Рішення № 10321421, 23.06.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"23" червня 2010 р. Справа № 21/243-09          

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромінвестгруп», Київська обл., м. Бровари про стягнення 154520,53 євро

за участю представників:

від позивача: Прядко А.М. (довіреність №21/118 від 18.05.2010р.)

від відповідача: Головненко Д.О. (довіреність від 05.01.2010р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ»(далі-ПАТ «АКБ «Київ»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромінвестгруп»(далі-ТОВ «Укрпромінвестгруп»/відповідач) про стягнення 154520,53 євро, з яких: 149300,84 євро заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом за договором №12/2008 від 24.09.2008р. та 5219,69 євро.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.09.2009р. порушено провадження у справі №21/243-09 та призначено справу до розгляду на 21.10.2009р.

21.10.2009р. через загальний відділ господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача в межах позовних вимог.

Оскільки, позивачем в клопотанні не надано обґрунтування в чому саме не вжиття зазначеного заходу по забезпеченню позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у відповідності до ст. 66 Господарського кодексу України, судом у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

21.10.2009р. через загальний відділ господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи. Зазначене клопотання судом задоволено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.10.2009р. розгляд даної справи відкладено на 04.11.2009р.

В судовому засіданні 04.11.2009р. представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення пов’язаної з нею справи. Зазначене клопотання судом задоволено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.11.2009р. провадження у даній справі зупинено до вирішення господарським судом міста Києва справи №33/663 від 20.10.2009р. за позовом ТОВ «Укрпромінвестгруп»до ПАТ «АКБ «Київ» про визнання недійсним кредитного договору №12/2008 від 24.09.2008р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.04.2010р. провадження у даній справі поновлено, розгляд справи призначено на 07.06.2010р.

07.06.2010р. через загальний відділ господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи. Зазначене клопотання судом задоволено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.06.2010р. розгляд даної справи відкладено на 16.06.2010р.

В судових засіданнях 16.06.2010р. та 21.06.2010р. оголошувалась перерва до 21.06.2010р. та 23.06.2010р. відповідно.

22.06.2010р. через загальний відділ господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру неустойки та відстрочення виконання рішення суду.

В судовому засіданні 23.06.2010р. оголошено повний текс рішення у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

24.09.2008р. між Акціонерним комерційним банком «Київ», правонаступником якого є ПАТ «АКБ «Київ»(далі-кредитодавець) та ТОВ «Укрпромінвестгруп»(далі-позичальник) укладено кредитний договір №12/2008 (далі-Договір).

Пунктами 2.1, 2.3, 2.4, 4.4.1, 4.4.9 та 10. Договору передбачено, що кредитодавець надає позичальнику кредит на поповнення обігових коштів для здійснення статутної діяльності на наступних умовах: сума кредиту – 1000000,00 євро, строк користування кредитом –з 24.09.2008р. по 23.09.2009р., розмір плати за користування кредитом: 14% річних.

Позичальник повертає кредит не пізніше 23.09.2009р.

Проценти за користування кредитом нараховуються в валюті кредиту на рахунок №20685001100571, починаючи з дня перерахування коштів, щомісячно, не пізніше останнього робочого дня місяця, за період фактичного користування фактичною сумою кредиту, з розрахунку фактичної кількості днів поточного року.

Позичальник зобов’язується забезпечити своєчасне повернення кредиту, сплату процентів та належне виконання всіх інших зобов’язань за цим договором.

Позичальник зобов’язується нараховані проценти за користування кредитом перераховувати на рахунок №29095001100571 в АКБ «Київ» щомісячно до останнього робочого дня місяця.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання позичальником зобов’язань за ним.

06.10.2008р. сторонами підписано додаткову угоду №1 до Договору, відповідно до якої сторони домовились встановити розмір процентної ставки за користування кредитом з 01.11.2008р. у розмірі 20% річних.

27.10.2008р. сторонами підписано додаткову угоду №2 до Договору, відповідно до якої сторони домовились, що позичальник зобов’язується нараховані проценти за користування кредитом за період з 01.10.2008р. по 31.03.2009р. сплатити до 01.04.2009р.

28.01.2009р. сторонами підписано додаткову угоду №2/1 до Договору, відповідно до якої сторони домовились встановити розмір процентної ставки за користування кредитом з 01.02.2009р. у розмірі 15% річних.

06.02.2009р. сторонами підписано додаткову угоду №3 до Договору, відповідно до якої сторони домовились продовжити строк дії Договору до 15.02.2011р.

Судом встановлено, що позивач свої обов’язки за Договором виконав належним чином, надавши відповідачу кредит у розмірі 1000000,00 євро, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення в іноземній валюті №2 від 24.09.2008р.

Про належне виконання позивачем зобов’язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення кредитодавцем умов Договору.

Втім, відповідач свої обов’язки за Договором в частині своєчасної сплати процентів за користування кредитом належним чином не виконав, сплативши лише 2677,60 євро, внаслідок чого за період з 24.09.2008р. по 31.08.2009р. за ним утворилась заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом в сумі 149300,84 євро.

Наявність 149300,84 євро заборгованості відповідача перед позивачем за Договором в частині сплати процентів за користування кредитом підтверджується випискою по відсотковому рахунку відповідача №20696001100571 станом на 21.09.2009р.; довідкою №19-1/2695 від 21.06.2010р., що підписана заступником голови правління ПАТ «АКБ «Київ»та скріплена відбитком печатки банківської установи. Зазначені документи містяться в матеріалах справи.

З метою досудового врегулювання даного спору, 18.06.2009р. позивачем направлено відповідачу лист №5-02/3074, відповідно до якого позивач інформував останнього про наявність заборгованості та вимагав ї погашення.

На лист відповідач не відповів, суму заборгованості за Договором не погасив.

Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 149300,84 євро заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом за Договором.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога є обґрунтованою виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 4.4.1 Договору визначено, що позичальник зобов’язується забезпечити своєчасне повернення кредиту, сплату процентів та належне виконання всіх інших зобов’язань за цим договором.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.4.9 (в редакції додаткової угоди №2 від 27.10.2008р.) позичальник зобов’язується нараховані проценти за користування кредитом перераховувати на рахунок №29095001100571 в АКБ «Київ»у такому порядку: за період з 01.10.2008р. по 31.03.2009р. в строк до 01.04.2009р. Починаючи з 01.04.2009р. нараховані проценти за користування кредитом перераховувати на рахунок кредитора щомісячно до останнього робочого дня місяця.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки, станом на день прийняття рішення відповідач частково сплатив проценти за користування кредитом, зазначений факт відповідачем не спростовано, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 149300,84 євро заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом за Договором підлягає задоволенню.

У зв'язку з наявністю вказаної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача 5219,69 євро пені, нарахованої на зростаючу суму заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом за періоди: з 01.03.2009р. по 31.03.2009р. на 73684,40 євро заборгованості, з 01.04.2009р. по 30.04.2009р. на 86424,13 євро заборгованості, з 01.05.2009р. по 31.05.2009р. на 98752,89 євро заборгованості, з 01.06.2009р. по 30.06.2009р. на 111492,62 євро заборгованості, з 01.07.2009р. по 31.07.2009р. на 123821,39 євро заборгованості, з 01.08.2009р. по 31.08.2009р. на 136561,11 євро заборгованості.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що при порушенні строку повернення кредиту та сплати процентів за його користування за цим договором позичальник сплачує кредитодавцеві пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день за весь час прострочення.

Водночас, статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»встановлено, що розмір пені, встановлений за згодою сторін в договорі, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.4.9 (в редакції додаткової угоди №2 від 27.10.2008р.) позичальник зобов’язується нараховані проценти за користування кредитом перераховувати на рахунок №29095001100571 в АКБ «Київ»у такому порядку: за період з 01.10.2008р. по 31.03.2009р. в строк до 01.04.2009р. Починаючи з 01.04.2009р. нараховані проценти за користування кредитом перераховувати на рахунок кредитора щомісячно до останнього робочого дня місяця.

Таким чином, право на нарахування пені, у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем процентів за користування кредитом за період з 01.10.2008р. по 31.03.2009р. у позивача виникло лише 01.04.2009р.

Враховуючи вимоги вищезазначених норм Закону, приписи Договору, а також період обрахунку, що зазначений позивачем, суд здійснював обрахунок пені за наступні періоди: з 01.04.2009р. по 30.04.2009р. на 86424,13 євро заборгованості, з 01.05.2009р. по 31.05.2009р. на 98752,89 євро заборгованості, з 01.06.2009р. по 30.06.2009р. на 111492,62 євро заборгованості, з 01.07.2009р. по 31.07.2009р. на 123821,39 євро заборгованості, з 01.08.2009р. по 31.08.2009р. на 136561,11 євро заборгованості.

Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень Договору, становить 10572,28 євро, а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога позивача про стягнення з відповідача 5219,69 євро пені підлягає задоволенню.

Водночас, 22.06.2010р. через загальний відділ господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру неустойки на 90% та відстрочення виконання рішення суду на п’ять місяців у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем.

В обґрунтування зазначеного клопотання відповідачем надано суду припис територіальної державної інспекції праці у Київській області №10-04-039/27-26, відповідно до якого відповідачу приписано здійснювати виплату працівникам заробітної плати у відповідності до ст. КЗпП, а також звіт про фінансові результати за 1 квартал 2010р., без зазначення у ньому як розміру прибутку Товариства та і розміру збитків.

Позивач проти зменшення пені заперечив та вважає, що таким чином відповідач лише відтягує виконання зобов’язань.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що зазначене клопотання відповідача задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення по справі, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому має бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Приписами статей 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки надані відповідачем припис територіальної державної інспекції праці у Київській області №10-04-039/27-26 та звіт про фінансові результати Товариства не є належними та допустимими доказами наявності у відповідача тяжкого фінансового становища у розумінні ст. 34 ГПК України, а також те, що розмір пені, що підлягає стягненню за даним рішенням не є надмірно великим порівняно із сумою основної заборгованості відповідача за Договором, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем наявності виняткових підстав для зменшення розміру пені на 90% за даним рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до приписів пунктів 1.1-1.3 роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України»від 12.09.1996р. №02-5/333 (далі-Роз’яснення) застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК України, господарські суди повинні мати на увазі таке: відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний термін звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Крім того, розстрочку та відстрочку виконання рішення господарський суд повинен надавати лише в тих випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторін з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк чи встановленим способом.

Згідно зі статтями 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, доказів, що підтверджують факт існування обставин, які ускладнюють виконання відповідачем рішення у даній справі, як-то довідки з банківських установ, в яких відкриті поточні рахунки відповідача, про відсутність в останнього грошових коштів необхідних для виконання рішення, докази існування дебіторської заборгованості та звернення з даного приводу до суду, суду не надано.

Надані ж відповідачем припис територіальної державної інспекції праці у Київській області №10-04-039/27-26 та звіт про фінансові результати Товариства, як доказ відсутності в останнього можливості виконати Рішення у встановлений строк чи встановленим способом, судом не приймається, оскільки зазначені документи не є належними доказом по справі у розумінні ст. 34 ГПК України.

Інших доказів неможливості відповідачем виконати рішення у даній справі суду не надано.

За таких обставин, оскільки відповідачем не доведено факту відсутності в нього можливості виконати рішення у встановлений строк чи встановленим способом, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про відстрочення виконання даного рішення на 5 місяців є необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 26, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 173, 175, 193, 230 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромінвестгруп»(07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, 22, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 33212210) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»(01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 16-22, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 14371869) 149300 (сто сорок дев'ять тисяч триста) євро 84 євроценти заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 5219 (п’ять тисяч двісті дев’ятнадцять) євро 69 євроцентів пені, 1545 (одну тисячу п’ятсот сорок п’ять) євро 20 євроцентів державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                                         В.А. Ярема