Ухвала суду № 10326734, 15.06.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2010 року № 24154 /09/ 9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Сапіги В.П., Попка Я.С.,

при секретарі судового засідання Крот О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Понінківський картонно-паперовий комбінат” на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2009 року у справі за його позовом до державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА :

У грудні 2008 року відкрите акціонерне товариство “Понінківський картонно-паперовий комбінат” (далі ВАТ “Понінківський КПК”) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області (далі ДПІ у Полонському р-ні) від 21.11.2008 року:

- № 0001402301/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість (далі ПДВ) у розмірі 1923563 грн. за основним платежем та 961781,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а всього на суму 2885344,50 грн.;

- № 0001382301/0 в частині нарахування штрафних санкцій із збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 48889,16 грн.;

- № 0001392301/0 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 1440 грн. з податку на прибуток підприємств;

- № 19/701/0 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 1440 грн. з податку з доходів фізичних осіб;

- № 0010421701/0 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 1452,23 грн. по податку з доходів фізичних осіб, а також рішення ДПІ у Полонському р-ні від 21.11.2008 року № 0001412301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення ст. 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” від 12.06.1995 року № 436/95.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2009 року у справі № 2а-16791/08/2270 у задоволенні позову було відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач ВАТ “Понінківський КПК” просить зазначену постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нову, якою задовольнити його позов. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що висновок суду про відсутність у позивача права на податковий кредит з ПДВ за договорами купівлі-продажу, укладених із ТОВ “Бліцторгтовари 3000”, ТОВ “Константа-Трейд 2007”, ТОВ “Ювента Сіті Груп” з огляду на їх фіктивність через укладення без наміру створення правових наслідків ґрунтується лише на викладених у акті перевірки № 970/231-00278866 від 10.11.2008 року працівниками контролюючого органу припущеннях, зроблених із порушенням ст. 124 Конституції України у звязку із привласненням ними функцій судочинства, оскільки вказані договори у встановленому законом порядку судом недійсними не визнані.

У звязку із наявністю у ВАТ “Понінківський КПК” належно оформлених податкових накладних відповідні суми були правомірно у відповідності до приписів пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1 та пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” віднесені підприємством до складу податкового кредиту з ПДВ за відповідні періоди, а тому рішення суду не відповідає дійсним обставинам справи.

При цьому, з урахуванням того, що позивач перебуває у процедурі банкрутства, на нього не поширюються вимоги п. “б” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України ”Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Представник апелянта у ході апеляційного розгляду вимоги, викладені у апеляційній скарзі, підтримав повністю, просить її задовольнити у повному обсязі.

Представники ДПІ у Полонському р-ні надали апеляційному суду усні та письмові пояснення, у яких вимоги апелянта вважають безпідставними, просять залишити оскаржуване судове рішення без змін, а подану апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що оспорювані позивачем рішення відповідача було прийнято на підставі акту перевірки № 970/231-00278866 від 10.11.2008 року про результати виїзної планової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ВАТ “Понінківський КПК” за період з 01.04.2006 року по 30.06.2008 року.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що позивачем укладено низку договорів купівлі-продажу целюлози: № 05/1107 від 11.05.2007 року з ТОВ “Бліцторгтовари 3000”, № 08/0607 від 06.08.2007 року з ТОВ “Бліцторгтовари 3000”, № 312/11 від 02.11.2007 року з ТОВ “Константа-Трейд 2007”, № 245/10 від 11.10.2007 року з ТОВ “Константа-Трейд 2007”, № Ю-0114/2 від 14.02.2007 року з ТОВ “Ювента Сіті Груп”, зміст яких, за винятком вартості товару, є ідентичним. Відповідно до умов вказаних договорів продавці зобовязувалися продати целюлозу відповідно до специфікацій, право власності на яку переходить до позивача після підписання акту приймання-передачі товару. Продавці зобовязувалися постачати целюлозу на склад покупця, що по вул. Привокзальній, 7а у м. Хмільник Вінницької області на протязі 10-ти банківських днів після підписання договору, де відбувається приймання целюлози по кількості та по якості.

Додатковими угодами до цих договорів було внесено доповнення щодо порядку розрахунків за придбаний товар та порядок його передачі. При цьому сторони домовилися про те, що приймання товару по кількості та якості проводиться при його отриманні на складі продавця і після його приймання покупцем зберігається на складі продавця до моменту предявлення покупцем вимоги про повернення товару, яку той має право предявити лише після оплати товару. Строк здійснення розрахунків за товар становить 30 календарних днів з дати затвердження господарським судом мирової угоди по справі про визнання банкрутом ВАТ “Понінківський КПК”, а у разі якщо оплата за товар не надійшла протягом 480 календарних днів з дати підписання договору сторонами, договір вважається розірваним з наступного за останнім днем вказаного строку і покупець зобовязаний повернути отриманий товар продавцю.

Представники позивача у судовому засіданні ствердили суду першої інстанції, що укладені договори купівлі-продажу целюлози втратили чинність у звязку із порушенням термінів оплати без представлення письмових доказів вказаних обставин, а також без письмових доказів передачі целюлози продавцям після припинення дії вказаних договорів.

При цьому судом на підставі матеріалів справи було встановлено, що у період з 01.04.2006 року по травень 2008 року позивач не здійснював господарську діяльність з виробництва целюлози, паперу і картону, а виробничі потужності для виробництва паперу перебували у стані консервації у 2000-2003 роках. Відповідно до планової калькуляції собівартості продукції позивача основною сировиною для виробництва паперу визначено макулатуру, отриману на давальницькій основі, а не целюлоза. Окрім того, суд першої інстанції звернув увагу на те, що адреси складів продавців, де повинна здійснюватися передача целюлози та її зберігання продавцями, у додаткових угодах не зазначена і представники позивача не змогли повідомити її суду у ході судового розгляду, а посвідчення на відрядження керуючого санацією позивача до м. Києва для укладення договорів купівлі-продажу та довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей (целюлози) не оформлялися.

Одночасно судом було встановлено, що складські приміщення, пристосовані для зберігання целюлози, відсутні як у продавців, так і у покупця, а керуючий санацією позивача Дейнека М.І. з огляду на положення п. 9 ст. 17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не мав належних повноважень на укладення договорів купівлі-продажу целюлози.

Додатково судом було взято до уваги те, що вироком Дніпровського районного суду м. Києва у кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України було встановлено, що він, як власник та директор ТОВ “Бліцторгтовари 3000”, брав участь у фіктивному підприємництві у липні-серпні 2007 року.

З урахуванням наведеного судом першої інстанції було зроблено висновок про відсутність реального виконання договорів купівлі-продажу целюлози, а також відсутність доказів того, що такі договори були спрямовані на досягнення реальних результатів. Відтак, отримавши податкові накладні по господарських операціях, які фактично не здійснювалися, позивач не вправі був включати зазначені у них суми ПДВ до податкового кредиту, оскільки невідємною ознакою віднесення витрат, понесених (нарахованих) платником податків у звязку із придбанням товарів (робіт, послуг), є їх використання для здійснення господарської діяльності та їх реальний характер. Наявність у позивача податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, актів прийому-передачі товару не є достатніми підставами для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки наведені у них відомості не відповідають дійсності.

Тому оспорюваване позивачем податкове повідомлення-рішення № 0001402301/0 від 21.11.2008 року, на думку суду першої інстанції, прийняте відповідачем з дотриманням вимог закону.

Одночасно судом першої інстанції було зроблено висновок про порушення позивачем приписів пп. 4.1.6 п.4.1 ст. 4 та п.5.9 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” при віднесенні до балансової вартості запасів витрат по придбанню товарно-матеріальних цінностей від ТОВ “Константа-Трейд 2007”, ТОВ “Константа-Трейд 2007”, ТОВ “Ювента Сіті Груп”, які не використовувалися ВАТ “Понінківський КПК” у власній господарській діяльності. Тому підстав для скасування податкового повідомлення-рішення відповідача № 0001392301/0 від 21.11.2008 року, на переконання суду першої інстанції, немає.

Щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 19/701/0 від 21.11.2008 року, то оскільки у ході перевірки було встановлено несвоєчасне перерахування позивачем податку з доходів фізичних осіб за період з 01.08.2005 року по 02.07.2007 року та за період з 01.01.2008 року по 18.03.2008 року, то суд першої інстанції вважав, що воно прийняте відповідно до п. 16.4.1. п.16.4 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” і підстав для його скасування немає.

Окрім цього, суд першої інстанції вважає правомірним винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0010421701/0 від 21.11.2008 року у звязку із допущеними позивачем порушеннями приписів п. 6.1, пп. 6.3.2 п. 6.3, пп. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6, пп. 9.10.2 та пп. 9.10.3 ст. 9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” через виявлене контролюючим органом у ході проведеної перевірки неправильне застосування податкової соціальної пільги при нарахуванні заробітної плати працівникам та неоподаткування сум надміру витрачених коштів, отриманих платниками податків на відрядження або під звіт і не повернутих у встановлений законом строк.

Одночасно судом було зроблено висновок про правомірність прийнятого відповідачем рішення № 0001412301/0 про застосування штрафних санкцій на підставі п. 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” від 12.06.1995 року з огляду на виявлені у ході перевірки факти використання підзвітними особами виданих позивачем коштів під звіт з порушенням строків використання виданої під звіт готівки на загальну суму 8496,00 грн.

Щодо прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0001382301/0 від 21.11.2008 року про визначення податкового зобовязанні по збору за забруднення навколишнього середовища, то судом було зроблено висновок про відсутність підстав для визнання його протиправним та скасування через відсутність у позивача ліміту на розміщення відходів та дозволу на розміщення відходів на 2006-2008 року та з огляду на вимоги ст.ст. 3-6 Інструкції про порядок обчислення та сплату збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища, Міністерства ядерної безпеки України, ДПА України від 19.07.1999 року № 162/37, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України за № 544/3837 від 09.08.1999 року та п.п. 3, 4, 6, 8 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 303 від 01.03.1999 року.

При цьому суд першої інстанції на підставі аналізу приписів ст.ст. 1, 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” прийшов до висновку про те, що невиконання зобовязань, що виникли після введення мораторію не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення, а тому відповідні покликання позивача на перебування підприємства у процесі банкрутства є безпідставними.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними.

Як вбачається із матеріалів справи, у поданій апеляційній скарзі та письмових поясненнях позивач ВАТ “Понінківський КПК” обґрунтовує свої апеляційні вимоги тим, що договори купівлі-продажу, укладені із ТОВ “Бліцторгтовари 3000”, ТОВ “Константа-Трейд 2007”, ТОВ “Ювента Сіті Груп” у встановленому законом порядку судом недійсними не визнані. А тому у звязку із наявністю у ВАТ “Понінківський КПК” належно оформлених податкових накладних відповідні суми були правомірно у відповідності до приписів пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1 та пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” віднесені підприємством до складу податкового кредиту з ПДВ за відповідні періоди і рішення суду першої інстанції не відповідає дійсним обставинам справи.

Окрім того, звертає увагу апеляційного суду на те, що з огляду на приписи. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” до ВАТ “Понінківський КПК” можуть бути застосовані лише установлені законодавством фінансові санкції, нараховані на суму податкового кредиту, що не підтверджена відповідними документами.

Однак, на переконання колегії суддів, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до вимог Закону України “Про податок на додану вартість” необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, що містяться у таких документах, не відповідають дійсності через нездійснення самих операцій.

При цьому, у разі встановлення факту протиправних дій позивача, невизнання таких укладених позивачем угод недійсними судом у інших справах не є перешкодою для відмови у відшкодуванні з бюджету таких сум ПДВ.

Колегія суддів на підставі досліджених матеріалів справи вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність реального виконання зазначених договорів купівлі-продажу ВАТ “Понінківський КПК” целюлози, а також відсутність доказів того, що такі договори були спрямовані на досягнення реальних результатів, з огляду на непроведення ВАТ “Понінківський КПК” у період з 01.04.2006 року по травень 2008 року господарської діяльності з виробництва целюлози, паперу і картону та перебування у стані консервації виробничих потужностей позивача для виробництва паперу у 2000-2003 роках, а також із врахуванням планової калькуляції собівартості продукції позивача, відсутності пристосованих складських приміщень для зберігання целюлози та належно оформлених посвідчення на відрядження керуючого санацією ВАТ “Понінківський КПК” до м. Києва для укладення договорів купівлі-продажу і довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей (целюлози). Окрім того, колегією суддів враховуються також обставин, встановлених вироком Дніпровського районного суду м. Києва у кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину.

При цьому колегія суддів погоджується із тим, що позивач ВАТ “Понінківський КПК” не вправі був включати зазначені у таких договорах суми ПДВ до податкового кредиту, а відтак вважає правомірним висновок контролюючого органу про заниження ним податку на додану вартість за лютий 2007 року на суму 673571 грн., за травень 2007 року на суму 167501 грн., за вересень 2007 року на суму 219240 грн., за жовтень 2007 року на суму 143000 грн., за листопад 2007 року на суму 626108 грн. та за березень 2008 року на суму 94197 грн.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із тим, що ДПІ у Полонському р-ні підставно включило у оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001402301/0 від 21.11.2008 року вимогу про сплату податкового зобовязання із ПДВ на загальну суму 1923563 грн. за основним платежем.

Приписами пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що включенню до складу податкового кредиту не підлягають суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З огляду на підставність висновку суду першої інстанції про відсутність реального виконання договорів купівлі-продажу целюлози, а також відсутність доказів того, що такі договори були спрямовані на досягнення реальних результатів, колегія суддів вважає, що отримання податкових накладних по господарських операціях, які фактично не здійснювалися, не давало права позивачу на включення зазначених у них сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки невідємною ознакою віднесення витрат, понесених (нарахованих) платником податків у звязку із придбанням товарів (робіт, послуг), є їх використання для здійснення господарської діяльності та їх реальний характер (ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”).

За таких обставин, на переконання колегії суддів, відповідачем ДПІ у Полонському р-ні правомірно було визначено ВАТ “Понінківський КПК” податкове зобовязання з ПДВ у розмірі 1923563 грн. за основним платежем та 961781,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями у оспорюваному податковому повідомленні-рішенні № 0001402301/0 від 21.11.2008 року.

При цьому колегія суддів погоджується із доводами представника ДПІ у Полонському р-ні про те, що у вказаному податковому повідомленні-рішення йдеться про визначення податкового зобовязання та застосування штрафних санкцій, а не про погашення або стягнення податкового боргу, а відтак покликання апелянта на приписи Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у обґрунтування неправомірності рішення контролюючого органу є безпідставним.

Будь-яких доводів щодо неправомірності інших оспорюваних рішень ДПІ у Полонському р-ні, що були предметом даного судового розгляду, а також помилковості оскаржуваної постанови суду першої інстанції у іншій частині апелянтом ВАТ “Понінківський КПК” не наведено.

При цьому колегією суддів у ході апеляційного розгляду також не було встановлено підстав для скасування чи зміни постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2009 року у даній справі з огляду на правильне встановлення обставин справи та надання їм судом першої інстанції належної правової оцінки у своїй постанові. З огляду на викладене подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Понінківський картонно-паперовий комбінат” залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2009 року у справі № 2а-16791/08/2270 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Ухвала у повному обсязі складена 18 червня 2010 року.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Сапіга

Я.С.Попко