Ухвала суду № 103263690, 09.02.2022, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/901/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2022 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Іванова А.П.,

при секретарі судових засідань Боті О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Ужгороді скаргу ОСОБА_1 про визнання дій та бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Дмитра Анатолійовича неправомірними та скасування постанови про арешт рахунку боржника, припинення стягнення грошових коштів,

встановив:

21.01.2022 ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії приватного виконавця Ярошевського Д.А. в частині накладення арешту на кошти боржника, а також на допущену ним бездіяльність, яка полягає у відсутності відповідного реагування на скаргу, подану нею.

Вказана скарга обґрунтована тим, що в провадженні приватного виконавця знаходиться виконавче провадження по стягненню із заявниці заборгованості за кредитним договором. 22.11.2021 приватним виконавцем було постановлено постанову про арешт коштів заявниці як боржника, на підставі якої було арештовано картковий рахунок заявниці, на яку вона отримує соціальну допомогу. Заявниця стверджує, що вказані дії приватного виконавця нею оскаржувалися шляхом надсилання означеної скарги йому, однак така залишена без належного реагування.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, в заяві від 02.02.2022 просила розглянути скаргу за її відсутності, заявлені вимоги задовольнити.

Приватний виконавець Ярошевський Д.О. у заяві від 09.02.2022 просив здійснити розгляд скарги за його відсутності.

Дослідивши матеріали скарги, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Виходячи з положень ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

ОСОБА_1 стверджує, що про виконавче провадження, запроваджене по стягненню з нею грошових коштів, вона дізналася 10-15 грудня 2021 року, так як з її карткового рахунку відбулося стягнення грошових коштів. 22.12.2021 нею було направлено скаргу приватному виконавцю в порядку ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження», відповідь на яку від адресата не отримала, а відтак враховуючи період новорічно-різдвяних свят, захворювання на Covid-19 в період з 05.01.2022 по 19.01.2022, просить поновити строк для звернення до суду з даною скаргою, як такий, що пропущений нею з поважних причин.

Відтак, враховуючи, що вищевказані обставини, зокрема захворювання ОСОБА_1 в період перебігу строку на оскарження постанови приватного виконавця Ярошевського Д.А. про арешт коштів заявниці як боржника, документально підтверджено. Пропущення строку на оскарження вказаної постанови зумовлено об`єктивними причинами, приймаючи до уваги, що інтереси заявниці підлягають судовому захисту, суд поновлює процесуальний строк для звернення з розглядуваною скаргою.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З постанови приватного виконавця Ярошевського Д.А. від 18.11.2021 про відкриття виконавчого провадження ВП №67559836 видно, що на примусового виконанні перебуває виконавчий лист №308/4362/20, виданий 14.12.2020 Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь АТ «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080) заборгованості за кредитним договором в сумі 37539, 61 грн. та судового збору в сумі 2102 грн.

При цьому 22.11.2020 у межах виконавчого провадження ВП №67559836 приватним виконавцем Ярошевським Д.А. постановлено постанову про арешт коштів боржника, якою на грошові кошти ОСОБА_2 , що містяться на відкритих рахунках, крім коштів, звернення стягнення на які заборонено Законом, у межах стягуваної суми (43908, 77 грн.) накладено арешт.

З довідки №38-48/330 від 15.12.2021, наданої Закарпатським обласним управлінням АТ «Ощадбанк», видно, що у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) наявний картковий рахунок НОМЕР_2 , призначений для соціальних виплат.

З довідки №34.04.03-08/802 від 13.12.2021, наданої Департаментом соціальної політики Ужгородської міської ради, видно, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку Департаменту як одержувач державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю (з надбавкою) на дитину ОСОБА_3 , 2007 р.н.

Згідно з вимог ч. 1 ст. 69 ЗУ «Про виконавче провадження» підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (п. 7 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що державному виконавцю надані повноваження щодо накладення арешту, в тому числі й на кошти, які перебувають на рахунках.

Водночас, згідно з ч. 2 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження» забороняється, зокрема, звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, на кошти на інших рахунках боржника,накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Крім того ст. 72 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на допомогу з державного соціального страхування, що виплачується в разі тимчасової непрацездатності та в інших випадках, допомогу по безробіттю та соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства, призначену відповідно до ЗУ «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», стягнення може бути звернено виключно за рішеннями про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також втратою годувальника.

Статтею 46 Конституцією України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Конституційний Суд України у своєму рішенні № 25рп/2009 від 7 жовтня 2009 року зазначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел та забезпечується статтями 7, 22, 46, 58, 68 Конституції України. А саме, кожний громадянин має право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення і всі застраховані особи є рівноправними щодо отримання пенсійних виплат. Конституційні права і свободи громадянина України гарантуються і не можуть бути скасовані.

З аналізу наведених норм вбачається, що право на одержання соціальних виплат гарантується державою.

Таким чином, наявність арешту на рахунку, на який заявниця отримує соціальну допомогу суперечить вимогам ст. ст. 52,72 ЗУ «Про виконавче провадження» та порушує порядок звернення стягнення на кошти боржника, оскільки позбавляє як заявницю, так і її дитину, необхідних засобів для існування, чим порушує її права, передбачені Конституцією та Законами України, зокрема на соціальний захист.

Відповідно до ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.

Оскільки судом встановлено протиправність арешту рахунку, на який надходять соціальні виплати особі з інвалідністю з дитинства та дитині з інвалідністю, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Подібні за змістом висновки містяться в постановах Верховного Суду від 17.09.2018 у справі №344/12102/16-ц, від 03.10.2019 у справі №642/6675/18.

За змістом ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Керуючись ст. ст. 19, 43 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 80, 81, 89, 175, 260, 447-451 ЦПК України, ст.1, 18, 52, 59, 70 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 5 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», суд

постановив:

Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду зі скаргою.

Скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Дмитра Андрійовича про арешт коштів боржника, постановлену 22.11.2021 у виконавчому провадженні ВП №67559836 щодо ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в частині накладення стягнення на картковий рахунок НОМЕР_2 .

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду А.П. Іванов