Рішення № 10320724, 23.04.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2010 р. Справа № 21/060-08/14          

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Поліщук О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Пономарьова Г. Г. (доручення № 11/276 від 18.01.2010 р.);

від відповідача: Рибка Н. М. (довіреність б/н від 01.02.2010 р.);

розглянувши матеріали справи

за позовом Підприємства Бучанської виправної колонії № 85 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області, смт Гостомель

до Комунального підприємства „Бучанське управління житлово-комунального господарства” Бучанської міської ради, м. Буча

про стягнення 230036, 56 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Підприємство Бучанської виправної колонії № 85 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області звернулось в господарський суд Київської області із позовом до Комунального підприємства „Бучанське управління житлово-комунального господарства” Бучанської міської ради про стягнення 122255, 73 грн. основної заборгованості, 107780, 83 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем неналежним невиконанням відповідачем свого обов’язку щодо оплати у повному обсязі за надані позивачем послуги з теплопостачання та водопостачання за договором № 31 про надання комунальних послуг від 01.10.2007 р.

У процесі розгляду справи позивач змінив свої позовні вимоги та подав суду позовну заяву № 11/5587 від 21.10.2008 р. (уточнююча), згідно якої просив суд стягнути з відповідача 122255, 73 грн. основної заборгованості, 13430, 55 грн. пені.

У процесі розгляду справи позивач змінив свої позовні вимоги та подав суду заяву б/н б/д уточнюючу до позову, згідно якої просив суд стягнути з відповідача 122255, 73 грн. основної заборгованості, 8446, 53 грн. пені.

Рішенням господарського суду Київської області від 05.11.2008 р. (суддя Ярема В. А.) позов задоволено повністю та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 122255, 73 грн. основної заборгованості, 8446, 53 грн. пені.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.11.2009 р. рішення господарського суду Київської області від 05.11.2008 р. у справі № 21/060-08 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.02.2010 р. скасовано рішення господарського суду Київської області від 05.11.2008 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.11.2009 р. у справі № 21/060-08 та передано її на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Згідно резолюції керівництва суду від 17.02.2010 р. справу № 21/060-08 передано для нового розгляду судді Бацуці В. М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.02.2010 р. (суддя Бацуца В. М.) прийнято до провадження справу № 21/060-08 за позовом Підприємства Бучанської виправної колонії № 85 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області до КП „Бучанське управління житлово-комунального господарства” Бучанської міської ради про стягнення 230036, 56 грн. та присвоєно їй номер № 21/060-08/14 і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 19.03.2010 р.

19.03.2010 р. у судовому засіданні представник позивача заявив про зміну своїх позовних вимог та надав суду відповідну позовну заяву № 11/1567 від 18.03.2010 р. (уточнююча), з урахуванням якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь 107320, 20 грн. заборгованості, 12878, 43 грн. пені, 7512, 42 грн. штрафу.

Заява позивача про зміну позовних вимог прийнята судом до розгляду.

За наслідками судового засідання судом оголошено перерву до 07.04.2010 р.

07.04.2010 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 23.04.2010 р.

23.04.2010 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні надав документи, витребувані судом, письмові пояснення б/н від 23.04.2010 р., у яких зазначив, що договір № 31 про надання комунальних послуг від 01.10.2007 р. взагалі є неукладеним так, як не містить всіх істотних умов, та усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у своїх письмових поясненнях.

За наслідками судового засідання за згодою представників учасників процесу судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

01.10.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 31 про надання комунальних послуг, згідно з умовами п. 2.1. якого виконавець забезпечує будинки замовника, що підключені до мережі виконавця теплоенергією, холодною водою, гарячою водою (по можливості).

Згідно п. 3.1. договору оплата за надані послуги здійснюється замовником по тарифам для населення, затверджених виконавчим комітетом на дату підписання договору. В разі підвищення цін на енергоносії, тарифи та послуги виконавцю будуть перераховані.

Відповідно до п. 3.2. договору замовник розраховується за користування вказаними послугами шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок виконавця в строк не пізніше 25 числа поточного місяця.

Пунктом 9.1. договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2007 р. на час повноважень керівника.

Листом № 3 від 08.01.2008 р. відповідач повідомив позивача про те, що договір пролонгований до 31.12.2008 р.

14.12.2007 р. Виконавчим комітетом Гостомельської селищної ради було прийнято рішення № 238 „Про проведення тарифів на послуги по теплопостачанню до рівня економічно обґрунтованих витрат, які надаються населенню БВК-85”, яким погоджено приведення тарифів на послуги по теплопостачанню у відповідності до рівня економічно обґрунтованих витрат, що надаються мешканцям селища Гостомель. Пунктом 3 вказаного рішення встановлено термін введення в дію тарифів з 01.12.2007 р.

Листом № 388 від 31.01.2008 р. позивач направив відповідачу копію рішення № 238 від 14.12.2007 р. Виконавчого комітету Гостомельської селищної ради та просив провести перерахунки оплати наданих послуг населенню з моменту введення в дію нових тарифів.

Протягом періоду дії договору з 01.01.2008 р. по 01.09.2008 р. позивачем належним чином надавались відповідачу послуги з водопостачання та з теплопостачання, а відповідачем в свою чергу було лише частково виконано свій обов’язок по оплаті вказаних послуг та перераховано позивачу грошові кошти у відповідному розмірі і станом на 01.09.2008 р. заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з водопостачання та з теплопостачання за договором складала 107320, 20 грн., що підтверджується відповідними рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, виписками з банківського рахунку позивача, оборотними відомостями, відомостями про нарахування за холодну воду за відповідні місяці 2008 р., актом звіряння розрахунків вода та опалення станом на 01.09.2008 р., наявними у матеріалах справи.

11.03.2008 р. позивач звернувся до відповідача із претензією № 11/1279 від 10.03.2008 р., у якій просив терміново розрахуватись за надані послуги та сплатити борг у розмірі 122600 грн. Факт направлення позивачем відповідачу претензії № 11/1279 від 10.03.2008 р. підтверджується фіскальним чеком № 0536 від 11.03.2008 р. про відправлення рекомендованого листа.

31.05.2008 р. позивач звернувся до відповідача із претензією № 3194 від 29.05.2008 р., у якій просив терміново розрахуватись за надані послуги та сплатити борг до 10.06.2008 р. у розмірі 113726, 37 грн. Факт направлення позивачем відповідачу претензії № 3194 від 29.05.2008 р. підтверджується фіскальним чеком № 6948 від 31.05.2008 р. про відправлення рекомендованого листа.

11.09.2008 р. позивач звернувся до відповідача із претензією № 11/4874 від 08.09.2008 р., у якій просив терміново розрахуватись за надані послуги та сплатити борг до 12.09.2008 р. у розмірі 122255, 73 грн. Факт направлення позивачем відповідачу претензії № 11/4874 від 08.09.2008 р. підтверджується фіскальним чеком № 2883 від 11.09.2008 р. про відправлення рекомендованого листа.

Однак, вказані претензії позивача були залишені відповідачем без відповіді та без задоволення.

Регулювання відносин, що виникають у зв’язку із наданням послуг з водопостачання та з теплопостачання здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України „Про житлово-комунальні послуги”, Законом України „Про теплопостачання”, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов’язок щодо оплати наданих позивачем послуг з водопостачання та з теплопостачання у повному обсязі не виконав і його заборгованість перед позивачем за період дії договору станом на 01.09.2008 р. складає 107320, 22 грн., що підтверджується відповідними рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, виписками з банківського рахунку позивача, оборотними відомостями, відомостями про нарахування за холодну воду за відповідні місяці 2008 р., актом звіряння розрахунків вода та опалення станом на 01.09.2008 р., наявними у матеріалах справи, та висновком № 2263/7573 від 18.09.2009 р. судово-економічної експертизи у господарській справі № 21/060-08.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості у розмірі 107320, 20 грн. за договором № 31 про надання комунальних послуг від 01.10.2007 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача на підставі абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України пеню за період прострочення відповідачем виконання обов’язку по оплаті послуг з 01.06.2008 р. –по 01.10.2008 р. у розмірі 12878, 43 грн. та штраф у розмірі 7512, 42 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов’язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано

Пунктом 5.1. договору передбачено, що замовник в разі несвоєчасної оплати послуг оплачує пеню в розмірі 0, 5 % від суми заборгованості за кожний день прострочки платежів.

З частини 2 ст. 231 Господарського кодексу України вбачається, що передбачені нею розмір пені та штрафу застосовується, якщо інше не передбачено договором, а відтак до вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій, а саме пені застосуванню підлягають положення п. 5.1 договору, в якому сторони закріпили, що за порушення строку платежу замовник сплачує на користь виконавця, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 0, 5 % від суми заборгованості за кожний день прострочки платежів, тому невірним є розрахунок пені, виконаний позивачем із застосуванням її розміру, встановленого ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Правильний розрахунок пені наступний (із застосуванням розміру пені, визначеної у договорі та із дотриманням ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, яка передбачає, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня):

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

107320.201.06.2008 - 01.10.200812312.0000 %0.066 %*8655.99

107 320, 20 грн. х 12, 00 % х 2 х 123/365 = 8 655, 99 грн.

Суд дійшов до висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені за договором у розмірі 8 655, 99 грн.

Оскільки, Підприємство Бучанської виправної колонії № 85 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області є державним підприємством, то відповідно до ст. 22 Господарського кодексу України відноситься до суб’єктів господарювання, що належать до державного сектора економіки.

Розрахунок штрафу від суми заборгованості, виконаний позивачем, є вірним.

Отже, суд дійшов до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача штрафу за законом у розмірі 7512, 41 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Комунального підприємства „Бучанське управління житлово-комунального господарства” Бучанської міської ради (ідентифікаційний код 25689882) на користь Підприємства Бучанської виправної колонії № 85 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області (ідентифікаційний код 08680187) 107320 (сто сім тисяч триста двадцять) грн. 20 (двадцять) коп. заборгованості, 8 655 (вісім тисяч шістсот п’ятдесят п’ять) грн. 99 (дев’яносто дев’ять) коп. пені, 7512 (сім тисяч п’ятсот дванадцять) грн. 41 (сорок одна) коп. штрафу та судові витрати 1 234 (одна тисяча двісті тридцять чотири) грн. 89 (вісімдесят дев’ять) коп. державного мита і 228 (двісті двадцять вісім) грн. 92 (дев’яносто дві) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

Суддя М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

31 травня 2010 р.