Рішення № 10320589, 27.04.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

27.04.2010Справа №2-7/1078-2010 За позовом Кіровського виробничого управління житлово-комунального господарства (98112, м. Феодосія, вул. Гарнаєва, 9)

До відповідача Комунального підприємства «Екосервіс-Кіровське» (97300, Кіровський район, смт. Кіровське, вул. Нова, 12, ідентифікаційний код 03348423)

Про стягнення 13392, 99 грн.

Суддя І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача – не з’явився.

Від відповідача – Овчаренко Т. Д., керівник КП «Екосервіс-Кіровське».

Суть справи: Кіровське виробниче управління житлово-комунального господарства звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Комунального підприємства «Екосервіс-Кіровське», в якій просить стягнути з відповідача 13392, 99 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що після порушення Господарським судом АР Крим справи №2-6/14242-2006 про банкрутство Кіровського виробничого управління житлово-комунального господарства Кіровською селищною радою було створено Комунальне підприємство «Екосервіс-Кіровське», якому населення помилково сплачувало заборгованість з комунальних послуг перед Кіровським виробничим управлінням житлово-комунального господарства. Позивач стверджує, що внаслідок невірного перерахування населенням грошових коштів відповідачу, які насправді були призначені Кіровському виробничому управлінню житлово-комунального господарства, йому заподіяно шкоду у розмірі 13392,99 грн., яку позивач просить стягнути примусово з Комунального підприємства «Екосервіс-Кіровське».

Позивач у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Відповідач відзив на позов не надав, але двічі направляв до суду зустрічну позовну заяву, які було повернуто, про що винесені відповідні ухвали від 26.03.2010 р. та від 19.04.2010 р.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням сторін строк розгляду справи був продовжений у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ :

Кіровське виробниче управління житлово-комунального господарства було зареєстровано в якості юридичної особи 21.02.1992 р., про що свідчить відповідне свідоцтво серії А00 №443097.

Постановою Господарського суду АР Крим від 18.09.2007 р. у справі №2-6/14242-2006 Кіровське виробниче управління житлово-комунального господарства було визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура.

01.10.2007 р. Виконавчим комітетом Кіровської селищної ради було прийнято розпорядження №101-р, яким майно Кіровської селищної територіальної громади, що знаходиться на балансі Кіровського виробничого управління житлово-комунального господарства, було передано на баланс Комунального підприємства «Екосервіс-Кіровське».

Вказане розпорядження було затверджено рішенням Кіровської селищної ради від 23.10.2007 р.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, Кіровське виробниче управління житлово-комунального господарства посилається на те, що після порушення справи про банкрутство на території Кіровської селищної територіальної громади стало існувати два комунальних підприємства – позивач та відповідач у справі, але населенням були помилково сплачені грошові кошти, які призначалися Кіровському ВУ ЖКГ, в розмірі 13392,99 грн. на розрахунковий рахунок Комунального підприємства «Екосервіс-Кіровське», чим позивачеві спричинено майнову шкоду.

Суд не вбачає підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Право на звернення до господарського суду реалізується шляхом подання відповідного процесуального документа – позовної заяви, обов’язковими елементами якої є предмет позову та підстави позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Позовні вимоги повинні бути обґрунтовані певними обставинами, до яких належать обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включають факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача. У предмет доказування включається також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу позивача.

Посилання на законодавство являє собою юридичні підстави позову. У позовній заяві повинні бути викладені норми матеріального права, що регулюють спірні матеріально-правові відносини та порушені відповідачем, а також відповідно до яких, на думку позивача, слід вирішити спір.

У той же час, суд звертає увагу на те, що позивачем взагалі не наведені юридичні підстави поданого ним позову – не наведено жодної правової норми, яка, на думку Кіровського виробничого управління житлово-комунального господарства, повинна регулювати спірні правовідносини.

Крім того, ухвалами ГС АР Крим від 15.02.2010 р., 09.03.2010 р. та від 30.03.2010 р. суд витребував у позивача оригінали документів, доданих до позовної заяви, для огляду у судовому засіданні; витяг чи довідку Державного реєстратора про включення відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; письмові пояснення щодо підстав призначення спірної грошової суми в розмірі 13 392,99 грн., сплаченої 51 фізичної особою, яка це вказано в акті звірки від 03.02.2009 р., саме Кіровському виробничому управлінню житлово-комунального господарства, з відповідним документальним обґрунтуванням (відповідні договори про надання житлово-комунальних послуг тощо); платіжні документи, що підтверджують сплату 51 фізичної особою грошових коштів в сумі 13 392,99 грн. Комунальному підприємству "Екосервіс-Кіровське" та містять інформацію про призначення платежу (банківські квитанції, прибуткові касові ордери, виписки з банківських рахунків тощо).

Однак, позивач не надав суду витребувані вищевказаними ухвалами документи.

В свою чергу, відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Проте, позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, що сплачені населенням кошти у розмірі 13 392,99 грн. були призначені саме Кіровському виробничому управлінню житлово-комунального господарства. Не були надані жодні докази того, що позивачем взагалі надавалися якісь комунальні послуги населенню, зокрема, відповідні договори тощо.

Наведене свідчить про те, що викладені Кіровським виробничим управлінням житлово-комунального господарства в позовній заяві обставини не підтверджуються належними та допустимими доказами, у зв’язку з чим в позові має бути відмовлено.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд залишає за позивачем відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.