Рішення № 10320588, 20.04.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

20.04.2010Справа №2-2/6062-2009 за позовом Фонду майна АР Крим (95015, м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, 17)

до Приватного підприємства "Технопласт плюс" (98100, м. Феодосія, вул.. Українська, 44)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ВАТ "Управління будівництва м. Феодосія" (98100, м.Феодосія, вул. Войкова, 44)

про спонукання до виконання певних дій та стягнення 637 639,77грн.

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Позивач: Соловьйова - гол фах, довіреність у справі.

Відповідач: не з’явився.

Третя особа: не з’явився

Суть спору:

Позивач звернувся із позовною заявою до відповідача про стягнення до бюджету АР Крим заборгованість з орендної плати за період з 12.10.2008 р. по 30.3.2009 р. в сумі 155679,65 грн., пені в сумі 13724,37грн, неустойки за безпідставне користування майном за час прострочення за період 30.3.2009 р. по 29.5.2009 р. у сумі 94049,12грн., про стягнення на користь позивача заборгованість з податку на додану вартість у сумі 16341,56грн, пені за несвоєчасне внесення платежів у сумі 945грн.36коп., про зобов’язання відповідача повернути на баланс ВАТ "Управління будівництва м. Феодосія" нерухоме майно, що належить АР Крим - нежитлові приміщення №27-41, загальною площею 6833,5кв. м. у будівлі літ. «Г», споруди № 1 - склад готової продукції, загальною площею 4476,0 кв.м. та 10 одиниць обладнання, розташованого за адресою: м. Феодосія, вул.. Дружби, 109, що не увійшли до статутного фонду ВАТ "Управління будівництва м. Феодосія" за актом приймання – передачі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір оренди нерухомого майна від 27.2.2006 р. Вищевказаний договір оренди було укладено строком дії до 25.2.2007 р. Вказаним договором було передбачено сплату орендних платежів щомісячно. У зв’язку із тим, що відповідачем неналежним чином виконувались умови договору, за ним утворилась заборгованість. Крім того, після припинення договору оренди майно не було передано балансоутримувачу. Вищенаведене і стало підставою для звернення із позовом до суду.

16 грудня 2009 р. від позивача до господарського суду Автономної Республіки Крим надійшла заява від 15.12.2009 р. №08-14/11254 про збільшення суми позовних вимог, якою він просить суд стягнути з відповідача до бюджету АР Крим заборгованість з орендної плати за період з 12.10.2008р. по 17.12.2009р. у сумі 162161,57грн., пені у сумі 31051грн79коп., неустойки за безпідставне користування майном за час прострочення за період 31.3.2009р. по 17.12.2009р. у сумі 425195,75грн., заборгованості з ПДВ у сумі 16341,56грн., стягнути з відповідача на користь позивача заборгованості з ПДВ у сумі 16341,56грн., пені за несвоєчасне внесення платежів у сумі 2889,11грн.

17 лютого 2010 року до суду від відповідача надійшло заперечення №09 від 19.01.2010 року, відповідно до якого відповідач просить суд задовольнити позовні вимоги лише частково, а також зазначає, що безпідставного користування нерухомим майном не встановлено та не підтверджено, а також те, що нарахування неустойки договором та додатковими угодами до нього не передбачено, тому вважає необґрунтованим стягнення неустойки за безпідставне користування майном за час прострочення за період з 31.03.2009 р. по 17.12.2009 р.

18 лютого 2010 року у судовому засіданні представник позивача надав суду клопотання у якому зазначає, що у заяві від 15.12.2009 р. №08-14/11254 про збільшення суми позовних вимог було зроблено технічну помилку відносно стягнення заборгованості з ПДВ у сумі 16341,56грн, та просить суд стягнути заборгованість з ПДВ у сумі 16341,56грн на користь Фонду майна АРК, оскільки п. 3 додаткової угоди до договору від 30.9.2007 р. №3 передбачено, що ПДВ на повну суму орендної плати перераховується орендарем лише Фонду майна АР Крим.

У судовому засіданні 16.3.2010р представник відповідача надав клопотання, яким пропонує Фонду майна АРК погасити заборгованість з орендної плати та пені у натуральній формі відповідною кількістю квадратних метрів житлової площі, тобто квартирою, або дочекатись 15.04.2010р. коли на рахунок ЧП «Технопласт плюс» надійдуть грошові кошти від Міністерства оборони України за будівництво квартир для воєнослужбовців.

19 квітня 2010 року до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідач та третя особа у судове засідання не з’явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не з’явлення відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивачів, суд встановив:

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які пред’явили позов або в інтересах яких пред’явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Ст.49 ГК України передбачає, що підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 7 Господарського кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст..759, 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також п.3 ст.285 Господарського кодексу України, орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» об'єкт оренди, орендна плата з урахуванням її індексації, виконання зобов'язань та страхування орендованого взятого ним в оренду майна є істотними умовами договору оренди.

Згідно до ст.29 цього Закону за невиконання зобов'язань за договором оренди, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Між Фондом майна Автономної Республіки Крим, як орендодавцем, та Приватним підприємством ,,Технопласт плюс", як орендарем, було укладено договір від 27 лютого 2006 року оренди нерухомого майна, що належить Автономній Республіці Крим, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає нежитлові приміщення № 27-41 загальною площею 6833,5 кв. м, у будівлі літ. „Г", споруду №1 - складу готової продукції загальною площею 4370,0кв.м., споруди загальною площею 4476, 0 кв. м. і 10 одиниць обладнання, розташовані за адресою: м. Феодосія, вул. 109а, що не увійшло до статутного фонду ВАТ «Управління будівництва м. Феодосія», а орендар приймає у строкове платне користування за актом приймання – передачі. Майно передається в оренду з метою виробництва збірного залізобетону (інше використання нерухомого майна).

26.4.2006 між Фондом майна та Відповідачем було підписано додаткову угоду № 1, відповідно до п.1 якої було змінено адресу об'єкта оренди на м. Феодосія, вул. Дружби, 109.

Відповідно до п.2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном з моменту підписання сторонами договору та акту приймання – передачі майна.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.3 договору оренди, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна, що належить Автономній Республіці Крим, затвердженої постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19.11.98 №274-2/98 (із змінами та доповненнями). Орендна плата за базовий місяць оренди січень 2006 року складає 11334,36грн. Сума орендної плати за кожен наступний місяць визначається орендарем самостійно шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, встановлений Мінстатом України.

Пунктом 3.5. договору оренди передбачено, що сплата орендних платежів відбувається щомісячно, не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.

24.12.2006 між Фондом майна та Відповідачем було підписано додаткову угоду № 2 до вищезазначеного договору оренди.

Відповідно до п. 1, 2, 4 додаткової угоди від 24.12.2006 №2 орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна, що належить Автономній Республіці Крим, затвердженої постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19.11.98 №274-2/98 (із змінами та доповненнями). Базова орендна плата за червень 2006 року складає 11 526, 55 грн. Орендна плата у розмірі 100% сплачується до бюджету Автономної Республіки Крим, а податок на додану вартість - Фонду майна Автономної Республіки Крим. Розрахунок орендної плати є невід'ємним додатком до додаткової угоди та набуває чинності з 21.6.2006р.

30 жовтня 2007 року між Фондом майна та Відповідачем було підписано додаткову угоду № 3 до вищезазначеного договору оренди.

Відповідно до п. 2, 3 додаткової угоди від 30.9.2007 № 3 орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна, що належить Автономній Республіці Крим, затвердженої постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19.11.98 №274-2/98 (із змінами та доповненнями в редакції постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 23.05.2007 № 470-5/07), і становить без ПДВ за перший місяць перерахунку травень 2007 року -100 % - до бюджету Автономної Республіки Крим – 15 409,32 грн. Орендна плата перераховується орендарем щомісяця, не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, у розмірі: 100% до бюджету Автономної Республіки Крим;          податок на додану вартість на повну суму орендної плати - Фонду майна Автономної Республіки Крим.

Пунктом 5 додаткової угоди від 30.9.2007 № 3 передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь бюджету Автономної Республіки Крим відповідно до чинного законодавства, з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день сплати.

Пунктом 5.5 договору передбачено, що орендар зобов’язаний протягом місяця після укладення договору застрахувати орендоване майно на весь строк дії договору на суму не меншу за його вартість, визначену звітом про незалежну оцінку на користь орендаря як сторони, яка несе ризик випадкової загибелі або пошкодження об’єкту оренди, у порядку, визначеному законодавством, та надати орендодавцю копію страхового полісу та копію платіжного доручення страхового внеску у 5- денний строк з моменту отримання договору страхування.

У разі припинення або розірвання договору орендар зобов’язаний повернути орендодавцю орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцю збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря. Невикористаний залишок амортизаційних відрахувань на повне відновлення орендованого майна, визначений на підставі довідки орендаря, підлягає перерахуванню до бюджету АРК. У разі закінчення (припинення) дії цього договору орендар сплачує бюджету АРК орендну плату до дати фактичної передачі майна згідно з актом приймання – передачі підписаного сторонами по договору (п.5.7 договору у редакції додаткової угоди від 30.9.2007 № 3).

Правові наслідки розірвання договору оренди визначені у ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» відповідно до якої у разі розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до п.9.4 договору у випадку не внесення орендарем орендної плати протягом 3 місяців, договір вважається розірваним з моменту отримання орендарем листа орендодавця про відмову. Повернення майна здійснюється відповідно до п.2.5 договору.

Вищезазначений договір оренди було укладено строком дії до 25.02.2007р (п.10.1 договору).

Але якщо орендар продовжує користуватися майном після закінчення строку договору оренди, за відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (п.10.6 договору у редакції додаткової угоди від 24.12.2006 №2).

У разі припинення дії договору орендар зобов’язаний повернути орендодавцю, орендоване майно відповідно до порядку, встановленому при передачі майна орендарю за договором (п.2.5 договору).

На виконання умов договору від 27 лютого 2006 року оренди нерухомого майна відповідачу був переданий об’єкт оренди за актом приймання передачі від 27.02.2006р.

Однак, відповідачем неналежним чином виконувалися умови договору оренди з урахуванням додаткових угод та вимоги діючого законодавства України, а саме: своєчасно та в повному обсязі не перераховувалася орендна плата до бюджету Автономної Республіки Крим, в результаті чого за період з 12.10.2008 по 17.12.2009 за відповідачем склалася заборгованість з орендної плати у сумі 162161,57грн та заборгованість податку на додану вартість у сумі 16 341,56грн, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи те, що відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі перераховувалися платежі, йому, відповідно до п.5 додаткової угоди від 30.9.2007 № 3 до договору від 27 лютого 2006 року оренди нерухомого майна, було нараховано пеню, яка станом на 17.12.2009р складає 31 051, 79 грн. до бюджету Автономної Республіки Крим та 2 889,11 грн. - Фонду майна АРК.

Згідно з ч. 1 статті 785 Цивільного кодексу України і ч. 1 статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди у стані, в якому він був одержаний, з урахуванням нормального зносу, і на умовах, зазначених у договорі оренди, за актом приймання-передачі.

Так частиною 2 ст.785 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Судом встановлено, що відповідачем своєчасно та в повному обсязі не перераховувалася орендна плата до бюджету Автономної Республіки Крим

Фонд майна листом від 23.02.2009 № 03/480 попередив орендаря, що договір розірвано, відповідно до ст. 782 ЦК України та п. 9.4 Договору, а також зазначив, що Відповідачу необхідно повернути майно. Але лист Фонду майна залишено відповідачем без відповіді, майно не передане балансоутримувачу.

У зв'язку з тим, що договір оренди було розірвано, але майно не було передано балансоутримувачу, як було встановлено Договором, тоді як правові підстави для знаходження об’єкту оренди у Приватного підприємства ,,Технопласт плюс" відсутні, згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України відповідачу було нараховано неустойку за період з 30.03.2009 по 29.05.2009 у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення у сумі 425 195,75 грн.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Відповідно до ст. 32-34 ГПК України, на відповідачі лежить обов'язок доведення виконання зобов'язань, або необґрунтованості позовних вимог, тоді як такі він до суду не надав, оскільки відповідач не довів виконання зобов’язань перед позивачами по сплаті заборгованості з орендної плати за період з 12.10.2008 по 17.12.2009 в сумі 162 161, 57грн., пені в сумі 31 051,79грн., неустойки за безпідставне користування майном за час прострочення за період 31.3.2009 по 17.12.2009 у сумі 425195,75грн., заборгованості з податку на додану вартість у сумі 16 341, 56грн, пені за несвоєчасне внесення платежів у сумі 2 889,11грн., а також повернення спірного приміщення на баланс ВАТ "Управління будівництва м. Феодосія" та позивач не підтверджує надходження вказаних сум на їх рахунки.

Судом встановлено, що відповідач допустив односторонню відмову від виконання своїх зобов'язань перед позивачем, порушення вимог діючого законодавства та умов договору оренди та додаткових угод до договору.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача до бюджету Автономної Республіки Крим заборгованості з орендної плати за період з 12.10.2008 по 17.12.2009 в сумі 162 161, 57грн., пені в сумі 31 051,79грн., неустойки за безпідставне користування майном за час прострочення за період 31.3.2009 по 17.12.2009 у сумі 425195,75грн., а на користь Фонду майна Автономної Республіки Крим заборгованості з податку на додану вартість у сумі 16 341, 56грн, пені за несвоєчасне внесення платежів у сумі 2 889,11грн., зобов’язання відповідача повернути на баланс ВАТ "Управління будівництва м. Феодосія" нерухоме майно, що належить АР Крим - нежитлові приміщення № 27-41 загальною площею 6833,5кв.м, у будівлі літ. „Г", споруду №1 - складу готової продукції загальною площею 4370,0кв.м., споруди загальною площею 4476, 0кв.м. і 10 одиниць обладнання, розташоване за адресою: м. Феодосія, вул. Дружби 109, що не увійшли до статутного фонду ВАТ "Управління будівництва м. Феодосія" за актом приймання – передачі обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Стаття 77 ГПК України встановлює, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Зокрема такою обставиною є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу. З даної статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

В результаті розгляду справи суд дійшов до висновку про те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін та наявних у справі документів достатньо для розгляду спору по суті, неявка представників відповідача цьому не перешкоджає. Крім того, слухання справи вже відкладалося.

Більш того, вказані у клопотанні обставини, не являються поважною причиною для відкладення справи слуханням, оскільки стороною в господарському процесі є Приватне підприємство "Технопласт плюс", суд не запрошує для участі в судовому засіданні конкретних осіб і при зайнятості певних осіб, до суду можуть з'явитися інші уповноважені представники, тем більш, що відповідачем не представлено жодних доказів у підтвердження викладених у клопотанні обставин.

Отже, за такими обставинами, суд дійшов висновку, що підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відносяться на відповідача.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення.

В засіданні суду за згодою представника позивача оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 26.4.2010р.

Керуючись ст. ст.49,75,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Приватного підприємства „Технопласт плюс" (98100, м. Феодосія, вул.. Українська, 44, ідентифікаційний код 32641735) до бюджету Автономної Республіки Крим ( р/р 33210870700001 в Головному управлінні Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 23896447, код платежа 22080400) заборгованість з орендної плати в сумі 162161, 57 грн., пеню в сумі 31 051, 79 грн., неустойку за безпідставне користування майном за час прострочення у сумі 425 195,75 грн.

3.          Стягнути з Приватного підприємства „Технопласт плюс" (98100, м. Феодосія, вул.. Українська, 44, ідентифікаційний код 32641735) на користь Фонду майна Автономної Республіки Крим (95015, м. Сімферополь, вул.. Севастопольська, 17, р/р 34223999600001 в Головному управлінні Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 00036860, код платежу 22080400) заборгованість з податку на додану вартість у сумі 16 341, 56 гри, пеню за несвоєчасне внесення платежів у сумі 2 889,11 грн.

4.          Зобов’язати Приватне підприємство „Технопласт плюс" (98100, м. Феодосія, вул.. Українська, 44, ідентифікаційний код 32641735) повернути на баланс ВАТ "Управління будівництва м. Феодосія" (98100, м.Феодосія, вул. Войкова, 44) нерухоме майно, що належить АР Крим - нежитлові приміщення № 27-41 загальною площею 6833,5кв.м, у будівлі літ. „Г", споруду №1 - складу готової продукції загальною площею 4370,0кв.м., споруди загальною площею 4476, 0кв.м. і 10 одиниць обладнання, розташоване за адресою: м. Феодосія, вул. Дружби 109, що не увійшли до статутного фонду ВАТ "Управління будівництва м. Феодосія" (98100, м.Феодосія, вул. Войкова, 44) за актом приймання – передачі.

5.          Стягнути з Приватного підприємства „Технопласт плюс" (98100, м. Феодосія, вул.. Українська, 44, ідентифікаційний код 32641735) удоход державного бюджету України (р/р 31115095700002; у банку одержувача: ГУ ГКУ в АР Крим м.Сімферополь; МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200одержувач: Держбюджет м. Сімферополь чи на інший розрахунковий рахунок) держмито в сумі6 461грн40коп.

6.          Стягнути з Приватного підприємства „Технопласт плюс" (98100, м. Феодосія, вул.. Українська, 44, ідентифікаційний код 32641735) удоход державного бюджету України (р/р31218259700002; у банку одержувача: в УГК в м.Сімферополі ГУ ГКУ в АРК; МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22050000 одержувач: Держбюджет м. Сімферополь)236,00грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу

7.          Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.