Рішення № 10321033, 10.06.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2010 р. Справа № 7/057-10          

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомПриватного підприємства «Лакарт», м. Вишгород Київської області

доВишгородської районної державної адміністрації Київської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Комунального підприємства Київської обласної ради «Вишгородське бюро технічної інвентаризації»

провизнання права власності на самочинне будівництво

Представники: від позивача:Дубина М.В., представник за дов. від 05.02.2010 р. №05-1; від відповідача:не з’явився;

від третьої особи:не з’явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2010 р. на розгляд господарського суду Київської області передано позовні вимоги Приватного підприємства «Лакарт»до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про визнання права власності на гараж (літера «А») загальною площею 78,8 кв.м., ангар (літера «Б») загальною площею 536,1 кв.м., вимощення із асфальтобетону (літера «І») загальною площею 2214,0 кв.м., що знаходяться за адресою: Київська область, Вишгородський район, село Абрамівка, урочище Мехедиха, 3; зобов’язання Комунального підприємства Київської обласної ради «Вишгородське бюро технічної інвентаризації»зареєструвати за Приватним підприємством «Лакарт»право власності на гараж (літера «А») загальною площею 78,8 кв.м., ангар (літера «Б») загальною площею 536,1 кв.м., вимощення із асфальтобетону (літера «І») загальною площею 2214,0 кв.м., що знаходяться за адресою: Київська область, Вишгородський район, село Абрамівка, урочище Мехедиха, 3.

Позовні вимоги Приватного підприємства «Лакарт»обґрунтовані проведенням позивачем будівництва гаражу (літера «А») загальною площею 78,8 кв.м., ангару (літера «Б») загальною площею 536,1 кв.м., вимощення із асфальтобетону (літера «І») загальною площею 2214,0 кв.м., що знаходяться за адресою: Київська область, Вишгородський район, село Абрамівка, урочище Мехедиха, 3, на земельній ділянці загальною площею 1,5936 га (кадастровий номер 3221880401:10:055:0001), орендованій Приватним підприємством «Лакарт»згідно з договором від 07.08.2006 р., укладеним з Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області. Позивач зазначає, що будівництво спірних об’єктів не порушує права третіх осіб та проведена з дотриманням вимог будівельних норм і правил, а також за наявності необхідних дозволів та погоджень Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, Відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства, Вишгородської районної санітарно-епідеміологічної станції, Управління нормативно-технічної роботи та ліцензування ГУ МНС України в Київській області, Управління культури і туризму Київської обласної державної адміністрації, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.04.2010 р. порушено провадження у справі №7/057-10, розгляд справи призначався на 10 год. 00 хв. 25.05.2010 р.

У зв’язку з нез’явленням у судове засідання 25.05.2010 р. представників відповідача та третьої особи розгляд справи в порядку приписів п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України відкладався на 10 год. 20 хв. 10.06.2010 р.

Відповідач та третя особа, будучи повідомленою про дату, час та місце судового розгляду, повторно не направили у судове засідання 10.06.2010 р. повноважних представників.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§66 –69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників відповідача та третьої особи, належно повідомлених про дату, час та місце судового засідання.

Крім того, у зв’язку з повторним неподанням відповідачем та третьою особою на вимогу суду відзиву на позов та пояснень по суті позовних вимог, суд на підставі ст.75 ГПК України вважає за можливим розглянути справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

Протягом 2004 –2007 рр. Приватне підприємство «Лакарт»на земельній ділянці, що знаходяться за адресою: Київська область, Вишгородський район, село Абрамівка, урочище Мехедиха, 3, здійснило будівництво об’єктів господарського двору –гаражу (літера «А») загальною площею 78,8 кв.м., ангару (літера «Б») загальною площею 536,1 кв.м., вимощення із асфальтобетону (літера «І») загальною площею 2214,0 кв.м.

Даний факт підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт по будівництву гаража за вересень 2007 р. підрядною організацією –Приватним підприємством «Суртор», Актом №Л-00000001 від 20.04.2004 р. приймання-здачі змонтованих не титульних споруд (ангару), накладними №404 від 14.04.2004 р., №868 від 08.06.2004 р., видатковими накладними №Н-00000021 від 16.11.2006 р., №Н-00000022 від 21.11.2006 р., №Н-00000023 від 04.12.2006 р., Актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів від 30.06.2004 р.

Судом встановлено, що 07.08.2006 р. між Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області (орендодавець) та Приватним підприємством «Лакарт»(орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з якою позивач набув у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1,5936 га, кадастровий номер 3221880401:10:055:0001, під господарські двори, яка знаходиться на території Абрамівської сільської ради Вишгородського району Київської області, за межами населеного пункту. Строк оренди –25 років.

Відповідно до пунктів 11 –12 даного договору оренди земельна ділянка передана в оренду під господарські двори, цільове призначення земельної ділянки –землі сільськогосподарського призначення.

Вищезазначений договір оренди земельної ділянки зареєстровано у Вишгородському районному відділі №11 Київської регіональної філії Центру державного земельного кадастру в книзі записів державної реєстрації договорів оренди за №040634200001.

З матеріалів справи вбачається, що будівництво гаражу, ангару, вимощення із залізобетону було погоджено позивачем із Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області (листа-дозвіл на будівництво від 07.06.2007 р. №7-25/1387), Відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства (лист від 28.11.2007 р. №5112), Вишгородською районною санітарно-епідеміологічною станцією (висновок №38 щодо відбору (відведення) земельної ділянки під забудову від 24.12.2007 р.), Управлінням нормативно-технічної роботи та ліцензування ГУ МНС України в Київській області (лист від 14.01.2008 р. №9/6/203), Управлінням культури і туризму Київської обласної державної адміністрації (погодження від 10.094.2008 р. №3/3399/02 та висновок №11/34002/02 від 10.04.2008), Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області (лист від 04.06.2008 р. №06-12/1519).

Відповідно до висновку від 09.04.2009 р. гараж (літера «А») загальною площею 78,8 кв.м., ангар (літера «Б») загальною площею 536,1 кв.м., вимощення із асфальтобетон (літера «І») загальною площею 2214,0 кв.м. є об’єктами нерухомості, побудовані без істотних порушень державних будівельних норм.

18.03.2010 р. Приватне підприємство «Лакарт»звернулося з листом за вих. №18-1 до Вишгородської районної державної адміністрації з проханням визнати за ним право власності на збудовані позивачем на орендованій земельній ділянці гараж (літера «А») загальною площею 78,8 кв.м., ангар (літера «Б») загальною площею 536,1 кв.м., вимощення із асфальтобетону (літера «І») загальною площею 2214,0 кв.м., що знаходяться за адресою: Київська область, Вишгородський район, село Абрамівка, урочище Мехедиха, 3.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв’язок, суд вважає позовні вимоги Приватного підприємства «Лакарт»такими, що підлягають задоволенню. При цьому господарський суд виходить з наступного.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені у ст. 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі (самочинному будівництві) були порушені.

Згідно з ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Отже, необхідними умовами узаконення самочинно побудованих об’єктів є: відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки; відсутність заперечень з боку власника земельної ділянки; відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.

Як встановлено судом, Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області на підставі договору оренди від 07.08.2006 р. було передано Приватному підприємству «Лакарт»у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1,5936 га, кадастровий номер 3221880401:10:055:0001, під господарські двори, яка знаходиться на території Абрамівської сільської ради Вишгородського району Київської області, за межами населеного пункту. Строк оренди –25 років.

Відповідно до положень ст.95 ЗК України та ст. 25 Закону України «Про оренду землі»орендар, як тимчасовий землекористувач, з урахуванням умов надання земельної ділянки та її цільового призначення, має право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі та споруди лише за умови згоди на це орендодавця.

Листом від 07.06.2007 р. №7-25/1387 Вишгородська районна державна адміністрація Київської області надала позивачу дозвіл на проведення на орендованій земельній ділянці будівництва гаражу, ангару, вимощення із асфальтобетону.

Передача позивачу Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області вказаної земельної ділянки під розміщення господарських дворів відповідає приписам абзацу «б»частини другої ст. 22 ЗК України, згідно з яким несільськогосподарські угіддя земель сільськогосподарського призначення можуть використовуватися у тому числі під господарські будівлі і двори.

Матеріалами справи підтверджується відповідність будівництва господарського двору на орендовані позивачем земельній ділянці державним будівельним нормам, вимогам санітарно-епідеміологічного законодавства, пожежної безпеки тощо.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, визнання права власності на майно є одним із способів захисту права власності.

Судом встановлено, що визнання за Приватним підприємством «Лакарт» права власності на гараж (літера «А») загальною площею 78,8 кв.м., ангар (літера «Б») загальною площею 536,1 кв.м., вимощення із асфальтобетону (літера «І») загальною площею 2214,0 кв.м., що знаходяться за адресою: Київська область, Вишгородський район, село Абрамівка, урочище Мехедиха, 3, не порушує прав держави та третіх осіб.

Частиною 1 ст. 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч. 4 ст. 182 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004 р. №1952-IV цей закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.

Систему органів державної реєстрації прав складають центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, створена при ньому державна госпрозрахункова юридична особа з консолідованим балансом (центр державного земельного кадастру) та її відділення на місцях, які є місцевими органами державної реєстрації прав (ч. 1 ст. 5 Закону).

Пунктом 5 розділу V «Прикінцеві положення» цього Закону встановлено, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до клопотання позивача судові витрати покладаються на Приватне підприємство «Лакарт».

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82 –85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за Приватним підприємством «Лакарт»(вул. Дніпровська, 9, кв. 49, м. Вишгород, Київська область, 07300; код ЄДРПОУ 30972070) право власності на гараж (літера «А») загальною площею 78,8 кв.м., ангар (літера «Б») загальною площею 536,1 кв.м., вимощення із асфальтобетону (літера «І») загальною площею 2214,0 кв.м., що знаходяться за адресою: Київська область, Вишгородський район, село Абрамівка, урочище Мехедиха, 3.

3.Зобов’язати Комунальне підприємство Київської обласної ради «Вишгородське бюро технічної інвентаризації»(вул. Межигірського Спаса, 6, м. Вишгород, Київська область, 07300; код ЄДРПОУ 19422749) зареєструвати за Приватним підприємством «Лакарт»(вул. Дніпровська, 9, кв. 49, м. Вишгород, Київська область, 07300; код ЄДРПОУ 30972070) право власності на гараж (літера «А») загальною площею 78,8 кв.м., ангар (літера «Б») загальною площею 536,1 кв.м., вимощення із асфальтобетону (літера «І») загальною площею 2214,0 кв.м., що знаходяться за адресою: Київська область, Вишгородський район, село Абрамівка, урочище Мехедиха, 3.

4. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до вимог ст.84 ГПК України.

Суддя           В.М. Антонова

Дата підписання 15.06.2010р.