Рішення № 10322327, 11.05.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2010 р. Справа № 5/073-10

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АгроРось», м. Корсунь - Шевченківський

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тікич-Т», с. Потоки

про стягнення 42152,55 грн.

за участю представників:

позивача:Перебийніс С.В. –дов. від 11.01.2010р. № 1

відповідача:не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АгроРось»(далі –позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тікич-Т»(далі –відповідач) про стягнення 42152,55 грн. з яких: 37272 грн. основного боргу, 4293,74 грн. пені та 586,81 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання не з’явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір від 06.04.2009р. № 09/90 (далі –договір), відповідно до умов якого позивач-продавець зобов’язався відпустити відповідачу – покупцю ярий ріпак сорту «Ольга»в кількості 780 кг по ціні 59,4 грн. за кг на суму 46332 грн. (далі –товар), а відповідач зобов’язався перерахувати гроші за товар в термін до 06.04.2009р. –15000 грн., до 15.08.2009р. –31332 грн.

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного його виконання (п. 7.1 договору).

На виконання умов договору позивач по видатковим накладним № РН –0006619 від 06.04.2009р. на суму 46332 грн. та № РН-0006690 від 10.04.2009р. на суму 5940 грн. поставив відповідачу товар –ярий ріпак сорту «Ольга»на загальну суму 52272 грн., а відповідач на підставі довіреностей № 251734 серії ЯОЗ від 06.04.2009р. та № 251735 серії ЯОЗ від 10.04.2009р. вказаний товар отримав. Завірені копії зазначених документів залучені до матеріалів справи.

Відповідач свої зобов’язання щодо оплати за отриманий товар виконав частково на суму 15000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 09.12.2009р. звернувся до відповідача з письмовою претензією №151 від 08.12.2009р. з вимогою сплатити заборгованість. Доказом отримання зазначеної претензії є власноручний підпис повноважної особи відповідача на зворотній стороні претензії.

Однак, відповідач вказану претензію залишив без відповіді та задоволення.

Таким чином за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 37272 грн. –різниця між перерахованими коштами та загальною вартістю поставленого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів законну, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов’язань щодо проведення повного розрахунку за поставлений товар, у зв’язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 37272. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 37272 грн. заборгованості за поставлений товар.

Оскільки на протязі строку дії договору відповідачем було порушено строки виконання зобов’язання щодо здійснення розрахунків за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача три проценти річних з простроченої суми за період з 15.08.2009р. по 22.02.2010р. складають 586,81 грн.

Здійснений позивачем розрахунок трьох процентів річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Крім того, позивач на підставі п. 6.1 договору просить суд стягнути з відповідача за порушення строку оплати товару пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару, за кожний день прострочення, яка за його розрахунком складає 4293,73 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом, з врахуванням зазначених вище норм чинного законодавства стягненню підлягає пеня нарахована на прострочену суму боргу за шість місяців з моменту прострочення за період з 15.08.2009р. по 15.02.2010р. в розмірі 3872,71 грн. В решті заявленої до стягнення суми пені суд відмовляє.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 37272 грн. заборгованості, 586,81 грн. 3% річних та 3872,71 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті повних вимог суд відмовляє.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 46, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тікич-Т» (09515, Київська область, Таращанськй р-н., с. Потоки, вул.. леніна, 15, код ЄДРПОУ 34233195) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АгроРось»(юр. адреса: 19400, Черкаська обл., м. Корсунь-Шевченківський, вул. Шевченка, 39, факт. адреса: 19400, Черкаська обл., м. Корсунь-Шевченківський, вул. Шевченка, 307, код ЄДРПОУ 21374294) 37272 (тридцять сім тисяч двісті сімдесят дві) грн. основного боргу, 3872 (три тисячі вісімсот сімдесят дві) грн. 71 коп. пені, 586 (п’ятсот вісімдесят шість) грн. 81 коп. 3% річних, 417 (чотириста сімнадцять) грн. 31 коп. витрат по сплаті державного мита та 233 (двісті тридцять три) грн. 64 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.