Ухвала суду № 10327804, 12.05.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2010 року № 2517/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Ліщинського А.М. та Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання Романишин О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл» на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.12.2008р. у адміністративній справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл» до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств,-

В С Т А Н О В И Л А:

03.10.2008р. позивач Закрите акціонерне товариство /ЗАТ/ «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції /ДПІ/ у м.Хмельницькому № 0001302301/0/4167 від 23.05.2008р., № 0001302301/1/5088 від 03.07.2008р., № 0001302301/2 від 24.07.2008р. та № 0001302301/3/8465 від 29.09.2008р. (Т.1, а.с.2-5).

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.12.2008р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (Т.2, а.с.51-57).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив позивач ЗАТ «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл», який покликаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким заявлений позов задоволити (Т.2, а.с.66-72).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що податковим органом під час проведення перевірки та при визначенні податкових зобовязань не було враховано помилкове завищення позивачем валових доходів у податкових деклараціях про прибуток підприємств за 2007 рік в загальному розмірі 288236 грн. (в тому числі за І квартал 2007 року на 50000 грн. та за VI квартал 2007 року на 238236 грн.), а також факт повернення зі складу сировини на зберігання 61950 кг цукру на суму 134431 грн. 50 коп., що підтверджується належними первинними документами, через що до валового доходу слід було включити лише різницю між сумою, отриманого із зберігання та повернутого на зберігання цукру в розмірі 220580 грн. 50 коп., при цьому ревізорами відповідача неправильно застосовано до розглядуваних відносин приписи п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В частині неправомірного віднесення до складу валових витрат понесених у ІІІ кварталі 2006 року витрат на придбання інвентарю для охоронців на суму 2301 грн. судом не враховано, що таке придбання повязано з господарською діяльністю позивача і спрямоване на виконання договорів на охорону господарських обєктів № 1 від 15.03.2005р. та № 19 від 21.02.2004р., укладених з ТзОВ «Вінницький полк імені Івана Сірка».

Окрім цього, безпідставно вказано судом на те, що апелянтом неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати по придбанню транспортних послуг у СПД ОСОБА_3 та СПД ОСОБА_4, які підтверджуються Актами виконаних робіт, що є первинними документами і достовірно підтверджують факт проведення господарських операцій з придбання позивачем транспортних послуг.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції, впродовж 20.03.2008р.-07.05.2008р. ревізорами ДПІ у м.Хмельницькому проведено виїзну планову перевірку ЗАТ «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006р. по 31.12.2007р., по результатам якої складено Акт перевірки № 4142/23-4/00382289 від 14.05.2008р. (Т.1, а.с.32-57).

Проведеною перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на 138886 грн., в тому числі за три квартали 2006 року на 1852 грн., за 2006 рік на 2783 грн., за І квартал 2007 року на 1987 грн., за 2007 рік на 136103 грн.

На підставі наведеного Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001302301/0/4167 від 23.05.2008р. про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 168559 грн., в тому числі 138887 грн. за основним платежем та 29672 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, а.с.59).

За результатами процедури апеляційного узгодження сум податкових зобовязань скарги позивача щодо донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток були відхилені, а податковим органом прийняті нові податкові повідомлення-рішення № 0001302301/1/5088 від 03.07.2008р., № 0001302301/2 від 24.07.2008р. та № 0001302301/3/8465 від 29.09.2008р. на аналогічні суми визначених податкових зобовязань (Т.1, а.с.6-31, 58, 60, 61, 64-67).

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що викладені в Акті перевірки висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства є обґрунтованими і такими, що відповідають фактичним обставинам справи, а також ґрунтуються на нормах закону, через що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції такими, що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Відповідно до пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валового доходу включаються д оходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті.

Матеріалами перевірки стверджується, що між позивачем та ПП «Городоцький цукровий завод» укладено договір Т № 6/07 від 09.01.2007р. про відповідальне зберігання товарів, відповідно до умов якого станом на 01.11.2007р. на зберіганні позивача знаходилося 68000 кг цукру (Т.1, а.с.86-87).

Протягом листопада 2007 року на зберігання надійшло ще 925750 кг цукру, з яких згідно накладних із зберігання на склад сировини у цьому ж місяці було відвантажено 163600 кг цукру, що на кінець звітного податкового періоду залишилися неповернутими на склад зберігання цукру (Т.1, а.с.99-164).

Таким чином, враховуючи дані бухгалтерського обліку платника податку, позивачем ЗАТ «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл» списано цукор у кількості 163600 кг, який не був оприбуткований як власні виробничі запаси підприємства, та знаходився на зберіганні позивача.

Також повернення цукру з виробництва на склад зберігання в грудні 2007 року не відбувалося, що підтверджується даними прибутково-витратної карти обліку матеріалів по складу щодо сировини «цукор» та «цукор на зберіганні» за грудень 2007 року.

При цьому судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги представлену під час розгляду справи накладну № 3587 від 28.12.2007р.на відвантаження цукру в кількості 61950 кг цукру зі складу сировини на зберігання, і розцінено її як неналежний доказ по справі, оскільки така під час проведення перевірки ревізорам відповідача не була надана, остання неналежно оформлена (відсутні підписи відповідальних осіб, має місце відсутність печатки підприємства), а її зміст суперечить даним складського обліку позивача (Т.1, а.с.68).

Отже, переданий на зберігання позивачу цукор в кількості 163600 кг по ціні 02 грн. 17 коп./кг на загальну суму 355012 грн. був використаний у власній господарській діяльності позивача, через що податковий орган на підставі приписів п.1.24, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» прийшов до вірного висновку про те, що платником податків при цьому занижено валовий дохід на суму 355012 грн.

Відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Для виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, норми цього пункту застосовуються для податкового періоду, що дорівнює дванадцяти календарним місяцям, починаючи з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.

Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті:

ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої вартості однорідних запасів;

вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

нормативних затрат;

ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).

Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

У разі обрання платником податку методу оцінки вартості вибуття запасів зміна такого методу протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

Податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів, які використовуються з метою виробництва електроенергії за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України, здійснюється за наслідками звітного (податкового) року, а решта запасів підлягає коригуванню в загальному порядку.

Матеріалами перевірки стверджується, що позивачем занижено валовий дохід в сумі 181454 грн. у звязку з порушенням порядку розрахунку приросту балансової вартості запасів, а саме занижено приріст запасів по рахунку 201 «Сировина» в сумі 355012 грн. та завищено приріст запасів по рахунку 26 «Готова продукція» на суму 173558 грн.

Відповідно до п.8 П(С)БО9 та п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» сировина (цукор), що була передана позивачу на зберігання від ПП «Городоцький цукровий завод» не повинна приймати участь у розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів.

Згідно з Порядком ведення обліку приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів, матеріалів, сировини, палива, напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції на складах, затв. наказом Міністерства фінансів України № 124 від 11.06.1998р., в розрахунку балансової вартості готової продукції бере участь лише матеріальна складова готової продукції (без врахування витрат на оплату праці та соціальні заходи, загальновиробничих витрат).

У додатку К1/1 до декларації за 2007 рік позивачем відображено залишок готової продукції на кінець звітного періоду в сумі 684026 грн., відповідно до даних головної книги по рахунку 26 залишок готової продукції на кінець 2007 року складає 684026 грн., матеріальна складова частка становить 510468 грн., через що платником податку завищено приріст на 173558 грн. (Т.1, а.с.92).

Згідно з пп.5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Проведеною перевіркою зясовано, що протягом ІІІ-IV кварталів 2006 року у СПД ОСОБА_5 позивачем придбано спецодяг, взуття та інвентар для охоронців на загальну суму 11130 грн. (без ПДВ).

Згідно штатного розкладу підприємства у ІІ півріччі 2006-2007рр. штатні працівники-охоронці не передбачені.

Фактично охорона обєктів позивача проводилася виконавцем послуг - ТзОВ «Вінницький полк імені Івана Сірка» - на підставі укладених договорів № 1 від 15.03.2005р. та № 19 від 21.02.2004р. на охорону господарських обєктів (Т.2, а.с.23-36), умовами яких не передбачено обовязок замовника послуг забезпечувати працівників виконавця спецодягом, взуттям та інвентарем для охоронців.

При цьому, аналіз представлених Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) вказує на те, що придбання позивачем вказаних спецодягу, взуття та інвентарю для охоронців здійснювалося й після припинення надання послуг по охороні обєктів.

За таких умов позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати, які не повязані з веденням господарської діяльності платника податку, на загальну суму 11130 грн.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Протягом перевіреного періоду підприємством включено до складу валових витрат за І квартал 2007 року витрати по придбанню транспортних послуг, які не підтверджені товарно-транспортними накладними на загальну суму 7646 грн., в тому числі від СПД ОСОБА_3 на суму 4288 грн. та від СПД ОСОБА_4 на суму 2658 грн. (Т.2, а.с.41-45).

В підтвердження надання вказаних послуг позивачем для перевірки представлені Акти виконаних робіт, в яких не конкретизовані зміст наданих послуг в натуральному та вартісному виразі, не визначені фактично понесені витрати на здійснення вказаних послуг, не зазначено економічну доцільність проведених перевезень для позивача.

Пунктом 11.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затв. наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р., визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. наказом Міністерства фінансів України № 168/704 від 05.06.1995р.

Вимоги до первинних документів передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яка передбачає обовязкові реквізити первинних та зведених облікових документів, що повинні вказувати на назву, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За таких умов представлені позивачем документи не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які встановлені для первинних бухгалтерських документів, та не можуть слугувати достатньою підставою для віднесення вартості наданих послуг (виконаних робіт), підтверджених такими актами, до складу валових витрат.

Додатково колегія суддів враховує, що відповідно до ст.3 Господарського кодексу України п ід господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність .

З матеріалів справи не вбачається, що транспортні послуги, які надавались позивачу, були спрямовані на обслуговування його господарської діяльності; позивачем не доведено, що отримання розглядуваних послуг призвело до збільшення прибутку підприємства тощо.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої висновки про порушення позивачем вимог пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а відтак й покладених в основу прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, заявлений позивачем позов про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень є безпідставним, через що задоволенню не підлягає.

При цьому висновок суду першої інстанції про правомірність дій податкового органу зроблено з дотриманням вимог КАС України, оскільки він, вживши заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, всебічно, повно та об'єктивно оцінив наявні у справі докази і постановив законне й обґрунтоване рішення.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Хмельницька кондитерська фабрика «Кондфіл» на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.12.2008р. у адміністративній справі № 2а-7413/08/2270 залишити без задоволення, а вказану постанову суду без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

В.М.Каралюс