Рішення № 10322493, 12.07.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" липня 2010 р.Справа № 2/1129-10 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Арда” м.Дніпропетровськ

до дочірнього підприємства Красилівської районної спілки споживчих товариств „Коопмаркет „Центральний” м.Красилів Хмельницької області

про стягнення 1874грн.01коп.

                                                  суддя Дячук Т.В.

Представники сторін:

від позивача : не брав участі

від відповідача : не з’явився

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1874грн.01коп., в т.ч.: 1484грн.27коп. основного боргу по договору поставки №149-ХМ від 21.11.2007р., 168грн.68коп. - пені, 172грн.29коп. –інфляційні нарахування, 48грн.77коп. –3% річних.

Ухвалою господарського суду від 17.06.2010р. порушено провадження у справі. Про час і місце судового засідання сторони повідомленні належним чином.

В судовому засіданні 01.07.2010р. повноважений представник позивача позовні вимоги підтримав, надав для огляду оригінали документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги. На дату судового засідання 12.07.2010р. від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Отримання відповідачем рекомендованих поштових відправлень з копіями ухвал від 17.06.2010р. і від 01.07.2010р. підтверджено поштовими повідомленнями №5480617, №5522042.

Відповідач відзиву на позов не надав. Представник відповідача в судове засідання не з’явився і про причини його неявки суд не повідомлено.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи господарським судом встановлено:

Між сторонами ТОВ „Торговий дім „Арда” (постачальник) та дочірнім підприємством Красилівської районної спілки споживчих товариств „Коопмаркет „Центральний” (покупець) було укладено договір поставки №149-ХМ від 21.11.2007р. згідно якого позивач зобов’язався продати, а відповідач - прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у специфікації, яка є невід’ємною частиною даного договору.

Відповідно п.3.2 договору покупець зобов’язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару не пізніше семи календарних днів з дня її поставки, але у будь-якому випадку, не раніше моменту надання постачальником усіх необхідних

документів, що засвідчують момент передачі товару, підтверджують його якість та відповідність установленим стандартам.

Згідно п.4.1 договору, поставка товару здійснюється окремими партіями, у кількості і у строк, визначений у замовленні на поставку покупця, які узгоджуються з постачальником, за цінами вказаними в специфікації.

Приймання товару відбувається на складі покупця представником покупця у відповідності з чинним законодавством (п.4.4 договору).

Пунктом 5.5. договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків визначених п.3.2 договору, покупець оплачує постачальникові неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Сторони домовились про те, що неустойка за порушення покупцем строків, вказаних в п.3.2 договору нараховується та сплачується за весь період невиконання або неналежного виконання покупцем своїх зобов`язань включаючи день повного розрахунку за поставлений товар.

Зокрема, на виконання умов договору поставки №149-ХМ від 21.11.2007р. позивач передав, а відповідач отримав товар по видаткових накладних : №117711029 від 11.02.2009р. на суму 583грн.27коп.; №117118039 від 18.03.2009р. на суму 629грн.67коп. та №117218039 від 18.03.2009р. на суму 271грн.41коп. Всього по зазначених накладних позивачем передано, а відповідачем отримано товару на загальну суму 1484грн.35коп. (Копії видаткових накладних додано до матеріалів справи).

Зобов’язання по оплаті вартості товару відповідач у встановлений строк не виконав.

Позивачем подано в суд позовну заяву про стягнення з відповідача 1874грн.01коп., з яких: 1484грн.27коп. заборгованості за поставлений товар (з урахуванням сплати 0грн.08коп. при проведенні розрахунків за попередньо поставлений товар), нараховано на суму боргу пеню в сумі 168грн.68коп., 172грн.29коп. інфляційних та 48грн.77коп. річних 3%.

Відповідачем не надано відзиву на позов, не спростовано заявлених позовних вимог і не надано доказів сплати заборгованості.

Аналізуючи матеріали справи і оцінюючи їх у сукупності, судом враховується наступне:

Відповідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов’язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов’язання боржник зобов’язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Наданими до позовної заяви доказами підтверджено отримання відповідачем товару по накладних №117711029 від 11.02.2009р., №117118039 від 18.03.2009р., №117218039 від 18.03.2009р. на загальну суму 1484грн.35коп., з якої несплачено заборгованість у сумі 1484грн.27коп. і докази сплати боргу відповідачем не надані.

В зв’язку з цим, заборгованість у сумі 1484грн.27коп. обґрунтована належними доказами і підлягає стягненню.

В частині позовних вимог про стягнення інфляційних нарахованих на суму боргу, трьох відсотків річних і пені, господарський суд виходить з такого:

Згідно ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Обов’язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання передбачено ст.230 Господарського кодексу України.

Даною статтею передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В п.5.5 договору поставки №149-ХМ від 21.11.2007р. сторонами передбачено відповідальність покупця за прострочення оплати товару у вигляді неустойки в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення і зазначено, що неустойка за порушення покупцем строків, вказаних в п.3.2 договору нараховується та сплачується за весь період невиконання або неналежного виконання покупцем своїх зобов’язань включаючи день повного розрахунку за поставлений товар.

Нарахування пені проведено у сумі 168грн.68коп., окремо за прострочення оплати товару по кожній накладній ( із розрахунку за 182 дні прострочки оплати).

Відповідно п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік, а частинами 2, 3 ст.267 цього Кодексу визначено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності і позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

До господарського суду не надходило заяви про застосування строку позовної давності на вимогу про стягнення пені. Тому пеня у сумі 168грн.68коп. підлягає стягненню.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В зв’язку з несплатою відповідачем 1484грн.27коп. за отриманий товар, інфляційні нарахування складають 172грн.29коп. (в т.ч.: із суми боргу 583грн.19коп. згідно встановлених індексів інфляції, за період березень 2009 року –березень 2010 року –73грн.20коп.; з суми боргу 901грн.08коп. згідно встановлених індексів інфляції, за період квітень 2009 року –березень 2010 року –99грн.09коп.), а також нараховано 3% річних у сумі 48грн.77коп. (з суми боргу 583грн.19коп. за 421 день прострочки; з суми боргу 901грн.08коп. за 386 днів прострочки).

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази сплати відповідачем основного боргу на дату розгляду справи відсутні. Річні у сумі 48грн.77коп., інфляційні в сумі 172грн.29коп. та пеня в сумі 168грн.68коп. нараховані відповідно до норм цивільного законодавства України та у межах строку прострочення платежу, підтверджені наданим до матеріалів справи розрахунком.

Господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані належними доказами і підлягають задоволенню в повному об`ємі.

Відповідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.11, частинами 2, 3 ст.267, ст.ст.509, 526, 612 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 12, 45, 33, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Арда” до дочірнього підприємства Красилівської районної спілки споживчих товариств „Коопмаркет „Центральний” про стягнення 1874грн.01коп. задовільнити.

Стягнути з дочірнього підприємства Красилівської районної спілки споживчих товариств „Коопмаркет „Центральний” (м.Красилів Хмельницької області, вул.Петровського,4, код ЄДРПОУ 34265347) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Арда” (м.Дніпропетровськ, вул.Собінова,1, код ЄДРПОУ 32232867) 1484грн.27коп. (одна тисяча чотириста вісімдесят чотири гривні 27коп.) основного боргу, 172грн.29коп. (сто сімдесят дві гривні 29коп.) нарахувань по індексу інфляції, 48грн.77коп. (сорок вісім гривень 77коп.) річних, 168грн.68коп. (сто шістдесят вісім гривень 68коп.) пені, 102грн.00коп. (сто дві гривні 00коп.) витрат по оплаті державного мита та 236грн.00коп. (двісті тридцять шість гривень 00коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

                              Суддя