Рішення № 10321742, 29.04.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2010 р. Справа № 5/051-10

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, м. Київ

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Бровари

про стягнення 9730,15 грн.

за участю представників:

позивача:Мальцева Т.М. дов. від 14.09.2009р. № 54

відповідача:ФОП ОСОБА_1

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі Позивач) до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі Відповідач) про стягнення 9730,15 грн., з яких 8587,69 грн. заборгованість зі сплати орендних платежів, 818,97 грн. пені та 323,49 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобовязань щодо здійснення розрахунків зі сплати орендних платежів у строки передбачені договором.

Під час розгляду справи позивач подав заяву від 11.03.2010р. № 30-10/441, якою в порядку ст. 22 ГПК України збільшив розмір позовних вимог в частині заявлених до стягнення сум пені та інфляційних втрат та просить суд стягнути з відповідача 8587,69 грн. основного боргу, 877,50 грн. пені та 656,25 грн. інфляційних втрат.

За таких обставин в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення 10121,44 грн. з яких: 8587,69 грн. основного боргу, 877,50 грн. пені та 656,25 грн. інфляційних втрат.

Відповідач присутній в судовому засіданні письмовий відзив на позовну заяву не надав, проти позовних вимог заперечує.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.09.2006р. № 3564 (далі-договір) відповідно до умов якого позивач - орендодавець передає, а відповідач - орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення корпусу № 10 бокс гаража, площею 189,90 кв. м. розміщене за адресою: м. Київ, вул. Велика Окружна, 4, що знаходиться на балансі Державного науково-виробничого підприємства “Електронмаш”, вартість якого становить за експертною оцінкою станом на 31.03.2006р. 206490 грн. (п. 1.1 договору).

Згідно п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) липень 2006р.: 2609,51 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.3. договору перерахування суми орендної плати здійснюється орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 70% орендної плати перераховується до державного бюджету, а 30% орендної плати на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Відповідно до п. 3.4 Договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін в разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів, та в інших випадках передбачених чинним законодавством.

Згідно п. 5.2. Договору, орендар зобовязується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 29.09.2006р. по 29.08.2007р. (п. 10.1. Договору).

Сторони у справі уклали додатковий договір від 02.02.2007р. № 1 про внесення змін до Договору оренди, в якому визначили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом міністрів України, і становить без ПДВ за перший базовий місяць розрахунку січень 2007р.: 3740,11 грн.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування нерухоме майно загальною площею 189,90 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Велика Окружна, 4. корпус № 10 (бокс гаража), про що сторони склали та підписали акт приймання передачі в оренду нерухомого майна від 29.09.2006р.

Починаючи з квітня 2009р. відповідач свої обовязки за договором, в частині сплати орендних платежів, належним чином не виконував, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість по оплаті орендної плати за період з квітня 2009р. по 06 серпня 2009р. в сумі 8587,69 грн.

Судом встановлено, що відповідач повернув позивачу обєкт оренди 06.08.2009р., про що сторони склали акт приймання-передачі (повернення) орендованого майна, завірена копі якого залучена до матеріалів справи.

З матеріалів справ вбачається, що позивачем 05.11.2009р. на адресу відповідача була надіслана претензія № 30-05/16719 від 04.11.2009р. з вимогою погасити наявну заборгованість зі сплати орендних платежів за зазначеним договором в розмірі 8587,69 грн. В підтвердження надіслання претензії позивач надав до суду копію чеку Укрпошти від 05.11.2009р. № 5190 та список поштових відправлень.

Однак, відповідач вказану претензію залишив без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобовязань щодо сплати орендних платежів, в звязку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 8587,69 грн.

Доказів сплати зазначеного боргу зі сплати орендних платежів відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 8587,69 грн. заборгованості зі сплати орендної плати.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобовязання щодо здійснення оплати орендних платежів в строк встановлений договором, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати з простроченої суми грошового зобовязання, розмір яких за розрахунком позивача складає 656,25 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Крім того, позивач посилаючись на пункт 3.5 договору просить суд стягнути з відповідача за несвоєчасну сплату орендних платежів пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє за період прострочення, яка за розрахунком позивача за період з 09.09.2009р. по 09.03.2010р. складає 877,50 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 8587,69 грн. основного боргу, 656,25 грн. інфляційних втрат та 877,50 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати державного мита, а спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на останнього.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (одержувач ВДК у Шевченківському районі м. Києва, код 26077968, банк одержувача ГУДК в м. Києві р/р 31111094700011, МФО 820019, КЕКД 22080300, назва плата за оренду іншого державного майна) 8587 (вісім тисяч пятсот вісімдесят сім) грн. 69 коп. основного боргу, 656 (шістсот пятдесят шість) грн. 25 коп. інфляційних втрат, 877 (вісімсот сімдесят сім) грн. 50 коп. пені.

3. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України (№ рахунку - 31118095700001, Банк ГУ ДКУ у Київській області, отримувач Київська область, 22090200, МФО 821018, код ЄДРПОУ 24074109, код бюджетної класифікації 22090200 “Державне мито, не віднесено до інших категорій”, символ звітності банку 095) 102 (сто дві) грн. витрат по сплаті державного мита.

4. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України (№ рахунку - 31211259700001, Банк ГУ ДКУ у Київській області, отримувач Київська область, 22050000, МФО 821018, код ЄДРПОУ 24074109, код бюджетної класифікації 22050000) 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.