Рішення № 103242593, 14.02.2022, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 227/4651/21

Справа № 227/4651/21

Провадження № 2/226/232/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2022 року м.Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Редько Ж.Є.,

при секретарі Попенко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «АКЦЕНТ-БАНК», який є правонаступником прав та обов`язків ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК», (далі АТ «А-Банк») звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого вказав, що 26.11.2017 ОСОБА_1 приєдналась до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку (далі Умови та Правила) з метою укладання кредитного договору б/н та отримання кредитної картки. На підставі Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80% щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею Анкета-Заява разом з Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між нею та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом в заяві. Через порушення зобов`язань за кредитним договором за станом на 06.10.2021 у відповідача виникла заборгованість за кредитом в сумі 26891 грн 30 коп. та за відсотками в сумі 10212 грн 61 коп., а всього 37103 грн 91 коп., яку Банк просить стягнути на свою користь з відповідача разом з понесеними ним судовими витратами в сумі 2270 грн судового збору.

Представник позивача АТ «А-Банк» до суду не з`явився, про час і місце слухання справи сповіщений належним чином, письмово повідомив суд про розгляд справи у відсутність представника, про те, що він наполягає на позові і не заперечує проти розгляду справи заочно у разі неявки відповідача до суду.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася, клопотань про відкладення справи та відзиву не надала.

14.01.2022 за ухвалою судді відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що 26.11.2017 відповідач ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ А-Банку, наслідком чого стало отримання нею кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на відкритий картковий рахунок, відповідачем використовувалися кредитні кошти, що підтверджується розрахунком Банку, виписками по рахункам відповідача за період з 26.11.2017 по 25.11.2021 (а.с.6-7, 8, 27-30).

АТ «Акцент-Банк» є правонаступником прав та обов`язків ПАТ «Акцент-Банк», про що зазначено в п.1.1. його Статуту (а.с.17-19).

Відповідно до довідок відповідача клієнту ОСОБА_1 за кредитним договором від 26.11.2017 б/н було відкрито рахунок № НОМЕР_1 та надані картки:

№ НОМЕР_2 з датою випуску 26.11.2017 та зі строком дії до березня 2021 року,

№ НОМЕР_3 з датою випуску 06.03.2020 та зі строком дії до грудня 2024 року;

та за період з 26.11.2017 по 25.11.2021 було встановлено кредитні ліміти: 26.11.2017 – 500 грн, 29.11.2017 – 2000 грн, 01.04.2018 – 0 грн, 02.04.2018 – 0 грн, 06.03.2019 – 7000 грн, 09.09.2019 – 14000 грн, 17.01.2020 – 28000 грн, 05.04.2021 – 26891 грн 30 коп. (а.с.31, 33)

Згідно з розрахунком Банку заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором за станом на 06.10.2021 становить 37103 грн 91 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в сумі 26891 грн 30 коп. та заборгованості по відсоткам в сумі 10212 грн 61 коп. В останнє погашення за кредитним договором відбулося 02.01.2021 в сумі 55 грн 00 коп. (а.с.6).

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

Відповідно до ст.526 ЦПК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Згідно за ч.1 та ч.3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та у порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця або реального повернення йому коштів.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

За приписами ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їхнього відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Вивченням анкети-заяви від 26.11.2017, яка підписана відповідачем, встановлено, що в ній не зазначена процентна ставка, яка застосовується при користуванні позичальником кредитними коштами, анкета-заява містить лише анкетні дані позичальника.

Відповідно до ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Позивач крім безпосередньо заборгованості за тілом кредиту просить стягнути з відповідача заборгованість за процентами за користування кредитом.

На підтвердження позовних вимог, в тому числі їх розміру і порядку нарахування, крім розрахунку кредитної заборгованості і виписки по рахункам, Банком надано суду Витяг з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна», Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, якими визначені, зокрема, пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і Банку, відповідальність сторін та інші умови.

При цьому слід зазначити, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме зміст цих Тарифів, Паспорту і Умов та Правил розуміла відповідач, що саме з ними вона ознайомилася і погодилася, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами. Підпис клієнта ОСОБА_1 на вказаних документах відсутній (а.с.8-13).

Оскільки підтвердження про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та Правила банківських послуг не надані, а в анкеті-заяві домовленість сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами відсутня, надані Банком витяги з Тарифів та Умов і Правил судом не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору. Тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 і має бути застосована і у цій справі, виходячи з тотожності правовідносин сторін.

У цій справі договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч.1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Згідно з п.22 ч.1 ст.1 вказаного Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У п.19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09.04.1985 №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН, зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996 № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11.07.2013 у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст.42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Беручи до уваги основні засади цивільного законодавства та необхідність особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у вищенаведеному рішенні зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту, та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг – це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону – споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Відтак відсутні підстави вважати, що при укладенні договору Банк дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими Банк.

При цьому розрахунок заборгованості та виписка по рахункам без надання доказів про те, які умови кредитування досягнуто між сторонами на час укладення договору, не є підтвердженням наявності заборгованості нарахованих відсотків.

Отже з огляду на встановлені обставини, приведені правові норми та правові висновки, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача відсотків немає, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь Банку заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 10212 грн 61 коп.,є такими, що не підлягають задоволенню.

За розрахунком Банку заборгованість за кредитом, тобто за фактично отриманими відповідачем коштами, за станом на 06.10.2021 складає 26891 грн 30 коп. (а.с.6-7).

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти, що підтверджується анкетою-заявою, розрахунком заборгованості та випискою по рахункам відповідача, у добровільному порядку Банку не повернуті, суд вважає, що кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом стягнення з боржника суми кредитних коштів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту в сумі 26891 грн 30 коп. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно сумі задоволених вимог в порядку, передбаченому ст.141 ЦПК України, у розмірі 1645 грн 00 коп.

Відповідно до ст.526, 527, 530, 554, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 13, 76, 141, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» (юридична адреса: 49074, м.Дніпро, вул.Батумська, б.11, код ЄДРПОУ 14360080) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання як внутрішньо-переміщеної особи: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» заборгованість за кредитним договором б/н від 26.11.2017, яка виникла за станом на 06.10.2021, а саме: заборгованість за тілом кредиту в сумі 26891 грн 30 коп., та судові витрати в сумі 1645 грн 00 коп., а всього 28536 (двадцять вісім тисяч п`ятсот тридцять шість) грн 30 коп.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 10212 грн 61 коп. відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ж.Є.Редько