Постанова № 10327255, 03.06.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2010 року №16725/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Носа С.П., Шавеля Р.М.

при секретарі судового засідання: Когутич Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції в м. Чернівці (далі- ДПІ в м. Чернівці) на постанову господарського суд Чернівецької області від 02 квітня 2009 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Завод промислового машинобудування» (далі - ТзОВ «Завод промислового машинобудування») до ДПІ в м. Чернівці про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

28.10.2008 року ТзОВ «Завод промислового машинобудування» звернувся в суд з позовом до ДПІ у м. Чернівці про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 23.05.2008 р. № 000138231/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 15745,50 грн., у тому числі 10497 грн. основного платежу та 5248,50 грн. штрафних санкцій. 23.02.2009 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 000138231/0 у частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 3552,69 грн., у тому числі 2368,46 грн. основного платежу та 1184,23 грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що під час перевірки правильності визначення податку на прибуток у межах проведення виїзної планової документальної перевірки ТзОВ «Завод промислового машинобудування» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства працівниками ДПІ у Чернівці не було прийнято до уваги заниження валових витрат в сумі 9473,83 грн. за рахунок не віднесення до витрат сум податку на додану вартість з придбання легкового автомобіля «Ланос», як це передбачено п. 7.4.2 Закону України «Про податок на додану вартість». Вважає, що пп. 4.4.1 ст. 4 Закону України 2Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган мав прийняти рішення на користь платника і включити до складу валових витрат суму ПДВ, сплачену при придбанні автомобіля, тому їм незаконно донараховано податок на прибуток на суму 2368,46 грн. та застосовано фінансові санкції в сумі 1184,23 грн.

Постановою господарського суду Чернівецької області від 02 квітня 2009 року позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №000138231/0 від 23.05.2008 року в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 2368,46 грн. за основним платежем та в сумі 1184,23 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТзОВ «Завод промислового машинобудування» 3,40 грн. судового збору.

Відповідач ДПІ в м. Чернівці постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі покликається на те, що суд порушив п.п. 7.4.2. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки даною нормою визначено, що сума податку на додану вартість сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля, що включається до складу основних фондів, не включаються до складу основних фондів, не включаються до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат. В періоді , що перевірявся був платником як податку на прибуток так і платником податку на додану вартість. Дану обставину суд першої інстанції не взяв до уваги та не врахував при прийняті оскаржуваної постанови і тому зробив помилковий висновок щодо конфлікту інтересів. У звязку з тим, що віднесення до складу валових витрат регулюється Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», а до нього не віднесено відповідних змін, то сума податку на додану вартість, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), який буде включено до складу основних фондів, не включається до складу податкового кредиту, до складу валових витрат і не збільшується балансову вартість другої групи основних засобів, а погашається платником податком за рахунок інших джерел.

У ході апеляційного розгляду представник апелянта Ткач Д.Б. надала пояснення та просить задовольнити апеляційну скаргу.

Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не зявилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пп. 7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є оподаткуванням згідно із статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно із статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Не включаються до податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Щодо посилання відповідача на листи ДПА №329/7/16-1517-26 від 12.01.2007 року та №7384/6/1615164 від 30.07.2008 року, то такі обмежилися цитуванням відповідних положень Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не розяснивши, яким чином вирішувати конфліктні ситуації в таких випадках.

Проте, колегія суддів вважає, що даний висновок суду першої інстанції не можна визнати обґрунтованим .

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до проведеної виїзної планової перевірки ДПІ в м. Чернівці 14.05.2008 року ТзОВ «Завод промислового машинобудування» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 30.12.2007 року було складено Акт № 1961/23-2/31620777 від 14.05.2008 року.

З даного Акту вбачається, що занижено податок на прибуток за ІУ квартал 2006 року на суму 10497.00 грн., яке виникло внаслідок зайвого віднесення до складу валових витрат вартості придбаних та встановлених віконних рам в приміщенні адмінбудинку в сумі 41900.00 грн., що є порушенням пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Також у вересні 2006 року позивачем було придбано автомобіль марки «Ланос» вартістю 56843.00 грн.. в т.ч. ПДВ-9474 грн., яке позивач в порушення пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» включив до податкового кредиту.

На підставі Акту перевірки ДПІ в м. Чернівці прийняло податкове повідомлення рішення № 000138231/0 від 23.05.2008 року, яким ТзОВ «Завод промислового машинобудування» за порушення пп. 8.7.1 п. 8.7 ст.8, ст.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та на підставі пп.17.1.3, п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в розмірі 10497.00 грн. за основним платежем та 5248.50 грн. за фінансовими санкціями.

Відповідно до пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Підпунктом 5.3.3 п 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» сплата податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або не виробничого використання, не включаються до складу валових витрат.

У разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування або не є обєктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до валових витрат та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно Закону України «Про податок на додану вартість».

Тобто, згідно з пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», нараховані (сплачені) при придбанні легкового автомобіля, повинні бути віднесені до складу валових витрат, однак не включаються до складу податкового кредиту.

Колегія суддів приходить до висновку. що суд першої інстанції, зробив помилковий висновок про те, що Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закон України «Про податок на додану вартість» породжує конфлікт інтересів щодо множинного трактування порядку формування валових витрат під час здійснення господарських операцій з придбання легкового автомобіля. Судом першої інстанції не взято до уваги те, що пп.8.2.1 п. 8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у звязку з фізичним або моральним зносом.

Згідно з пп.8.2.2 п. 8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» чітко визначено, що у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у звязку з таким придбанням, без урахування сплаченого ПДВ, у разі коли платник податку на прибуток зареєстрований як платник ПДВ.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, оскільки віднесення до складу валових витрат регулюється Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», а до нього не внесено відповідних змін, то сума податку на додану вартість, сплачена платником при придбанні легкового автомобіля, який буде включено до складу основних фондів. Останні не включаються до складу податкового кредиту, до складу валових витрат і не збільшує балансову вартість другої групи основних засобів, а погашається платником податку за рахунок інших джерел.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.3, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Чернівці задовольнити, а постанову господарського суд Чернівецької області від 02 квітня 2009 року у справі № 10/241 скасувати та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити .

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 08.06.2010 року.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді С.П.Нос

Р.М. Шавель