Рішення № 10320718, 26.05.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2010 р. Справа № 4/008-10

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-розважальний центр "Казантип-Калина", смт. Калинівка, Київська область

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, с. Данилівка, Васильківський р-н, Київська область

про стягнення 12620,61 грн.

за участю представників:

позивач: Хребтань А.С. предст., дов. від 01.11.2009р.

відповідач: не зявився;

Обставини справи:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-розважальний центр "Казанти-Калина" (далі позивач) заявлено позов до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення 12620,61 грн., з яких 7800 грн. боргу, 4742,40 грн. пеня, 78,21 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобовязання за договором оренди та обслуговування торгівельного місця від 01.01.09р. в частині оплати орендної плати.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.01.10р. було порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 08.02.10р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.02.10р., у звязку з неявкою представника відповідача, розгляд даної справи було відкладено на 01.03.10р.

Представником позивача в судовому засіданні, яке відбулося 01.03.10р. було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 10930,61 грн. з урахуванням пені та 3% річних. Вказана заява мотивована тим, що 06.01.10р. відповідач здійснив оплату на користь позивача за оренду магазину №4 за січень 2010 року, а позивачем згадана сума коштів була зарахована в рахунок погашення основної суми боргу за договором оренди та обслуговування торгівельного місця від 01.01.09р. Окрім цього позивачем були подані письмові пояснення у даній справі, відповідно до якого позивач клопотав про накладення арешту на майно відповідача, проте згадане клопотання судом задоволенню не підлягає, як необґрунтоване та таке, що не відповідає вимогам статті 66 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 01.03.10р. було оголошено перерву до 04.03.10р.

В судовому засіданні, яке відбулося 04.03.10р. було оголошено перерву до 29.03.10р. Окрім цього сторонами було подано клопотання про продовження строку вирішення даного спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.03.10р. продовжено строк вирішення даної справи.

16.03.10р. на адресу господарського суду Київської області від представника відповідача - Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд закрити провадження у даній справі та винести окрему ухвалу. Вказаний відзив мотивований тим, що позивач незаконно здійснює свою підприємницькою діяльність, здає в оренду майно, що йому не належить, незаконно отримує прибутки.

24.03.10р. на адресу на адресу господарського суду Київської області від представника відповідача - Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 надійшло клопотання про приєднання документів.

Представником позивача в судовому засіданні, яке відбулося 29.03.10р. були подані письмові пояснення у даній справі

В судовому засіданні, яке відбулося 29.03.10р. було оголошено перерву до 12.04.10р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.04.2010р. було відкладено розгляд справи на 17.05.2010р. для подання додаткових доказів.

В судовому засіданні 17.05.2010р. було оголошено перерву до 26.05.2010р., про що сторони письмові повідомлення під розписку в бланку про оголошення перерви.

Після оголошеної перерви відповідач в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

26.05.2010р. представником позивача було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої останній просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості в розмірі 6007,00 грн.

В судовому засіданні 26.05.2010р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін суд,

встановив:

01.01.09р. між ТОВ "Торгівельно-розважальний центр "Казантип - Калина" (ринок) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (користувач) було укладено договір оренди торгового павільйону (Договір). Вказаний договір зі сторони позивача підписаний директором ОСОБА_3 та скріплений печаткою відповідача, зі сторони відповідача підписаний особисто ОСОБА_1

Відповідно до п.п. 1.1 Договору, ринок надає, а користувач приймає в платне користування торгівельний павільйон, що належить орендодавцю загальною площею 26 м2 за адресою Київська обл., смт Калинівка по вул. Залізнична, 50.

Відповідно п. 4.1 договору, за орендне користування приміщення, що орендується, орендар виплачує орендарю договірну плату із розрахунку 75 грн. за 1 кв.м. за місяць, до 5 числа поточного місяця на розрахунковий рахунок або в касу орендодавця.

Відповідно до заяви про зменшення позовних вимог, викладених в останній редакції, позивач зазначає, що сума, яка підлягає стягненню з відповідача становить 6007,00 грн., з якої 2659, 60 грн. пеня та 37, 40 грн. річні.

Відповідно до ч.2 ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним Кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст.759 ЦК України за договором найма (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.ч. 1, 5. ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором. Ця плата вноситься щомісячно якщо інше не встановлено договором.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 цього ж кодексу, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідач у своїх відзивах на позов проти позовних вимог заперечує в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень останній посилається на те, що нерухоме майно за адресою: Васильківскьий р-н., смт Калинівка, вул.. Залізнична, 50, яке, за словами позивача, знаходиться в його приватній власності та здається в оренду, набуте останнім без законних на те підстав.

Відповідно до приписів ст.. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Вказані заперечення судом до уваги не беруться, як такі, що ґрунтуються лише на припущення відповідача без достатніх на те правових підстав та доказів.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, як це передбачено ст. 33 ГПК України.

Позивачем дотримано вимог даної норми процесуального законодавства і подано всі докази на підтвердження своїх позовних вимог, в той час як відповідачем не спростовано існування заборгованості перед позивачем у сумі 2790,00 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог в останній редакції).

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 06.08.2009р. по 06.11.2009р. в сумі 2659,60 грн.

Відповідно до п. 4.2 договору, у разі прострочення сплати орендної плати орендодавець справі стягнути з орендаря заборгованість, що виникла, у встановленому чинним в Україні, порядку, а також вправі вимагати від орендаря сплати пені у розмірі 0,8% від орендної плати за кожний день прострочення.

За розрахунком позивача, який міститься в матеріалах справи, розмір пені складає 483,60 грн. (за період з 06.08.2009р. по 06.09.2009р.); 936,00 грн. (за період з 06.09.2009р.), 1240,00 грн. (за період з 06.10.20009р. по 06.11.2009р.).

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Суд, здійснивши власний розрахунок, з врахуванням норм чинного законодавства, а також застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ, встановив, що заявлена позивачем пеня в розмірі 2659,60 грн. підлягає задоволенню частково в сумі 45,53 грн.

Також позивач просить стягнути, крім суми основної заборгованості, ще 37,40 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок позивача трьох процентів річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення трьох процентів річних з простроченої суми в розмірі 37,40 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита відповідно та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-розважальний центр "Казантип-Калина" про стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 заборгованості по орендній платі в розмірі підлягають задоволенню в сумі 2790,00 грн. (основний борг), 45,53 грн. пені та 37,40 грн. 3% річних.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-розважальний центр "Казантип-Калина" (08623, Київська обл., Васильківський район, селище міського типу Калинівка, вул.. Залізнична, будинок 50, код ЄДРПОУ 35188819) 2790 (дві тисячі сімсот девяносто) грн. 00 коп. основного боргу, 45 (сорок пять) грн. 53 коп. пені та 37 (тридцять сім) грн. 40 коп. 3% річних, 28 (двадцять вісім) грн. 73 коп. державного мита та 52 (пятдесят дві) грн.. 88 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 2614,07 грн. пені відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

СуддяО.В. Щоткін

Дата підписання повного тексту рішення: 16.06.2010р.