Рішення № 10320730, 21.05.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну (Симона Петлюри), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2010 р. Справа № 14/013-10          

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Поліщук О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Матківський С. М. (довіреність б/н від 14.12.2009 р.);

від відповідача: Фумельов І. О. (довіреність № КАМ-2010/03/05 від 05.03.2010 р.);

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Форшип”, м. Ізмаїл

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекс агромарс”, с. Гаврилівка, Вишгородський район

про стягнення 17677, 92 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ „Форшип” звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „Комплекс агромарс” про стягнення 15318, 04 грн. основної заборгованості, 1598, 84 грн. пені, 529, 37 грн. інфляційних збитків, 231, 67 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем неналежним виконанням відповідачем свого обов’язку щодо оплати у повному обсязі за надані позивачем послуги за договором № 01-07/2009 транспортного експедирування від 01.07.2009 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.02.2010 р. порушено провадження у справі № 14/013-10 за позовом ТОВ „Форшип” до ТОВ „Комплекс агромарс” про стягнення 17677, 92 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 19.02.2010 р.

19.02.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 12.03.2010 р.

12.03.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 31.03.2010 р.

31.03.2010 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 23.04.2010 р.

23.04.2010 р. представник відповідача у судовому засіданні надав відзив б/н б/д на позов, у якому просить суд відмовити позивачу в позові у повному обсязі, у зв’язку із тим, що позивачем не було надано належних підтверджуючих доказів понесення додаткових витрат за договором.

23.04.2010 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 21.05.2010 р.

21.05.2010 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, додаткові письмові пояснення б/н від 21.05.2010 р. до позовної заяви, та усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

За наслідками судового засідання за згодою представників учасників процесу судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

01.07.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 01-07/2009 транспортного експедирування, згідно умовами п. 1.1. якого експедитор надає по організації перевезень і транспортно-експедиторському обслуговуванню експортно-імпортних, транзитних і інших вантажів замовника, як власними силами, так і із залученням інших структур на свій розсуд.

Згідно п. 2.1. договору експедитор виконує роботи по організації перевезень вантажів по заявкам і інструкціям, що надаються замовником.

Відповідно до п. 2.2. договору на кожне перевезення і супутні транспортні послуги, на підставі даного договору оформлюються заявки чи підписуються додатки, із зазначенням конкретних умов, режимів, тарифів і т.п.

Пунктом 3.1.9. договору встановлено обов’язок замовника забезпечувати своєчасну оплату експедитору за перевезення чи інші операції, виконаних експедитором по узгодженим ставкам і тарифам.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що вартість наданих експедитором транспортно-екпедиторських послуг зазначається в додатках до даного договору, що є невід’ємною частиною даного договору.

Згідно п. 4.3. договору експедитор проводить надання послуг тільки після повної передоплати належних йому сум, якщо інше не передбачено в додатку до даного договору. Оплата проводиться банківським переказом і вважається здійсненою замовником з моменту надходження грошових коштів на рахунок експедитора. Оплата повинна бути проведена в строк, дозволяючий експедитору виконати свої зобов’язання.

Відповідно до п. 4.6. договору замовник протягом 5 (п’яти) банківських днів з дня виставлення експедитором рахунку відшкодовує останньому всі додаткові витрати, понесені експедитором при виконанні даного договору. Всі додаткові витрати експедитора понесені при виконанні договору оплачуються замовником при умові наданні підтверджуючих документів.

При незгоді з вказаними витратами, замовник повинен протягом цього строку письмово повідомити експедитору свої обґрунтовані заперечення. В іншому випадку всі додаткові витрати вважаються погодженими замовником.

Згідно п. 6.1. договору даний договір набирає чинності з 01.07.2009 р. і діє до 31.12.2009 р.

01.07.2009 р. сторонами було підписано додаток № 1 до договору № 01-07/2009 транспортного експедирування від 01.07.2009 р.

03.07.2009 р. позивачем було виставлено рахунок № 251 на суму у розмірі 657476, 62 грн. за експедиторські послуги згідно договору № 01-07/2009 транспортного експедирування від 01.07.2009 р.

На виконання умов договору відповідачем було виконано свій обов’язок по оплаті експедиторських послуг та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 657476, 62 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за 07.07.2009 р. на суму 657476, 62 грн., наявна у матеріалах справи.

08.07.2009 р. позивачем було виставлено рахунок № 251-1 на суму у розмірі 13486, 58 грн. за експедиторські послуги (додаткові витрати) згідно договору № 01-07/2009 транспортного експедирування від 01.07.2009 р.

19.08.2009 р. позивачем було виставлено рахунок № 256 на суму у розмірі 15318, 04 грн. за експедиторські послуги (додаткові витрати) згідно договору № 01-07/2009 транспортного експедирування від 01.07.2009 р.

Позивач неодноразово направляв відповідачу оригінали рахунків № 251-1 від 08.07.2009 р., № 256 від 19.08.2009 р., оригінали актів виконаних робіт від 28.07.2009 р., від 19.08.2009 р., що підтверджується фіскальним чеком № 8316 від 21.08.2009 р. про відправлення рекомендованого листа і повідомленням про вручення поштового відправлення, фіскальним чеком № 8023 від 09.09.2009 р. про відправлення рекомендованого листа і повідомленням про вручення поштового відправлення, листом № 87 від 15.10.2009 р. і фіскальним чеком № 3071 від 24.10.2009 р. про відправлення рекомендованого листа і повідомленням про вручення поштового відправлення.

03.11.2009 р. позивач звернувся до відповідача із претензією № 1/261009, якою просив відповідача оплатити заборгованість за додаткові витрати на експедиторські послуги у розмірі 15818, 04 грн. Факт направлення позивачем претензії відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 3452 від 28.10.2009 р. про відправлення цінного листа № 402770 і описом вкладення до нього від 28.10.2009 р. та повідомленням про вручення поштового відправлення.

Регулювання відносин, що виникають у зв’язку із наданням послуг з транспортного експедирування здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов’язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов’язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов’язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Як було зазначено вище, позивач неодноразово направляв відповідачу оригінали рахунків № 251-1 від 08.07.2009 р., № 256 від 19.08.2009 р., оригінали актів виконаних робіт від 28.07.2009 р., від 19.08.2009 р., і 25.08.2009 р. відповідачем було отримано від позивача рахунок № 256 від 19.08.2009 р. на суму у розмірі 15318, 04 грн. У відповідності до п. 4.6. договору при незгоді з вказаними витратами, відповідач повинен був протягом 5 (п’яти) банківських днів письмово повідомити позивача про свої обґрунтовані заперечення, тобто до 01.09.2009 р. (включно).

Оскільки, відповідач не надав суду доказів наявності обґрунтованих заперечень щодо додаткових витрат та доказів письмового повідомлення позивача про них, що підтверджується матеріалами справи, то суд дійшов висновку про схвалення та погодження відповідачем додаткових витрат на суму 15318, 04 грн., понесених позивачем за договором і зазначених в рахунку № 256 від 19.08.2009 р.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як було зазначено вище, згідно п. 4.6. договору відповідач зобов’язаний був протягом 5 (п’яти) банківських днів з дня виставлення позивачем рахунку відшкодувати останньому всі додаткові витрати, понесені при виконанні даного договору, тобто з моменту виставлення рахунку і до 01.09.2009 р. (включно).

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов’язок щодо відшкодування позивачу додаткових витрат, понесених при виконанні договору, не виконав і його заборгованість перед позивачем складає 15318, 04 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості у розмірі 15318, 04 грн. за договором № 01-07/2009 транспортного експедирування від 01.07.2009 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договором № 01-07/2009 транспортного експедирування від 01.07.2009 р., за період прострочення відповідачем виконання обов’язку щодо відшкодування позивачу додаткових витрат з 15.07.2009 р. –по 09.08.2009 р. у розмірі 203, 22 грн., з 09.08.2009 р. –по 12.08.2009 р. у розмірі 27, 70 грн., з 12.08.2009 р. –по 18.01.2010 р. у розмірі 1367, 92 грн. всього на загальну суму 1598, 84 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що за порушення умов договору, що встановлюють порядок оплати і строки виконання робіт, вина сторона сплачує неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення, і розраховану від вартості вчасно не оплачених і вчасно не виконаних робіт, за весь період таких порушень.

Розрахунок пені, виконаний позивачем, є невірним так, як безпідставним є нарахування позивачем пені з 15.07.2009 р., оскільки ним не доведено факт виставлення (підписання і вручення) відповідачу рахунків на оплату додаткових витрат у вказаний період.

Правильний розрахунок пені наступний (із застосуванням розміру пені, визначеної у договорі та із дотриманням ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, яка передбачає, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня):

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

15318.0402.09.2009 - 18.01.201013910.2500 %0.056 %*1195.86

15 318, 04 грн. х 10, 25 % х 2 х 139/365 = 1 195, 86 грн.

Суд дійшов до висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені за договором у розмірі 1 195, 86 грн.

Також, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки від суми заборгованості за період прострочення відповідачем виконання обов’язку щодо відшкодування позивачу додаткових витрат з 15.07.2009 р. –по 09.08.2009 р. у розмірі 13, 49 грн., з 09.08.2009 р. –по 31.12.2009 р. у розмірі 542, 86 грн. всього на загальну суму 529, 37 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних збитків від суми заборгованості, виконаний позивачем, є невірним так, як безпідставним є нарахування позивачем інфляційних збитків від суми заборгованості з 15.07.2009 р., оскільки ним не доведено факт виставлення (підписання і вручення) відповідачу рахунків на оплату додаткових витрат у вказаний період.

Правильний розрахунок інфляційних збитків від суми заборгованості наступний:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

02.09.2009 - 31.12.200915318.041.038582.0915900.13

15318, 04 грн. х 1, 038 = 15 900, 13 грн.; 15 900, 13 грн. - 15318, 04 грн. = 582, 09 грн.

Оскільки, розмір інфляційних збитків від суми заборгованості, на яку претендує позивач, є меншою ніж сума, на яку він має право, то суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків від суми заборгованості у розмірі 529, 37 грн.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача 3 % річних від суми заборгованості за період прострочення відповідачем виконання обов’язку щодо відшкодування позивачу додаткових витрат з 15.07.2009 р. –по 09.08.2009 р. у розмірі 27, 71 грн., з 09.08.2009 р. –по 18.01.2010 р. у розмірі 203, 96 грн. всього на загальну суму 231, 67 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3 % річних від суми заборгованості, виконаний позивачем, є невірним так, як безпідставним є нарахування позивачем 3 % річних від суми заборгованості з 15.07.2009 р., оскільки ним не доведено факт виставлення (підписання і вручення) відповідачу рахунків на оплату додаткових витрат у вказаний період.

Правильний розрахунок 3 % річних від суми заборгованості наступний:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

15318.0402.09.2009 - 18.01.20101393 %175.00

15318, 04 грн. х 3 % х 139/365 днів = 175, 00 грн.

Суд дійшов до висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми заборгованості у розмірі 175, 00 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з з Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекс Агромарс” (ідентифікаційний код 30160757) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Форшип” (ідентифікаційний код 24764883) 15318 (п’ятнадцять тисяч триста вісімнадцять) грн. 04 (чотири) коп. заборгованості, 1 195 (одна тисяча сто дев’яносто п’ять) грн. 86 (вісімдесят шість) коп. пені, 529 (п’ятсот двадцять дев’ять) грн. 37 (тридцять сім) коп. інфляційних збитків, 175 (сто сімдесят п’ять) грн. 00 (нуль) коп. 3 % річних та судові витрати 172 (сто сімдесят дві) грн. 18 (вісімнадцять) коп. державного мита і 228 (двісті двадцять вісім) грн. 92 (дев’яносто дві) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

02 липня 2010 р.