Рішення № 103292334, 08.02.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2022 року Справа№200/14997/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код 13486010, 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3) (далі – відповідач-1), Головного управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ідентифікаційний код 21910427, 49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, б.26) (далі – відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07.10.2021 №057050009076, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву від 29.09.2021 про призначення пенсії за віком із зарахуванням до загального страхового стажу періоду роботи з 13.11.1980 по 27.07.1981, з 08.08.1985 по 21.11.1985, з 17.11.1989 по 26.07.1993, з 01.01.2001 по 31.12.2002. В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що відповідачем-2 було протиправно винесено рішення про відмову у призначенні йому пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. По розрахункам відповідача-2 страховий стаж складає 26 років 07 місяців 22 дні. До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 13.11.1980 по 27.07.1981 оскільки не читається наказ при звільненні, з 08.08.1985 по 21.11.1985 не читається печатка при звільненні, з 17.11.1989 по 26.07.1993 оскільки є невідповідність назви організації при зарахуванні та при звільненні. А також не зараховано період з 01.01.2001 по 31.12.2002, оскільки копія патенту не завірена підписом посадової особи та печаткою.

Позивач вважає таке рішення відповідача-2 протиправним та таким, що порушує його права та охоронювані законом інтереси. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

08.11.2021 ухвалою суду позовну заяву залишено без руху. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви усунуті.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.11.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачем-1 надано відзив, в якому зазначено, що позивач звернувся із заявою про призначення пенсії через веб-портал Пенсійного фонду України, йому було відмовлено в призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Вважає, що на підставі записів трудової книжки неможливо зарахувати до страхового стажу спірні періоди роботи, згідно наданих документів позивач набуде право на пенсію 27.10.2024. Просив у задоволені позовних вимог відмовити.

30 грудня 2021 року ухвалою суду призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Відповідачем-2 надано відзив, в якому зазначено, що на підставі записів трудової книжки позивача до страхового стажу не зараховано наступні періоди роботи: 13.11.1980 – 27.07.1984 у зв`язку з тим, що не читається наказ при звільненні, 08.08.1985 – 21.11.1985 у зв`язку з тим, що не читається печатка при звільненні, 17.11.1989 – 26.07.1993 – оскільки є невідповідність назви організації при зарахуванні та при звільненні, 01.01.2001 – 31.12.2002 – копія патенту про продовження терміну дії не завірена підписом посадової особи та печаткою. Зазначає, що страховий стаж позивача на момент звернення склав 26 років 07 місяців 22 дні, що є недостатнім для призначення пенсії.

Позивачем надані пояснення, в яких зазначено, що 29.09.2021 до Пенсійного фонду подана первинна заява про призначення пенсії. Разом з цим, повторно ОСОБА_1 звернулася до управління із заявою від 02.10.2021. Зазначає, що в позовних вимогах помилково зазначена дата заяви «29.09.2021» замість «02.10.2021».

20 січня 2022 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

У судове засідання представники сторін не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Позивач надала заяву в якій просила розглянути справу без її участі. За таких обставин суд визнав за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши заяви по суті суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 .

02.10.2021 ОСОБА_1 через веб-портал Пенсійного фонду України звернулась із заявою про призначення пенсії за віком.

07.10.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області прийняло рішення №057050009076 в якому зазначило наступне.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу:

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року – не менше 28 років.

На підставі записів трудової книжки неможливо зарахувати до страхового стажу наступні періоди роботи:

з 13.11.1980 по 27.07.1981 оскільки не читається наказ при звільненні;

з 08.08.1985 по 21.11.1985 не читається печатка при звільненні;

з 17.11.1989 по 26.07.1993 оскільки є невідповідність назви організації при зарахуванні та при звільненні.

Копія патенту про продовження терміну дії з 01.01.2001 по 31.12.2002 не завірена підписом посадової особи та печаткою.

Відповідно до наданих документів страховий стаж ОСОБА_1 складає 26 років 07 місяців 22 дня.

Дата, з якої особа матиме право не пенсійну виплату 27.10.2024.

Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області, у зв`язку з тим, що не виконано зазначені умови, в призначенні пенсії ОСОБА_1 відмовлено.

Спірним питанням у справі є правомірність прийняття відповідачем-2 рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу.

Судом встановлено, що відповідно до записів № 7-8, 11-12, 15-16 трудової книжки серії НОМЕР_3 від 23.10.1971, на ім`я ОСОБА_1 , позивач:

- 13.11.1980 – зарахована техніком-диспетчером в ПДО Зуєвський енергомеханічний завод;

- 27.07.1981 – звільнена за власним бажанням;

- 08.08.1985 – прийнята товарознавцем промвідділу в Сніжнянський відділ робочого постачання виробничого об`єднання «Торезантрацит»;

- 21.11.1985 – звільнена за статтею 38 КЗпП УРСР;

- 17.11.1989 – прийнята продавцем 3 категорії в книжковий магазин № НОМЕР_4 в Книготоргівельне об`єднання «Приморська книга»;

- Книготоргівельне об`єднання «Приморська книга» перейменовано в Акціонерне товариство «Приморський торговий дім книги»;

- 26.07.1993 – звільнена статтею 31 КЗпП УРСР по догляду за дитиною до 14 років.

Як вбачається з патенту Державної податкової адміністрації України серії НОМЕР_5 , виданого ОСОБА_2 , з яким ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах, строк його дії з 01.11.2000 по 30.11.2000. Продовжено дію з 01.12.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 31.01.2001.

Термін дії патенту Державної податкової адміністрації України серії ПАБ № 509057 01.12.2001 - 31.12.2001. Строк дії подовжено з 01.01.2002 по 31.01.2002, з 01.02.2002 по 28.02.2002.

В матеріалах справи наявні трудові договори між працівником - ОСОБА_1 і фізичною особою - ОСОБА_2 .

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.2014 № 280 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Основними завданнями Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; внесення пропозицій Міністрові соціальної політики щодо забезпечення формування державної політики із зазначених питань; виконання інших завдань, визначених законом.

Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

Закон України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно зі статтею 1 зазначеного Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Статтею 26 Закону № 1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком.

Відповідно до положень частини першої статті 1 № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Згідно з абзацом 1 частини другої цієї статті страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності № 1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Разом з тим, до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

При цьому, суд зазначає що положеннями статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Зазначене узгоджується з положеннями статті 48 Кодексу законів про працю України.

В той же час, відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (Далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1 (надалі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно положень пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Отже, відповідач як суб`єкт владних повноважень має право витребувати додаткові документи з метою належного розгляду заяви про призначення пенсії.

Станом на дату внесення записів № 7-8, 11-12, 15-16 до трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 була чинна Інструкція «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях», затверджена Постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №162, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дату народження, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Пунктом 2.3 Інструкції №162 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виробляються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо працівник прийнятий на роботу 5 січня 1984 р в графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 р.) записується: "1984.05.01", в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р .; "05.01.1984".

Записи виробляються акуратно, пір`яною чи кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №162 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

За результатом розгляду справи судом встановлено, що у записі №8 трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 дата приказу про звільнення написана нерозбірливим почерком, печатка на записі №12 є розмитою та не читається, запис про перейменування Книготоргівельного об`єднання «Приморська книга» в Акціонерне товариство «Приморський торговий дім книги» здійснений без порядкового номеру та дати, записи №15-16 містять різні назви організації при прийнятті на роботу та при звільненні.

Однак, суд зазначає, що позивач, який у даному випадку був працівником, не може нести відповідальність за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Адже, невиконання підприємством вимог пунктів 2.3, 4.1 Інструкції №162 не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічні висновки наведені також в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а.

Як передбачено частиною п`ятою статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За результатом розгляду справи судом встановлено, що позивач опинився в ситуації, що не дає можливості забезпечити належний захист своїх прав.

З огляду на те, що записи трудової книжки позивача свідчать про навчання та роботу позивача у спірні періоди, що є підтвердженням страхового стажу, а підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки, суд констатує, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування пенсійним органом відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи, а не правильність записів у трудовій книжці.

Отже, суд зазначає, що за результатом розгляду справи не знайшли підтвердження доводи відповідачів щодо не підтвердження страхового стажу позивача за періоди роботи з 13.11.1980 по 27.07.1981, з 08.08.1985 по 21.11.1985, з 17.11.1989 по 26.07.1993.

Щодо не зарахування до загального страхового стажу періоду з 01.01.2001 по 31.12.2002, суд зазначає наступне.

В силу вимог частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У законодавстві, що діяло раніше (до 1 січня 2004 року), зокрема у Законі України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Зміст поняття «загальний трудовий стаж» є ширшим, ніж поняття «страховий стаж», оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Так, згідно з частиною першою статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до вимог частини третьої статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до абзацу 3 підпункту 2 пункту 2.1 розділу Порядку №22-1, у період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (довідкою форми ОК-5).

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (лише довідкою форми ОК-5).

Судом встановлено, що Державною податковою адміністрацією у місті Харцизьку Донецької області 01.11.2000 видано патент серії АВ №678725 суб`єкту підприємницької діяльності без створення юридичної особи ОСОБА_2 на термін з 01.11.2000 по 30.11.2000, в якому ОСОБА_1 зазначена як особа, яка бере участь у підприємницькій діяльності. Строк патенту продовжено з 01.12.2000 по 31.12.2000 та з 01.01.2001 по 31.01.2001. Записи про продовження завірені печатками та підписами начальника ДНІ в м. Харцизьк.

ДНІ в м. Харцизьк 28.11.2001 виданий патент серії ПАБ №509057 суб`єкту підприємницької діяльності без створення юридичної особи ОСОБА_2 на термін з 01.12.2001 по 31.12.2001, в якому ОСОБА_1 зазначена як особа, яка перебуває у трудових відносинах з платником податку або членом його сім`ї, яка бере участь у підприємницькій діяльності. Строк патенту продовжено з 01.01.2002 по 31.01.2002 та з 01.02.2002 по 28.02.2002. Записи про продовження завірені печатками та підписами начальника ДНІ в м. Харцизьк.

Дослідженням індивідуальних відомостей про застраховану особу позивача (форма ОК-5), встановлено, що за період з 01.01.2001 по 31.12.2002 відсутня інформація про сплату страхових внесків.

Суд зазначає, що позивачем не надано суду жодних доказів сплати страхових внесків за період з 01.01.2001 по 31.12.2002, окрім копій патентів серії АВ №678725, ПАБ №509057 про сплату фіксованого податку ОСОБА_2 , в яких позивач зазначається як особа, яка перебуває у трудових відносинах з платником податку або членом його сім`ї, яка бере участь у підприємницькій діяльності.

Враховуючи те, що позивач перебувала у трудових відносинах з ОСОБА_2 , яким отримано патенти серії НОМЕР_5 , серії НОМЕР_6 , строк їх дії, з урахуванням записів про продовження, (в межах заявлених позовних вимог) з 01.01.2001 по 31.01.2001, з 01.12.2001 по 31.12.2001, з 01.01.2002 по 31.01.2002, з 01.02.2002 по 28.02.2002, суд дійшов висновку, що вказані періоди підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.

Водночас, враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази наявності патентів та/або засвідчені записи про продовження їх дії у періоди з 01.02.2001 по 30.11.2001, з 01.03.2002 по 31.12.2002, суд дійшов висновку про відстуність підстав для зарахування вказаних періодів до страхового стажу позивача.

Враховуючи те, що управлінням протиправно не зараховано до страхового стажу відповідні періоди роботи позивача, суд дійшов висновку, що рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07.10.2021 №057050009076 прийнято без дотримання положень статті 2 КАС України та статті 46 Конституції України.

Отже, після скасування судом рішення, саме відповідач-2 зобов`язаний повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення з урахуванням зроблених висновків суду щодо зарахування до страхового стажу спірних періодів роботи позивача.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини другої статті 245 КАС України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Оскільки суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача, в той час як спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, суд вважає за доцільне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07.10.2021 №057050009076 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , зобов`язати відповідача-2 зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 13.11.1980 по 27.07.1981, з 08.08.1985 по 21.11.1985, з 17.11.1989 по 26.07.1993, з 01.01.2001 по 31.01.2001, з 01.12.2001 по 28.02.2002, та зобов`язати відповідача-2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.10.2021 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до квитанції №0.0.2347698770.1 від 19.11.2021 позивачем сплачено судовий збір в сумі 908,00 грн.

Згідно частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачено суму судового збору та позовні вимоги задоволено в повному обсязі, суд приходить висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 суму судового збору на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07.10.2021 №057050009076 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ідентифікаційний код 21910427, 49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) від 02.10.2021 про призначення пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 13.11.1980 по 27.07.1981, з 08.08.1985 по 21.11.1985, з 17.11.1989 по 26.07.1993, з 01.01.2001 по 31.01.2001, з 01.12.2001 по 28.02.2002.

В задоволенні позовних вимог щодо зарахування до страхового стажу періодів з 01.02.2001 по 30.11.2001, з 01.03.2002 по 31.12.2002 відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ідентифікаційний код 21910427, 49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Кошкош