Рішення № 103263696, 11.02.2022, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/15464/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

11 лютого 2022 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Дегтяренко К.С.

за участі секретаря судових засідань Чейпеш В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді у спрощеному позовному провадженні в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Шурубура Євгена Сергійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт фінанс», третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Роман Романа Михайловича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

встановив:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Шурубура Є.С. звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Еліт фінанс», третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є. М., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Роман Р. М. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відзиву на позовну заяву у визначений строк не подано.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.06.2021 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович вчинив виконавчий напис за № 88409 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "ЕЛІТ ФІНАНС" заборгованості в розмірі 8 355,27 грн. 28.10.2021 р.. Приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Роман Роман Михайлович на підставі вищевказаного виконавчого напису приватного нотаріуса відкрив виконавче провадження № 67307932.

Позивач зазначив, що йому не було відомо про заборгованість перед відповідачем, жодних правочинів з відповідачем позивач не укладав, до нього не надходило жодного повідомлення про погашення заборгованості, також нотаріусом було вчинено виконавчий напис без належного підтвердження безспірності вимог кредитора.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 листопада 2021 року відкрито провадження у цивільній справі та призначено розгляд у спрощеному позовному провадженні.

В судове засідання 11 лютого 2022 року:

представник позивача та позивач не з`явились, пощивач через канцелярію суду подав заяву в якій просить провести судовий розгляд у його відсутності зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

третя особа - приватний нотаріус в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку. Будь яких заяв чи клопотань на адресу суду не надходило.

третя особа приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Роман Р.М., в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку. На електронну адресу суду подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Оскільки сторони у судове засідання не з`явились, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача, позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, про що подав відповідну заяву, суд у відповідності до вимог ст.ст. 280-282 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи:

Згідно виконавчого напису № 88409, виданого 03.06.2021 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., звернуто стягнення з ОСОБА_1 , невиплачених в строк грошових коштів на користь ТОВ "ФК "Еліт фінанс", якому у ТОВ "ФІНПРОМ МАРКЕТ", відступлено право вимоги на підставі договору факторингу № 250521-ФК від 25 травня 2021 року, якому в свою чергу ТОВ "Фінансова компанія управління активами", відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 20/ФК від 09 липня 2020 року, якому ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", відступлено право вимоги на підставі договору факторингу № 20/01/20 1/2 від 20 січня 2020 року, якому ТОВ "ДАТА МАЙНІНГ ГРУП", відступлено право вимоги на підставі договору факторингу № 2016-1ДМГ/ЄАПБ від 10 жовтня 2016 року, якому в свою чергу AT "Альфа Банк", на підставі договору факторингу відступлено право вимоги за кредитним договором № 401063018 від 16 листопада 2011 року, укладеного між AT "Альфа Банк" та ОСОБА_1 .

Вказаний виконавчий напис відповідач подав для примусового виконання приватному виконавцю Роману Роману Михайловичу, який відкрив виконавче провадження № 67307932, що підтверджується постановами виконавця в межах вказаного виконавчого провадження.

Позиція суду та оцінка доводів учасників справи:

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

За змістом ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ч.1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат»та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат»для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зі змісту оскаржуваного виконавчого напису установлено, що виконавчий напис вчинений на підставі п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів», затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року в редакції від 10.12.2014 на підставі Постанови КМУ № 662 від 26.11.2014.

Відповідно до п. 3.2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5,безспірність заборгованості підтверджується документами, передбаченими Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Відповідні зміни до Постанови № 1172 та віднесення кредитного договору до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, були внесені Постановою Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Разом з тим Постанова Кабінету Міністрів України за № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»,визнана судом незаконною та не чинною, відповідно до Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі №826/20084/14.

Так, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», визнання акта суб`єкта владних повноважень не чинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»в частині, з моменту її прийняття. При цьому постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції, яка діяла до моменту доповнення Переліку п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у своїй Постанові по справі 910/13233/17 від 29 січня 2019 року.

Відповідно до пункту 1постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Аналогічний висновок міститься і у Постанові Великої Палати Верховного суду по справі 910/110374/17 від 21 вересня 2021 року, де зокрема, у п. 83 вказано що, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та не чинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур, але і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів.

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, від 02 липня 2019 року у справі №916/3006/17.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статтей 15,16,18 Цивільного кодексу України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Учинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).

У вказаній постанові також зазначено, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17 (провадження № 44380св18).

З наведеного можна зробити висновок, що відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

Однією з умов вчинення виконавчого напису нотаріусом є те, що з дня виникнення права вимоги повинно минути не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. При цьому вирішальне значення має саме встановлення дня виникнення права вимоги.

Указана вимога по строкам вчинення виконавчого напису зазначена і в абзаці 2 п. 3.1, п. 3.4 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5.

Аналогічної позиції притримується і Велика палата Верховного суду в по справі 910/110374/17 від 21 вересня 2021 року, де зокрема, у п. 73, зазначено - «Ураховуючи вищевикладене, вирішуючи виключну правову проблему, Велика Палата Верховного Суду підтверджує висновок, викладений у постанові від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, що норми частини першої статті 88 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній на час вчинення спірних виконавчих написів) слід застосовувати разом з нормами частини другої статті 88 цього Закону та статті 257 ЦК України, які передбачають трирічний строк від дня виникнення права вимоги, в межах якого вчиняється виконавчий напис».

Будь яких розрахунків суду не надано, як і не представлено, документів на підставі яких вчинявся виконавчий напис. Разом з тим, зі змісту виконавчого напису встановлено, що стягнення заборгованості проводиться за період з 25.05.2021 по 03.06.2021. Сума заборгованості складає 8355,27 грн., в т.ч. заборгованість за простроченою сумою кредиту становить 105,27 грн., прострочена заборгованість за пенею 8200 грн..За вчинення виконавчого напису 50 грн.

Крім цього, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» не надала суду документів, які свідчать про безспірність заборгованості позивача і наявність у відповідача права вимоги. Не надано таких документів і третьою особою - приватним нотаріусом.

Відповідно до ч. 5 ст. 263 ЦПК України

Обґрунтованим є рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, повинні відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевказане, на думку суду, приватний нотаріус Остапенко Є.М., не переконався належним чином у безспірності характеру правовідносин між відповідачем та позивачем, не перевірив дійсну наявність заборгованості за кредитним договором, а отже заявлена відповідачем до стягнення кредитна заборгованість не могла вважатися безспірною на момент вчинення виконавчого напису.

За таких обставин позовна вимога про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, підлягає до задоволення.

Так, у відповідності до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Судом встановлено, що 05 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та адвокатом Шурубура Євгеном Сергійовичем було укладено договір про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору замовник сплачує адвокату винагороду (гонорар) в розмірі, який фіксується в акті-приймання-передавання виконаних робіт , за правову допомогу передбачену в п. 1.2 Договору.

Відповідно до акту від 05.11.2021 року складеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на виконання Угоди про надання послуг адвоката від 05.11.2021 р., адвокатом надано наступні послуги Клієнту: здійснено аналіз, зібрано докази, підготовлено правові позиції, підготовлено позовну заяву та заяву про забезпечення позову. При цьому акт не містить деталізації витрат за кожну з наданих послуг, натомість, в акті зазначено, що загальна вартість вконаних робіт за домоовленністю сторін складає 10 000 гривень.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера №05-11/21 від 05 листопада 2021 року ОСОБА_2 було прийнято від ОСОБА_3 , на підставі договору про надання послуг адвоката від 05.11.2021 року, кошти в сумі 10 000,00 грн.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Проаналізувавши опис наданих позивачу адвокатом послуг, а також подані ним документи, суд вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт, а тому наявні підстави для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Вивчення документів та дослідження практики, надання консультацій, підготовка позовних матеріалів, у вказаній категорії справ не є надскладним, і на думку суду, не потребують значного витрачання часу, яке може бути оцінено у вказану в позовній заяві суму, з огляду на те, що доводи складених заяв містять здебільшого посилання на сталу судову практику і цитування норм Цивільного процесуального Кодексу України.

Розподіл судових витрат між сторонами:

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Стягненню з відповідача підлягає сума судового збору сплачена за подання позовної заяви, та подання заяви за забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись cт.ст. 14,15,16,18 ЦК України, ст. ст. 10, 81, 89, 133, 137, 141, 263-265, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, Законом України «Про нотаріат» суд,-

ухвалив:

Позовну заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Шурубура Євгена Сергійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт фінанс», третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Роман Романа Михайловича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 88409, вчинений 03.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, про стягнення з ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Фінанс», заборгованість за кредитним договором № 401063018 від 16 листопада 2011 року в розмірі 8355 /вісім тисяч триста п`ятдесят п`ять/ гривень 27 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Фінанс» (ЄДРПОУ 40340222) на користь держави судові витрати в розмірі 1362 /одну тисячу триста шістдесят дві/ гривні.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Фінанс» (ЄДРПОУ 40340222) на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу в розмірі 4000 /чотири тисячі/ гривень.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Закарпатського апеляційного суду

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), місце проживання: АДРЕСА_1

Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Фінанс» (ЄДРПОУ 40340222), місцезнаходження: 03035, м. Київ, пл. Солом`янська, 2.

Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, місце знаходження: 01001, м.Київ, вул. М.Житомирська, 6/5.

Третя особа: Приватний виконавець Роман Роман Михайлович, місце знаходження: 90400, Закарпатська обл., м.Хуст, вул. Карпатської Січі, буд.40, каб.13-14

Суддя К.С. Дегтяренко