Рішення № 10321855, 02.06.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2010 р. Справа № 22/031-10          

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АКРУ», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Опорядбуд», Київська обл., м. Обухів

про стягнення 96821,99 грн.

Суддя Третьякова О.О.

Представники:

від Позивача – не з’явився,

від Відповідача - Редик В.М., довіреність б/н від 22 березня 2010 року

Обставини справи :

До господарського суду Київської області з позовною заявою звернулосьтовариство з обмеженою відповідальністю «АКРУ»(далі - Позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Опорядбуд»(далі - Відповідач) про стягнення 96821,99 грн., з яких 27481,20 грн. основного боргу, 1450,73 грн. пені, 812,86 грн. інфляційних втрат, та повернення товару у кількості 725 одиниць загальною вартістю 67077,20 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на порушення Відповідачем умов Договору комісії № 3 від 18 грудня 2008 року (далі –Договір) щодо строків та порядку розрахунків за Договором.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15 лютого 2010 року порушено провадження у справі № 22/031-10 та призначено її до розгляду на 09 березня 2010 року.

Ухвалами господарського суду Київської області від 09 березня 2010 року, 23 березня 2010 року розгляд справи згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України відкладався відповідно на 23 березня 2010 року, 07 квітня 2010 року у зв’язку з неявкою Відповідача.

В судових засіданнях 07 квітня 2010 року, 28 квітня 2010 року, 18 травня 2010 року, 26 травня 2010 року згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва відповідно до 28 квітня 2010 року, 18 травня 2010 року, 26 травня 2010 року та 02 червня 2010 року.

У запереченнях проти позову б/н б/д, поданих в судовому засіданні 07 квітня 2010 року, Відповідач позовні вимоги визнає частково у розмірі основного боргу 27481,20 грн., що складає вартість 280 одиниць Товару, та просить відмовити в частині позовних вимог про зобов’язання повернути Товар у кількості 725 одиниць, загальною вартістю 67077,20 грн.

Згідно уточнень б/н від 28 квітня 2010 року, поданих в судовому засіданні 28 квітня 2010 року, Позивач заявляє до стягнення з Відповідача 27481,20 грн. основного боргу, 1344,37 грн. пені, 584,25 грн. інфляційних втрат та про зобов’язання повернути Позивачу Товар у кількості 398 одиниць, загальною вартістю 35748,00 грн.

В судовому засіданні 18 травня 2010 року, Позивач подав уточнення б/н б/д, згідно яких збільшує позовні вимоги та заявляє до стягнення з Відповідача 27481,20 грн. основного боргу, 2793,65 грн. пені, 1813,75 грн. інфляційних втрат та підтримує вимогу про повернення 398 одиниць залишку Товару, загальною вартістю 35748,00 грн.

Відповідач в запереченнях проти позову б/н б/д, поданих в судовому засіданні 18 травня 2010 року, суму основного боргу в розмірі 27481,20 грн., що становить вартість 280 одиниць Товару визнає, однак, заперечує проти позовної вимоги в частині зобов’язання повернути Товар у кількості 398 одиниць загальною вартістю 35748,00 грн.

Позивач у судовому засіданні 28 квітня травня 2010 року подав уточнення позовних вимог б/н від 26 травня 2010 року, згідно яких заявляє до стягнення з Відповідача 27481,20 грн. основного боргу, 2793,65 грн. пені, 1813,75 грн. інфляційних втрат та заявляє про повернення 142 одиниць Товару загальною вартістю 12088,20 грн.

Відповідач в запереченнях проти позову б/н, б/д, поданих в судовому засіданні 02 червня 2010 року, позовні вимоги визнає частково у розмірі 3821,40 грн. основного боргу, що становить вартість залишку товару у кількості 24 одиниць та заперечує проти зобов’язання повернути Товар у кількості 142 одиниць загальною вартістю 12088,20 грн.

Позивач у судове засідання 02 червня 2010 року не з’явився, проте через загальний відділ суду від нього надійшло клопотання б/н від 02 червня 2010 року (вх. суду № 6259 від 02 червня 2010 року) про розгляд справи без участі його представника.

Згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 02 червня 2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника Відповідача, суд

встановив:

Між Позивачем та Відповідачем укладено Договір комісії № 3 від 18 грудня 2010 року (далі - Договір), згідно умов якого Комісіонер (Відповідач) зобов’язався за дорученням Комітента (Позивача) заключити від свого імені одну або декілька угод щодо продажу товару в асортименті та на умовах, викладених у Додатках (Специфікації) до цього Договору (далі –Товар) (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 1.4. Договору поставка Товару здійснюється за письмовою заявкою Відповідача згідно з погодженими Сторонами строками, кількістю, асортиментом Товару.

В пункті 4.1 Договору зазначено, що передання Товару Позивачем Відповідачу для продажу відповідно до умов цього Договору здійснюється за Специфікацією, та актом приймання-передачі (підписаних Сторонами).

Згідно пункту 1 Специфікації № 1 до Договору від 18 грудня 2008 року Позивач зобов’язався відпусти Товар (плити OSB SE 2.44*1.22 (2.977)) зі складу в м. Одеса у кількості 989 одиниць загальною вартістю 98726,80 грн.

Сторони в пункті 1.5 Договору погодили, що Відповідач здійснює оплату Товару вказаній у Специфікації (підписаних Сторонами) і актом приймання-передачі, шляхом переказу грошових коштів в національній валюті України –гривні, та надає Позивачу звіт про виконання (далі –Звіт).

Пунктом 2.1.6. Договору передбачено, що Відповідач відповідно до умов цього Договору зобов’язався по виконанні доручення із третьою особою не пізніше 3 днів подати Позивачу звіт, а Позивач, згідно пункту 3.1.2. Договору, зобов’язався прийняти звіт Відповідача, розглянути та затвердити його протягом одного робочого дня.

Грошові кошти, належні Позивачу, виплачуються Відповідачем щоденно з моменту надходження коштів від Покупця на поточний рахунок Відповідача шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позивача, як це передбачено пунктом 5.2. Договору.

Судом досліджено, що на виконання умов Договору Позивач передав, а Відповідач прийняв Товар у кількості 989 одиниць, загальною вартістю 98726,80 грн., що підтверджується підписаним Сторонами та скріпленим їх печатками Актом прийому передачі Товару згідно Договору від 18 грудня 2008 року.

Відповідач на виконання умов Договору за період з лютого 2009 року по липень 2009 року включно реалізував 146 одиниць товару, повернув товар Позивачу у кількості 118 одиниць, та на кінець липня 2009 року залишок Товару склав 725 одиниць, що підтверджується звітами Відповідача, підписаними Сторонами та скріплених їх печатками, копії яких містяться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що Відповідач за період з 18 грудня 2008 року по 16 жовтня 2009 року сплатив Позивачу грошові кошти в сумі 18369,80 грн., що підтверджується Довідкою Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»№ 79.3-11-1357/6181 від 01 квітня 2010 року та Довідкою Філії Акціонерного банку «Південний»№ 0353-18/35 від 06 квітня 2010 року, а також банківськими виписками з поточного рахунку Позивача від 11 лютого 2009 року, 25 лютого 2009 року, 15 квітня 2009 року, 28 травня 2009 року, 18 червня 2009 року, 06 липня 2009 року, 10 липня 2009 року, 15 жовтня 2009 року та 16 жовтня 2009 року.

Згідно Акту звірки взаєморозрахунків станом на 25 лютого 2010 року (далі –Акт звірки взаєморозрахунків), підписаного Сторонами та скріпленого їх печатками, станом на 01 вересня 2009 року залишок Товару у Відповідача становив 725 одиниць, загальна вартість яких становить 67077,20 грн., а станом на 01 жовтня 2009 року за Відповідачем обліковувався борг у розмірі 31329,00 грн. за реалізовані 327 одиниць Товару. Проте, в жовтні 2009 року Відповідач частково розрахувався з Позивачем за реалізовані у вересні 2009 року 47 одиниць Товару, сплативши їх вартість у сумі 3848,00 грн.

Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 27481,00 грн., що складає вартість 280 одиниць Товару, реалізованого та неоплаченого Відповідачем за попередній період.

Відповідач у запереченнях проти позову б/н б/д, поданих у судовому засіданні 07 квітня 2010 року та 18 травня 2010 року, вимоги в частині основного боргу в розмірі 27481,20 грн., що складає вартість залишку товару у кількості 280 одиниць, визнав в повному обсязі.

Позивач заявляє до стягнення з Відповідача 27481,20 грн. основного боргу по оплаті за реалізований Товар.

Як передбачено частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, як це передбачено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зважаючи на те, що основна заборгованість у сумі 27481,20 грн. Відповідачем не погашена, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога Позивача про стягнення з Відповідача основного боргу за поставлений та реалізований Товар є правомірною та обґрунтованою.

Заперечення Відповідача проти суми основного боргу, які полягають в тому, що повернення Відповідачем Позивачу 256 одиниць Товару, загальною вартістю 23659,80 грн., згідно Акту повернення Товару від 25 травня 2010 року повинно зараховуватись в рахунок погашення основного боргу судом до уваги не приймається з підстав, викладених нижче.

Також, Позивач заявляє вимогу про повернення Відповідачем залишку Товару у кількості 142 одиниць на загальну суму 12088,20 грн. (з урахуванням уточнень позовних вимог у бік їх зменшення).

Як вбачається із звіту Відповідача з 01 липня 2009 року по 31 липня 2009 року, підписаного сторонами та скріпленого їх печатками, залишок Товару у Відповідача станом на 31 липня 2009 року становив 725 одиниць, з яких 327 одиниць Товару, вартістю 31329,00 грн. були в подальшому реалізовані, що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 25 лютого 2010 року та поясненнями Відповідача, викладеними в запереченнях на позовну заяву, поданих в судових засіданнях 07 квітня 2010 року та 18 травня 2010 року.

Таким чином, на день подання позовної заяви за Відповідачем обліковувались 398 одиниць нереалізованого Товару.

Сторони 25 травня 2010 року підписали Акт повернення товару згідно Договору, відповідно до якого (Акту) Відповідач повернув, а Позивач прийняв Товар у кількості 256 одиниць на загальну суму 23659,80 грн., у зв’язку з чим Позивач в судовому засіданні 26 травня 2010 року подав уточнення до позовних вимог б/н від 26 травня 2010 року, згідно яких останній зменшує позовні вимоги в частині вимоги про повернення Відповідачем Товару та заявляє до повернення 142 одиниці Товару.

Відповідач у запереченнях б/н б/д, поданих у судовому засіданні 07 квітня 2010 року, 18 травня 2010 року та 02 червня 2010 року вимоги про повернення Товару, як в кількості 398 одиниць, так і в кількості 142 одиниць заперечує повністю та просить в задоволенні позову в частині повернення Товару відмовити повністю, оскільки, вважає, що 26 вересня 2009 року повернув Позивачу 398 одиниць товару на загальну суму 35748,00 грн., що підтверджується на думку Відповідача, Актом повернення товару згідно Договору від 26 вересня 2009 року та звітом Відповідача за період з 01 жовтня 2009 року по 31 жовтня 2009 року. Суд вважає, що зазначені документи не є належними та допустимими доказами в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки додані Акт повернення товару згідно Договору від 26 вересня 2009 року та Звіт комісіонера за період з 01 жовтня 2009 року по 31 жовтня 2009 року складені в односторонньому порядку та підписані лише Відповідачем. Доказів направлення зазначених документів Позивачу Відповідачем також не надано.

Крім того, у запереченнях б/н б/д, поданих у судовому засіданні 02 червня 2010 року, Відповідач вважає, що повернення 256 одиниць товару, згідно Акту повернення від 25 травня 2010 року, повинно враховуватись в погашення основного боргу (27481,20 грн. – 23659,80 грн. (вартість 256 одиниць Товару)), а не впливати на зменшення позовних вимог в частині повернення нереалізованого Товару.

Зважаючи на те, що Відповідачем не доведено факту повернення Позивачу товару в кількості 398 одиниць, вартістю 35748,00 грн., залишок Товару у кількості 142 одиниці загальною вартістю 12088,20 грн. обліковується за Відповідачем, кількість залишку товару відповідає фактичним обставинам справи, вимога Позивача про зобов’язання Відповідача повернути 142 одиниць Товару є обґрунтованою та правомірною.

У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх грошових зобов’язань за Договором Позивач заявляє до стягнення з Відповідача 1813,75 грн. інфляційних втрат.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено в частині 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства

Враховуючи звернення Позивача до Відповідача з претензією б/н від 23 жовтня 2009 року про оплату основного боргу у розмірі 31329,20 грн. та повернути залишок Товару у кількості 398 одиниць на загальну суму 35748,00 грн., яку Відповідач отримав 24 жовтня 2009 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 15534193, а також сплин семиденного терміну, передбаченого частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, інфляційні втрати нараховані Позивачем за наступні періоди: з 01.11.09р. по 30.11.09р. на 27481,20 грн. заборгованості у сумі 302,29 грн., з 01.12.09р. по 31.12.09р. на 27481,20 грн. заборгованості у сумі 247,33 грн., з 01.01.10р. по 31.01.10р. на 27481,20 грн. заборгованості у сумі 494,66 грн., з 01.02.10р. по 28.02.10р. на 27481,20 грн. заборгованості у сумі 522,14 грн., з 01.03.10р. по 31.03.10р. на 27481,20 грн. заборгованості у сумі 247,33 грн. Всього Позивач заявляє до стягнення з Відповідача 1813,75 грн. інфляційних втрат.

Розрахунок інфляційних втрат відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, тому вимога Позивача про стягнення з Відповідача 1813,75 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Також Позивач заявляє до стягнення з Відповідача пеню в сумі 2793,65 грн. В обґрунтування зазначеної вимоги Позивач посилається на пункт 8.1. Договору, згідно якого у випадку порушення зобов’язання, що виникає з цього Договору, сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством.

Щодо вимоги про стягнення пені, суд враховує наступне. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до частини 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як врегульовано частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, як це передбачено частиною 1 статті 547 Цивільного кодексу України.

Згідно частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В той же час, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»№ 543/96-ВР від 22 листопада 1996 року встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (стаття 1 Закону).

Розмір пені, передбачений статтею 1 вищезазначеного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства, підставою для нарахування пені є відповідні положення закону чи договору. Зазначена правова позиція викладена також у роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994р. №02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань»(з подальшими змінами і доповненнями), пунктами 2 та 2.1., якого передбачено, що з дати набрання чинності Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»(далі - Закон), тобто з 14 січня 1997 року, розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі (стаття 1 Закону); якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Враховуючи, що сторони в Договорі не передбачили відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у вигляді пені з погодженням її розміру, стягнення спірних сум пені також не визначено законом, у суду відсутні підстави для задоволення вимоги Позивача про стягнення 2793,65 грн. пені.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Згідно з правовою позицією, викладеною у пункті 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20 жовтня 2006 року № 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року»та у пункті 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13 серпня 2008 року № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року», в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір; факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи; при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 27481,20 грн. основного боргу та 1813,75 грн. інфляційних втрат, а також про зобов’язання Відповідача повернути залишок Товару у кількості 142 одиниць загальною вартістю 12088,20 грн. є правомірними, обґрунтованими, Відповідачем належними та допустимими доказами в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Опорядбуд»(08702, Київська обл., Обухівський р-н, м. Обухів, вул. Миру, б. 5-А, код 13709378) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АКРУ»(03150, м. Київ, вул. Димитрова, б. 22, оф. 10, код 35981975) 27481,20 грн. (двадцять сім тисяч чотириста вісімдесят одну гривню двадцять копійок) основного боргу; 1813,75 грн. (одну тисячу вісімсот тринадцять гривень сімдесят п’ять копійок) інфляційних втрат; 413,83 грн. (чотириста тринадцять гривень вісімдесят три копійки) державного мита; 100,87 грн. (сто гривень вісімдесят сім копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю «Опорядбуд»(08702, Київська обл., Обухівський р-н, м. Обухів, вул. Миру, б. 5-А, код 13709378) повернути товариству з обмеженою відповідальністю «АКРУ»(03150, м. Київ, вул. Димитрова, б. 22, оф. 10, код 35981975) 142 одиниці плит OSB SE 2.44*1.22 (2.977), загальною вартістю 12088,20 грн. (дванадцять тисяч вісімдесят вісім гривень двадцять копійок).

4. В інших позовних вимогах в позові відмовити.

5. Копію рішення надіслати сторонам.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                     Третьякова О.О.

Рішення підписане 23 червня 2010 року.