Рішення № 10321945, 09.06.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2010 р. Справа № 14/074-10

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Поліщук О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Дячук О. В. (довіреність б/н від 22.01.2010 р.);

від відповідача: не з’явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства закритого типу „Україна”, м. Житомир

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Бебі Бум”, с. Трушки, Білоцерківський район

про стягнення 5 360, 50 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

АТ ЗТ „Україна” звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „Бебі Бум” про стягнення 5 360, 50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем свого обов’язку щодо оплати за товар за договором № 177/07-р від 21.03.2007 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.04.2010 р. порушено провадження у справі № 14/074-10 за позовом АТ ЗТ „Україна” до ТОВ „Бебі Бум” про стягнення 5 360, 50 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 19.05.2010 р.

19.05.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 09.06.2010 р.

09.06.2010 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог та документи, витребувані судом, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву, письмові пояснення, заяви, клопотання та інші документи, витребувані судом, не надав.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання за згодою представників учасників процесу судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

21.03.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 177/07-р, згідно п. 1.1. якого постачальник зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця передати у власність покупцеві, а покупець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації. Поставка товару постачальником здійснюється з метою його роздрібної реалізації покупцем через мережу магазинів „Бебі Бум”.

Відповідно до п. 3.9.3. договору ціни на товари, які поставляються за цим договором, не будуть перевищувати ціни на такі ж товари, що поставляються (продаються) постачальником іншим суб’єктам господарювання, в тому числі створених за участю нерезидентів.

Згідно п. 5.1. договору перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця та підписання накладної.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що покупець оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами в специфікації та підтверджених у накладних.

В п. 7.4. договору зазначається, що оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника в строк до 30 (тридцять) календарних днів з дати його реалізації. У випадку, якщо день сплати припадає на вихідний або святковий день, оплата здійснюється в перший банківський день, що слідує за датою оплати.

Згідно п. 7.8. договору сторони домовились, що постачальник в безумовному порядку відшкодує покупцю 100 % нестач по товару, що поставляється за цим договором, в торгівельному залі покупця, що будуть встановлені за фактом проведеною покупцем інвентаризації. Про факт нестачі покупець зобов’язаний в письмовій формі повідомити постачальника. Постачальник зобов’язується здійснювати відшкодування вказаних нестач в строк 10 банківських днів з дати отримання повідомлення від покупця про факт нестачі.

Відповідно до п. 8.9. договору у випадку виявлення покупцем фактів завищення цін на товар, що поставляється за цим договором, в порівнянні з цінами поставки такого товару третій стороні постачальник зобов’язаний відшкодувати покупцю різницю в сумі, на яку перевищені ціни на поставлений товар, та при наступних поставках привести їх у відповідність з цінами, за якими поставляється такий товар третій стороні.

Згідно п. 10.1. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Пунктом 10.2. договору передбачено, що строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1 цього договору та закінчується 31.12.2007 р. Строк дії договору може бути подовжено за письмовою згодою сторін.

22.03.2007 р. сторонами було підписано протокол розбіжностей до договору купівлі-продажу № 177/07-р від 21.03.2007 р., згідно якого сторони узгодили положення п. 7.4. договору купівлі-продажу № 177/07-р від 21.03.2007 р. у редакції позивача і виклали його у наступній редакції: оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника в строк до 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати його реалізації. У випадку, якщо день сплати припадає на вихідний або святковий день, оплата здійснюється в перший банківський день, що слідує за датою оплати.

На виконання умов вищезазначеного договору поставки позивачем будо передано у власність (поставлено) відповідачу товар на загальну суму 10 013, 10 грн., що підтверджується видатковою накладною № 2283 від 10.04.2007 р. на суму 4 833, 90 грн. та довіреністю № 376852 від 20.04.2007 р. виданою відповідачем на свого представника гр. Рибаєва В. Г.; видатковою накладною № 2369 від 21.05.2007 р. на суму 597, 60 грн. та довіреністю № 376868 від 21.05.2007 р., виданою відповідачем на свого представника гр. Рибаєва В. Г.; видатковою накладною № 2680 від 21.09.2007 р. на суму 4581, 60 грн.

Отже, позивач належним чином виконав свої зобов’язання щодо поставки товару, а відповідач не повністю виконав свої зобов’язання щодо оплати за отриманий товар, оскільки відповідачем була проведена лише часткова оплата суми заборгованості, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача № 594/800-08-2 від 13.05.2010 р. на суму в розмірі 5100, 00 грн., виданою Житомирською філією ВАТ ВТБ Банк та накладною на повернення товару № Ппс-090007 від 18.09.2007 р. на суму 1375, 80 грн.

Отже, станом на 18.03.2008 р. заборгованість відповідача перед позивачем складала 3537, 30 грн. (10013, 10 грн. –5100, 00 грн. –1375, 80 грн.).

09.02.2009 р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію вих. № 186 від 09.02.2009 р. про оплату отриманого товару, у якій він просив відповідача погасити існуючу перед позивачем заборгованість у розмірі 3 537, 30 грн.

Однак відповідач до цього часу не виконав свої зобов’язання по оплаті за отриманий товар в повному обсязі і його заборгованість станом на час розгляду справи складає 3 537, 30 грн.

Регулювання відносин, що виникають у зв’язку із поставкою товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором, у разі його підписання.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк та станом на момент розгляду справи відповідач не виконав у повному обсязі обов’язок щодо оплати товару і його заборгованість перед позивачем складає 3 537, 30 грн., що підтверджується видатковою накладною № 2283 від 10.04.2007 р. на суму 4 833, 90 грн. та довіреністю № 376852 від 20.04.2007 р. виданою відповідачем на свого представника гр. Рибаєва В. Г.; видатковою накладною № 2369 від 21.05.2007 р. на суму 597, 60 грн. та довіреністю № 376868 від 21.05.2007 р., виданою відповідачем на свого представника гр. Рибаєва В. Г.; видатковою накладною № 2680 від 21.09.2007 р. на суму 4581, 60 грн.; випискою з банківського рахунку позивача № 594/800-08-2 від 13.05.2010 р. на суму в розмірі 5100, 00 грн., виданою Житомирською філією ВАТ ВТБ Банк та накладною на повернення товару № Ппс-090007 від 18.09.2007 р. на суму 1375, 80 грн.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості у розмірі 3537, 30 грн. за договором поставки № 177/07-р від 21.03.2007 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 26.11.1996 р. у розмірі 382, 02 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Оскільки пеня договором не встановлювалась, то безпідставним є її нарахування позивачем за прострочення відповідачем виконання обов’язку по оплаті товару.

Таким чином, суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки та 3 % річних від суми заборгованості за період прострочення відповідачем виконання зобов’язання по оплаті за товар згідно договору № 177/07-р від 21.03.2007 р. у розмірі 1 230, 98 грн. і 210, 20 грн. відповідно, згідно виконаного ним розрахунку.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних збитків, виконаний позивачем, є невірним.

Період заборгованості –з 01.04.2008 р. по 31.03.2010 р., розмір заборгованості –3537, 30 грн., середній індекс інфляції за період заборгованості –1, 311.

Розрахунок інфляційних збитків за вказаний період складає: (3537, 30 * 1, 311) –3537, 30 = 1100, 10 грн.

Отже, розмір інфляційних збитків за договором № 177/07-р від 21.03.2007 р. становить 1100, 10 грн.

Сума інфляційних збитків, згідно розрахунку, виконаного позивачем, становить 1230, 98 грн. Дана сума є більшою за суму інфляційних збитків згідно розрахунку, проведеного судом, а тому суд дійшов до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків у розмірі 1100, 10 грн.

Розрахунок 3 % річних, виконаний позивачем, є невірним.

Період заборгованості - з 01.04.2008 р. по 25.03.2010 р., розмір заборгованості –3 537, 30 грн. кількість днів заборгованості –723 дні.

Розрахунок 3 % річних за вказаний період складає: 3 537, 30 грн. х 3 % х 723/365 = 210, 49 грн.

Сума 3 % річних згідно розрахунку, виконаного позивачем, становить 210, 20 грн. Дана сума є меншою за суму 3 % річних згідно розрахунку, проведеного судом, а тому суд дійшов до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних у розмірі 210, 20 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Бебі Бум” (ідентифікаційний код 32445055) на користь Акціонерного товариства закритого типу „Україна” (ідентифікаційний код 00307230) 3 537 (три тисячі п’ятсот тридцять сім) грн. 30 (тридцять) коп. заборгованості, 1 100 (одну тисячу сто) грн. 10 (десять) коп. інфляційних збитків, 210 (двісті десять) грн. 20 (двадцять) коп. 3 % річних та судові витрати 91 (дев’яносто одна) грн. 80 (вісімдесят) коп. державного мита і 212 (двісті дванадцять) грн. 40 (сорок) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

29 червня 2010 р.