Рішення № 10321032, 08.06.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2010 р. Справа № 7/072-10

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто-Альянс», м. Вишневе, Київська область,

до                    Відкритого акціонерного товариства «Фастів-Авто», м. Фастів, Київська область,

про                    стягнення 13155,00грн.

за участю представників сторін:

від позивача:          Василик В.В. –представник за довіреністю б/н від 27.04.2010року;

                    Сидоренко В.А. –представник за довіреністю б/н від 27.04.2010 року;

від відповідача: Шехович З.С. –представник за довіреністю №113 від 07.06.2010року.

секретар судового засідання: Яцук Е.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафто-Альянс»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 06.05.2010року (вх. №2016 від 07.05.2010року) до Відкритого акціонерного товариства «Фастів-Авто»(далі –відповідач) про стягнення 13155,00грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов’язань за договором поставки товарів №151 від 15.12.2009року, зокрема, щодо проведення оплати за поставлений товар, в результаті чого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.05.2010року було порушено провадження у справі №7/072-10 та призначено її розгляд на 08.06.2010року.

У судовому засіданні 08.06.2010року представники позивача у справі підтримали позовні вимоги, вважають їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

До початку судового засідання від відповідача через загальний відділ господарського суду надійшов відзив на позовну заяву №106 від 01.06.2010року (вх. №6414 від 07.06.2010року), в якому відповідач визнає суму боргу та зобов’язується погасити його до 30.06.2010року. Поданий відзив залучений судом до матеріалів справи.

Представник відповідача у справі у судовому засіданні підтвердив існування заборгованості перед позивачем у розмірі 13155,00грн. та підтримав викладені у відзиві на позовну заяву обставини.

За згодою представників сторін, на підставі ч.2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив

15.12.2009року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафто-Альянс»(постачальник за договором, позивач у справі) та Відкритим акціонерним товариством «Фастів-Авто»(покупець за договором, відповідач у справі) був укладений договір поставки товарів №151 (далі –договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов’язався систематично поставляти покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов’язався приймати вказаний товар та оплачувати його.

Під товаром, що є предметом поставки за цим договором, розуміється паливно-мастильні матеріали (нафтопродукти) (п.1.2. договору).

Згідно п.3.1. договору передання і приймання товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами відповідно до рахунків-фактур постачальника та в порядку, що визначається чинним законодавством України.

Сторонами у п. 4.1. договору визначено, що виставлений постачальником рахунок-фактура являється підставою для оплати вартості товару покупцем.

Покупець у відповідності до п. 4.2. договору зобов’язаний здійснити плату поставленої партії товару не пізніше трьох банківських днів з моменту поставки товару, якщо інше не було вказано у самому рахунку.

Пунктами 8.1., 8.2. договору визначено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений п.8.1. договору, та закінчується 31 грудня 2009року, а в частині взаєморозрахунків –до повного їх виконання.

Як встановлено господарським судом, на виконання умов договору постачальник (позивач у справі) поставив, а покупець (відповідач у справі) в особі Шуманськго Андрія Аркадійовича, прийняв товар: дизельне пальне у кількості чотири тисячі двісті десять літрів за видатковою накладною №1653 від 21.12.2009року на суму 23155,00 грн. (копія накладної наявна в матеріалах справи). Повноваження Шуманського А.А. на отримання матеріальних цінностей від ТОВ «Нафто-Альянс»підтверджується оформленою належним чином довіреністю №206 від 21.12.2009 року. Отже, факт отримання товару відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткової накладної, підписаною повноважними представниками сторін та скріпленими печатками юридичних осіб та довіреності на отримання товару від позивача.

Відповідач отримав вищезазначений товар без будь-яких зауважень щодо його якості, кількості, асортименту чи інших умов поставки.

У відповідності з умовами договору позивачем було виставлено відповідачеві рахунок №1483 від 21.12.2009 року на оплату отриманого товару у сумі 23155,00грн.

В порушення умов договору відповідач за поставлений товар розрахувався частково, а саме в сумі 10000,00грн.

На момент розгляду справи, враховуючи часткову оплату відповідачем суми заборгованості, сума боргу відповідача перед позивачем за поставлені товари становить 13155,00грн. (23155,00грн. - 10000,00грн.). Даний факт підтверджений банківською випискою по рахунку позивача, актами звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2009року та на 19.04.2010року, які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств, а також підтверджений відповідачем у відзиві №106 від 01.06.2010року на позовну заяву. Жодних заперечень та доказів проведення повної оплати за поставлений товар відповідач, в порядку вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, не надав.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

В силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов’язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов’язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленою накладною, проте доказів сплати заборгованості по оплаті вартості отриманого товару не надав, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу є доведеною та підлягає задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, у сумі 13155,00грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

При цьому господарський суд зазначає, що згідно п. а) ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»№ 7-93 від 21.01.1993року державне мито із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, сплачується у розмірі 1 % від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Розмір державного мита за подання позовної заяви у справі № 7/072-10 становить 131,55грн., в той час позивачем при подачі позову до суду платіжним дорученням №2000 від 05.05.2010року було сплачено державне мито у розмірі 180,00грн., тобто позивач сплатив державне мито у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Згідно зі ст. 47 ГПК України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» сплачене державне мито підлягає поверненню повністю або частково у випадку внесення мита у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

За таких обставин, надмірно сплачене державне мито підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.          Позов задовольнити повністю.

                    2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Фастів-Авто»(08500, Київська область, м. Фастів, вул. Бишівська, буд.2, код ЄДРПОУ 05538773) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафто-Альянс»(08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Залізнична, буд.3, код ЄДРПОУ 36106684) 13 155 (тринадцять тисяч сто п’ятдесят п’ять)грн. 00 коп. основного боргу, та судові витрати: 131 (сто тридцять одну) грн. 55коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3.          Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Нафто-Альянс»(08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Залізнична, буд.3, код ЄДРПОУ 36106684) з Державного бюджету України 48 (сорок вісім) грн. 45 коп. надмірно сплачене державне мито, про що видати довідку.

          4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                   Антонова В.М.

Дата підписання 14.06.2010року