 01.02.2015, як вказано у виконавчому написі, що суперечить частині першій статті 88 Закону України «Про нотаріат».

Враховуючи викладене, а саме вчинення виконавчого напису з порушення строку, визначеного частиною другою статті 88 Закону України «Про нотаріат», невідповідність у виконавчому написі розміру заборгованості та період її стягнення фактичному її розміру та періоду стягнення, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними й такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статті 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1152,60 грн., в тому числі 768,40 грн. за розгляд позову та 384,20 грн. за розгляд заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 12, 13, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та встановлення нікчемності правочину - задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 24283, вчинений 13.10.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем, про стягнення з ОСОБА_3 (фактичне прізвище ОСОБА_3 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості за Договором кредиту від 04.12.2007 № 640/747-К747, за період з 01.02.2015 по 31.08.2017, в загальній сумі 165826,03 дол. США, що складається із 75779,05 дол. США заборгованості за кредитом та 90046,98 дол. США. заборгованості за відсотками за користування кредитом.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» в дохід держави судовий збір в розмірі 1152,60 грн. (одна тисяча сто п`ятдесят дві гривні 60 коп.).

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач - ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач - Акціонерне товариство «Альфа Банк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714.

третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, місцезнаходження: м. Київ, вул. Олеся Гончара, 55, офіс 11.

Повний текст судового рішення складено 16.02.2022.

Суддя І.В.Коваленко