Постанова № 10326910, 29.03.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2010 року № 26387/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Ліщинського А.М. та Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання Романишин О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.04.2009р. у адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова, третя особа Державна податкова інспекція у м.Львові, з участю прокуратури Львівської обл., про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобовязань та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-

В С Т А Н О В И Л А:

07.11.2008р. позивач Відкрите акціонерне товариство /ВАТ/ «Концерн Хлібпром» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними і скасувати прийняті Державною податковою інспекцією /ДПІ/ у Сихівському районі м.Львова податкові повідомлення-рішення № 0002342321/0 від 16.10.2008р., № 0002352321/0 від 16.10.2008р. та рішення № 0000382351/0 від 16.10.2008р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій; стягнути з відповідача понесені судові витрати (а.с.1-5).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.04.2009р. в задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.309-316).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив позивач ВАТ «Концерн Хлібпром», який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить у поданій апеляційній скарзі та доповненні до неї скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким заявлений позов задоволити (а.с.321-326, 350-352).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ревізорами податкового органу допущені арифметичні помилки під час перевірки декларацій позивача, що призвело до неправильного обрахування валового доходу за перевірений період; судом невірно зясована суть господарських правовідносин з ВАТ «Вінницяхліб» щодо оренди майнових комплексів; в частині віднесення до валових витрат сум сплачених коштів з операцій з оренди майнового комплексу в с.Пеньківка Шаргородського району Вінницької обл. податковим органом не враховано самостійного донарахування платником податків валового доходу та проведення коригування податку на додану вартість /ПДВ/.

Стосовно віднесення позивачем до валових витрат сум процентів по облігаціям судом не дано вірної оцінки договорам про організацію розміщення та забезпечення обігу облігацій, які були укладені з банківськими установами, банківські виписки та перелік платіжних доручень, які засвідчують факт виплати процентів за облігаціями та понесенням у звязку з цим витрат; судом помилково не взято до уваги надані позивачем підтверджуючі документи здійснених витрат по сплаті коштів нерезиденту за надання юридичних послуг, а також безпідставно застосовані санкції за порушення вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», хоча у дійсності позивачем у встановлені терміни проведена поставка товарів із-за кордону.

Поряд з цим, для правильного вирішення справи преюдиціальне значення мають постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб позивача, в діях яких суд не виявив ознак адміністративних правопорушень.

Під час апеляційного розгляду до справи вступила прокуратура Львівської обл., діюча в інтересах відповідача ДПІ у Сихівському районі Львівської обл. (а.с.373).

Окрім цього, протягом апеляційного розгляду справи відбулася зміна назви позивача з ВАТ «Концерн Хлібпром» на Публічне акціонерне товариство /ПАБ/ «Концерн Хлібпром», що засвідчується зареєстрованими установчими документами позивача у новій редакції (а.с.374-377).

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представників позивача на підтримання поданої апеляційної скарги, заперечення прокурора, представників відповідача і третьої особи, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Як слідує з матеріалів справи, працівниками ДПІ у Сихівському районі м.Львова проведено планову виїзну перевірку ВАТ «Концерн Хлібпром» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2006р. по 31.03.2008р., по результатам якої складено Акт перевірки № 617/23-2/05511001 від 02.10.2008р. (а.с.11-42).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог податкового та валютного законодавства, а саме:

* вимог п.п.1.26, 1.32, п.4.1 ст.4, пп.5.2.1, п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за 2007 рік на суму 3045313 грн. 20 коп., завищення збитків за 2006 рік на суму 369418 грн., за І квартал 2008 року - на суму 9673919 грн.

* вимог пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено ПДВ на суму 648541 грн. 20 коп. та зменшено відємне значення податку на суму 327628 грн.;

* вимог ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

На підставі наведеного Акта перевірки податковим органом прийняті наступні рішення:

* податкове повідомлення-рішення № 0002342321/0 від 16.10.2008р., яким позивачу визначено податкове зобовязання з ПДВ в загальній сумі 97496 грн. 70 коп., в тому числі 64997 грн. 80 коп. за основним платежем та 32498 грн. 90 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.43).

* податкове повідомлення-рішення № 0002352321/0 від 16.10.2008р., яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств в загальній сумі 6143857 грн. 91 коп., в тому числі 3045313 грн. 20 коп. за основним платежем та 3098544 грн. 71 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.44).

* рішення № 0000382351/0 від 16.10.2008р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності /ЗЕД/ в розмірі 368721 грн. (а.с.45).

Висновки про вищевказані порушення відповідачем обґрунтовуються тим, що підприємством занижено скоригований валовий дохід за охоплений перевіркою період в сумі 7975238 грн.; позивачем завищено скориговану суму валових витрат по оренді майна, що не використовується у господарській діяльності підприємства на загальну суму 4109572 грн. за період з листопада 2007 року по березень 2008 року включно; під час здавання платником податків майна в суборенду на ДП «Подільське борошно» завищено скориговану суму валових витрат на суму витрат по оренді майна, що не перекривається доходами від суборенди даного майна, на суму 365700 грн.; позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат сплачені суми процентів по облігаціях в розмірі 9122647 грн. 59 коп. через непредставлення під час перевірки облікових реєстрів для розрахунку та виплати відсоткового доходу, розрахунків сум відсоткового доходу та переліку власників облігацій, за користування якими виплачувався відсотковий дохід; а також суми коштів, сплачені нерезиденту за надання юридичних послуг, оскільки відсутні підтверджуючі первинні документи про надання таких послуг та їх відношення до господарської діяльності субєкта господарювання.

Окрім цього, в порушення вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» позивачем не дотримані строки ввезення на митну територію України товарів по контракту № 001-СН-07 від 19.07.2007р., укладеному з Фірмою «GBS Group SрА» (Італія), за що нараховано пеню у розмірі 23331 грн., а також оплачені юридичні послуги нерезиденту Міжнародній фінансовій корпорації за відсутності документів про фактичне надання цих послуг слід вважати попередньою оплатою нерезиденту, по цьому випадку розмір нарахованої пені становить 345390 грн.

Наведені висновки були покладені податковим органом в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що викладені в Акті перевірки висновки податкового органу про порушення позивачем податкового та валютного законодавства є обґрунтованими і такими, що відповідають фактичним обставинам справи, а також ґрунтуються на нормах закону, через що оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийняті правомірно.

Між тим, такі висновки суду першої інстанції є невірними, оскільки вони не ґрунтуються на фактичних обставинах справи і не відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Згідно складеного Акту перевірки скоригований валовий дохід підприємства за І квартал 2007 року (р.01.1 Декларації з податку на прибуток підприємств) за даними перевірки складає 29096717 грн. 53 коп., хоча платником податків останній визначений у розмірі 12806645 грн. (а.с.87-90).

Відповідно до розділу 3 Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємств і організацій, затв. наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999р., при заповненні рядка 01.1 слід керуватися пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових доходів відносяться загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону.

Нормами Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємств і організацій встановлено, що клас 7 рахунків має назву «Доходи і результати діяльності» і призначені для узагальнення інформації про доходи від операційної, інвестиційної і фінансової діяльності.

Із аналізу рахунку 791 за І квартал 2007 року слідує, що до рядка 01.1 Декларації повинні включатися суми рахунку 702 «Дохід від реалізації товарів» (5083025 грн. 58 коп.), рахунку 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг» (5558431 грн. 60 коп.), рахунку 712 «Дохід від реалізації інших оборотних активів» (6445 грн. 32 коп.), субрахунку 681 «Розрахунки за авансами одержаними» (700409 грн. 55 коп. без ПДВ), субрахунку 682 «Внутрішні розрахунки» (1458333 грн. 33 коп. без ПДВ) (а.с.78-86, 353-356).

Таким чином, загальна сума валового доходу за І квартал 2007 року, що підлягає включенню до р.01.1 Декларації з податку на прибуток підприємств, складає 12806645 грн. 38 коп.; вказана сума була відображена позивачем у податковій звітності за І квартал 2007 року, через що визначена податковим органом сума р.01.1 є невірною.

За таких обставин зі сторони позивача не допущено заниження валових доходів за І квартал 2007 року на суму 16278524 грн. 83 коп., при цьому в Акті перевірки відсутній обґрунтований розрахунок, який би свідчив про заниження валових доходів позивачем, покликання на конкретні первинні документи, не зазначені конкретні норми закону, що були не дотримані у цьому випадку зі сторони платника податків.

Згідно матеріалів перевірки між позивачем (орендар) та ВАТ «Вінницяхліб» (орендодавець) укладені договори оренди № 1612 від 12.04.2007р. та № 1613 від 12.04.2007р., згідно яких орендар прийняв у платне та строкове користування майнові комплекси за адресами: м.Вінниця, вул.Артема, 1 та м.Вінниця, вул.Революційна, 7 (а.с.47-49, 50-52).

Частина орендованого майна була передана ВАТ «Концерн Хлібпром» в суборенду третім організаціям.

Разом з тим, як зазначено в Акті перевірки, під час перевірки позивачем не представлено податковому органу документів, які підтверджують використання ВАТ «Концерн Хлібпром» приміщень, які були орендовані у ВАТ «Вінницяхліб» згідно договорів № 1612 від 12.04.2007р. та № 1613 від 12.04.2007р. у власній господарській діяльності за період з 01.11.2007р. по 31.03.2008р., через що завищену скориговану суму валових витрат на суму витрат по оренді майна, що не використовується у господарській діяльності підприємства, на загальну суму 4109572 грн.

Однак, під час розгляду справи позивачем надано суду достовірні докази того, що після розірвання угоди про суборенду № 148/03/12042007/1 від 12.04.2007р. виробничу діяльність з виробництва хлібобулочних та кондитерських виробів на орендованому майні розпочав ВАТ «Концерн Хлібпром» шляхом створення виробничого підрозділу «Завод Вінницяхліб».

Зокрема, вказана обставина стверджується наказом про створення виробничого підрозділу «Завод Вінницяхліб», первинними документами по реалізації хлібобулочної та кондитерської продукції (а.с.53, 91-94, 194-196, 215-244).

Про діяльність ВАТ «Концерн Хлібпром» на орендованих виробничих потужностях вказують також дані бухгалтерського обліку та первинні документи, в тому числі внутрішні документи про переміщення сировини на виробництві, відомості нарахування заробітної плати працівників, товарно-транспортні накладні на відпуску продукції, а також започаткований облік реалізації хлібобулочних виробів за субрахунком бухгалтерського обліку 701 «Дохід від реалізації готової продукції» у IV кварталі 2007 року (а.с.199-213).

Таким чином, витрати по орендній платі в сумі 4109572 грн. підприємством правомірно віднесено до складу валових витрат на підставі п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки майно та обладнання використовувалося платником податків для власної господарської діяльності.

В частині виявлених перевіркою порушення вимог пп.1.26, 1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке виражається у завищенні скоригованої суми валових витрат по оренді майна, що не перекривається доходами від суборенди даного майна, а тому не використовується у господарській діяльності підприємства, на загальну суму 365700 грн. за період 01.01.2008р.-31.03.2008р., колегія суддів враховує наступне.

01.05.2007р. між позивачем та ВАТ «Вінницяхліб» укладено договір оренди № 158-2/03/01052007/1, відповідно до умов якого позивач прийняв у платне строкове користування майновий комплекс, який розташований в с.Пеньківка Шаргородського району Вінницької обл. та обладнання; з 01.01.2008р. розмір орендної плати становив 185880 грн.

Вказане майно було передано в суборенду ДП «Подільське борошно» відповідно до умов договору суборенди № 158-3/03/01052007/1 від 01.05.2007р.; сума суборендної плати склала 33000 грн.

З урахуванням наведеного, позивачем в порушення вищевказаних вимог закону завищено скориговану суму валових витрат по оренді майна на загальну суму 365700 грн.

Разом з тим, по наведеній операції із здавання в суборенду майна на користь ДП «Подільське борошно», яке є повязаною особою з позивачем, останнім самостійно донараховано по вказаній операції в квітні 2008 року валовий дохід в сумі 382500 грн. та зобовязання з ПДВ у розмірі 76500 грн., що засвідчується бухгалтерським регістром «Картка субконто ДП «Подільське борошно» ВАТ «Концерн Хлібпром» за період з 01.01.2008р. по 30.04.2008р.» та коригування ПДВ за квітень 2008 року (а.с.63, 64).

Стосовно правомірності формування валових витрат з виплати сум процентів по облігаціях в розмірі 9122647 грн. 59 коп. колегія суддів враховує, що ВАТ «Концерн Хлібпром» є емітентом процентних іменних облігацій серії В, С, D.

Згідно з Проспектом емісії облігацій товариства метою розміщення облігацій є залучення фінансових ресурсів для поповнення обігових коштів для придбання зерна і борошна; тобто, розміщення облігацій здійснено позивачем у звязку із веденням господарської діяльності, через що сплата відсотків за розміщеними облігаціями здійснюється у звязку із веденням господарської діяльності підприємства.

Відповідно до укладених договорів функції платіжного агента щодо облігацій прийняли на себе банківські установи.

Так, згідно з умовами договору № 01/5-Е від 05.08.2005р. ВАТ «Банк Універсальний» виконує для позивача функції платіжного агента щодо облігацій серій В і С, отримує від депозитарію зведений обліковий реєстр рахунків власників облігацій на дату обліку та здійснює платежі, що є процентами за облігацією, згідно з реєстром шляхом нарахування обчисленої суми коштів на поточні рахунки власників облігацій, реквізити яких вказані в реєстрі (а.с.54-56).

Відповідно до договору доручення № Е-1/1-06 від 02.07.2006р. позивач доручив ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк» здійснювати функції платіжного агента щодо облігацій серії D (а.с.57-62).

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не належить до складу валових витрат будь-які витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення та зберігання яких передбачена правилами податкового обліку.

Згідно з пп.7.9.3 п.7.9 ст.7 наведеного Закону за процентними цінними паперами, емітованими платником податку, суми процентів включаються до його валових витрат у податковий період, протягом якого була здійснена або мала бути здійснена виплата таких процентів.

Представленими позивачем банківськими виписками і довідками банку стверджується сплата відсотків по облігаціях, через що ВАТ «Концерн Хлібпром» правомірно віднесено до складу валових витрат суми процентів по облігаціях в розмірі 9122647 грн. 59 коп. (а.с.46, 96, 97, 193).

У частині відшкодування витрат за надання юридичних послуг по обслуговуванню кредиту в сумі 779768 грн. колегія суддів враховує, що 22.05.2007р. між позивачем (позивальник) та Міжнародною фінансовою корпорацією (позикодавець) укладено кредитну угоду, згідно з якою позивальник отримує кредит у розмірі 30000000 доларів США. Відповідно до умов цієї угоди Міжнародна фінансова корпорація користується послугами юристів для обслуговування даного договору, а ВАТ «Концерн Хлібпром» відшкодовує кошти, використані на послуги юристів.

На виконання наведеного позивачем проведено наступні перекази грошових коштів:

* 91521,73 доларів США згідно платіжного доручення № 149 від 20.06.2007р. в рахунок оплати юридичних послуг, наданих фірмою «Baker&McKenzie» за квітень 2007 року, відповідно до рахунку від 13.06.2007р.;

* 37796,99 доларів США згідно платіжного доручення № 161 від 23.08.2007р. в рахунок оплати юридичних послуг (гонорару адвоката), наданих фірмою «Baker&McKenzie» за червень 2007 року, відповідно до рахунку від 21.08.2007р.;

* 10979,29 доларів США згідно платіжного доручення № 169 від 19.10.2007р. в рахунок оплати юридичних послуг (гонорару адвоката), наданих «Batliner Wanger Batliner» за період до 25 липня 2007 року відповідно до рахунку від 26.09.2007р.

Факт надання вказаних послуг засвідчується рахунками фірми «Law Debenture», у яких є посилання на зазначену кредиту угоду, актом виконаних робіт по наданню юридичних послуг (а.с.98-99, 100-117, 190-192), в яких міститься назва фактично наданих послуг, вказується період їх надання, суми гонорару за юридичні послуги та інші необхідні реквізити, через що останні слід вважати належними підтверджуючими документами про фактично надані послуги.

Постановою НБУ № 597 від 30.12.2003р. «Про переказування коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями» встановлено, що підставою для переказування уповноваженими банками та іншими фінансовими установами коштів в національній та іноземній валюті на користь нерезидентів можуть бути, зокрема, документи, які свідчать про фактично надані послуги, виконані роботи чи передані права.

Відповідно до листа ДПА України № 7132/6/15-0516 від 30.06.2006р. «Щодо податкового обліку валових витрат» в аспекті підтвердження фактичного отримання послуг від нерезидента таким підтверджуючим документом може бути, зокрема, інвойс, у разі, якщо він має обовязкові реквізити, в тому числі такі, що підтверджують фактичне надання послуг.

Отже, підтверджуючим документом для визначення дати та суми отриманих послуг може бути акт приймання-передачі послуг або будь-який інший документ, що підтверджує фактичне надання відповідних послуг.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правомірним віднесення позивачем до складу валових витрат суми відшкодування нерезиденту коштів, використаних на послуги юристів, в рамках укладеної кредитної угоди, в сумі 779768 грн. 28 коп.

Визначення податкових зобовязань з ПДВ податковим органом обґрунтовується фактами завищення позивачем суми податкового кредиту за договорами оренди майна № 1612 від 12.04.2007р. та № 1613 від 12.04.2007р, укладеними з ВАТ «Вінницяхліб», оскільки протягом 01.11.2007р.-31.03.2008р. більшість орендованого майна не використовувалася у господарській діяльності платника податку, у звязку з чим занижено за цей період ПДВ на суму 827505 грн. 20 коп.

Разом з тим, як вже було зазначено вище, під час апеляційного розгляду зясовано, що починаючи з 01.11.2007р., орендоване майно не призначалося для передачі в суборенду третім організаціям, а використовувалося в господарській діяльності ВАТ «Концерн Хлібпром» для виробництва хлібобулочних та кондитерських виробів.

За таких умов позивачем були дотримані приписи пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Також в частині твердження відповідача про заниження позивачем суми ПДВ по договору суборенди майна з ДП «Подільське борошно» за період з 01.01.2008р. по 31.03.2008р. на суму 73140 грн. колегія суддів враховує те, що позивач самостійно виявив вказану невідповідність нормам податкового законодавства і у квітні 2008 року донарахував зобовязання з ПДВ на суму 76500 грн.

Щодо дотримання позивачем валютного законодавства колегія суддів приймає до уваги наступне.

19.07.2007р. позивачем укладено з нерезидентом фірмою «GBS Group SрА» (Італія) контракт № 001-СН-07 на поставку обладнання по переробці зерна, технічної та проектної документації, виконання монтажних робіт; сума контракту складає 770000 доларів США.

Наведена сума авансом сплачена 12.09.2007р. платіжним дорученням № 159, при цьому граничний термін надходження товару складає 11.12.2007р.

Згідно наявних вантажних митних декларацій /ВМД/ фактично митне оформлення товару проведено 13.12.2007р., через що податковим органом на підставі Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» нараховано пеню на суму 23331 грн. (а.с.173-174, 178-179, 184-185).

Відповідно до ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» передбачено, що моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Згідно зі ст.37 Митного кодексу України переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню, яке здійснюється службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через територію України товарів та інших предметів.

Як слідує із змісту Положення про вантажну митну декларацію, затв. постановою КМ України № 574 від 09.06.1997р., вантажна митна декларація є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України або про зміну митного режиму щодо цих товарів.

Оформлення ВМД не є єдиним документом, яким засвідчується факт і дата фактичного переміщення через митний кордон товарів, а є документом, який містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України, який посвідчує надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів в визначений митний режим і який підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених в ВМД осіб відносно здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій.

Перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення на Україну і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, основою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товарно-супровідного документа, на якому проставлено відтиск штампу «під митним контролем» з відповідною датою, який засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що датою імпорту є не дата оформлення ВМД, а дата фактичного перетину товарами митного кордону України, а тому позивачем не допущено порушення строків, встановлених ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

За таких обставин, колегія суддів приймає до уваги надані позивачем товарно-транспортні документи CMR, які датовані 11.12.2007р., і на яких наявна відмітка митних органів «під митним контролем», яка вчинена в строку межах повернення валютних цінностей з-за кордону (а.с.175-177, 180-183, 186-189).

В частині висновків Акта перевірки про наявність у позивача дебіторської заборгованості перед нерезидентом в розмірі 91521,73 доларів США за платіжним дорученням № 149 від 20.06.2007р. та 37796,96 доларів США за платіжним дорученням № 161 від 23.08.2007р., відповідно до яких проводилася оплата Міжнародній фінансовій компанії за юридичні послуги в квітні та червні 2007 року колегія суддів враховує, що вказані платежі проводилися на підставі документів, які достовірно підтверджують факт надання юридичних послуг та їх безпосередній зв'язок з укладеною позивачем кредитною угодою, з вищезазначених мотивів.

Окрім цього, в наданому Розрахунку пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД зміст рахунків і банківських переказів грошових коштів містяться неточності, зокрема в таких не згадується про попередню оплату, а вказується про оплату юридичних послуг, виплату гонорарів за надані послуги.

За таких обставин нарахування пені на проведену оплату юридичних послуг проведено відповідачем з порушенням вимог закону.

Окрім цього, під час розгляду справи податковий орган не довів наявності порушеної кримінальної справи відносно посадових осіб позивача з приводу розглядуваних відносин, відсутність такої підтвердив й прокурор в судовому засіданні (а.с.279, 361).

Таким чином, заявлений позов підлягає до задоволення, при цьому, виходячи із передбачених ст.162 КАС України повноважень суду при вирішенні адміністративної справи, спірні податкові повідомлення-рішення № 0002342321/0 від 16.10.2008р., № 0002352321/0 від 16.10.2008р. та рішення № 0000382351/0 від 16.10.2008р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій слід визнати протиправними і скасувати.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром» задоволити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.04.2009р. скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Публічного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром» задоволити.

Визнати протиправними і скасувати прийняті Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м.Львова податкові повідомлення-рішення № 0002342321/0 від 16.10.2008р., № 0002352321/0 від 16.10.2008р. та рішення № 0000382351/0 від 16.10.2008р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром» понесені судові витрати у розмірі 03 (три) грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

В.М.Каралюс