Рішення № 10321107, 01.06.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2010 р. Справа № 22/074-10          

За позовом відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Житомиробленерго», м. Житомир

до приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок», Київська обл., Васильківський район, с. Ковалівка

про стягнення 19186,90 грн.

Суддя Третьякова О.О.

Представники:

від Позивача – 1) Краснобоцький О.В., довіреність № 08/10947-002989 від 28.12.2009 року,

2) Кулибаба В.В., довіреність № 08/10952-002990 від 28.12.2009 року,

від Відповідача - Назаров І.О., довіреність б/н від 12 травня 2010 року.

Обставини справи :

До господарського суду Київської області з позовною заявою звернулосьвідкрите акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Житомиробленерго» (далі - Позивач) до приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок»(далі - Відповідач) про стягнення 19186,90 грн. за спожиту електричну енергію понад договірні величини споживання.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на порушення Відповідачем умов Договору про постачання електричної енергії споживачам № 392 від 17.06.2009 року (далі –Договір), щодо порядку оплати спожитої електроенергії понад обсяги, обумовлені Договором.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.04.2010 року порушено провадження у справі № 22/074-10 та призначено її до розгляду на 28.04.2010 року.

В судових засіданнях 28.04.2010 року та 18.05.2010 року згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва відповідно до 18.05.2010 року та 01.06.2010 року.

У відзиві на позовну заяву б/н від 28.04.2010 року та додаткових поясненнях б/н, б/д, поданих у судових засіданнях відповідно 28.04.2010 року та 18.05.2010 року, заперечуючи проти позовних вимог Відповідач вважає перевищення договірної величини електроспоживання правопорушенням в галузі електроенергетики, штрафні санкції за яке мають накладатись у відповідності до Положенням «Про порядок накладення на суб’єктів господарювання штрафів за порушення законодавства в галузі електроенергетики та сфері теплопостачання», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1312 від 21.07.1999 року, зокрема, Національною комісією регулювання електроенергетики, державними інспекторами з експлуатації електричних станцій і мереж державними інспекторами з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії. Таким чином, оскільки Позивач до переліку органів, які мають право накладати штрафні санкції не входить, постанова уповноваженого органу про накладення штрафу за понад договірне споживання електричної енергії відсутня, вимога про стягнення двократної плати за понад договірне споживання електричної енергії безпідставна. Крім того, відсутній затверджений Кабінетом Міністрів України порядок застосування санкцій за порушення положень Закону «Про електроенергетику»щодо понад договірного споживання електричної енергії, як це передбачено частиною 7 статті 27 вказаного Закону.

В запереченнях на відзив на позовну заяву, поданих в судовому засіданні 18.05.2010 року, Позивач зазначає, що перевищення договірної величини споживання електроенергії розглядається як правопорушення у сфері договірних відносин, за яке застосовуються відповідні господарські санкції.

Згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 01 червня 2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

Між Позивачем та Відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії споживачам № 392 від 17 червня 2009 року (далі - Договір), згідно з умовами якого Постачальник (Позивач) зобов’язався постачати електричну енергію Споживачу (Відповідачу), а Споживач оплачувати її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього Договору (абзац 1 розділу 1 Договору).

Відповідно до пункту 2.1.2. Договору Позивач зобов’язався постачати електричну енергію як різновид товарної продукції Відповідачу.

Відповідач відповідно до п. 2.2.3 Договору зобов’язався своєчасно сплачувати за спожиту електроенергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії, класу напруги та за діючими на період розрахунку тарифами у грошовій формі та іншими формами розрахунків згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік Споживач не пізніше «1»листопада поточного року надає Постачальнику електричної енергії відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (Додаток № 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»).

Як передбачено пунктом 5.2. Договору, договірна величина споживання електричної енергії визначається на рівні заявленої Споживачем згідно з пунктом 5.1. цього Договору, зокрема, згідно Додатку № 1 до Договору обсяг постачання електричної енергії Відповідачу на грудень 2009 року встановлений у розмірі 45000 кВт. год.

Однак, як вбачається із звіту підприємства Відповідача про використану електроенергію в грудні місяці 2009 року, даних відомості контрольних зйомів показників лічильників, доданих до позовної заяви, виставленого Відповідачу Позивачем рахунку за активну електроенергію № 111935 від 23 грудня 2009 року, Відповідачем у грудні 2009 року фактично було спожито 76300 кВт. електричної енергії, що також підтверджується повною сплатою Відповідачем вартості спожитої електричної енергії в даному обсязі (банківські виписки з рахунку Позивача за 02 грудня 2009 року та 25 грудня 2009 року, видані Житомирським облуправлінням Ощадбанку України) та по суті Відповідачем не заперечено і не спростовано в ході судового розгляду (щодо обсягів спожитої електроенергії в грудні 2009 року).

Посилання Відповідача на звільнення бухгалтера не спростовує достовірності даних, наведених у звіті про використану електроенергію, який надавався Позивачу підприємством Відповідача.

Таким чином, Відповідачем було допущено перевищення договірних обсягів споживання електричної енергії в кількості 31300 кВт. год., що зафіксовано в Акті № 1 про перевищення Споживачем договірної величини споживання електричної енергії за грудень 2009 року.

В зв’язку з тим, що Відповідач перевищив договірний обсяг споживання електричної енергії, Позивач, відповідно до частини 5 статті 26 Закону України «Про електроенергетику»№ 575/97-ВР від 16 жовтня 1997 року та пункту 4.2.2. Договору, виставив Відповідачу рахунок № 111937 від 23 грудня 2009 року на суму 19186,90 грн. для оплати використаної понад обумовлений обсяг електричної енергії (31300 кВт. год.) Однак, Відповідач в порушення умов Договору оплату за вищевказаним рахунком не здійснив.

Позивач заявляє до стягнення з Відповідача 19186,90 грн., що становить різницю між сумою двократної вартості електроенергії, спожитої Відповідачем понад обумовлені обсяги, і сумою, яку Відповідачем фактично сплачено за обсяги спожитої електроенергії у грудні 2009 року в об’ємі 31300 кВт. год.

Пунктом 4.2.2. Договору передбачено, що у випадку споживання електроенергії та потужності понад кількість, обумовлену розділом 5 цього Договору за відповідний період (місяць) про одно-, дво- чи тризонній системі обліку, Споживач, виключно грошовими коштами, зобов’язаний сплатити Постачальнику двократну вартість електроенергії та потужності, витраченої понад обумовлений даний Договором обсяг електричної енергії та потужності згідно із Законом України «Про електроенергетику»за тарифами, які діяли в період, коли було виявлено перевищення.

Частиною 5 статті 26 Закону України «Про електроенергетику»встановлено, що споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, як це передбачено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Заперечення Відповідача проти позову з підстав того, що спірні штрафні санкції мають накладатись у відповідності до Положенням «Про порядок накладення на суб’єктів господарювання штрафів за порушення законодавства в галузі електроенергетики та сфері теплопостачання», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1312 від 21.07.1999 року, а також на відсутність передбаченого частиною 7 статті 27 вказаного Закону затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку застосування санкцій за понад договірне споживання електричної енергії, судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Положенням «Про порядок накладення на суб’єктів господарювання штрафів за порушення законодавства в галузі електроенергетики та сфері теплопостачання», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1312 від 21.07.1999 року врегульовано порядок застосування відповідальності за визначені в ньому порушення в галузі електроенергетики та сфері теплопостачання, до переліку яких понад договірне електроспоживання не входить.

Згідно пункту 6.16 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17 жовтня 2005 року № 910) обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання чи неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України визначено штрафні санкції за порушення господарських зобов’язань, зокрема, в яких одна з сторін належить до державного сектора економіки. Частиною 3 зазначеної статті передбачено можливість визначення Законами інших штрафних санкцій за порушення наведених в частині 2 господарських зобов’язань.

Судом встановлено, що сплата санкцій у вигляді двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини електричної енергії передбачена ч. 5 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику»та відповідним п. 4.2.2. Договору і випливає з господарських відносин, в яких позивач є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.

Відповідно до ч. 2 ст. 230 Господарського кодексу України суб’єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що вимогу про сплату штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відноси, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Таким чином, враховуючи п. 6.16 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17 жовтня 2005 року № 910) Позивач правомірно виставив Відповідачу рахунок № 111937 від 23.12.2009 року за грудень 2009 року для оплати вартості понад договірної величини електроспоживання, розмір якої підтверджується наявними у справі доказами та Відповідачем не спростовано.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Зважаючи на те, що заборгованість по оплаті за спожиту понад обумовлений обсяг електричну енергію у сумі 19186,90 грн. Відповідачем не погашена, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 19186,90 грн. вартості спожитої понад договірні обсяги електричної енергії є правомірною, обґрунтованою, документально підтвердженою, Відповідачем належним чином не спростованою, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок»(08652, Київська обл., Макарівський р-н, Васильківський район, с. Ковалівка, вул. Леніна, буд. 1, код 03754024) на користь відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Житомиробленерго»(10014, м. Житомир, вул. Пушкінська, буд. 32/8, код 22048622) 19186,90 грн. (дев’ятнадцять тисяч сто вісімдесят шість гривень дев’яносто копійок) санкцій за перевищення договірної величини електроспоживання; 191,87 грн. (сто дев’яносто одну гривню вісімдесят сім копійок) державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Копію рішення надіслати сторонам.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                     Третьякова О.О.

Рішення підписане 17 червня 2010 року.