Рішення № 10321509, 11.06.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2010 р. Справа № 14/073-10          

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Поліщук О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Василенко А. І. (довіреність № 04/03-02 від 04.03.2010 р.), Нікітіна А. М. (довіреність № 04/03-03 від 04.03.2010 р.), Чехоєва Н. М. (дов. № 04/03-01 від 04.03.2010 р.);

від відповідача: не з’явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Бесарабія”, смт Раухівка, Березівський район, Одеська область

до Приватного сільськогосподарського підприємства „Шляховик”, с. Пришивальня, Фастівський район

про стягнення 111197, 97 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ „Бесарабія” звернулось в господарський суд Київської області із позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства „Шляховик” про стягнення 111197, 97 грн. (91374, 00 грн. –основна заборгованість, 9340, 18 грн. –пеня, 1366, 85 грн. –3 % річних, 5116, 94 грн.–інфляційні збитки, 4000, 00 грн. –правова допомога).

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем свого обов’язку щодо оплати за отримані послуги за договором на проведення збирання сільськогосподарських культур б/н від 29.07.2009 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.04.2010 р. порушено провадження у справі № 14/073-10 за позовом ТОВ „Бесарабія” до Приватного сільськогосподарського підприємства „Шляховик” про стягнення 111197, 97 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 19.05.2010 р.

19.05.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 11.06.2010 р.

08.06.2010 р. до загального відділу суду від позивача надійшло уточнення позовних вимог вих. № 08/06-01 від 08.06.2010 р. разом з розрахунком суми боргу, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 91374, 00 грн., пеню у розмірі 166300, 68 грн., 3 % річних у розмірі 1366, 85 грн., інфляційні збитки у розмірі 5116, 94, витрати по сплаті наданої правової допомоги у розмірі 4000, 00 грн.

11.06.2010 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та пояснення щодо своїх позовних вимог з врахуванням уточнення позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Уточнення позовних вимог були прийнятті судом до розгляду.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву, письмові пояснення, заяви, клопотання та інші документи, витребувані судом, не надав.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання за згодою представників учасників процесу судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

29.07.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір б/н про проведення збирання сільськогосподарських культур, згідно п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов’язання зібрати комбаянами „ДЖОН-ДІР” сільськогосподарські культури.

Згідно п. 2.1.1. договору Товариство зобов’язується провести збирання комбайнами 650 га за попередньою згодою сторін пшениці - до 350 га, ячменю - до 300 га.

Відповідно до п. 4.3. договору датою передачі зернової продукції господарством виконавцю є дата накладної на передачу продукції.

Пунктом 4.4. договору визначено, що строки розрахунків встановлюються протягом 5 (п’яти) днів з дати підписання актів виконаних робіт в сумі 50 % вартості, наступні грошові кошти - до 10.09.2009 р.

Згідно п. 9.1. договору термін дії договору встановлюється з моменту його підписання і діє до повного виконання розрахунків.

На виконання умов договору позивачем були надані послуги відповідачу по збиранню зернових культур на площі 613 га на загальну суму 202 290, 00 грн., що підтверджується Актом прийняття виконаних робіт від 13.08.2009 р. згідно договору від 22.07.2009 р.

Отже, позивач належним чином виконав свої зобов’язання щодо надання послуг, а відповідач не повністю виконав свої зобов’язання щодо оплати за отримані послуги, оскільки відповідачем була проведена часткова оплата суми заборгованості, а саме 01.09.2009 р. відповідачем було перераховано на розрахунковий рахунок позивача 80 916, 00 грн., а 06.10.2009 р. –30000, 00 грн., що підтверджується копіями виписок з банківського рахунку Роздільнянського відділення ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” від 01.09.2009 р. та 06.10.2009 р.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.11.2009 р. склала 91374, 00 грн. (202290, 00 грн. -80916, 00 грн. –30000, 00 грн.).

У жовтні 2009 р. відповідачем на адресу позивача було направлено Лист № 444 від 30.10.2009 р., в якому відповідач визнає перед позивачем заборгованість у розмірі 91374, 00 грн. та зобов’язується її погасити до 20.11.2009 р.

У грудні позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 1 від 07.12.2009 р. про залишкову оплату вартості виконаних робіт, у якій він просив відповідача оплатити заборгованість за надані послуги в розмірі 91 374, 00 грн.

Однак відповідач до цього часу не виконав свої зобов’язання по оплаті за отримані послуги і його заборгованість станом на час розгляду справи складає 91 374, 00 грн.

Регулювання відносин, що виникають у зв’язку наданням послуг здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором, у разі його підписання.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Ч. 1 статті 903 Цивільного кодексу України зазначає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк та на момент розгляду справи відповідач не виконав у повному обсязі обов’язок щодо оплати за отримані послуги і його заборгованість перед позивачем складає 91 374, 00 грн., що підтверджується Актом прийняття виконаних робіт від 13.08.2009 р. згідно договору від 22.07.2009 р., копіями виписок з банківського рахунку Роздільнянського відділення ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” від 01.09.2009 р. та 06.10.2009 р.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості у розмірі 91 374, 00 грн. за договором на проведення збирання сільськогосподарських культур б/н від 29.07.2009 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договором на проведення збирання сільськогосподарських культур б/н від 29.07.2009 р., за період прострочення виконання обов’язку по оплаті товару з 10.09.2009 р. по 10.03.2010 р. у загальному розмірі 166300, 68 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що в разі порушення замовником строків розрахунків з виконавцем, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 1 % від суми заборгованості за кожний день прострочки, рахуючи з третього дня після підписання акта виконаних робіт.

Розрахунок пені, виконаний позивачем, є невірним та не відповідає вимогам ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, яка передбачає, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Період заборгованості - з 10.09.2009 р. по 10.03.2010 р., розмір заборгованості –91 374, 00 грн., кількість днів заборгованості –182 днів, розмір облікової ставки –10, 25 %.

Розрахунок пені за вказаний період складає: 91 374, 00 грн. х 10, 25 % х 2 х 182/365 = 9340, 18 грн.

Отже, розмір пені за договором на проведення збирання сільськогосподарських культур б/н від 29.07.2009 р. становить 9340, 18 грн.

Суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені за договором на проведення збирання сільськогосподарських культур б/н від 29.07.2009 р. в розмірі 9340, 18 грн.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки та 3 % річних від суми заборгованості за період прострочення відповідачем виконання зобов’язання по оплаті отриманих послуг згідно договору на проведення збирання сільськогосподарських культур б/н від 29.07.2009 р. у розмірі 5 116, 94 грн. і 1 366, 85 грн. відповідно, згідно виконаного ним розрахунку.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3 % річних, виконаний позивачем, є вірним, тому суд дійшов до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних у розмірі 1366, 85 грн.

Розрахунок інфляційних збитків, виконаний позивачем, є невірним.

Період заборгованості - з 10.09.2009 р. по 10.03.2010 р., розмір заборгованості –91374, 00 грн., середній індекс інфляції за період заборгованості –1, 076.

Розрахунок інфляційних збитків за вказаний період складає: 91374, 00*1, 076 = 6944, 42.

Отже, розмір інфляційних збитків за договором на проведення збирання сільськогосподарських культур б/н від 29.07.2009 р. становить 6944, 42 грн.

Сума інфляційних збитків згідно розрахунку, виконаного позивачем, становить 5 116, 94 грн. Дана сума є меншою за суму інфляційних збитків згідно розрахунку, проведеного судом, а тому суд дійшов до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків у розмірі 5 116, 94 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача понесені витрати на послуги адвоката у розмірі 4 000, 00 грн.

Пунктом 10 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, пов’язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об’єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п’ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Понесені позивачем витрати на послуги адвоката у розмірі 4 000, 00 грн. підтверджуються договором № 04-03 на надання юридичних послуг від 04.03.2010, квитанцією № 7989/0425 від 17.03.2010 р. на суму 4000, 00 грн., свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 3598 від 25.12.2008 р.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також, позивач у процесі розгляду справи подав до суду клопотання вих. № 19/05-01 від 19.05.2010 р., у якому просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківські рахунки та майно, що належать відповідачеві.

У відповідності до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У зв’язку із тим, що позивач не зазначив жодних обставин та доказів їх підтвердження, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, суд дійшов висновку про залишення заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову без задоволення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 66, 67, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства „Шляховик” (ідентифікаційний код 30786357) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Бесарабія” (ідентифікаційний код 22506295) 91 374 (дев’яносто одну тисячу триста сімдесят чотири) грн. 00 (нуль) коп. заборгованості, 9 340 (дев’ять тисяч триста сорок) грн. 18 (вісімнадцять) коп. пені, 5 116 (п’ять тисяч сто шістнадцять) грн. 94 (дев’яносто чотири) коп. інфляційних збитків, 1 366 (одну тисячу триста шістдесят шість) грн. 85 (вісімдесят п’ять) коп. 3% річних від суми заборгованості та судові витрати 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 (нуль) коп. витрат на послуги адвоката, 1 071 (одну тисячу сімдесят одну) грн. 98 (дев’яносто вісім) коп. державного мита і 94 (дев’яносто чотири) грн. 40 (сорок) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

4.          Відмовити в задоволенні клопотання вих. № 19/05-01 від 19.05.2010 р. Товариства з обмеженою відповідальністю „Бесарабія” про вжиття заходів до забезпечення позову.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

21 червня 2010 р.