Рішення № 10320769, 31.05.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2010 р. Справа № 4/074-10          

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ирбис-Авто", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизель-шоп", м. Боярка

про стягнення 2219,09 грн.

за участю представників сторін:

позивач –Поляков В.О. –предст., дов. від 26.05.2010р.

відповідач –не з’явився;

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ирбис-Авто" (позивач) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизель-шоп" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором № 425 від 16 квітня 2008 року в сумі 1295,58 грн., 363, 25 грн. –пені, 332, 24 грн. –20 % річних, 228,02 грн. –втрат від інфляції та судових витрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.04.2010 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 31.05.2010 р.

31.05.2010р. представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце наступного судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, письмового відзиву та пояснень по справі не надіслав.

Відповідно до п. 3.6 Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. N 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

В С Т А Н О В И В:

16 квітня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ирбис-Авто" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дизель-шоп" (покупець) було укладено Договір № 425, відповідно до умов якого постачальник зобов’язався постачати, а покупець приймати та оплачувати на нижче вказаних умовах запчастини та інші товари (товар), партіями, в строки, в асортименті, кількості та по цінам, які вказані в видаткових накладних та/або специфікаціях, які є невід’ємною частиною даного договору після підписання їх сторонами.

На виконання умов Договору, позивач відвантажив відповідачу товар на загальну суму 2669,59 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних № К-001866 від 02.12.2008р. та № К-001950 від 25.12.2008р., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Відповідно до п. 3.1. Договору оплату товару покупець зобов’язаний здійснити на протязі 14 календарних днів з моменту отримання товару.

Судом встановлено, що відповідачем була здійснена часткова оплата за поставлений товар у сумі 1373,98 грн. за видатковою накладною № К-001866 від 02.12.2008р.

Станом на день пред’явлення позову, заборгованість відповідача перед позивачем за несплату за отриманий товар складає 1295,58 коп.

У відповідності до ст.712 чинного ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру правовідносин сторін.

Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач в судове засідання не з’явився, доказів повної оплати боргу не надав, доводів позивача не спростував, а тому, за таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з відповідача за поставлений товар в розмірі 1295,58 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також відповідачем заявлено до стягнення 363,25 грн. пені.

Згідно п.п. 8.1 Договору поставки, якщо покупець не здійснить оплату товару у відповідності до п. 3.1 договору, то покупець, за вимогою постачальника, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в момент виникнення прострочення, від суми поставленого, але несплаченого товару, за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Поданий позивачем розрахунок пені не відповідає вимогам вищезазначених норм законодавства, оскільки розрахунок пені здійснений за весь час прострочення оплати, що перевищує законодавчо визначений максимальний строк для нарахування пені.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені, з врахуванням норм чинного законодавства, встановив, що заявлена до стягнення пеня в розмірі 363,25 грн. підлягає задоволенню частково в розмірі 153,34 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з договору, покупець, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу постачальника зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20% річних від простроченої суми (п. 8.3).

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати складають 228,02 грн., 20% річних –332,24 грн.

Розрахунок позивача двадцяти процентів річних та інфляційних втрат відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення 20% річних з простроченої суми в розмірі 332,24 грн. та 228,02 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизель-шоп" 1295,58 грн. основного боргу, 332,24 грн. –20 % річних, 228,02 грн. –втрат від інфляції підлягають задоволенню в повному обсязі, 363,25 грн. пені частковому задоволенню в розмірі 153,34 грн.

Витрати по сплаті державного мита відповідно та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизель-шоп" (08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул.. Білогородська, 134, код ЄДРПОУ 34565185) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ирбис-Авто" (61035, м. Харків, вул.. Каштанова, 35-а, код ЄДРПОУ 35352325) –1295 (одну тисячу двісті дев’яносто п’ять) грн.. 58 коп. основного боргу, 332 (триста тридцять дві) грн.. 24 коп. –20 % річних, 228 (двісті двадцять вісім) грн.. 02 коп. –втрат від інфляції, 153 (сто п’ятдесят три) грн.. 34 коп. пені, 92 (дев’яносто дві) грн.. 35 коп. державного мита та 213(двісті тринадцять) грн. 67 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Відмовити в задоволенні стягнення 209,91 грн. пені.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                             О.В. Щоткін

Дата підписання повного тексту рішення: 15.06.2010р.