Рішення № 10321355, 14.06.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2010 р. Справа № 13/073-10          

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково –виробниче підприємство „Укрвермікуліт”, м. Васильків

до Приватного підприємства „РІА „Легіон”, м. Васильків

про спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди

                    Суддя С.Ю. Наріжний

Представники:

від позивача Кладько Д.А. - генеральний директор (протокол №4 від 19.12.2005р.);

від відповідача не з’явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.05.2010 року порушено провадження у справі №13/073-10 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрвермікуліт", м. Васильків до Приватного підприємства „РІА „Легіон”, м. Васильків про спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди на суму 17000 грн. та призначено розгляд справи на 14.06.2010 року на 10-45.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що у номері 10 (200) газети „Вечірній Васильків" від 19 березня 2010 року була надрукована стаття під назвою „С.М. Бірюков розпочинає нову акцію з дескридитації міської влади. Хто замовник", що шкодить діловій репутації ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Укрвермікуліт". Враховуючи зазначене позивач вважає, що Редакція газети "Вечірній Васильків" опублікувавши зазначену статтю умисно завдало невиправної шкоди діловій репутації позивача. Моральну шкоду позивач оцінює у 17000 грн.

          Представник відповідача в судове засідання не з’явився, відзиву на позов та інших витребуваних ухвалою суду документів не подав. Відповідач належним чином був повідомлений про місце і час судового засідання ухвалою суду від 20.05.2010 р., яка була надіслана на його адресу, зазначену у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 26.05.2010 р. та повернута відділенням поштового зв’язку на адресу суду у зв’язку з незнаходженням за адресою відповідача. Враховуючи, що ухвала були відправлена за адресою місцезнаходження відповідача, то відповідач був належним чином повідомлений про дату і час судового засідання. Таким чином, відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду. Згідно зі ст.75 ГПК України справа розглядається без участі.

          Позивач позовні вимоги в судовому засіданні підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено наступне.

У номері 10 (200) газети „Вечірній Васильків" від 19 березня 2010 року була надрукована стаття під назвою „С.М. Бірюков розпочинає нову акцію з дескридитації міської влади. Хто замовник", яка на думку позивача містить недостовірну інформацію, що шкодить діловій репутації ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Укрвермікуліт" . Зміст цієї статті містить інформацію, яка не відповідає дійсності.

Так, у статті зазначається, що "власники ТОВ "Укрвермикуліт" мають у Василькові шкідливе виробництво, яке прагла закрити міська влада".

Проте, суд враховує, що раніше розповсюджені у номерах 12 (48), 13 (49) газети „Вечірній Васильків" аналогічні звинувачення на адресу позивача щодо шкідливої виробничої діяльності ТОВ „НВП „Укрвермікуліт" рішенням господарського суду Київської області від 18.08.2008 р. по справі № 14/112-08/13 визнані недостовірними, зобов’язано Приватне підприємство „РІА „Вечірній Васильків” (08600, Київська обл., м. Васильків, військове містечко 11, буд. 12, код 34268945) спростувати недостовірну інформацію, викладену у статті „Від чого помирають діти у Западинці?", надрукованій у газеті „Вечірній Васильків" 30 березня 2007 року (номер 12 (48) та у статті „Хто отруює Васильківських дітей?", надрукованій у газеті „Вечірній Васильків" від 06 квітня 2007 року ( номер 13 (49).

На виконання рішення господарського суду Київської області від 18.08.2008 р. по справі № 14/112-08/13 газетою було опубліковано спростування та сплачено на підставі судового рішення відшкодування моральної шкоди, що підтверджується постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 22.12.2008 р.

Як встановлено судом після опублікування у номері 10 (200) газети „Вечірній Васильків" від 19 березня 2010 року зазначеної вище статті ТОВ «НВП «Укрвермікуліт», керуючись ст. 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації»(далі - Закон), надіслав до редакції газети «Вечірній Васильків»лист №45 від 26.03.2010 р. з вимогою щодо спростування поширеної відносно ТОВ „НВП „Укрвермікуліт" недостовірної інформації.

За приписами частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім’ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

За своєю правовою природою право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам, оскільки це право може бути використано господарюючим суб’єктом (підприємцем) як спосіб судового захисту про поширення інформації, що шкодить його діловій репутації.

Право юридичної особи на спростування недостовірної інформації передбачено і статтею 37 Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, за змістом якої громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність.

Отже, за змістом викладених приписів чинного законодавства право на спростування має особа, про яку поширено недостовірну інформацію, навіть якщо таке поширення не завдало шкоди її діловій репутації.

Крім того, відповідно до приписів статті 47 Закону України “Про інформацію” порушення законодавства України про інформацію тягне за собою, зокрема, і цивільно-правову відповідальність згідно з законодавством України. Серед порушень цього законодавства у наведеній статті передбачено і поширення відомостей, що не відповідають дійсності.

Згідно зі статтею 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 21 Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації за дорученням засновника (співзасновників) здійснює редакція або інша установа, що виконує її функції. Редакція друкованого засобу масової інформації набуває статусу юридичної особи з дня державної реєстрації, яка здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Частиною 1 статті 37 зазначеного Закону передбачено, що громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність.

Таким чином, Законом України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” передбачено право громадян, юридичних осіб, державних органів, а також їх законних представників вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації, або іншої установи, що виконує її функції, спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність.

Проте, всупереч положенням ст. 37 Закону відповідачем спростування не було надруковане та не була отримана відповідь про підстави відмови в публікації.

З урахуванням наведеного права та охоронювані законом інтереси позивача підлягають захисту шляхом зобов’язання ПП «РІА «Вечірній Васильків»спростувати недостовірну інформацію, викладену у статті „С.М. Бірюков розпочинає нову акцію з дескридитації міської влади. Хто замовник?", надрукованій у газеті „Вечірній Васильків" 19 березня 2010 року (номер 10 (200) відносно наявності у ТОВ "Укрвермикуліт" шкідливого виробництва у м. Василькові.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.09.1990 № 7 "Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" (далі –Постанова № 7) визначено, що під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині. До відомостей, що порочать особу, слід відносити ті з них, які принижують честь і гідність громадянина або організації в громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі.

Відповідно до п. 6. Інформаційного листа ВГСУ «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію»від 28.03.2007 р. N 01-8/184 (далі –Лист) приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів. Зазначені дії завдають майнової та моральної шкоди суб'єктам господарювання, а тому ця шкода за відповідними позовами потерпілих осіб підлягає відшкодуванню за правилами статей 1166 та 1167 ЦК. Положення цих норм щодо конкретних категорій поширювачів інформації можуть бути конкретизовані в окремих законах.

У пункті 7 Листа зазначено, що поширювачі інформації, які відносяться до категорії засобів масової інформації, звільняються від відповідальності, а тому не відшкодовують майнової чи моральної шкоди у випадках, передбачених статтею 42 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", статтею 35 Закону України "Про інформаційні агентства" та статтею 17 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів".

Такими випадками, зокрема, є публікація (поширення) відомостей, одержаних від інформаційних агентств або якщо вони є дослівним відтворенням офіційних виступів посадових осіб державних органів, організацій і об'єднань громадян чи дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих іншим друкованим засобом масової інформації з посиланням на нього.

          Відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про звільнення його від відповідальності з підстав передбачених ст. 42 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні"

          За змістом приписів статті 91 ЦК право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта (підприємця). Право юридичних осіб, державних органів і органів місцевого самоврядування на спростування недостовірної інформації передбачено приписами статті 37 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" та статті 33 Закону України "Про інформаційні агентства".

Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Поряд з цим відповідно до частини п'ятої статті 35 ГПК України факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку. Отже, тягар доказування достовірності негативної інформації про позивача покладається на відповідача, а на позивача покладено лише обов'язок доказування факту поширення такої інформації відповідачем. Цей висновок узгоджується з приписом абзацу першого частини другої статті 302 ЦК.

Згідно зі статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб –на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Разом з тим, статтею 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Отже, системний аналіз наведених норм свідчить про те, що за відсутності доказів достовірності поширеної відповідачем інформації позов про спростування цієї інформації підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, доведеність судом факту поширення щодо позивача неправдивої інформації позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача спростувати недостовірну інформацію є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивачем також заявлена вимога до відповідача про відшкодування 17000 грн. моральної шкоди.

          Позивач вважає, що відповідач опублікувавши статтю, що містить недостовірну інформацію, умисно завдав невиправної шкоди діловій репутації позивача. Моральну шкоду позивач оцінює у 17000 гривень.

Розглянувши зазначену вимогу суд встановив, що вона підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов’язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати людині.

          Статтею 94 ЦК України передбачено право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Згідно з частиною другою, третьою статті 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, фактами, з якими матеріальний закон пов’язує настання цивільно - правової відповідальності за заподіяння моральної шкоди, є: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, а також вини останнього в її заподіянні.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" також визначено:

- під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб;

- під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв’язку з приниженням її ділової репутації, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності (пункт 3);

- відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (пункт 5).

Відповідно ж до пункту 9 названої постанови Пленуму розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як вбачається з установлених судом фактичних даних, заподіяння позивачеві моральної шкоди, негативний вплив на його ділову репутацію це невідворотний результат протиправної поведінки відповідача як видавця друкованого засобу масової інформації. В зв’язку з зазначеним суд погоджується з позивачем про наявність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, завданої з вини відповідача неправомірними діями по поширенню щодо позивача неправдивої інформації, що негативно вплинуло на ділову репутацію та авторитет підприємства-позивача у відносинах з контрагентами та у відносинах з громадськістю.

Враховуючи характер спірних правовідносин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості суд вважає, що позовна вимога позивача про відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню повністю в сумі 17000 грн.

Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.44 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Зобов’язати Приватне підприємство „ РІА „Легіон” (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, 45; код 36378590) спростувати недостовірну інформацію, викладену у статті „С.М. Бірюков розпочинає нову акцію з дескридитації міської влади. Хто замовник?", надрукованій у газеті „Вечірній Васильків" 19 березня 2010 року (номер 10 (200) відносно наявності у ТОВ "Укрвермикуліт" шкідливого виробництва у м. Василькові.

3.          Стягнути з Приватного підприємства „ РІА „Легіон” (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Володимирська, 45; код 36378590) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Укрвермікуліт” (08606, Київська область, м. Васильків, вул. Прорізна 1; ЄДРПОУ 31101383) 17000 (сімнадцять тисяч) грн. моральної шкоди та судові витрати 170 (сто сімдесят) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                 С.Ю. Наріжний

Дата виготовлення та підписання рішення 21.06.2010р.