Рішення № 10321707, 21.06.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2010 р. Справа № 4/068-10          

Суддя Щоткін О.В., розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства «Васильківтепломережа», м. Васильків

до Відкритого акціонерного товариства «Промислово-будівельна група «Антарес»,

м. Васильків

про стягнення 219025,38 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Кашуба Л.Г. –предст., дов. № 23 від 18.01.2010р.

від відповідача: Шабанова І.В. –предст., дов. від 14.01.2010р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство “Васильківтепломережа” (позивач) звернулось до господарського суду Київського області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Промислово-будівельна група «Антарес»(відповідач) про стягнення 219025,38 грн., які складають 201372,82 грн. основного боргу, 9030,59 грн. пені, 7331,88 грн. інфляційних втрат, 1290,09 грн. 3% річних.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що в порушення умов Договору №1/57 від 01.12.2006р. на споживання теплової енергії відповідач не в повному обсязі розрахувався з позивачем за спожиту за період з листопада - грудня 2009 року та січня –лютого 2010 року теплову енергію, у зв’язку з чим за вказаний період та по об’єктам вул.. 1-го Травня, 12 та по вул.. 1-го Травня 4 у відповідача утворилась заборгованість у сумі 201372,82 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.04.2010 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 26.05.2010 року.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

26.05.2010р. відповідач в судове засідання не з’явився, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 07.06.2010р.

07.06.2010р. відповідач подав письмовий відзив на позов, відповідно до якого просить суд задовольнити вимоги в розмірі 64967,08 грн. основного боргу (об’єкт по вул.. 1-го Травня, 12), 3648,08 грн. пені, 2282, 21 грн. інфляційних втрат, 535,43 грн. 3% річних, та пропорційно судові витрати, оскільки вимога щодо стягнення заборгованості по об’єкту 1-го Травня, 4 є безпідставною, так як даний об’єкт не перебуває у власності відповідача.

          07.06.2010р. господарським судом в порядку ст.. 38 Господарського процесуального кодексу України було надіслано до КП КОР «Васильківське міжрайонне бюро технічної інвентаризації»судовий запит, з проханням надати інформацію щодо того, за ким зареєстровано право власності на нерухоме майно –будівлю гуртожитку, розташованого за адресою: Київська обл.., м. Васильків, вул.. 1-го Травня, 4.

          Згідно інформаційної довідки за вих.. номером 1086 від 16.06.2010р., поданої КП КОР «Васильківське міжрайонне бюро технічної інвентаризації»встановлено, що об’єкт, який знаходиться за адресою м. Васильків, вул.. 1-го Травня, 4 (гуртожиток) є державною власністю та зареєстровано за Регіональним відділенням Фонду державного майна.

          В судовому засіданні 07.06.2010р. було оголошено перерву до 21.06.2010р.

          Представником позивача в судовому засіданні 21.06.2010р. було подано додаткові пояснення стосовно позовних вимог.

          Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

встановив:

01 грудня 2006 року між комунальним підприємством “Васильківтепломережа” (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством «Промислово-будівельна група «Антарес»(споживач) було укладено Договір № 1/57 про споживання теплової енергії (Договір), відповідно до умов якого постачальник забезпечує об’єкти споживача тепловою енергією в кількості та об’ємах, які зазначені у додатку № 1 цього договору, а відповідач зобов’язаний оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни передбачені цим договором.

Як зазначає позивач, він поставив відповідачу теплову енергію на протязі листопада–грудня 2009 року та січня-лютого 2010 року в готель та гуртожиток, а відповідач прийняв теплову енергію загальним обсягом 261,44 Гкал на загальну суму 201 372, 82 грн., що підтверджується додатком № 1 до договору.

У зв’язку з тим, що відповідач повністю та вчасно за вказаним договором не розрахувався, позивачем були виставлені рахунки № 776 від 30.11.2009р., № 931 від 30.12.2009р. № 109 від 29.01.2010р., № 135 від 01.03.2010р., № 324 від 31.03.2010р., а також направлена боргова вимога № 247 від 06.04.2010р. про погашення суми боргу в розмірі 543913,68 грн.

Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, а виставлені рахунки без сплати.

Відповідач у своєму відзиві на позов зазначив, що борг він визнає частково по об’єкту 1-го Травня, 12 та з урахуванням ціни, яка встановлена в договорі, оскільки, за його словами, ціна договору була змінена позивачем в односторонньому порядку.

Суд, заслухавши заперечення відповідача та дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, встановив, що об'єкт - гуртожиток по вулиці 1-го Травня, 4 в м. Васильків Київської області не перебуває у власності ВАТ «Промислово-будівельна група «Антарес», оскільки рішенням господарського суду Київської області від 29.10.2008 року у справі №13/308-08 за первісним позовом Васильківського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області до Відкритого акціонерного товариства «Промислово-будівельна група «Антарес» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Васильківської міської ради про визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння та зустрічний позов Відкритого акціонерного товариства «Промислово-будівельна група «Антарес»до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області за участю третьої особи Васильківської міської ради про визнання добросовісним набувачем нерухомого майна, визнано право власності на гуртожиток, розташований по вул. 1-го Травня, 4 в м. Василькові Київської області вартістю 67879,60 грн., за державною в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (м. Київ, пл. Л.Українки 1).

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19 січня 2009 року, Рішення Господарського суду Київської області у справі № 13/308-08 - залишено без змін.

Даний факт також підтверджується інформаційною довідкою Комунального підприємства Київської обласної ради «Васильківське міжрайонне бюро технічної інвентаризації»№ 1086 від 16.06.2010р. про те, що право власності на гуртожиток по вул. 1-го Травня, 4 перебуває у державній власності.

А тому, суд приходить до висновку, що позивачем безпідставно була нарахована сума заборгованості по об’єкту - гуртожиток по вул. 1-го Травня, 4 в м. Васильків Київської області.

Що стосується заперечень відповідача стосовно того, що позивачем в односторонньому порядку змінено ціну договору, суд зазначає наступне:

Пунктом 3.2.2 Договору для споживачів 2 групи (готель по вул. 1 Травня,12) - за 1 Гкал -269,32 грн., в тому числі ПДВ 20% - 44,89 грн.

Згідно пункту 3.3.договору передбачено, що ціна, що вказана в договорі, визначена на день підписання договору може бути змінена, про що постачальник зобов’язується офіційно повідомити споживача.

На виконання умов договору, позивач листом № 245 від 01.04.2009р. повідомив відповідача (вх.. номер 70 від 07.04.2010р.) про зміну з 06 березня 2009 року вартості теплової енергії за 1 Гкал для госпрозрахункових установ організацій 710,17 грн.

А тому заперечення відповідача стосовно того, що з моменту укладення вищевказаного договору, сторони не погоджували нові тарифи на постачання теплової енергії, а позивач в односторонньому порядку змінив ціну договору, є необґрунтованою та недоведеною.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене та керуючись нормами чинного законодавства, судом було здійснено розрахунок суми заборгованості за період прострочення листопад 2009 року-лютий 2010 року з урахуванням зміненої ціни та встановлено, що до стягнення підлягає сума в розмірі 185667, 23 грн.

Крім суми заборгованості позивач також просить стягнути пеню в розмірі 9030,59 грн. за період з 30.11.2009р. по 15.04.2010р.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Суд, здійснивши власний розрахунок, з врахуванням норм чинного законодавства, а також застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ, встановив, що заявлена позивачем пеня в розмірі 9030, 59 грн. підлягає задоволенню частково в сумі 4510, 73 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 7331,88 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 1290,09 грн.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком суду за вищевказаний період сума 3% річних становить 894,32 грн., сума інфляційних втрат 4871,16 грн.

За таких обставин, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 185667,23 грн. суми основного боргу, 4510,73 грн. пені, 894,32 грн. 3% річних та 4871,16 грн. інфляційних втрат.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, –

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Промислово-будівельна група «Антарес»(08600, Київська обл.., м. Васильків, вул.. Соборна, 72, код 14314274) на користь Комунального підприємства “Васильківтепломережа” (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Декабристів, буд. 60-а, код 31916457) 185667 (сто вісімдесят п’ять грн.. шістсот шістдесят сім) грн.. 23 коп. основного боргу, 4510 (чотири тисячі п’ятсот десять) грн.. пені, 4871 (чотири тисячі вісімсот сімдесят одну) грн.. 16 коп. інфляційних втрат, 894 (вісімсот дев’яносто чотири) грн.. 32 коп. 3% річних, 1959 (одну тисячу дев’ятсот п’ятдесят дев’ять) грн.. 43 коп. державного мита та 211 (двісті одинадцять) грн.. 13 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Щоткін О.В.

Дата підписання повного тексту рішення: 02.07.2010р.