Рішення № 10322175, 09.06.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2010 р. Справа № 14/052-10

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Поліщук О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Ільюшин О. В. (довіреність б/н від 04.06.2010 р.);

від відповідача: Яковіцька І. П. (довіреність № ГТК-2010/03/10 від 10.03.2010 р.);

розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства „Баядера”, м. Горлівка, Донецька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Гаврилівський торговий комплекс”, с. Гаврилівка, Вишгородський район

про стягнення 61 732, 25 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ПП „Баядера” звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „Гаврилівський торговий комплекс” про стягнення 56808, 69 грн. заборгованості, 3313, 97 грн. пені, 1136, 17 грн. інфляційних збитків, 473, 42 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов’язку щодо оплати у повному обсязі за товар згідно договору № 5-ТЦ (1059-04) купівлі-продажу від 23.12.2004 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.03.2010 р. порушено провадження у справі № 14/052-10 за позовом ПП „Баядера” до ТОВ „Гаврилівський торговий комплекс” про стягнення 61 732, 25 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 09.04.2010 р.

09.04.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 28.04.2010 р.

28.04.2010 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 21.05.2010 р.

21.05.2010 р. представник відповідача у судовому засіданні надав відзив б/н від 21.05.2010 р. на позов, у якому просить суд відмовити позивачу в позові у повному обсязі.

Свої заперечення проти позову відповідач обґрунтовує наступним.

У зв’язку із тим, що сторонами у договорі не були узгоджені асортимент, кількість і ціна товар, договір № 5-ТЦ від 23.12.2004 р. є неукладеним.

Крім того, відповідно до видаткових накладних № 898094 від 14.10.2009 р., № 898096 від 14.10.2009 р., № 898901 від 15.10.2009 р. підставою поставки вказано договір і не має чіткого посилання на договір № 5-ТЦ від 23.12.2004 р. Таким чином, поставки по вказаним накладним були здійснені не по договору № 5-ТЦ купівлі-продажу від 23.12.2004 р., а за усною домовленістю сторін без визначення строку оплати. У зв’язку із чим, за відсутності відповідної вимоги позивача, у відповідача не виник обов’язок по оплаті товару.

21.05.2010 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 09.06.2010 р.

09.06.2010 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, додаткові письмові пояснення б/н від 09.06.2010 р. до позовної заяви, та усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав доповнення № 16/2-1422 від 03.06.2010 р. до відзиву на позов, усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

За наслідками судового засідання за згодою представників учасників процесу судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

23.12.2004 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 5ТЦ (1059-04) купівлі-продажу, згідно з умовами п. 1.1. якого продавець зобов’язується передати у власність, а покупець прийняти і оплатити товар в асортименті, кількості і по ціні, відповідно до узгоджених накладних (специфікацій).

Згідно п. 1.3. договору повноважний представник покупця отримує товар на підставі довіреності. Право власності на товар переходить до покупця в момент його передачі та підписання накладних.

Відповідно до п. 2.2. договору ціна на товар, його кількість і загальна сума окремої партії товару встановлюються за домовленістю сторін на кожну партію товару, і відображається у відповідних накладних.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 7 календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування коштів на рахунок продавця або в іншому порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін –шляхом попередньої оплати.

Пунктом 10.1. договору визначено строк його дії, згідно з яким даний договір діє з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2005 р.

Пунктом 10.2. договору передбачено, що у випадку, якщо жодна із сторін не заявила про свої наміри розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим.

Оскільки, в процесі розгляду справи сторонами не було надано жодних доказів, що б підтверджували заявлення однією з них про наміри розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, то суд дійшов висновку про постійну щорічну пролонгацію договору № 5ТЦ (1059-04) купівлі-продажу від 23.12.2004 р. на той самий строк і на тих самих умовах.

На виконання умов договору позивачем у жовтні 2009 р. було передано у власність (продано) відповідачу товар –алкогольні напої на загальну суму 64411, 26 грн., що підтверджується видатковою накладною № 898094 від 14.10.2009 р. на суму 9528, 54 грн., видатковою накладною № 898096 від 14.10.2009 р. на суму 7794, 90 грн., видатковою накладною № 898901 від 15.10.2009 р. на суму 47087, 82 грн.

За період дії договору та на його виконання відповідачем було лише частково виконано свій обов’язок по оплаті товару і станом на час розгляду справи його заборгованість перед позивачем складає 56808, 69 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, наявними у матеріалах справи.

Регулювання відносин, що виникають у зв’язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов’язок щодо оплати товару у повному обсязі не виконав і його заборгованість перед позивачем складає 56808, 69 грн., що підтверджується видатковою накладною № 898094 від 14.10.2009 р. на суму 9528, 54 грн., видатковою накладною № 898096 від 14.10.2009 р. на суму 7794, 90 грн., видатковою накладною № 898901 від 15.10.2009 р. на суму 47087, 82 грн., повідомленням відповідача про матеріально-відповідальних осіб і зразки відбитків печатки, штампів, платіжними дорученнями, податковими накладними, доповненням № 16/2-1422 від 03.06.2010 р. до відзиву на позов, наявними у матеріалах справи.

Заперечення відповідача того, що купівля-продаж алкогольних напоїв на загальну суму 64411, 26 грн. здійснювалась не на підставі і поза межами регулювання договору № 5ТЦ (1059-04) купівлі-продажу від 23.12.2004 р. є необґрунтованими. Хоч у вищевказаних видаткових накладних відсутнє будь-яке посилання на договір № 5ТЦ (1059-04) купівлі-продажу від 23.12.2004 р., однак дана обставина не виключає той факт, що поставка товару здійснювалась за договором так, як така поставка товару здійснювалась після укладення договору та в період його дії, та товар, що передавався за видатковими накладними, повністю відповідає товару, що є предметом договору № 5ТЦ (1059-04) купівлі-продажу від 23.12.2004 р. В самих видаткових накладних в якості підстави поставки товару значиться „договір” і до того ж сторони заперечили існування будь-яких інших договорів щодо поставки алкогольних напоїв у період дії договору № 5ТЦ (1059-04) купівлі-продажу від 23.12.2004 р. А тому суд дійшов висновку, що поставка позивачем товару відповідачу за вищевказаними видатковими накладними здійснювалась на виконання умов договору № 5ТЦ (1059-04) купівлі-продажу від 23.12.2004 р. і така поставка підпадає під його регулювання. При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач в процесі розгляду справи не заперечував факт поставки йому товару позивачем на підставі видаткових накладних і на суму, шо є предметом спору, а заперечував лише щодо моменту виникнення та наявності у нього обов’язку щодо оплати товару, що підтверджується його доповненням № 16/2-1422 від 03.06.2010 р. до відзиву на позов.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості у розмірі 56808, 69 грн. за договором № 5ТЦ (1059-04) купівлі-продажу від 23.12.2004 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договором № 5ТЦ (1059-04) купівлі-продажу від 23.12.2004 р., за період прострочення відповідачем виконання обов’язку по оплаті товару з 22.10.2009 р. –по 03.02.2010 р. у розмірі 571, 58 грн., з 23.10.2009 р. –по 03.02.2010 р. у розмірі 2 742, 39 грн., всього на загальну суму 3313, 97 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 7.3. договору передбачено, що за неналежне виконання зобов’язань, передбачених п. 5.1. даного договору, покупець сплачує продавцю пеню від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Розрахунок пені, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок пені наступний:

- період заборгованості - з 22.10.2009 р. –по 03.02.2009 р., сума заборгованості –9 720, 87 грн., кількість днів заборгованості –105 днів, розмір облікової ставки НБУ –10, 25 %.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

9720.8722.10.2009 - 03.02.201010510.2500 %0.056 %*573.27

9 720, 87 грн. х 10, 25 % х 2 х 105/365 = 573, 27 грн.

- період заборгованості - з 23.10.2009 р. –по 03.02.2009 р., сума заборгованості –47 087, 82 грн., кількість днів заборгованості –104 днів, розмір облікової ставки НБУ –10, 25 %.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

47087.8223.10.2009 - 03.02.201010410.2500 %0.056 %*2750.44

47 087, 82 грн. х 10, 25 % х 2 х 104/365 = 2 750, 44 грн.

Отже, загальний розмір пені за договором № 5ТЦ (1059-04) купівлі-продажу від 23.12.2004 р. становить 3 323, 71 грн.

Оскільки, розмір пені від суми заборгованості, на яку претендує позивач, є меншою ніж сума, на яку він має право, то суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені від суми заборгованості у розмірі 3313, 97 грн.

Також, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки від суми заборгованості за період прострочення відповідачем виконання обов’язку по оплаті товару з листопада по грудень 2009 р. у розмірі 1 136, 17 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних збитків від суми заборгованості, виконаний позивачем, є вірним, а тому суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків від суми заборгованості у розмірі 1 136, 17 грн.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача 3 % річних від суми заборгованості за період прострочення відповідачем виконання обов’язку по оплаті товару з 22.10.2009 р. –по 03.02.2010 р. у розмірі 81, 65 грн., з 23.10.2009 р. –по 03.02.2010 р. у розмірі 391, 77 грн., всього на загальну суму 473, 42 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3 % річних від суми заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок 3 % річних від суми заборгованості наступний:

- період заборгованості - з 22.10.2009 р. –по 03.02.2009 р., сума заборгованості –9 720, 87 грн., кількість днів заборгованості –105 днів.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

9720.8722.10.2009 - 03.02.20101053 %83.89

9 720, 87 грн. х 3 % х 105/365 днів = 83, 89 грн.

- період заборгованості - з 23.10.2009 р. –по 03.02.2009 р., сума заборгованості –47 087, 82 грн., кількість днів заборгованості –104 днів.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

47087.8223.10.2009 - 03.02.20101043 %402.50

47087, 82 грн. х 3 % х 104/365 днів = 402, 50 грн.

Отже, загальний розмір 3 % річних від суми заборгованості за договором № 5ТЦ (1059-04) купівлі-продажу від 23.12.2004 р. становить 486, 39 грн.

Оскільки, розмір 3 % річних від суми заборгованості, на яку претендує позивач, є меншою ніж сума, на яку він має право, то суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми заборгованості у розмірі 473, 42 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Також, в процесі розгляду справи 01.04.2010 р. до загального відділу суду від позивача надійшла заява № 37 від 01.04.2010 р. про вжиття заходів до забезпечення позову, у якій він просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у розмірі 62585, 57 грн., що належать відповідачеві та знаходяться на його рахунках в банківських установах.

У відповідності до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У зв’язку із тим, що позивач не зазначив жодних обставин та доказів їх підтвердження, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, суд дійшов висновку про залишення заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову без задоволення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 66, 67, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Гаврилівський торговий комплекс” (ідентифікаційний код 33279961) на користь Приватного підприємства „Баядера” (ідентифікаційний код 13491057) 56808 (п’ятдесят шість тисяч вісімсот вісім) грн. 69 (шістдесят дев’ять) коп. заборгованості, 3 313 (три тисячі триста тринадцять) грн. 97 (дев’яносто сім) коп. пені, 1 136 (одна тисяча сто тридцять шість) грн. 17 (сімнадцять) коп. інфляційних збитків, 473 (чотириста сімдесят три) грн. 42 (сорок дві) коп. 3 % річних та судові витрати 617 (шістсот сімнадцять) грн. 32 (тридцять дві) коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Відмовити в задоволенні заяви № 37 від 01.04.2010 р. Приватного підприємства „Баядера” про вжиття заходів до забезпечення позову.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

02 липня 2010 р.