Рішення № 103291426, 03.02.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2022 року Справа№200/14909/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зінченка О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (юридична адреса: 36014, м. Полтава, вул. Соборності, 66, код ЄДРПОУ 13967927), до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

03 листопада 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду звернувся із позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №056650006444 від 07 жовтня 2021 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до положень частини 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 23.12.1996р. по 06.10.1997р. гірником підземним на шахті «Родинська» ВО «Красноармійськвугілля».

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

розглянути заяву ОСОБА_1 від 30 вересня 2021 року відповідно до законодавства та за результатами розгляду прийняти рішення з урахуванням зарахованого до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 23.12.1996 по 06.10.1997 гірником підземним на шахті «Родинська ВО «Красноармійськвугілля».

В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що маючи достатньо трудового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, звернувся за призначенням пенсії до відповідача. До заяви позивачем були надані документи, а саме: копію військового квитка, копію трудової книжки, довідки про підтвердження пільгового стажу, копії наказів про атестацію, довідки про підземні спуски та інші документи.

Рішенням відповідача №05665006444 від 07.10.2021 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах років через недостатність спеціального стажу роботи, який дає право на вихід на пенсію за віком на пільгових умовах за ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Позивач вважає зазначене рішення таким, що порушує його права, а тому звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В межах встановленого судом строку через відділ документообігу та архівної роботи суду відповідачем надано клопотання про залучення в якості співвідповідача у справі - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Клопотання мотивоване тим, що 30 вересня 2021 року позивач звернувся на Веб-портал Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії.

Після реєстрації та сканування вказаної заяви та доданих до неї документів, її було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Ухвалою суду від 08 грудня 2021 року залучено до участі у справі № 200/14909/21 в якості співвідповідача у справі - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010).

Згідно ч. 6 ст. 48 КАС України після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.

Відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області через відділ документообігу та архівної роботи суду надано відзив, яким зазначено, що періоди роботи з 23.12.1996 по 06.10.1997 не зараховано до страхового стажу та потребує уточнення, оскільки заявник проходив виправні роботи. Враховуючи відсутність необхідного пільгового стажу роботи, відсутні, на думку відповідача, підстави для призначення пенсії на пільгових умовах.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь – якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 (арк. справи 3-5).

30 вересня 2021 року позивач звернувся через Веб-портал Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії.

Після реєстрації та сканування вказаної заяви та доданих до неї документів, її було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області за результатами розгляду заяви прийнято рішення № 056650006444 від 07.10.2021, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з недостатністю трудового стажу за період роботи на пільгових умовах. Спірним рішенням зазначено, що фактично на день звернення позивача за призначенням пенсії пільговий стаж становить 24 роки 0 місяців 14 днів, що є недостатнім для призначення цього виду пенсії (арк. справи 8-9).

Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви та відзиву на позов, спірними питанням у справі є правомірність винесеного рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області № 056650006444 від 07.10.2021 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, суд виходив з наступного.

Згідно зі статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов`язком держави.

На підставі статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон 1058-IV).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Відповідно до частини 3 статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року N 383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

На виконання вимог статті 14 Закону України “Про пенсійне забезпечення” Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 31.03.1994 року № 202, якою затверджено Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років (додається).

Згідно до п. I вищезазначеного Списку підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт: усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).

Суд зазначає, що з метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів “а”, “б” статті 13 та статті 100 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 383, під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 N 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Зазначена постанова набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.

Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.

У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що у разі вперше проведеної до 21.08.1997 року атестації робочого місця до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками.

Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 4 (який набрав чинності 21 серпня 1992 року) встановлено, що атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Згідно із зазначеним нормативним актами основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України.

Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п`ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.

Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: картка умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Отже, з аналізу норм Закону України “Про пенсійне забезпечення” та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах незалежно від віку є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку за умови безпосередньої зайнятості повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

За приписами статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 48 КЗпП України встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 637 від 12 серпня 1993 року у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Так, з трудової книжки позивача НОМЕР_3 вбачається наступні записи:

- запис за № 6 від 11.06.1996 переведено гірником підземним (наказ № 1204-к від 14.05.1996) шахта «Родинська ВО «Красноармійськвугілля»;

- запис за № 7 відбував виправно-трудові роботи з 23.12.1996 по 07.10.1997;

- запис за № 7 внесено помилково та засвідчений підписом відповідальної посадової особи.

- запис за № 7 від 23.12.1997 відбував виправно-трудові роботи з 01.07.1997 по 06.10.1997

Зазначене кореспондується з даними, зазначеними у довідці Красноармійського МВ УМВД, відповідно до якої ОСОБА_1 відбував покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі (арк. справи 11).

Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що посилання відповідача на неможливість включення до пільгового стажу спірних періодів праці позивача у зв`язку з невідповідністю уточнюючих довідок та необхідністю надати витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань для встановлення місцезнаходження підприємств є безпідставними, оскільки наявний трудовий стаж позивача - підтверджено записами в трудовій книжці, яка є основним документом.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14 квітня 2018 року у справі № 164/1993/14-а, від 19 червня 2018 року у справі № 592/5846/17, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17.

Таким чином, суд вважає, що період роботи позивача з 23.12.1996 по 30.06.1997 на підприємстві шахта «Родинська ВО «Красноармійськвугілля» підлягає зарахуванню до страхового та пільгового стажу роботи позивача у повному обсязі.

Щодо періоду відбування покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі з 01.07.1997 по 06.10.1997, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами частини 1 статті 94 Виправно-трудового кодексу України від 23 грудня 1970 року в редакції, чинній на час відбування покарання позивачем, виправні роботи без позбавлення волі відбуваються у відповідності з вироком суду за місцем роботи засудженого або в інших місцях, що їх визначають органи, які виконують цей вид покарання, але в районі проживання засудженого, з врахуванням його працездатності і, по можливості, спеціальності.

Положення частини 1 статті 102 Виправно-трудового кодексу України в редакції, чинній на час відбування позивачем покарання, передбачали, що із заробітку засуджених до виправних робіт без позбавлення волі провадяться відрахування в доход держави протягом строку відбування покарання в розмірах, встановлених вироком суду. Відрахування провадяться за місцем роботи засудженого з усієї суми заробітку, без виключення з цих сум податків та інших платежів, а також незалежно від наявності претензій до засудженого за виконавчими документами.

Відповідно до статті 103 Виправно-трудового кодексу України, в зазначеній редакції, час відбування виправних робіт без позбавлення волі до загального і безперервного трудового стажу засудженого не зараховується, про що робиться запис у його трудовій книжці. При умові сумлінної роботи і зразкової поведінки в період відбування виправних робіт без позбавлення волі цей час може бути включений в загальний трудовий стаж особи, яка відбула покарання, на підставі рішення суду в порядку, встановленому кримінально-процесуальним законодавством України.

Згідно з положеннями статті 414-1 Кримінально-процесуального кодексу України від 28 грудня 1960 року (чинної на час відбування позивачем покарання у виді виправних робіт) питання про включення до загального трудового стажу часу роботи в колонії-поселенні і відбування виправних робіт без позбавлення волі у випадках, передбачених відповідно статтями 33 і 103 Виправно-трудового кодексу України, вирішується суддею районного (міського) суду за місцем проживання особи, яка відбула покарання.

Норми статей 102-103 вказаного Кодексу законодавцем були віднесені до глави 18 “Умови відбування виправних робіт без позбавлення волі”, отже передбачали складові кримінальної відповідальності позивача за вчинений злочин.

Суд зазначає, що негативні наслідки у вигляді неврахування до трудового стажу часу відбування покарання для позивача тривали в часі, дія яких не вичерпалася фактом відбуття такого покарання. Отже, правовідносини щодо виконання покарання в цій частині мають триваючий характер.

Положення Виправно-трудового кодексу України від 23 грудня 1970 року втратили чинність у зв`язку з набранням чинності Кримінально-виконавчим кодексом України від 11 липня 2003 року № 1129-IV - з 1 січня 2004 року (п.п.1-2 Прикінцевих положень нового кодексу).

Згідно з частиною 3 статті 42 Кримінально-виконавчого кодексу України (чинного на даний час), час відбування засудженим покарання у виді виправних робіт зараховується в загальний стаж роботи.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують чи відміняють відповідальність особи.

Тобто, вимоги нової норми, передбаченої частиною третьої статті 42 Кримінально-виконавчого кодексу України, пом`якшили міру відповідальності осіб, засуджених до відбування покарань такого виду, порівняно із статтею 103 Виправно-трудового кодексу України, а саме: в частині визнання за такими особами права на зарахування часу відбування покарання у вигляді виправних робіт до загального трудового стажу, яке було обмежено нормою, що мала чинність на час відбування позивачем покарання і вимагала для цього лише певного рішення суду.

Відповідно до статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Ураховуючи викладені положення норм законодавства, суд дійшов висновку, що міра відповідальності позивача у вигляді незарахування періоду його перебування на виправних роботах до загального трудового стажу без відповідного рішення суду була пом`якшена введенням норми статті 42 Кримінально-виконавчого кодексу України, в силу якої позивач на законодавчому рівні отримав право на зарахування такого стажу без вказаного рішення суду.

Тому, враховуючи положення статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, на час розгляду заяви позивача про призначення пенсії у відповідача були відсутні правові підстави для неврахування зазначеного періоду до загального стажу роботи позивача.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року по справі № 211/1432/17 (2-а/211/103/17), висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

З огляду на те, що на час вирішення питання про обчислення страхового стажу позивача частина третя статті 42 КВК прямо передбачає можливість включення до загального стажу роботи періоду відбування покарання у виді виправних робіт, то період роботи позивача з 01.07.1997 по 06.10.1997 року має бути зарахований до його страхового стажу.

Крім того, суд наголошує на тому, що нормами законодавства, не передбачена можливість зарахування строку відбування покарання до пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням встановлених судом обставин, суд дійшов до висновку, що рішення № 056650006444 від 07.10.2021 прийнято не обґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Разом з цим, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 14 цієї частини, та стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до статті 58 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, органом, який призначає пенсії є Пенсійний фонд.

Як встановлено, саме до повноважень Пенсійного органу віднесено вирішення питання щодо призначення пенсії.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм закону, слід зазначити, що суд не є тим органом, якому надані повноваження в сфері призначення пенсій. Суд не може підміняти компетентний орган, не може перебирати на себе функції призначення пенсії та самостійно призначити пенсію позивачу відповідно до статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, оскільки такі повноваження не входять до компетенції судів.

Відтак, такі повноваження є дискреційними, тобто такими, які дають можливість на власний розсуд суб`єкту владних повноважень визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених нормативно-правовим актом.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням встановлених судом обставин, суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 908,00 грн., судовий збір у сумі 605,33 відповідно до положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає стягненню з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 2-17, 19, 20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124, 125, 132, 133, 134, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (юридична адреса: 36014, м. Полтава, вул. Соборності, 66, код ЄДРПОУ 13967927), до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 056650006444 від 07.10.2021 про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (юридична адреса: 36014, м. Полтава, вул. Соборності, 66, код ЄДРПОУ 13967927) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 30.09.2021, з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (юридична адреса: 36014, м. Полтава, вул. Соборності, 66, код ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 605,33 грн. (шістсот п`ять гривень 33 копійки).

Рішення прийнято в порядку письмового провадження 03 лютого 2022 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя О.В. Зінченко