Рішення № 10321397, 23.06.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"23" червня 2010 р. Справа № 21/108-10          

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства», Київська обл., с. Славутич

про стягнення 908 960,89 гривень

за участю представників:

від позивача: Жигадло І.Б. (довіреність №79/10 від 28.12.2009р.)

від відповідача: Старовойтова Ю.Ю. (довіреність №57/32-380 від 16.03.2010р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі-ДК «Газ України»/позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства»(далі-КП «Управління житлово-комунального господарства»/відповідач) про стягнення 908960,89 грн., з яких: 261 579,61 грн. заборгованості за договором №06/08-1645 ТЕ-17 від 29.09.2008р., 43830,41 грн. пені, 121980,06 грн. 3% річних та 481570,81 грн. інфляційних втрат.

Відповідач позовні вимоги в частині наявності 261579,61 грн. заборгованості визнав, а в решті позову просив суд відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.05.2010р. порушено провадження у справі №21/108-10 та призначено справу до розгляду на 09.06.2010р.

В судових засідання 09.06.2010р. та 16.06.2009р. оголошувалась перерва до 16.06.2010р. та 23.06.2010р. відповідно.

В судовому засіданні 23.06.2010р. оголошено повний текст рішення у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

29.09.2008р. між ДК «Газ України»(далі-постачальник) та КП «Управління житлово-комунального господарства»(далі-покупець) укладено договір на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання №06/07-1645 ТЕ-17 (далі-Договір).

Пунктами 1.1, 4.4, 6.1, 11.1, 11.2 Договору передбачено, що постачальник згідно з цим договором зобов’язується передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов’язується прийняти від постачальника та оплатити газ в обсязі, зазначеному в ст. 2 Договору.

Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті та транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01 жовтня 2008 року по 30 вересня 2009 року, а в частині розрахунків за газ –до їх повного здійснення (п. 3 додаткової угоди №3 до Договору).

Судом встановлено, що протягом дії Договору позивач свої обов’язки за Договором в частині постачання природного газу виконав належним чином.

Так, на виконання умов Договору, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ загальною вартістю 12404214,64 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на Актах приймання-передачі природного газу від 31.10.2008р. на суму 454880,93 грн., від 30.11.2008р. на суму 1618757,66 грн., від 31.12.2008р. на суму 2347198,09 грн., від 31.01.2009р. на суму 2517358,67 грн., від 28.02.2009р. на суму 2040453,79 грн., від 31.03.2009р. на суму 1663922,56 грн., від 30.04.2009р. на суму 521731,94 грн., від 31.05.2009р. на суму 120914,63 грн., від 30.06.2009р. на суму 282499,24 грн., від 31.07.2009р. на суму 235718,88 грн., від 31.08.2009р. на суму 274589,20 грн., від 30.09.2009р. на суму 326189,05 грн. Копії зазначених актів містяться в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов’язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов Договору.

Втім, свої обов’язки за Договором в частині своєчасної сплати вартості поставленого газу відповідач належним чином не виконав, сплативши 12142635,03 грн., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість по сплаті вартості поставленого товару за Актом приймання-передачі від 30.09.2009р. у розмірі 261579,61 грн.

Факт сплати 12142635,03 грн. за Договором відповідно до відзиву на позовну заяву та усних пояснень представника відповідача, наданих в судових засіданнях, визнається також і відповідачем.

Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 261579,61 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого природного газу за Договором у вересні 2009р.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник згідно з цим договором зобов’язується передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов’язується прийняти від постачальника та оплатити газ в обсязі, зазначеному в ст. 2 Договору.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 6.1 Договору визначено, що остаточний розрахунок за фактично спожиті та транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки станом на день прийняття рішення відповідач частково оплатив вартість поставленого природного газу, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, визнається відповідачем у повному обсязі, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 261579,61 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого природного газу за Договором у вересні 2009р. підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов’язку за Договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу (до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу), позивач просить суд стягнути з відповідача 43830,41 грн. пені, нарахованої з урахуванням часткових оплат за періоди: з 11.11.2009р. по 16.11.2009р. на 1396 737,93 грн. заборгованості, з 17.11.2009р. по 27.12.2009р. на 836497,11 грн. заборгованості, з 28.12.2009р. по 12.05.2010р. на 261579,61 грн. заборгованості.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, він зобов’язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», розмір пені, встановлений за згодою сторін в договорі, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами пунктів 7.2, 7.10 Договору, передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 Договору покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень Договору, становить 43802,64 грн., вимога позивача про стягнення з відповідача 43830,41 грн. пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 43802,64 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача:

- 121980,06 грн. 3% річних, нарахованих з урахуванням часткових оплат за періоди: з 11.12.2008р. по 14.12.2008р. на 704057,24 грн. заборгованості, з 15.12.2008р. по 10.01.2009р. на 155632,92 грн. заборгованості, з 11.01.2009р. по 10.02.2009р. на 2502831,01 грн. заборгованості, з 11.02.2009р. по 23.02.2009р. на 5020189,68 грн. заборгованості, з 24.02.2009р. по 10.03.2009р. на 4411030,68 грн. заборгованості, з 11.03.2009р. по 10.04.2009р. на 6451484,47 грн. заборгованості, з 11.04.2009р. по 10.05.2009р. на 8115407,03 грн. заборгованості, з 11.05.2009р. по 27.05.2009р. на 8637138,97 грн. заборгованості, з 28.05.2009р. по 28.05.2009р. на 7456718,95 грн. заборгованості, з 29.05.2009р. по 04.06.2009р. на 7036718,95 грн. заборгованості, з 05.06.2009р. по 10.06.2009р. на 6766718,95 грн. заборгованості, з 11.06.2009р. по 29.06.2009р. на 6887633,58 грн. заборгованості, з 30.06.2009р. по 10.07.2009р. на 6717892,58 грн. заборгованості, з 11.07.2009р. по 27.07.2009р. на 7000391,82 грн. заборгованості, з 28.07.2009р. по 30.07.2009р. на 5106719,80 грн. заборгованості, з 31.07.2009р. по 10.08.2009р. на 4916157,80 грн. заборгованості, з 11.08.2009р. по 11.08.2009р. на 5151876,68 грн. заборгованості, з 12.08.2009р. по 13.08.2009р. на 970302,68 грн. заборгованості, з 13.08.2009р. по 24.08.2009р. на 1160864,68 грн. заборгованості, з 25.08.2009р. по 10.09.2009р. на 967247,68 грн. заборгованості, з 11.09.2009р. по 15.09.2009р. на 1241836,88 грн. заборгованості, з 16.09.2009р. по 10.10.2009р. на 1070548,88 грн. заборгованості, з 11.10.2009р. по 16.11.2009р. на 1396737,93 грн. заборгованості, з 17.11.2009р. по 27.12.2009р. на 836497,11 грн. заборгованості, з 28.12.2009р. по 11.05.2010р. на 261579,61 грн. заборгованості;

- 481570,81 грн. інфляційних втрат, нарахованих з урахуванням часткових оплат за періоди: з 15.12.2008р. по 10.01.2009р. на 155632,92 грн. заборгованості, з 11.01.2009р. по 10.02.2009р. на 2502831,01 грн. заборгованості, з 11.02.2009р. по 23.02.2009р. на 5020189,68 грн. заборгованості, з 11.03.2009р. по 10.04.2009р. на 6451484,47 грн. заборгованості, з 11.04.2009р. по 10.05.2009р. на 8115407,03 грн. заборгованості, з 11.05.2009р. по 27.05.2009р. на 8637138,97 грн. заборгованості, з 11.06.2009р. по 29.06.2009р. на 6887633,58 грн. заборгованості, з 11.07.2009р. по 27.07.2009р. на 7000391,82 грн. заборгованості, з 13.08.2009р. по 24.08.2009р. на 1160864,68 грн. заборгованості, з 11.09.2009р. по 15.09.2009р. на 1241836,88 грн. заборгованості, з 11.10.2009р. по 16.11.2009р. на 1396737,93 грн. заборгованості, з 01.12.2009р. по 27.12.2009р. на 836497,11 грн. заборгованості, з 01.01.2010р. по 11.05.2010р. на 261579,61 грн. заборгованості.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки арифметично вірний розмір 3% річних та інфляційних втрат, обрахованих судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону, становить 122345,09 грн. та 490369,77 грн. відповідно, а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 121980,06 грн. 3% річних та 481570,81 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Що ж до заперечень відповідача проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат з підстав ст. 5 Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію»слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію", на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня на заборгованість перед постачальниками енергоносіїв.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Втім, в порушення вищезазначених вимог Закону, суду не надано належних та допустимих доказів, зі змісту яких можливо встановити на яку суму реструктуризована заборгованість населення перед відповідачем за відповідний період, як-то договори реструктуризації заборгованості за використану теплову енергію, укладені з фізичним особами, документи щодо несвоєчасного отримання бюджетного фінансування на покриття різниці в тарифах, встановлених на теплову енергію, інформацію щодо стягнення заборгованості з перелічених вище споживачів в судовому порядку (тобто документи, що свідчать про невиконання відповідачем своїх зобов'язань внаслідок збігу комплексних причин, зокрема, здійснення несвоєчасних та неповних проплат населенням та іншими споживачами теплової енергії), що унеможливлює визначення розміру заборгованості відповідача перед позивачем, на яку не нараховується пеня.

Оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, у розумінні ст. 34 ГПК України, зі змісту яких можливо визначити розмір заборгованості відповідача перед позивачем, на яку не нараховується пеня, наявність яких необхідна для застосування ст. 5 Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію", суд дійшов висновку про відсутність підстав для відмови позивачу у стягненні з відповідача 43830,41 грн. пені.

До того ж, судом при винесенні даного рішення враховано, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.05.2006 у справі №10/557-26/155.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання за Договором, суд дійшов висновку, що таке прострочення тягне за собою обов'язок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції (481570,81 грн.), а також трьох процентів річних від простроченої суми (121980,06 грн.), на підставі ст. 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 01.03.2010р. у справі №33/78-09.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 625, 627, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 175, 193, 230 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства»(07100, Київська обл., м. Славутич, вул. Військових будівельників, 8, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31476318) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31301827) 261579 (двісті шістдесят одну тисячу п’ятсот сімдесят дев'ять) грн. 61 коп. заборгованості, 43802 (сорок три тисячі вісімсот дві) грн. 64 коп. пені, 121980 (сто двадцять одну тисячу дев’ятсот вісімдесят) грн. 06 коп. 3% річних, 481570 (чотириста вісімдесят одну тисячу п’ятсот сімдесят) грн. 81 коп. інфляційних втрат, 9089 (дев'ять тисяч вісімдесят дев'ять) грн. 33 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 99 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                               В.А. Ярема