Рішення № 10321510, 16.06.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2010 р. Справа № 14/099-10

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Поліщук О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Філоненко В. В. (довіреність б/н від 19.05.2010 р.);

від відповідача: не з’явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Вінчіторе Пекеджінг Солюшнз”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „ІДЕКС”, с. Супоївка, Яготинський район

про стягнення 88 646, 89 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ „Вінчіторе Пекеджінг Солюшнз” звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „ІДЕКС” про стягнення 88 646, 89 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем свого обов’язку щодо оплати за товар за договорами поставки № 41 п/08 від 04.01.2008 р. та № 23 п/2009/ДС –8 від 26.05.2009 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.05.2010 р. порушено провадження у справі № 14/099-10 за позовом ТОВ „Вінчіторе Пекеджінг Солюшнз” до ТОВ „ІДЕКС” про стягнення 88 646, 89 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 16.06.2010 р.

16.06.2010 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та письмові доповнення до позовної заяви, в яких позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача кошти за послуги адвоката у розмірі 2500, 00 грн. та ПДФО у розмірі 441, 18 грн., всього 2941, 18 грн., а також стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 102, 00 грн. Також в судовому засіданні позивач надав суду усні пояснення щодо своїх позовних вимог з врахуванням письмових пояснень до позовної заяви, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

У судовому засіданні письмові пояснення до позовної заяви були прийняті судом до розгляду.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву, письмові пояснення, заяви, клопотання та інші документи, витребувані судом, не надав.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.

За наслідками судового засідання за згодою представників учасників процесу судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

04.01.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 41 п/08, згідно п. 1.1. якого постачальник зобов’язується постачати пакувальні матеріали та ін., надалі - „товар”, з необхідними супроводжувальними документами та передавати товар у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти товар та здійснити оплату за нього у повному обсязі на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.3. договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної накладної, яка засвідчує момент поставки товару.

Згідно п. 1.4. договору загальну суму договору складає сума всіх накладних до нього.

Відповідно до п. 6.1. договору ціна на товар є договірною і формується у відповідності до прас-листа постачальника та вказується в накладних.

Пунктом 6.3.1. договору передбачено, що оплата товару здійснюється на умовах відстрочки платежу; протягом сорока календарних днів з моменту поставки товару.

В п. 7.3. договору зазначається, що постачальник має право вимагати від покупця оплати за поставлений товар у відповідності до п. 6.3. цього договору.

Згідно п. 8.1. договору покупець зобов’язаний прийняти і розрахуватися за поставлений товар у відповідності до п. 6.3. цього договору.

Відповідно до п. 9.1. договору даний договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2008 р. В будь-якому випадку цей договір є чинним до остаточного виконання сторонами взаємних зобов’язань.

Згідно п. 9.2. договору строк дії цього договору може бути продовженим на один календарний рік, відраховуючи від терміну закінчення його дії, у випадку, коли жодна із сторін письмово не повідомить іншу про відмову від подальшої участі в цьому договорі, але не пізніше, ніж за один місяць до закінчення строку його дії.

26.05.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 23 п/2009/ДС –8, згідно п. 1.1. якого постачальник зобов’язується поставити і передати у власність у зумовлені строки (строк) покупцеві пакувальні матеріали, надалі товар, визначений у специфікаціях та видаткових накладних, які вважаються невідємною частиною договору, а покупець зобов’язується прийняти товар та здійснити оплату за нього у повному обсязі на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.2. договору кількість та асортимент товару, що підлягають поставці в рамках окремої партії, визначаються у специфікаціях та у видаткових накладних, які мають бути підписані уповноваженими представниками сторін.

Згідно п. 3.1. договору ціни товарів визначаються у специфікаціях та у видаткових накладних.

Відповідно до п. 5.1. договору розрахунки здійснюються в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний в п. 13.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що оплата здійснюється на підставі рахунку –фактури виставленого постачальником для сплати.

В п. 5.3. договору зазначається, що 100 % від вартості продукції, вказаної в рахунку-фактурі, покупець сплачує протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки.

Згідно п. 5.4. договору датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до п. 12.1. договору даний договір набирає сили з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін.

Згідно п. 12.2. договору договір діє до 31.12.2010 р.

Пунктом 12.3. договору передбачено, що якщо на момент закінчення терміну дії даного договору є невиконані взаємні зобов’язання, які виникли в період терміну дії даного договору, договір продовжує діяти до повного виконання взятих сторонами зобов’язань і проведення остаточних розрахунків.

На виконання умов вищезазначених договорів поставки позивачем будо передано у власність (поставлено) відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною № 424 від 26.06.2009 р. на суму 19000, 03 грн.; видатковою накладною № 472 від 15.07.2009 р. на суму 14185, 56 грн.; видатковою накладною № 680 від 11.09.2009 р. на суму 15399, 96 грн. та довіреністю № В –Дов/09-005342 від 11.09.2009 р., виданою відповідачем на свого представника гр. Поремчук І. М.; видатковою накладною № 337 від 28.05.2009 р. на суму 184767, 53 грн. та довіреністю № К –Дов/09-00467 від 28.05.2009 р., виданою відповідачем на свого представника гр. Поремчук І. М.

Отже, позивач належним чином виконав свої зобов’язання щодо поставки товару, а відповідач не повністю виконав свої зобов’язання щодо оплати за отриманий товар, оскільки відповідачем була проведена лише часткова оплата суми заборгованості.

19.03.2010 р. між сторонами було складено та підписано Акт звірки взаєморозрахунків, в якому сторони провели звірку взаєморозрахунків, по результатам якої сальдо станом на 19.03.2010 р. за договорами поставки № 41 п/08 від 04.01.2008 р. та № 23 п/2009/ДС-8 від 26.05.2009 р. на користь позивача складає 76 585, 60 грн.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 19.03.2010 р. складала 76585, 60 грн.

Однак відповідач до цього часу не виконав свої зобов’язання по оплаті за отриманий товар в повному обсязі і його заборгованість станом на час розгляду справи складає 76585, 60 грн.

Регулювання відносин, що виникають у зв’язку із поставкою товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором, у разі його підписання.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлені договорами строки та станом на момент розгляду справи відповідач не виконав у повному обсязі обов’язок щодо оплати товару і його заборгованість перед позивачем складає 76 585, 60 грн., що підтверджується видатковою накладною № 424 від 26.06.2009 р. на суму 19000, 03 грн.; видатковою накладною № 472 від 15.07.2009 р. на суму 14185, 56 грн.; видатковою накладною № 680 від 11.09.2009 р. на суму 15399, 96 грн. та довіреністю № В –Дов/09-005342 від 11.09.2009 р., виданою відповідачем на свого представника гр. Поремчук І. М.; видатковою накладною № 337 від 28.05.2009 р. на суму 184767, 53 грн. та довіреністю № К –Дов/09-00467 від 28.05.2009 р., виданою відповідачем на свого представника гр. Поремчук І. М., актом звіряння розрахунків від 19.03.2010 р.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості у розмірі 76 585, 60 грн. за договорами поставки № 41 п/08 від 04.01.2008 р. та № 23 п/2009/ДС-8 від 26.05.2009 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договорами поставки № 41 п/08 від 04.01.2008 р. та № 23 п/2009/ДС-8 від 26.05.2009 р. у розмірі 5 446, 43 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 10.5. договору поставки № 41 п/08 від 04.01.2008 р. передбачено, що у разі порушення строків оплати поставленого товару, встановлених цим договором, постачальник має право стягнути з покупця пеню за кожен день прострочки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми боргу за кожний прострочений день.

Розрахунок пені по договору № 41 п/08 від 04.01.2008 р., виконаний позивачем, є невірним.

Період заборгованості - з 03.12.2009 р. по 18.05.2010 р., розмір заборгованості –37 642, 68 грн., кількість днів заборгованості –167 днів, розмір облікової ставки –10, 25 %.

Розрахунок пені за вказаний період складає: 37 642, 68 грн. х 10, 25 % х 2 х 167/365 = 3 530, 68 грн.

Відповідно до п. 7.3. договору поставки № 23 п/2009/ДС-08 від 26.05.2009 р. у випадку порушення строків оплати, встановлених п. 5.3. даного договору за вимогою постачальника покупець сплачує йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу за подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла на момент прострочення, але не більше п’яти відсотків від суми заборгованості.

Розрахунок пені по договору поставки № 23 п/2009/ДС-08 від 26.05.2009 р., виконаний позивачем, є також невірним.

Період заборгованості - з 30.06.2009 р. по 11.08.2009 р., розмір заборгованості –38 942, 92 грн., кількість днів заборгованості –43 дня, розмір облікової ставки –11 %.

Розрахунок пені за вказаний період складає: 38 942, 92 грн. х 11 % х 2 х 43/365 = 1 009, 32 грн.

Період заборгованості - з 12.08.2009 р. по 26.12.2009 р., розмір заборгованості –38 942, 92 грн., кількість днів заборгованості –137 днів, розмір облікової ставки –10, 25 %.

Розрахунок пені за вказаний період складає: 38 942, 92 грн. х 10, 25 % х 2 х 137/365 = 2 996, 47 грн.

Отже, загальний розмір пені за договором поставки № 23 п/2009/ДС-08 від 26.05.2009 р. становить 1 009, 32 грн. + 2 996, 47 грн. = 4 005, 79 грн. Ця сума перевищує 5 % від суми заборгованості як це передбачено договором поставки № 23 п/2009/ДС-08 від 26.05.2009 р. Таким чином, сума пені, що підлягає стягненню за договором поставки № 23 п/2009/ДС-08 від 26.05.2009 р. становить 1947, 15 грн.

Отже, загальний розмір пені за договорами поставки № 41 п/08 від 04.01.2008 р. та № 23 п/2009/ДС-08 від 26.05.2009 р. становить 3530, 68 грн. + 1947, 15 грн. = 5477, 83 грн.

Сума пені згідно розрахунку, виконаного позивачем, становить 5 446, 43 грн. Дана сума є меншою за суму пені згідно розрахунку, проведеного судом, а тому суд дійшов до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені у розмірі 5 446, 43 грн.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки та 3 % річних від суми заборгованості за період прострочення відповідачем виконання зобов’язання по оплаті за товар згідно договорів поставки № 41 п/08 від 04.01.2008 р. та № 23 п/2009/ДС-08 від 26.05.2009 р. у розмірі 5 071, 55 грн. і 1 543, 31 грн. відповідно, згідно виконаного ним розрахунку.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних збитків, виконаний позивачем, є вірним, тому суд дійшов до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків у розмірі 5 071, 55 грн.

Розрахунок 3 % річних, виконаний позивачем, є невірним.

Розрахунок 3 % річних по договору поставки № 41 п/08 від 04.01.2008 р.:

Період заборгованості - з 03.12.2009 р. по 18.05.2010 р., розмір заборгованості –37 642, 68 грн. кількість днів заборгованості –167 днів.

Розрахунок 3 % річних за вказаний період складає: 37 642, 68 грн. х 3 % х 167/365 = 516, 68 грн.

Розрахунок 3 % річних за договором поставки № 23 п/2009/ДС-08 від 26.05.2009 р.:

Період заборгованості - з 30.06.2009 р. по 18.05.2010 р., розмір заборгованості –38 942, 92 грн. кількість днів заборгованості –323 днів.

Розрахунок 3 % річних за вказаний період складає: 38 942, 92 грн. х 3 % х 323/365 = 1 033, 85 грн.

Отже, загальний розмір 3 % річних за договорами поставки № 41 п/08 від 04.01.2008 р. та № 23 п/2009/ДС-08 від 26.05.2009 р. становить 516, 68 грн. + 1033, 85 грн. = 1550, 53 грн.

Сума 3 % річних згідно розрахунку, виконаного позивачем, становить 1 543, 31 грн. Дана сума є меншою за суму 3 % річних згідно розрахунку, проведеного судом, а тому суд дійшов до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних у розмірі 1 543, 31 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача понесені витрати по сплаті послуг адвоката у розмірі 2 941, 18 грн.

Пунктом 10 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, пов’язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об’єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п’ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Понесені позивачем витрати на послуги адвоката у розмірі 2 941, 18 грн. підтверджуються договором № 19/05/10 від 19.05.2010, актом приймання-передачі виконаних робіт б/н від 16.06.2010 р., платіжним дорученням № 1003 від 15.06.2010 р. на суму 2 500, 00 грн., платіжним дорученням № 1004 від 15.06.2010 р. на суму 441, 18 грн., свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 1587 від 30.11.2000 р.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Також, позивач у позовній заяві просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у розмірі 88646, 89 грн.

У відповідності до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У зв’язку із тим, що позивач не зазначив жодних обставин та доказів їх підтвердження, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, суд дійшов висновку про залишення заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову без задоволення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 66, 67, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ІДЕКС” (ідентифікаційний код 13736487) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Вінчіторе Пекеджінг Солюшнз” (ідентифікаційний код 34348302) 76 585 (сімдесят шість тисяч п’ятсот вісімдесят п’ять) грн. 60 (шістдесят) коп. заборгованості, 5 446 (п’ять тисяч чотириста сорок шість) грн. 43 (сорок три) коп. пені, 5 071 (п’ять тисяч сімдесят одну) грн. 55 (п’ятдесят п’ять) коп. інфляційних збитків, 1543 (одну тисячу п’ятсот сорок три) грн. 31 (тридцять одну) коп. 3 % річних, витрати на послуги адвоката у розмірі 2941, 18 грн. та судові витрати 886 (вісімсот вісімдесят шість) грн. 47 (сорок сім) коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 (нуль) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „Вінчіторе Пекеджінг Солюшнз” про вжиття заходів до забезпечення позову, викладеного в позовній заяві вих. № 300 від 18.05.2010 р.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

21 червня 2010 р.