Рішення № 10322177, 07.07.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"07" липня 2010 р. Справа № 21/071-10          

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елегант-фарм», Київська обл., м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К», Київська обл., с. Чайки

про стягнення 361214,53 гривень

за участю представників:

від позивача: Пархомчук Р.І. (довіреність від 11.01.2010р.)

від відповідача: Олійник С.О. (довіреність №317 від 29.01.2010р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елегант-фарм»в особі арбітражного керуючого Дяченка Сергія Вікторовича (далі-ТОВ «Елегант-фарм»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К»(далі-ТОВ «Артур-К»/відповідач) про стягнення 295673,82 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого товару.

Крім того, позивач просить суд визнати поважним пропуск терміну позовної давності, поновити його та розглянути позовні вимоги по суті.

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, заявив про застосування строку позовної давності для захисту порушеного права, встановленого ст. 257 ЦК України, та просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.04.2010р. порушено провадження у справі №21/071-10 та призначено справу до розгляду на 12.05.2010р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.05.2010р. розгляд даної справи відкладено на 19.05.2010р.

В судових засіданнях 19.05.2010р., 31.05.2010р., 14.06.2010р., та 16.06.2010р. оголошувалась перерва до 31.05.2010р., 14.06.2010р., 16.06.2010р. та 07.07.2010р. відповідно.

В судовому засіданні 23.06.2010р. представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач збільшує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 361214,53 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого товару. Зазначені уточнення судом прийняті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Протягом листопада 2005р.-березня 2006р. ТОВ «Елегант-фарм»поставило, а ТОВ «Артур-К»отримало товар загальною вартістю 361214,53 грн., що підтверджується підписами сторін та відбитками печатки позивача на товарно-транспортних накладних №32279 від 10.11.2005р. на суму 102338,71 грн., №32904 від 16.11.2005р. на суму 10409,00 грн., №33405 від 21.11.2005р. на суму 8401,50 грн., №33818 від 23.11.2005р. на суму 7001,60 грн., №34469 від 29.11.2005р. на суму 10409,00 грн., №34507 від 29.11.2005р. на суму 25,72 грн., №00688 від 06.01.2006р. на суму 1705,00 грн., №03055 від 19.01.2006р. на суму 5730,70 грн., №03884 від 25.01.2006р. на суму 2157,40 грн., №40481 від 28.02.2006р. на суму 25986,59 грн., №40599 від 09.03.2006р. на суму 161041,79 грн., №40651 від 09.03.2006р. на суму 26007,52 грн. Копії зазначених накладних містяться в матеріалах справи.

Отримання відповідачем товару згідно зазначених накладних підтверджується також і довіреностями на отримання цінностей, що були видані відповідачем відповідно до вищезазначених накладних. Копії довіреностей містяться в матеріалах справи.

Як вбачається зі змісту спірних накладних, кожна з них містить визначення терміну їх оплати.

Проте, поставлений товар у строки визначені спірними товарно-транспортними накладними відповідач не оплатив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 261214,53 грн.

Факт несплати відповідачем вартості поставленого товару за спірними накладними підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою №08/91 від 22.06.2010р., що підписана головним бухгалтером Ф «КМВ ПАТ Промінвестбанк»та скріплена відбитком печатки банківської установи.

Наявні ж в матеріалах справи банківські виписки з поточного рахунку позивача від 18.11.2005р., 21.11.2005р., 25.11.2005р., 23.12.2005р. свідчить лише про сплату відповідачем вартості поставленого товару за іншими накладними, які не входять до числа спірних, що підтверджується призначенням платежу перерахованих коштів.

Посилання ж відповідача на власні платіжні доручення №23575 від 13.02.2006р., №22683 від 24.01.2006р., №23535 від 10.02.2006р., №23607 від 14.02.2006р., №23851 від 17.02.2006р., які підтверджують часткову оплату вартості поставленого товару у розмірі 11841,00 грн., спростовується призначеннями платежу, що зазначені відповідачем, відповідно до яких зазначені кошти сплачені відповідачем згідно договору №798 ю від 22.12.2005р.

Відповідно до п. 3.8 Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Доказів щодо помилковості та/або уточнення призначення платежу при перерахуванні зазначених коштів суду не надано.

Предметом позову є вимога позивача про стягнення з відповідача 361214,53 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого товару згідно товарно-транспортних накладних №32279 від 10.11.2005р., №32904 від 16.11.2005р., №33405 від 21.11.2005р., №33818 від 23.11.2005р., №34469 від 29.11.2005р., №34507 від 29.11.2005р., №00688 від 06.01.2006р., №03055 від 19.01.2006р., №03884 від 25.01.2006р., №40481 від 28.02.2006р., №40599 від 09.03.2006р., №40651 від 09.03.2006р.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ст. 181, 193 ГК України передбачено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Виходячи з матеріалів даної справи, суд дійшов висновку, що відносини між сторонами в частині заявленої позовної вимоги підпадають під дію правових норм, що регулюють правовідносини в сфері поставки.

Відповідно до п. 1ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки станом на день прийняття рішення відповідач не сплатив вартість поставленого товару, зазначений факт відповідачем не спростовано, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 361214,53 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого товару згідно товарно-транспортних накладних №32279 від 10.11.2005р., №32904 від 16.11.2005р., №33405 від 21.11.2005р., №33818 від 23.11.2005р., №34469 від 29.11.2005р., №34507 від 29.11.2005р., №00688 від 06.01.2006р., №03055 від 19.01.2006р., №03884 від 25.01.2006р., №40481 від 28.02.2006р., №40599 від 09.03.2006р., №40651 від 09.03.2006р. є обґрунтованою.

Посилання ж відповідача на Акт звірки та зарахування взаємних заборгованостей від 27.03.2006р., як на доказ відсутності у відповідача заборгованості перед позивачем, судом відхиляються, оскільки зазначений Акт не є первинним документом, який спростовує факт наявності заборгованості останнього по сплаті вартості товару за спірними накладними, а тому не є належним та допустимим доказом у розумінні ст. 34 ГПК України.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Інших доказів, що підтверджують факт зарахування позивачем заборгованості відповідача в рахунок існування зустрічної заборгованості позивача перед відповідачем суду не надано.

Водночас, відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності для захисту порушеного права, встановленого ст. 257 ЦК України.

Натомість, позивач просить суд поновити строк позовної давності.

В обґрунтування зазначеної заяви позивач посилається на те, що лише 21.05.2009р. відповідальним за зберігання майна належного ТОВ «Елегант-фарм»Полевим В.Я. передано арбітражному керуючому, ліквідатору Товариства Дяченку С.В. майно Товариства, в тому числі, товарно-транспортні накладних №32279 від 10.11.2005р., №32904 від 16.11.2005р., №33405 від 21.11.2005р., №33818 від 23.11.2005р., №34469 від 29.11.2005р., №34507 від 29.11.2005р., №00688 від 06.01.2006р., №03055 від 19.01.2006р., №03884 від 25.01.2006р., №40481 від 28.02.2006р., №40599 від 09.03.2006р., №40651 від 09.03.2006р., які є підставою для звернення до суду з даним позовом.

Враховуючи викладене, а також чисельні спроби досудового врегулювання спору, даний позов видалось можливим подати лише у квітні 2010р.

Відповідно до ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлені цим кодексом.

Приписами статей 256, 257 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позивач безпосередньо звернувся з позовною заявою через загальний відділ господарського суду Київської області 14.04.2010р., що підтверджується відміткою суду №1578 від 14.04.2010р. про одержання позовних матеріалів. Тобто, на момент звернення позивача до суду трирічний строк позовної давності минув.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги положення ч. 5 ст. 267 ЦК України суд вважає наведені позивачем причини пропуску строку позовної давності поважними, а, відтак, задля забезпечення реалізації гарантованого ст. 55 Конституції України права на судовий захист, суд задовольняє заяву позивача про поновлення строку для подання позовної заяви про стягнення 361214,53 грн. заборгованості.

Враховуючи поновлення судом строку для подання позовної заяви про стягнення 361214,53 грн. заборгованості, а також обґрунтованість позивачем заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 361214,53 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого товару згідно товарно-транспортних накладних №32279 від 10.11.2005р., №32904 від 16.11.2005р., №33405 від 21.11.2005р., №33818 від 23.11.2005р., №34469 від 29.11.2005р., №34507 від 29.11.2005р., №00688 від 06.01.2006р., №03055 від 19.01.2006р., №03884 від 25.01.2006р., №40481 від 28.02.2006р., №40599 від 09.03.2006р., №40651 від 09.03.2006р. підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 256, 257, 267, 525, 526, 530, 612 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 175, 181, 193, 223 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. В. Чайки, 4, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 21643699) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елегант-фарм»(03179, м. Київ, вул. Чорнобильська, 18, к. 81, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 32048022) 361214 (триста шістдесят одну тисячу двісті чотирнадцять) грн. 53 коп. заборгованості, 3 612 (три тисячі шістсот дванадцять) грн. 14 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                    В.А. Ярема