Рішення № 10322496, 25.03.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2010 р. Справа №14/434

Господарський суд у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., при секретарі судового засідання Соколишиній І.А., за участю представника за довіреністю –Бурнашева П.В. (від позивача), розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду справу за позовною заявою

позивачаприватного підприємства «Бар’єр. Спешел Груп»

до відповідачавідкритого акціонерного товариства «Корсунь-Шевченківський маслосирзавод»

про стягнення 30997,24 грн., –

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення 30997,24 грн. (з них: 28225,81 грн. основного боргу, 2771,43 грн. пені за період з 09.10.2009 по 01.03.2010) у визначений договором строк за отримані відповідачем послуги з охорони та відшкодування у зв’язку з цим державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У ході розгляду справи представник позивача зменшив свої вимоги щодо стягнення пені і просив її стягнути за інший період з –з 01.11.2009 по 01.03.2010 у сумі 1830,57 грн. У решті вимог позов підтримав.

Відповідач двічі був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, однак, наданих законом прав на подання відзиву та участь представника у судовому засіданні не використав, на пропозицією суду в ухвалі про порушення провадження у справі заперечень на позов не надіслав, про наявність поважних причин їх неподання і неявки представника не повідомив. Суд вважає, що відповідач не з’явився у судове засідання та не направив суду відзив на позовну заяву без поважних причин. Явка відповідача судом обов’язковою не визнавалась. Неявка без поважних причин належним чином повідомленої сторони не є перешкодою для розгляду справи, у зв’язку з чим суд, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши представника позивача та дослідивши наявні у справі докази суд встановив наступне.

Згідно з договором від 31.08.2008 №5 про надання охоронних послуг, додаткової угоди від 01.09.2009, актів здачі-прийняття робіт /надання послуг/ від30.09.2009 за вересень та від 09.10.2009 за жовтень позивач надав відповідачу послуги з охорони приміщень, споруд, складів, матеріальних цінностей, зовнішніх комунікацій та прилеглої території у м. Корсунь-Шевченківському, по вул. Леніна, 331, на загальну суму 41225,81 грн.

Відповідно до пункту 7.2 договору (у редакції від 01.09.2009) відповідач зобов‘язаний був сплатити усю наявну на час його підписання заборгованість за надані послуги у сумі 41225,81 грн. трьома рівними платежами перший –до 01.11.2009, другий –до 01.12.2009 та третій –до 01.010.2010. Однак взятих на себе за договором зобов’язань відповідач повною мірою не виконав і заборгував позивачу суму, що є предметом позову.

Вказані обставини відповідачем не заперечуються і підтверджуються наявними у справі матеріалами, зокрема, вищеназваними договором, змінами до нього, актами приймання-здачі виконаних робіт, а також рахунками фактурою від 30.09.2009 та від 01.10.2009, витягом із установчих документів позивача, поясненнями представника позивача.

Заявлена позивачем до стягнення сума боргу менша від тієї суми, яка підтверджується поданими позивачем суду доказами, і на яку має право за договором позивач, тому позов підлягає задоволенню на заявлену до стягнення суму –28225,81 грн. Відповідачем будь-яких доказів про погашення заявленої суми боргу не надано. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які посилається. Враховуючи, що позивачем доведено право вимоги на суму більшу від заявленої, що право визначення підстав і предмету позову (в т.ч. і розміру вимоги) належить позивачу і що заявлений розмір вимог відповідачем не оспорюється, обставини зарахування коштів, які позивач вважає сплаченими, судом не досліджуються. Невиконання відповідачем взятого на себе зобов’язання у строки, встановлені п.7.2 договору, є правовою підставою для стягнення заявленої суми основного боргу у примусовому порядку.

За невиконання грошового зобов‘язання, відповідно до ч.6 ст.231 та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов‘язань”, п.7.2 договору, позивач має право на стягнення пені за прострочення сплати боргу у розмірі 1200 грн. за період з 01.11.2009 по 01.03.2010.

Уточнений розрахунок позивача на суму 1830,57 грн. за вказаний ним період є невірним, оскільки: а) невірно визначено суму простроченого платежу; б) застосовано невірну формулу розрахунку пені (мала б бути застосована така формула: сума боргу х кіль. днів прострочення х 2 х ставка НБУ :365 :100).

Так на час подання позову залишок боргу складає 28225,81 грн. Отже з цієї суми відповідно до додаткової угоди №1 мало бути сплачено: до 01.11.2009 –741,93 грн. (28225,81 –41225,81 : 3 х 2, залишок від третини); з 01.11.2009 до 01.12.2009 –13741,94 грн. (41225,81 : 3, тобто третина) та з 01.12.2009 до 01.01.2010 –13741,94 грн. (41225,81 : 3, тобто третина). За відповідні періоди розрахунку пеня складає 1200 грн. (50+694,63+455,37). Таким чином у решті вимог на суму 630,57 грн. про стягнення пені необхідно відмовити.

Заяву про уточнення позовних вимог в частині зменшення суми пені на 940,86 грн. суд розцінює як відмову від позову у зв’язку з проведенням позивачем неправильного розрахунку. Оскільки така відмова не порушує прав сторін, суд її приймає. У цій частині провадження у справі в підлягає припиненню відповідно до п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, однак сплачене державне мито позивачу не відшкодовується.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 518,30 грн. (294,26 грн. витрат на оплату державного мита, 224,04 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, на підставі ст.193 ч.1, ст. 231 Господарського кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Корсунь-Шевченківський маслосирзавод» (м. Корсунь-Шевченківський, вул. Леніна, 331, ідентифікаційний код 00447830) на користь приватного підприємства «Бар’єр. Спешел Груп»(м. Киїів, вул. Ялтинська, 5б, ідентифікаційний код 35837479) 28225,81 грн. основного боргу за надані послуги, 1200 грн. пені, 518,30 грн. судових витрат –разом 29944,11 грн.

Прийняти відмову позивача від позову і припинити провадження у справі про стягнення 940,86 грн. пені.

У решті вимог за позовною заявою відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Суддя Ю.А. Хабазня