Рішення № 10321408, 14.05.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну (Симона Петлюри), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2010 р. Справа № 21/012-09/14          

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Поліщук О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Андишула А. М. (довіреність б/н від 28.05.2009 р.);

від відповідача: Тарасенко О. В. (довіреність б/н від 01.01.2010 р.);

розглянувши матеріали справи

за позовом Закритого акціонерного товариства „Бориспільський автозавод”, с. Проліски, Бориспільський район

до Приватного підприємства „Автодом „Сервіс”, м. Єнакієве, Донецька область

про стягнення 21154, 05 грн. пені

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ЗАТ „Бориспільський автозавод” звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ПП „Автодом „Сервіс”, ТОВ „Торговий дім „Еталон авто” про стягнення солідарно 352315, 10 грн. основної заборгованості, 5989, 36 грн. інфляційних збитків, 1865, 07 грн. річних, 12433, 79 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем неналежним невиконанням відповідачами своїх обов’язків щодо оплати у повному обсязі за товар за договором комісії № 28-К/1/08 на реалізацію автобусів від 14.02.2008 р. та за договором поруки від 05.05.2008 р.

У процесі розгляду справи позивач змінив свої позовні вимоги та подав суду заяву № 310 від 16.03.2009 р. про уточнення позовних вимог, згідно якої просив суд стягнути з відповідача - ПП „Автодом „Сервіс” на свою користь 25897, 12 грн. інфляційних збитків, 3173, 11 грн. 3 % річних, 12433, 79 грн. пені.

Рішенням господарського суду Київської області від 25.03.2009 р. (суддя Ярема В. А.) позов задоволено повністю та присуджено до стягнення з відповідача - ПП „Автодом „Сервіс” на користь позивача 25897, 12 грн. інфляційних збитків, 3173, 11 грн. 3 % річних, 21154, 05 грн. пені і припинено провадження у справі в частині позовних вимог ЗАТ „Бориспільський автозавод” до ТОВ „Торговий дім „Еталон авто”.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.07.2009 р. рішення господарського суду Київської області від 25.03.2009 р. у справі № 21/012-09 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.11.2009 р. скасовано рішення господарського суду Київської області від 25.03.2009 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.07.2009 р. в частині стягнення з відповідача - ПП „Автодом „Сервіс” пені у розмірі 21154, 05 грн. і судових витрат у справі № 21/012-09 і в цій частині передано її на новий розгляд до господарського суду Київської області. У решті постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.07.2009 р. залишено без змін.

Згідно резолюції керівництва суду від 01.12.2009 р. справу № 21/012-09 передано для нового розгляду судді Бацуці В. М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.12.2009 р. справу № 21/012-09 прийнято до провадження судді Бацуци В. М. та присвоєно їй № 21/012-09/14 і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 13.01.2010 р.

13.01.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 03.02.2010 р.

03.02.2010 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 26.02.2010 р.

Не погоджуючись із прийнятою постановою Вищого господарського суду України від 04.11.2009 р., позивач через Вищий господарський суд України 14.01.2010 р. подав на неї касаційну скаргу до Верховного Суду України.

Ухвалою Верховного Суду України від 11.03.2010 р. відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 04.11.2009 р. у справі № 21/012-09.

Згідно резолюції керівництва суду від 12.04.2010 р. справу № 21/012-09/14 передано для подальшого розгляду судді Бацуці В. М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.04.2010 р. розгляд справи призначено у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 14.05.2010 р.

14.05.2010 р. до загального відділу суду від позивача надійшли письмові пояснення б/н б/д по справі з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 04.11.2009 р., у яких він зазначив, що в даному випадку прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання було зумовлене не введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців в обслуговуючому банку відповідача, а саме неналежним виконанням обслуговуючим банком відповідача своїх зобов’язань по обслуговуванню рахунка відповідача, що не виключало правової можливості у відповідача вимагати проведення касових операцій та відшкодування збитків, спричинених таким неналежним виконанням. Позивач вважає, що відповідач не навів обставин, з яких закон пов’язує наявність підстав для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання грошового зобов’язання. Відповідачем не доведений ані факт наявності обставин, що в силу наведених норм позбавляють позивача права на стягнення пені, ані наявності також інших обставин, що надають право суду зменшити розмір пені на свій розсуд.

14.05.2010 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві, з урахуванням його додаткових письмових пояснень.

Представник відповідача у судовому засіданні надав документи, витребувані судом, письмові пояснення б/н від 14.05.2010 р., та усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у своїх письмових поясненнях.

За наслідками судового засідання за згодою представників учасників процесу судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

14.02.2008 року між позивачем (комітент) та відповідачем (комісіонер) був укладений договір комісії на реалізацію автобусів № 28-К/1/08 (далі –договір), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених договором, комісіонер зобов’язався за дорученням комітента в інтересах і за рахунок останнього здійснити від свого імені угоду з продажу нових автобусів марки БАЗ, модель А079 та А148 виробництва комітента (далі –автобуси) третій особі (далі –покупець).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.6 договору, комісіонер зобов’язаний самостійно здійснити необхідну комерційно-маркетингову роботу, знайти покупця на продукцію комітента, виконати всю переддоговірну роботу та укласти з покупцем договір купівлі-продажу (додатки № 1 та № 2), у відповідності до вказівок комітента та на найбільш вигідних для нього умовах. Комісіонер зобов’язаний надати на протязі 3 днів з моменту продажу кожного автобуса звіт комітенту згідно додатку № 3, а також завірену копію видаткової накладної про передачу автобуса покупцю.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що за виконання доручення комітент сплачує комісіонеру винагороду. Розмір винагороди визначається кожний раз додатковою угодою до цього договору. В розмір винагороди включається компенсація витрат комісіонера.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що винагорода комісіонера, за кожний проданий автобус перераховується на рахунок комісіонера на протязі 2-х банківських днів з дати надходження 100 –відсоткової вартості кожного конкретного автобуса на рахунок комітента на підставі отриманого звіту комісіонера та виставленого рахунку-фактури (або можливий варіант: комісіонер має право, відповідно до договору, відрахувати належну йому оговорену додатковою угодою винагороду із коштів, що надійшли від покупця за відчужені автобуси).

Відповідно до п. 5.3. договору усі витрати комісіонера відбиваються в його звіті, який складається та подається комітенту в письмовій формі з додатком усіх виправданих документів.

Згідно з п. 6 договору, грошові кошти комітенту виплачуються комісіонером протягом 5 банківських днів з моменту надходження коштів на його рахунок за кожний проданий автобус, крім випадків, встановлених додатковими угодами. Вид розрахунків: безготівковий. Розрахунки здійснюються в національній валюті.

Пунктом 12.2 договору встановлено, що строк його дії –до 31.12.2008 року. Договір автоматично пролонгується на кожний наступний календарний рік на тих же умовах, якщо жодна із сторін не заявить про його розірвання за 30 календарних днів до майбутнього моменту розірвання.

30.09.2008 р. сторонами були підписані додаткова угода № 33 до договору комісії № 28-К/1/08 від 14.02.2008 р., а 15.08.2008 р. –додаткова угода № 1/29 до договору комісії № 28-К/1/08 від 14.02.2008 р., якими сторони погодили кількість, марку, вартість автобусів, строк їх реалізації та розмір винагороди комісіонера за проданий автобус.

Крім того, на виконання умов договору та додаткової угоди № 1/29 до нього позивачем було передано відповідачу автобус моделі БАЗ А-079.14 № кузова Y7FА0791480006945 на суму 191000, 00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі автобуса № 813 від 15.08.2008 р., копія якого наявна в матеріалах справи.

Згідно зі звітом комісіонера від 02.10.2008 р., відповідач здійснив продаж автобуса моделі БАЗ А-079.14 за ціною 191 000, 00 грн.

Комісійна винагорода у відповідності до пункту 6 додаткової угоди № 1/29 до договору складає 3 % від ціни автобуса, та сплачується шляхом відрахування комісіонером належної суми із коштів, що надійшли від покупця за відчужений автобус.

Отже, така винагорода за проданий автобус становить 5 730, 00 грн., що кореспондує сумі комісійної винагороди, яка вказана у названому звіті, а відтак сума, що підлягає сплаті відповідачем позивачу за вказаний автобус складає 185 270, 00 грн.

На виконання умов договору та додаткової угоди № 33 до нього позивачем було передано відповідачу автобус моделі БАЗ А 079.14 № 7123 КІ № кузова Y7FА0791480007104 на суму 192 830, 00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі автобусів № 934 від 01.10.2008 р., копія якого наявна в матеріалах справи.

Згідно зі звітом комісіонера від 09.10.2008 р., копія якого наявна в матеріалах справи, відповідач здійснив продаж автобуса моделі „БАЗ А-079.14” за ціною 192 830, 00 грн.

Комісійна винагорода у відповідності до пункту 6 додаткової угоди № 33 до договору складає 3 % від ціни автобуса, та сплачується шляхом відрахування комісіонером належної суми із коштів, що надійшли від покупця за відчужений автобус.

Отже, така винагорода за проданий автобус становить 5 784, 90 грн., що кореспондує сумі комісійної винагороди, що вказана у названому звіті, а відтак сума, що підлягає сплаті відповідачем позивачу за вказаний автобус складає 187 045, 10 грн.

Як вбачається із матеріалів справи і було зазначено вище, 02.10.2008 р. відповідач реалізував автобус моделі БАЗ А-079.14 № кузова Y7FА0791480006945 на суму 191000, 00 грн. та 02.10.2008 р. на його рахунок від покупця надійшли грошові кошти за проданий автобус у розмірі 191000, 00 грн. У відповіднодності до п. 6 договору з 03.10.2008 р. по 07.10.2008 р. у відповідача виник обов’язок перерахувати грошові кошти у розмірі 165 270, 00 грн. за проданий автобус, оскільки 26.09.2008 р. відповідач по вищевказаному автобусу перерахував позивачу в якості передоплати грошові кошти у розмірі 20000, 00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи і було зазначено вище, 08.10.2008 р. відповідач реалізував автобус моделі БАЗ А 079.14 № 7123 КІ № кузова Y7FА0791480007104 на суму 192 830, 00 грн. та 08.10.2008 р. на його рахунок від покупця надійшли грошові кошти за проданий автобус у розмірі 192830, 00 грн. У відповіднодності до п. 6 договору з 09.10.2008 р. по 13.10.2008 р. у відповідача виник обов’язок перерахувати грошові кошти у розмірі 187 045, 10 грн. за проданий автобус.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк відповідач обов’язок щодо оплати вартості автобусів за виключенням винагороди комісіонера у повному обсязі не виконав і його заборгованість перед позивачем станом на 08.10.2008 р. складала 165 270, 00 грн. і станом на 14.10.2008 р. складала 352315, 10 грн., що підтверджується матеріалами справи.

З жовтня 2008 р. по 2009 р. відповідач неодноразово подавав до свого обслуговуючого банку платіжні доручення для виконання своїх грошових зобов’язань на користь позивача, передбачених договором. Однак його платіжні доручення про перерахування грошових коштів на користь позивача на виконання договору були повернуті АКПІБ „Промінвестбанк” без виконання. У зв’язку із чим, відповідач неодноразово звертався до свого обслуговуючого банку - АКПІБ „Промінвестбанк” із різними листами, претензіями щодо здійснення розрахунково-касової операції по перерахуванню грошових коштів позивачу на виконання договору за відповідними платіжними дорученнями. Обслуговуючий банк відповідача –АКПІБ „Промінвестбанк” у своїх листах-відповідях відповідачу пояснював невиконання обов’язку по перерахуванню грошових коштів призначенням в банку тимчасової адміністрації та введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів з метою стабілізації фінансового стану банку відповідно до постанови Правління Національного Банку України № 308 від 07.10.2008 р.

Як вбачається із матеріалів справи, станом на 24.02.2009 р. відповідачем перерахована на розрахунковий рахунок позивача заборгованість за договором в розмірі 352 315, 10 грн. Так, 12.01.2009 р. відповідачем перераховано на розрахунковий рахунок позивача 187 045, 10 грн., а 24.02.2009 р. відповідач перерахував позивачу 165 270, 00 грн.

Позивач у своїй позовній заяві, з урахуванням його заяви № 310 від 16.03.2009 р. про уточнення позовних вимог та письмових пояснень б/н б/д поданих до суду 14.05.2010 р., просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договору комісії № 28-К/1/08 від 14.02.2008 р., за період прострочення відповідачем виконання обов’язку по оплаті автобусів у розмірі 12433, 79 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 8.2. договору передбачено, що за прострочення виконання грошових зобов’язань, згідно цього договору, винна сторона сплачує іншій стороні пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Розрахунок пені, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок пені наступний:

Щодо автобуса моделі БАЗ А-079.14 № кузова Y7FА0791480006945 відповідно додаткової угоди № 1/29 до договору комісії № 28-К/1/08 від 14.02.2008 р.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

16527008.10.2008 - 15.02.200913112.0000 %0.066 %*14196.96

16527016.02.2009 - 24.02.2009912.0000 %0.066 %*978.04

165 270, 00 грн. х 12, 00 % х 2 х 140/365 = 15 175, 00 грн.

Щодо автобуса моделі БАЗ А 079.14 № 7123 КІ № кузова Y7FА0791480007104 відповідно додаткової угоди № 33 до договору комісії № 28-К/1/08 від 14.02.2008 р.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

187045.114.10.2008 - 12.01.20099112.0000 %0.066 %*11161.38

187 045, 10 грн. х 12, 00 % х 2 х 91/365 = 11 161, 38 грн.

Отже, загальний розмір пені за договором становить 26 336, 38 грн.

Оскільки, розмір пені від суми заборгованості, на яку претендує позивач, є меншою ніж сума, на яку він має право, то суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені від суми заборгованості у розмірі 12433, 79 грн.

Відповідач проти задоволення позовної вимоги щодо стягнення пені заперечив, посилаючись на те, що грошові кошти за реалізовані автобуси відповідачем перераховані позивачу вчасно по системі „Клієнт-Банк” через філіал відділення Промінвестбанку в м. Єнакієве, але у зв’язку з негативною фінансовою ситуацією, що виникла навколо Промінвестбанку, банківською, фінансовою та економічною ситуацією в країні зазначені вище грошові кошти не надійшли позивачу, оскільки тимчасовим адміністратором відділення Промінвестбанку в м. Єнакієве Кротюк В. А. на вказані кошти накладений мораторій. Зважаючи на вищевикладене, відповідач зазначив, що прострочення виконання грошового зобов’язання за договором сталось не з його вини, а відповідно до ст. 85 Закону України „Про банки і банківську діяльність” при введенні мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Такі посилання відповідача судом відхиляються з огляду на наступне.

Згідно ч. 4 ст. 85 Закону України „Про банки і банківську діяльність” мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій.

Крім того, слід відмітити, що згідно Постанови Правління Національного банку України від 17.03.2009 року № 139 було прийнято рішення про припинення діяльності Тимчасової адміністрації в Промінвестбанку, прийняте Правлінням НБУ 17.03.2009 р., проте як кошти на рахунок позивача надійшли від відповідача 12.01.2009 р. та 24.02.2009 р., що підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи. Отже, посилання відповідача на введення мораторію, через який останній не зміг своєчасно розрахуватись за договором з позивачем, судом до уваги не приймаються.

Разом з тим відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 85 Закону України „Про банки і банківську діяльність” протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань, тобто зобов’язань, змістом яких є зобов’язання банку, як боржника, по сплаті на користь кредитора певної грошової суми.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, введення мораторію не стосується обслуговування банківського рахунку відповідача.

Щодо визначення винної зобов’язаної особи, відповідальної за прострочення виконання грошових зобов’язань за договором комісії № 28-К/1/08 від 14.02.2008 р., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 509 цього ж кодексу зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 цього ж кодексу передбачено, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.

Отже, виходячи із вищевказаних норм, у зв’язку із укладенням договору комісії № 28-К/1/08 від 14.02.2008 р. виникли взаємні права і обов’язки між позивачем та відповідачем. Між позивачем та обслуговуючим банком відповідача –АКПІБ „Промінвестбанк” взаємних прав та обов’язків за вказаним договором не виникало і відповідно АКПІБ „Промінвестбанк” не є зобов’язальною особою перед позивачем.

Згідно ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ст. 1068 цього ж кодексу банк зобов’язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Банк зобов’язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Отже, виходячи із вищевказаних норм, у зв’язку із укладенням відповідного договору банківського рахунку виникли взаємні права і обов’язки між відповідачем та його обслуговуючим банком –АКПІБ „Промінвестбанк”.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Згідно ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається із матеріалів справи, з жовтня 2008 р. по 2009 р. відповідач неодноразово подавав до свого обслуговуючого банку платіжні доручення для виконання своїх грошових зобов’язань на користь позивача, передбачених договором. Однак його платіжні доручення про перерахування грошових коштів на користь позивача на виконання договору були повернуті АКПІБ „Промінвестбанк” без виконання. У зв’язку із чим, відповідач неодноразово звертався до свого обслуговуючого банку - АКПІБ „Промінвестбанк” із різними листами, претензіями щодо здійснення розрахунково-касової операції по перерахуванню грошових коштів позивачу на виконання договору за відповідними платіжними дорученнями.

Отже, заходи щодо належного виконання зобов’язання були обмежені відповідачем лише його зверненнями до свого обслуговуючого банку - АКПІБ „Промінвестбанк” із листами і претензіями щодо здійснення розрахунково-касової операції по перерахуванню грошових коштів позивачу на виконання договору за відповідними платіжними дорученнями. При цьому відповідач не надав доказів наявності вжиття ним всіх можливих заходів щодо належного виконання зобов’язання, а саме доказів звернення до суду за захистом своїх порушених прав у зв’язку із невиконанням банком обов’язків по перерахуванню грошових коштів, звернення до позивача із пропозиціями врегулювання даної проблеми, доказів наявності вжиття заходів щодо належного виконання зобов’язання іншим способом (сплата готівкою), отримання кредиту, взяття позики.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 цього ж кодексу до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у даному випадку відповідач не обмежений у праві на пред’явлення до обслуговуючого банку - АКПІБ „Промінвестбанк” вимоги щодо відшкодування понесених відповідачем збитків, пов’язаних із невиконанням АКПІБ „Промінвестбанк” своїх зобов’язань за договором банківського рахунку, та не обмежений у праві у випадку незадоволення такої вимоги на захист відповідного права шляхом звернення із позовом до суду.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовна вимога в частині стягнення із відповідача пені за договором підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України, із врахуванням постанови Вищого господарського суду України від 04.11.2009 р. щодо передання даної справи на новий розгляд в частині судових витрат та із врахуванням того, що спір щодо основної заборгованості виник внаслідок неправомірних дій відповідача, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов в частині стягнення з Приватного підприємства „Автодом „Сервіс” на користь Закритого акціонерного товариства „Бориспільський автозавод” пені задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства „Автодом „Сервіс” (ідентифікаційний код 34359508) на користь Закритого акціонерного товариства „Бориспільський автозавод” (ідентифікаційний код 31936646) 12433 (дванадцять тисяч чотириста тридцять три) грн. 79 (сімдесят дев’ять) коп. пені та судові витрати 3 938 (три тисячі дев’ятсот тридцять вісім) грн. 19 (дев’ятнадцять) коп. державного мита і 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 (нуль) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

23 червня 2010 р.