Рішення № 10320585, 30.04.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

30.04.2010Справа №2-32/1724-2010 Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія» (01013, м. Київ, в. Баренбойма, 1 ідентифікаційний код 25412086)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Мт Інк» (98312, АР Крим, м. Керч, вул.. Кірова, 46 ідентифікаційний код 19447655)

Про стягнення 26416,81 грн.

За участю представників:

Від позивача –Котеленець В.І., довіреність № 6904 від 31.12.2009р. у справі.

Від відповідача – не з’явився.

Представнику роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство «Українська гірничо-металургійна компанія» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мт Інк» про стягнення 26 416,81 грн., у тому числі 24827,20 грн. суми основного боргу, 999,89 грн. – пені, 142,84грн. -3% річних, 446,88 грн. індексу інфляції.

Ухвалою господарського суду від 22.03.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 13.04.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалі господарського суду від 13.04.2010р., розгляд справи відкладено на 30.04.2010р., про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов’язків за договором поставки № 79/08-08псм від 01.08.2008 року в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 24827,20 грн., що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.

Представник позивача позовні вимоги підтримав,надав для огляду оригінали документів, які вимагалися судом (копії –у справі), та просив позов задовольнити.

Відповідач, повторно, повноважного представника в судове засідання не направив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою.

12.04.2010року до канцелярії господарського суду АР Крим від відповідача надійшла телеграма, в якій він просить суд розглядати справу без участі представника та позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Беручи до уваги те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України –за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивачач, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Українська гірничо-металургійна компанія» (Постачальник) (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мт Інк» (Покупець) ( відповідач) був укладений Договір поставки № 79/08-08псм (а.с.56-58 ).

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором поставки, відповідно до вимог статті 712 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки, продавець (постачальник) якій здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття, або прийняття його товаро-розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з пунктом 1.1 Договору, Постачальник зобов’язується поставити металопрокат сортимент, кількість, якість та ціна якого вказані в специфікації та/або рахунках-фактурах, що є невід’ємними частинами Договору, а Покупець прийняти та оплатити продукцію в строк та на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до пункту 6.3 Договору оплата здійснюється шляхом 100% передплати, що вказані в рахунку-фактурі.

Сторонами не представлено суду доказів розірвання договору, визнання його недійсним у судовому порядку тощо.

Так, на виконання умов Договору позивачем була поставлена відповідачу, а відповідачем прийнята продукція на загальну суму 90680,90 грн., а саме:

На суму 74023,20 грн., що підтверджується видатковою накладною № кф-00820 від 19.09.2008р. та рахунком-фактурою № КФ1-000470 від 19.09.2008р. (а.с. 31-32).

На суму 12435,30 грн., що підтверджується видатковою накладною № кф-00213 від 11.11.2008р. та рахунком-фактурою № КФ1-000843 від 10.11.2008р. (а.с.27,33).

На суму 4222,40 грн., що підтверджується видатковою накладною № кф-00331 від 19.11.2008р. та рахунком-фактурою № КФ1-000909 від 19.11.2008р. (а.с. 29, 34).

Вказана продукція була прийнята відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженої особи у видаткових накладних та довіреності на отримання товару.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отримана продукція була частково оплачена відповідачем, про що свідчать виписки банку по розрахункам за договором на суму 65853, 70 грн. ( а.с. 35- 45).

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що матеріалами справи підтверджується заборгованість в розмірі 24827,20 грн., вказана заборгованість визнана позивачем у телеграмі, що надійшла до Господарського суду та в акті звірки, підписаному відповідачем (а.с. 26)., і таким чином, ця сума підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань у розмірі 446,88 грн., 3% річних у розмірі 142,84 грн.

Так, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача за січень 2010 року повинна обраховуватися наступним чином:

інфляційні втрати = ( (24827,20 грн. х 101,8) / 100 ) – 24827,20 грн. = 446,88 грн.

Таким чином сума інфляційних втрат за січень 2010р.. в розмірі 446,88 грн., підтверджується матеріалами справи, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов’язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтями 536 та 692 Цивільного кодексу України, які встановлюють, що в разі прострочення оплати товару, продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Так, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, сума 3% річних за період з 24.12.2009року по 03.03.2010 року повинна бути розрахована наступним чином : 24827,20 грн. х 70 днів прострочення х 3% / 365 днів = 142,84 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується сума 3% річних у розмірі 142,84 грн. за період з 24.12.2009 року по 03.03.2010 року, та визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 999,89 грн.

Відповідно до пункту 8.3 Договору при порушенні строків оплати Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,5% за кожен день прострочення, проте не більше подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої продукції.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до пункту 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Така вимога була направлена позивачем на адресу відповідача 10.12.2009р. (а.с. 22-24).

Вказана вимога була отримана відповідачем 16.12.2009р., про що свідчить підпис уповноваженої особи у поштовому повідомлені (а.с. 25).

Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума пені у розмірі 999,89 грн. має бути зменшена та розрахована наступним чином:

24827,20 грн. х 70 днів прострочення х 20,5% (подвійна облікова ставка НБУ з 12.08.2009р.) / 365 дн. = 976,08грн.

Отже, сума пені, яка підтверджується матеріалами справи, а отже підлягає стягненню з відповідача, становить 976,08 грн.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мт Інк» (98312, АР Крим, м. Керч, вул.. Кірова, 46 ідентифікаційний код 19447655) на користь Відкритого акціонерного товариства «Українська гірничо-металургійна компанія» (01013, м. Київ, в. Баренбойма, 1 ідентифікаційний код 25412086) 24827,20 грн. заборгованості, 142,84 грн. 3% річних, 446,88 грн. інфляційних втрат, 976,08 грн. пені, 263,93 грн. державного мита та 235,80 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Накази видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представника у судовому засіданні 30.04.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 30.04.2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.