Ухвала суду № 103275130, 11.02.2022, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

11.02.2022м. ДніпроСправа № 904/6265/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" про заміну стягувача його правонаступником щодо виконання рішення у справі

за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця Сливної Олени Едуардівни, м. Вільногірськ Дніпропетровської області

про стягнення 127 104,61 грн.

Суддя Колісник І.І.

Представники:

від заявника – не з`явився;

від стягувача - не з`явився;

від боржника - не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Сливної Олени Едуардівни 127104,61 грн, з яких: 110684,09 грн - основний борг, 16420,52 грн - відсотки за користування кредитними коштами.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачкою зобов`язань за кредитним договором № R305653/3164/857175 від 22.04.2020 в частині сплати суми отриманого кредиту та відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 27% річних.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2021 позовні вимоги задоволено повністю: cтягнуто з Фізичної особи-підприємця Сливної Олени Едуардівни на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" заборгованість за кредитом у сумі 110684,09 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами в сумі 16420,52 грн, судовий збір у сумі 2270,00 грн.

На виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2021, яке набрало законної сили 21.09.2021, було видано відповідний наказ.

На адресу суду 01.02.2022 засобами поштового зв`язку надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" про заміну стягувача – Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" щодо виконання рішення у справі.

Подану заяву заявник обґрунтовує своїм процесуальним правонаступництвом на підставі договору відступлення права вимоги № 114/2-47 від 30.11.2021, укладеного між ним та Акціонерним товариством "Райффайзен Банк", відповідно до якого Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" набуло право вимоги заборгованості, в тому числі заборгованості боржника у цій справі - Фізичної особи-підприємця Сливної Олени Едуардівни за договором кредиту № R305653/3164/857175 від 22.04.2020, що був покладений в основу позовних вимог у цій справі.

Правовою підставою звернення до суду заявник зазначає, серед іншого, статті 52, 334 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 03.02.2022 заяву прийнято до розгляду з призначенням судового засідання на 11.02.2022.

У судове засідання учасники справи не з`явилися; про дату, час та місце судового засідання повідомлялися відповідно до статті 120 Господарського процесуального кодексу України, в тому числі й телефонограмами (заявник, стягувач); у поданій заяві до суду, що розглядається, заявник просив її розглянути без участі його представника.

За частиною третьою статті 334 Господарського процесуального кодексу України заява про заміну сторони її правонаступником розглядається судом у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників та заінтересованих осіб.

Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

За таких обставин заява розглядається без участі учасників судового процесу за наявними матеріалами.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД, МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Конституція України визначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Основного Закону).

Згідно з положеннями статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

За статтею 1 Закону України № 1404-VIII від 02.06.2016 (із змін. і доп.) “Про виконавче провадження” (далі – Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 12 березня 2009 року у справі “Матківська проти України” (заява № 38683/04) зазначено, що судовий розгляд і виконавче провадження - це перша та друга стадії загального провадження, які стосуються тривалості провадження; виконання рішення є другим етапом судового провадження, а також що реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання.

Питання процесуального правонаступництва регламентовані частиною першою статті 52 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Отже, виходячи зі змісту наведеної законодавчої норми, процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв`язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб`єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов`язанні (відповідно до статей 512 і 520 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України).

Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 Господарського процесуального кодексу України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення. Ухвала про здійснення процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення є документом, що забезпечує виконання рішення та фактично є його невід`ємною частиною, а тому заміна сторони в зобов`язанні (правонаступництво) на стадії виконавчого провадження є зміною судового рішення, передбаченою чинним законодавством, що оформлюється ухвалою (стаття 52 ГПК України).

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.06.2019 у справі № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19).

В основі поданої заявником заяви про заміну стягувача – договір відступлення права вимоги № 114/2-47 від 30.11.2021 (далі – договір), який відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України є підставою для заміни кредитора у зобов`язанні.

Так, пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України встановлено, що однією з підстав заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом пунктів 2.1 – 2.3 укладеного сторонами договору Акціонерне товариство «Райффайзен Банк (Первісний кредитор) відступає Новому кредитору (заявнику) за плату, а Новий кредитор приймає належні Первісному кредитору права вимоги до боржників, указаними в Реєстрі боржників (Портфель заборгованості).

Відступлення Новому кредитору зазначених у попередньому реєстрі боржників (Додаток № 1 до договору) прав вимоги відбувається за умови виконання Новим кредитором п. 3.2 договору та з моменту підписання сторонами реєстру(ів) боржників (Додаток № 2 до договору).

Внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором Новий кредитор заміняє Первісного кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості і відповідно вказані в реєстрі боржників та набуває прав грошових вимог Первісного кредитора, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору загальна вартість прав вимоги за договором (ціна договору) становить 4774940,58 грн, які Новий кредитор сплачує шляхом безготівкового переказу на рахунок Первісного кредитора протягом 2-х робочих днів з дати відступлення прав вимоги.

Сплата грошових коштів Новим кредитором у рахунок виконання зобов`язань за відступлення Банком прав вимоги до боржників за договором підтверджується наданим заявником платіжним дорученням № 306770027 від 30.11.2021 на суму 4774940,58 грн.

До реєстру боржників, що є додатком до договору, входить боржник ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) із загальною заборгованістю у сумі 153386,77 грн (110684,09 грн – основний борг, 42702,68 грн – відсотки) за кредитним договором № R305653/3164/857175.

Фактичне виконання Новим кредитором грошових зобов`язань за відступлення права вимоги за договором є визначальним для правонаступництва, оскільки за частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.01.2020 у справі № 916/2286/16.

За таких обставин передання кредитором (Банком) своїх прав за договором Новому кредитору (заявнику) є правонаступництвом і такий правонаступник має право звертатися до суду із заявою про заміну сторони у справі, у виконавчому документі та у виконавчому провадженні з наданням йому відповідного статусу сторони/стягувача.

При цьому:

приймаючи до уваги прохальну частину заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Вердикт Капітал” у її логічному взаємозв`язку з обґрунтуванням та наведеними законодавчими нормами, зокрема статтями 52, 334 Господарського процесуального кодексу України,

зважаючи на етап судового провадження у справі, який знаходиться поза межами судового розгляду справи по суті,

враховуючи принцип верховенства права, одним із елементів якого є доступ до правосуддя в незалежних і безсторонніх судах, а також диспозитивності – вільного розпорядження учасником справи своїми процесуальними правами,

керуючись усталеною практикою Верховного Суду щодо недопустимості надмірного формалізму та зайвої процесуальної гнучкості, які шкодять доступу до справедливого правосуддя й не сприяють принципу змагальності й правової визначеності,

суд доходить висновку про наявність правового інтересу заявника до заміни стягувача щодо виконання рішення суду у справі в цілому, як щодо заміни у виконавчому документі, так і у виконавчому провадженні.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Наданими доказами заявник підтвердив, що він є належним правонаступником прав стягувача – Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" у виконавчому документі – наказі Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2021 щодо виконання судового рішення у справі № 904/6265/21.

Тому, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ведикт Капітал" у цій частині є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо заміни стягувача у виконавчому провадженні, суд зазначає таке.

Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі частин першої - третьої, п`ятої статті 334 Господарського процесуального кодексу України.

Варто зазначити, що стаття 52 Господарського процесуального кодексу України вміщена до розділу І “Загальні положення” глави 4 “Учасники судового процесу” цього Кодексу, якими регламентуються загальні засади відносно кола учасників, сторін, третіх осіб судового провадження, осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, їх прав та обов`язків тощо. Натомість стаття 334 Господарського процесуального кодексу України розташована в розділі V “Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах”, що присвячений врегулюванню відносин, пов`язаних з примусовим виконанням судових рішень. Звідси нормативні приписи статті 52 Господарського процесуального кодексу України слід вважати загальними по відношенню до приписів, закріплених статтею 334 цього Кодексу.

Вирішувати питання про заміну сторони виконавчого провадження слід з урахуванням норм Закону № 1404-VIII.

Так, частиною п`ятою статті 15 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі, зокрема, звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону (пункт 5 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до пункту 13 розділу 2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція), правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення.

З аналізу наведеного нормативного регулювання можна зробити висновок про те, що на стадії виконавчого провадження, як на завершальній стадії судового провадження, можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником лише за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 цього Кодексу з урахуванням підстав, визначених статтею 52 Господарського процесуального кодексу України. У цьому випадку приписи статті 334 Господарського процесуального кодексу України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 Господарського процесуального кодексу України. У такому випадку у разі відсутності відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п`ятій статті 334 Господарського процесуального кодексу України.

Зазначений висновок щодо застосування норм права відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 03.11.2020 у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20).

Згідно з частиною четвертою статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Звертаючись до суду, заявник не надав доказів відкритого виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду у цій справі. Відтак заміна стягувача у виконавчому провадженні неможлива.

Відмова у задоволенні заяви в цій частині не перешкоджає заявнику пред`являти наказ до примусового виконання, звертатися до суду із заявами про поновлення строку для пред`явлення його до виконання та про видачу дубліката наказу (за необхідності).

Керуючись статтями 52, 232 – 235, 334 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" про заміну стягувача його правонаступником щодо виконання рішення у справі № 904/6265/21 – задовольнити частково.

2. Замінити у наказі Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2021 у справі № 904/6265/21 стягувача - Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" (01001, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9, ідентифікаційний код 14305909) його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (04053, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Б, ідентифікаційний код 36799749).

3. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" про заміну стягувача його правонаступником у виконавчому провадженні щодо виконання рішення у справі № 904/6265/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання – 11.02.2022 та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 11.02.2022.

Суддя І.І. Колісник