Рішення № 10322326, 25.05.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2010 р. Справа № 5/088-10

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автохаус Київ»

до Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос»

про стягнення 15803,16 грн.

за участю представників:

позивача:Мацько І.М. –дов. від 30.12.2008р.

відповідача:не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Автохаус Київ»(далі –Позивач) до Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос»(далі –Відповідач) про стягнення 15803,22 грн., з яких 13993,83 грн. основний борг, 736,69 грн. інфляційних втрат, 136,92 грн. три проценти річних та 935,72 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо здійснення розрахунку за виконані роботи з технічного обслуговування автомобілів.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання не з’явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір підряду з технічного обслуговування автомобілів від 13.10.2009р. № 193/10-2009 (далі –договір), відповідно до умов якого, позивач - підрядник зобов’язався на свій ризик виконати роботи за завданням замовника - відповідача, а замовник зобов’язався прийняти і своєчасно оплатити виконані роботи в порядку, у строк і на умовах, визначених договором (п. 1.1 договору).

Пунктом 1.3 договору передбачено, що місцем виконання робіт є СТО.

Відповідно до п. 1.4 договору, строк виконання робіт визначається (погоджується сторонами) в кожному окремому випадку додатково і може бути вказаним у заявці замовника на ремонт автомобілів, а перебіг строку виконання робіт починається з дати передачі автомобіля в ремонт, якщо інший термін початку перебігу строку виконання робіт не визначено договором (згідно положень п. 2.1.1 статті 2 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору вартість робіт із технічного обслуговування та ремонту автомобілів замовника визначається на підставі прейскуранта цін на агрегати, запасні частини, матеріали, устаткування, комплектуючі та інші витратні матеріали, що діяв на дату подачі заявки замовника, а також вартості конкретної роботи відповідно до розцінок підрядника.

Згідно п. 3.3 договору, замовник сплачує вартість виконаних робіт на підставі Акту виконаних робіт у строк не пізніше трьох банківських днів з дати його підписання шляхом перерахування безготівкових коштів банківським переказом на рахунок підрядника.

Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами і діє: в частині прийняття підрядником заявок на виконання робіт –до 31.12.2010р., а в інших випадках – до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань (п. 7.7 договору).

На виконання умов договору, позивач виконав роботи з технічного обслуговування та ремонту автомобілів на загальну суму 13993,89 грн., а відповідач їх прийняв що підтверджується актами виконаних робіт Н4093115 від 30.10.2009р. на суму 7747,95 грн. та № Н4095349 від 30.11.2009р. на суму 6245,94 грн., які підписані в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплені печаткою позивача. Прийняття відповідачем зазначених робіт також підтверджується довіреностями № 82 від 30.10.2009р. та № 87 від 30.11.2009р. за якими він їх прийняв. Завірені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.

Для оплати виконаних роботи позивач виставив відповідачу рахунки № С4093115 від 30.10.2009р. на суму 7747,95 грн. та № С4095349 від 30.11.2009р. на суму 6245,94 грн.

Разом з тим, відповідач свої зобов’язання щодо здійснення розрахунку за виконані роботи не здійснив, в зв’язку з чим за ним рахується борг в розмірі 13993,89 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 03.05.2010р. на адресу відповідача була надіслана претензія № 01-01/87-АК від 02.03.2010р. з вимогою сплатити заборгованість за виконані роботи з ремонту автомобілів в розмірі 13993,89 грн. В підтвердження надіслання претензії позивач надав до суду фіскальні чеки «Укрпошти»від 03.03.2010р. № 1738 та № 1739.

Проте, відповідач вказану претензію залишив без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За змістом даної норми, договір підряду –це консенсуальний, двохсторонній та оплатний договір.

Статті 854, 859 Цивільного кодексу України до обов’язків замовника, зокрема, відносять оплату виконаної підрядником роботи після здачі всієї роботи, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, всупереч згаданих приписів законну, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов’язань щодо здійснення розрахунку за виконані роботи з технічного обслуговування та ремонту автомобілів, у зв’язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 13993,89 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 13993,89 грн. заборгованості за виконані роботи з технічного обслуговування та ремонту автомобілів.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов’язання щодо здійснення розрахунку за виконані роботи в строк встановлений договором, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати складають 736,69 грн., три проценти річних з простроченої суми складають 136,92 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Крім того, позивач на підставі п. 5.4 договору просить суд стягнути з відповідача за порушення строку оплати виконаних робіт пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від їх вартості, за кожний день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 935,72 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 13993,89 грн. основного боргу, 736,69 грн. інфляційних втрат, 136,92 грн. 3% річних та 935,72 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос»(Київська область, Білоцерківський р-н., с. Красне, вул. Пролетарська, 47, код ЄДРПОУ 14283800) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автохаус Київ»(м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 16, код ЄДРПОУ 30778414) 13993 (тринадцять тисяч дев’ятсот дев’яносто три) грн. 89 коп. заборгованості, 736 (сімсот тридцять шість) грн. 69 коп. інфляційних втрат, 136 (сто тридцять шість) грн. 92 коп. 3% річних, 935 (дев’ятсот тридцять п’ять) грн. 72 коп. пені, 158 (сто п’ятдесят вісім) грн. 04 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.